ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Ухвала № 86167334

Озвучення тимчасово недоступне

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 528/760/19 Номер провадження 11-кп/814/1248/19

Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2019 року

м. Полтава

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з секретарем ОСОБА_5 ,

з участю прокурора ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12019170150000165, за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_8 – захисника в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 28 жовтня 2019 року,

ВСТАНОВИЛА:

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини.

Ухвалою суду у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_9 та ОСОБА_7 , внесеному до ЄРДР за № 12019170150000165 за ч. 3 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України, щодо обвинуваченого:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Гребінка, Полтавської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб до 26 грудня 2019 року. Визначено розмір застави 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 384 200 грн.

Відмовлено в задоволенні клопотання захисників та обвинуваченого про зміну запобіжного заходу.

Приймаючи таке рішення, суд зазначив, що ризики, передбачені статтею 177 КПК України, які існували на момент обрання цього запобіжного заходу щодо обвинуваченого, продовжують мати місце і на даний час, так як сам факт перебування обвинуваченого в умовах ізоляції, на думку суду, не міг відмінити або змінити їх настільки, що зникла суспільна небезпечність вчинених діянь і особи обвинуваченого або змінились обставини, які б виключали можливість повторення ним вчинення аналогічних дій.

Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.

В поданій апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_8 – захисник в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 просить ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_7 скасувати у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, та постановити нову ухвалу, якою обрати щодо ОСОБА_7 більш м`який запобіжний захід.

На обґрунтування таких доводів вказує, що жодного підтвердженого та обґрунтованого факту щодо існування ризиків переховування від суду, незаконного впливу на потерпілих та свідків, іншого підозрюваного у цьому кримінальному провадженні, стороною обвинувачення не надано.

Зазначає, що подане клопотання прокурора є формальним та не містить нових або додаткових обґрунтувань і є в тій же редакції, що і на початку досудового розслідування.

При цьому просить звернути увагу, що ОСОБА_7 раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягувався, має міцні соціальні зв`язки із своєю сім`єю – дружиною та малолітньою дитиною, виключно позитивно характеризується в побуті.

Посилається також на те, що у цьому ж кримінальному провадженні щодо іншого обвинуваченого ОСОБА_9 судом відмовлено в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою та обраний більш м`який запобіжний захід, хоча останній, на відміну від ОСОБА_7 , обвинувачується у вчиненні двох злочинів – ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 187 КК України.

Зауважує, що у клопотанні прокурора не наведено достатніх підстав вважати, що перебуваючи на волі, ОСОБА_7 може переховуватися від суду, вчинятиме дії, спрямовані на знищення, спотворення та приховування доказів, які викривають його у вчиненні злочину, буде незаконно впливати на свідків, змушуючи їх свідчити на свою користь, вчинятиме нові кримінальні правопорушення.

Вказує на помилковість зазначення в клопотанні прокурора та ухвалі суду статусу ОСОБА_7 в якості підозрюваного, оскільки на даний час він є обвинуваченим.

Позиції учасників судового провадження.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_8 та його підзахисний обвинувачений ОСОБА_7 підтримали апеляційну скаргу з підстав у ній наведених. Прокурор заперечив проти апеляційної скарги та додатково пояснив, що ОСОБА_9 співпрацює зі слідством, примирився із потерпілими та відшкодував їм збитки, а тому у прокурора немає підставі вважати, що інший обвинувачений буде впливати на свідків і потерпілих. Натомість ОСОБА_7 може впливати на іншого обвинуваченого, який дає викривальні показання щодо нього, свідків та потерпілих, а також, через усвідомлення втрати свободи на тривалий термін – переховуватися від суду.

Мотиви суду.

Як вбачається з наданих матеріалів, на розгляді суду першої інстанції перебуває кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12019170150000165 за обвинуваченням ОСОБА_9 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 28 жовтня 2019 року під час судового провадження у даному кримінальному провадженні обвинуваченому ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 26 грудня 2019 року.

Відповідно до рішення Конституційного суду України від 13 червня 2019 року визнано неконституційним положення ч. 2 ст. 392 КПК України щодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті. Тому ухвалене судове рішення підлягає перегляду в апеляційному порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

У відповідності до ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Нормами ч. 2 цієї статті визначено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу, та умови, за яких таке продовження можливе.

Відповідно до вимог ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , вказаних вимог кримінального процесуального закону дотримався в повному обсязі.

Так, судом враховано положення наведених вище норм процесуального закону та правильно встановлено, що обставини, які стали підставою для обрання щодо обвинуваченого вказаного запобіжного заходу, не змінилися, ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зменшилися.

ОСОБА_7 може переховуватися від суду, оскільки обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі строком до 12 років, та під загрозою покарання може вдатися до спроб уникнути кримінальної відповідальності.

Крім цього, будучи ознайомленим з анкетними даними, адресами проживання свідків та потерпілих, може вдатися до спроб незаконно впливати на них шляхом психологічного тиску або фізичного впливу, з метою зміни показань на свою користь. Разом із тим, свідки та потерпілі, які проживають у одному невеликому населеному пункті разом з обвинуваченим, у кримінальному провадженні судом ще не допитувалися.

Слід звернути увагу, що клопотання прокурора містить доводи щодо неможливості застосування до ОСОБА_7 більш м`якого запобіжного заходу, зокрема домашнього арешту, з якими погоджується і колегія суддів.

Так, обвинувачений ОСОБА_7 , за умови застосування запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою, матиме змогу безперешкодно чинити спроби впливу на потерпілих та свідків, які проживають в м. Гребінка, а тому рішення суду першої інстанції щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 та неможливості застосування до нього іншого більш м`якого запобіжного заходу колегія суддів вважає правильним, оскільки останній обґрунтовано обвинувачується, зокрема у вчиненні умисного особливо тяжкого злочину, в даному провадженні судовий розгляд ще не розпочато, не досліджено всіх доказів та не встановлено всіх фактичних обставин кримінального провадження, не допитано всіх свідків та потерпілих, а враховуючи тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому в разі визнання винуватим у вчиненні злочинів, які йому інкримінуються, та існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, інший більш м`який запобіжний захід не буде відповідати меті його застосування та не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Посилання захисника на те, що у цьому ж кримінальному провадженні прокурору відмовлено в задоволенні клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_9 , є безпідставними, оскільки питання щодо запобіжного заходу вирішується виключно з урахуванням усіх даних та обставин в сукупності щодо особи, відносно якої вирішується дане питання.

А отже обставини, які слугували підставою для прийняття рішення щодо обвинуваченого ОСОБА_9 , не можуть бути враховані при прийнятті рішення щодо обвинуваченого ОСОБА_7 .

Колегія суддів вважає слушними доводи захисника про те, що ОСОБА_7 раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягувався, має міцні соціальні зв`язки із своєю сім`єю – дружиною та малолітньою дитиною, виключно позитивно характеризується в побуті, однак дані відомості про особу обвинуваченого не можуть нівелювати ті ризики, які на даний час існують.

Щодо посилань адвоката на те, що в клопотанні та в ухвалі слідчого судді маються помилки в статусі ОСОБА_7 , а саме зазначено «підозрюваний», то такі доводи є надуманими, оскільки з тексту ухвали та клопотання чітко вбачається, що питання про продовження запобіжного заходу ставиться саме щодо обвинуваченого ОСОБА_7 , а зазначення терміну «підозрюваний» має місце у контексті посилання на норми КПК України, які регулюють порядок вирішення питання запобіжного заходу, та не мають істотного впливу на прийняте рішення.

Визначена застава в розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, відповідає вимогам ч. 5 ст. 182 КПК України та в апеляційній скарзі не оспорюється.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду щодо ОСОБА_7 є правильним, а запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може запобігти існуючим у кримінальному провадженні ризикам і забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, відповідає суспільному інтересу, а тому апеляційні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_8 – захисника в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 28 жовтня 2019 року, якою ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб до 26 грудня 2019 року – залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3