УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 жовтня 2026 року
м. Київ
справа № 127/15672/23
провадження № 51 - 4029 ск 26
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Вінницького міського суду від 23 березня 2026 року щодо нього.
встановив:
Вироком Вінницького міського суду від 23 березня 2026 року, залишеним без зміни ухвалою Вінницького апеляційного суду від 14 липня 2026 року, ОСОБА_4 засуджено за ст. 186 ч. 4, ст. 71 ч. 1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років 9 місяців.
Також цим вироком засуджено ОСОБА_5 за ст. 186 ч. 4 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.
У касаційній скарзі засуджений ставить питання про перегляд вироку місцевого суду в касаційному порядку.
Проте, касаційну скаргу подано без додержання вимог, передбачених ст. 427 КПК України, а тому колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення
її без руху на підставі ст. 429 ч. 1 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 427 ч. 2 п. 4 КПК України у касаційній скарзі зазначаються обґрунтування вимог особи, яка подала касаційну скаргу, із зазначенням того,
у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.
Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа,
яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону,
що є підставами для скасування або зміни судового рішення, і які, на її думку, допущені судом при його винесенні, навести конкретні докази і аргументи в обґрунтування кожної позиції.
Так, засуджений у своїй касаційній скарзі, хоч і посилається на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого, незаконність та необґрунтованість судового рішення, проте в порушення вимог ст. 427 ч. 2 п. 4 КПК України не наводить доводи на обґрунтування цього відповідно до положень ст. 438 ч. 1, статей 412-414 КПК України.
Згідно зі ст. 438 ч. 1 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є лише істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК України), неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК України) чи невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК України).
Водночас засуджений у касаційній скарзі вказує на допущені, на його думку, неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, що відповідно до ст. 433 ч. 1, ст. 438 ч. 1 КПК України не є предметом розгляду суду касаційної інстанції.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що засуджений вказує на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, проте не наводить доводи на обґрунтування такої позиції і не зазначає в чому полягає таке застосування з урахуванням встановлених судом обставин та постановлених судових рішень.
Крім того, ставлячи вимогу про пом`якшення покарання та зміну вироку місцевого суду, який ухвалою Вінницького апеляційного суду від 14 липня 2026 року було залишено без зміни, ОСОБА_4 не наводить обґрунтувань щодо невідповідності призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого відповідно до вимог ст. 414 КПК України.
Відповідно до матеріалів провадження оскаржуваний ОСОБА_4 вирок за апеляційними скаргами сторони захисту ухвалою Вінницького апеляційного суду від 14 липня 2026 року було залишено без зміни. При цьому ОСОБА_4 у касаційній скарзі не вказує в чому полягає незаконність ухвали апеляційного суду в силу ст. 419 КПК України, які конкретно порушення закону, на його думку, було допущено цим судом, які доводи його апеляційної скарги та апеляційної скарги його захисника суд апеляційної інстанції належним чином не дослідив, не перевірив та не оцінив.
Також ОСОБА_4 необхідно уточнити касаційну скаргу з урахуванням поставлених судових рішень та доводів касаційної скарги, виклавши її прохальну частину у відповідності до вимог ст. 436 КПК України.
Відповідно до норми цієї статті, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення; 2) скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; 3) скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; 4) змінити судове рішення.
Згідно зі ст. 427 ч. 5 КПК України до касаційної скарги додаються копії оскаржуваних судових рішень, однак засуджений не надав копії цих рішень.
Відповідно до ст. 427 ч. 3 КПК України якщо особа не бажає брати участі
у касаційному розгляді, вона зазначає про це в касаційній скарзі, проте зі змісту касаційної скарги не вбачається думка особи щодо бажання чи небажання брати участь у касаційному розгляді.
Вказані недоліки касаційної скарги перешкоджають вирішенню питання
про відкриття касаційного провадження.
Керуючись ст. 429 ч. 1 КПК України, Суд
постановив:
Залишити касаційну скаргузасудженого ОСОБА_4 без руху.
Встановити засудженому ОСОБА_4 п`ятнадцятиденний строк для усунення зазначених недоліків з дня отримання копії ухвали.
У разі невиконання ухвали касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1
ОСОБА_2
ОСОБА_3