ESRG

Einheitliches staatliches Register
der Gerichtsentscheidungen

Ухвала № 136726835

Vorlesen ist vorübergehend nicht verfügbar

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 528/760/19 Номер провадження 11-кп/814/1251/26

Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2026 року

м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:

головуючого – ОСОБА_2 ,

суддів – ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з секретарем – ОСОБА_5 ,

за участю прокурора – ОСОБА_6 ,

захисника – адвоката ОСОБА_7 ,

обвинуваченого - ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12019170150000165 за апеляційною скаргою захисника – адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Полтави від 01 квітня 2026 року,

встановила:

Цією ухвалою клопотання прокурора задоволено та

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Гребінка Полтавської області, українцю, громадянину України, проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченому за ч.3 ст. 187 КК України,

продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 29 травня 2026 року включно без визначення застави.

З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_8 обвинувачується у тому, що він разом з ОСОБА_9 вчинили розбійний напад за місцем проживання ОСОБА_10 з метою заволодіння чужим майном, поєднаним із насильством, небезпечним для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням у житло.

Продовжуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд мотивував ухвалене рішення наявністю на розгляді суду кримінального провадження щодо ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 187 КК України, наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, що не зменшилися та продовжують існувати на момент розгляду.

На ухвалу суду захисник подав апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу скасувати, постановити нову, якою ОСОБА_8 обрати більш м`який запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою або визначити розмір застави, який забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Свою апеляційну скаргу мотивував тим, що зазначені прокурором ризики не доведені, не надано доводів на підтвердження ризиків, вказаних у клопотанні, а суворість покарання не може бути підставою для тримання під вартою.

Не доведено, що більш м`який запобіжний захід не здатний забезпечити належну поведінку обвинуваченого.

Стверджує, що обвинувачений не вчиняв жодних дій для перешкоджання кримінальному провадженню. Відсутні докази спрямовані на переховування від суду чи незаконного впливу на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у кримінальному провадженні.

Вказує, що вина обвинуваченого не доведена.

Не наведені доводи, що більш м`який запобіжний захід у не пов`язаний з триманням під вартою не забезпечить належну поведінку обвинуваченого.

Зазначає про тривале перебування обвинуваченого під вартою.

Не враховано відсутність судимостей, наявність міцних соціальних зв`язків зі своєю сім`єю, наявність малолітньої дитини та позитивної характеристики.

Тому вважає, що обвинуваченому необхідно визначити запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою.

Інші учасники провадження ухвалу не оскаржували.

Заслухавши доповідача, обвинуваченого та його захисника в підтримку апеляційної скарги, прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла такого висновку.

Апеляційним судом встановлено, що на розгляді суду першої інстанції перебуває кримінальне провадження № 12019170150000165 за обвинуваченням ОСОБА_8 за ч.3 ст. 187 КК України. В судовому засіданні 01 квітня 2026 року суд першої інстанції постановив ухвалу про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 29 травня 2026 року включно без визначення розміру застави.

У відповідності до ч.1 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Нормами ч.2 цієї статті визначено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Розглядаючи питання про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.

Відповідно до вимог ст.194 КПК України, під час розгляду питання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним стороною обвинувачення.

За змістом кримінального процесуального закону (ст.199 КПК України), при розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою суд досліджує матеріали провадження на предмет законності й обґрунтованості застосування даного запобіжного заходу, з`ясовує конкретні причини тривалого строку розгляду справи і тримання особи під вартою, інші обставини, необхідні для вирішення справи, чи не з`явилися причини, що дозволяють скасувати тримання під вартою та обрати інший запобіжний захід, тощо.

Суд першої інстанції, оцінивши в сукупності всі обставини, що враховуються при розгляді питання про продовження строку тримання під вартою, постановив ухвалу з дотриманням приписів статей 177, 183, 197, 199 та 331 КПК України.

Ухвалюючи рішення, суд врахував положення наведених вище норм процесуального закону та дійшов правильного висновку про доведеність наявності обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, вірно пославшись на те, що існують ризики, передбачені ст.177 КПК України, які були підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого злочину судом перевірялася неодноразово під час обрання та продовження строку запобіжного заходу. 23 серпня 2019 року було складено обвинувальний акт, який направлений до суду. Тому, всі доводи щодо непричетності обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, кваліфікації кримінального правопорушення або відсутності вини мають вирішуватися судом під час судового провадження. На даному етапі судового розгляду суди позбавлені можливості вирішувати ці питання до розгляду справи по суті.

Разом з цим, необхідність застосування запобіжного заходу в апеляційній скарзі не оспорюється, так як апелянт просить призначити обвинуваченому інший запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою, або визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.

Суд, всупереч доводам апеляційної скарги, належним чином мотивував наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.

Тому, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, інкримінованого ОСОБА_8 , а саме особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання від 7 до 12 років позбавлення волі, те, що вказаний злочин вчинено групою осіб, поєднаного з проникненням у житло та із насильством, небезпечним для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), даних про особу обвинуваченого, встановлених судом першої інстанції, те, що судовий розгляд у даному провадженні не закінчено, суд дійшов правильного висновку про необхідність продовження ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Суд правильно врахував те, що ризики, які були підставою для обрання запобіжного заходу, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України на даний час не зменшилися та продовжують існувати.

Також, суд належним чином врахував, що ОСОБА_8 обвинувачуються у вчиненні у співучасті з іншою особою особливо тяжкого злочину у спосіб, які свідчать про високу ступінь суспільної небезпеки. При цьому при вирішенні питання про запобіжний захід необхідно звертати вагу на можливе покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, так як відповідно до висновків Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків.

Отже, вказані вище обставини дають достатні підстави вважати про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зазначених прокурором у клопотанні.

Позитивна характеристика, наявність сім`ї та постійного місця проживання є недостатніми обставинами для того, щоб дійти висновку про відсутність ризиків.

З огляду на вказане, враховуючи, що є достатні підстави вважати про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Разом з цим, зважаючи на те, що ОСОБА_8 тривалий час перебуває під вартою, враховуючи практику Європейського суд з прав людини, зокрема: рішення ЄСПЛ від 22.01.2026 у справі «Рідкодубський та інші проти України» (заява №5430 «Олексій Тандир проти України»), де суд визнав, що тримання під вартою без права застави протягом тривалого часу становить порушення статті 5 Конвенції про захист прав людини, колегія суддів дійшла висновку, що обвинуваченому необхідно визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.

Згідно з ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини розмір застави повинен визначатись тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Таким чином, застава у вигляді 200 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 665600 грн, з покладення обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, буде достатньою у співставленні з існуючими ризиками та даними про особу обвинуваченого.

Внесення визначеного судом апеляційної інстанції розміру застави буде вагомим стримуючим фактором, який забезпечуватиме належну процесуальну поведінку ОСОБА_8 .

Враховуючи викладене, ухвалу суду щодо ОСОБА_8 необхідно змінити, визначити ОСОБА_8 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави та покладенням на нього, в разі внесення застави, обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.

Оскільки строк дії запобіжного заходу продовжено до 29.05.2026, то і термін дії обов`язків, покладених судом на ОСОБА_8 , у разі внесення застави, необхідно визначити до 29.05.2026.

Керуючись ст. 405, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу захисника – адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 задовольнити частково.

Ухвалу Шевченківського районного суду міста Полтави від 01 квітня 2026 року щодо ОСОБА_8 – змінити.

Визначити ОСОБА_8 заставу у вигляді 200 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 665600 грн, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою особою на депозитний рахунок Полтавського апеляційного суду (код отримувача: 42262431. Банк отримувача ДКСУ, м.Київ Код банку отримувача (МФО) 820172. Рахунок отримувача UA328201720355239002000086573)

У разі внесення застави на обвинуваченого ОСОБА_8 покласти обов`язки:

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілими у даному провадженні.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави, має бути наданий уповноваженій службовій особі державної установи „Полтавська установа виконання покарань №23”.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа установи виконання покарань негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_8 з-під варти та повідомити усно і письмово суд. З моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо обвинуваченого, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні застави обов`язки, застава звертається в дохід держави.

В іншій частині ухвалу суду залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

Головуючий ОСОБА_2

Судді ОСОБА_3

ОСОБА_4