Справа № 2-1942/10
РІШЕННЯ
Іменем України
15 червня 2010 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська
у складі:
головуючого судді Грищенко В.М.
при секретарі Демченко О.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська про поновлення пропущеного строку, встановлення надбавки до пенсії за віком, перерахунку пенсії, та стягнення щомісячно не нарахованої та не сплаченої соціальної допомоги, -
ВСТАНОВИВ:
Позивачка в травні 2010 року звернулася до суду з вищезазначеним позовом. В обґрунтування заявлених вимог посилалася на те, що відповідно до Закону України “ Про соціальний захист дітей війни ” має статус дитини війни, у зв’язку з чим згідно ст. 6 цього Закону має право на отримання щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Незважаючи на це у періоди з 2007 по 2009 роки така допомога їй не виплачувалася у належному розмірі, що позивачка вважає незаконним. На підставі викладеного просила суд: відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав; визнати незаконними дії Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська, що полягають в порушені вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», щодо перерахунку раніше призначеної їй пенсії з урахуванням належної їй надбавки до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії; зобов’язати відповідача: здійснити з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року перерахунок раніше призначеної їй пенсії за віком у відповідності зі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням підвищення в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, застосувавши прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, в розмірах з 1 квітня 2007 року - 406 грн., з 1 жовтня 2007 року – 411 грн., збільшений на один відсоток, згідно з нормами ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та п. 7 ст. 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» зі змінами та доповненнями; здійснити з 22 травня 2008 року перерахунок раніше призначеної їй пенсії за віком у відповідності зі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням підвищення щомісячно в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з застосуванням розміру прожиткового мінімуму, який щорічно встановлюється для осіб, які втратили працездатність; здійснити з 01 січня 2009 року по 31.12.2009 року перерахунок раніше призначеної їй пенсії за віком у відповідності зі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням підвищення щомісячно в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з застосуванням розміру прожиткового мінімуму, який щорічно встановлюється для осіб, які втратили працездатність; здійснити на її користь виплату заборгованості з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року по доплаті до пенсії у відповідності зі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням підвищення щомісячно в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком в сумі 742 грн. 65 коп.; здійснити на її користь виплату заборгованості з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року в сумі 772 грн. та з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року в сумі 1195 грн. 20 коп. по доплаті до пенсії у відповідності зі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням підвищення щомісячно в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, що відповідає не отриманому розміру 20% вказаної доплати щомісячно; стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська на її користь заборгованості по доплаті до його пенсії у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням підвищення в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком в сумі 2709 грн. 85 коп.; стягнути з відповідача на її користь судові втрати по справі в загальній сумі 171 грн.
В судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги та просила суд їх задовольнити.
Представник відповідача просив розглядати справу у їх відсутності, в запереченнях заперечував проти вимог позивачки, зазначивши, що позов не визнають у повному обсязі, посилаючись на те, що у спірному періоді Законами України “Про державний бюджет України на 2007 рік ”, “Про державний бюджет України на 2008 рік ” та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ” дія ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни ” була зупинена. Розрахунок щомісячного довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсі, виходячи з розміру 30% мінімальної пенсії за віком, щодо виплати у відповідності до Закону України “Про соціальний захист дітей війни ”, діючим законодавством до 01.01.2008 року не передбачено. Постановою КМ України від 28.05.2008 року №530 « Деякі питання соціального захисту окремих громадян» зазначено, що дітям війни ( крім тих, на яких поширюється дія Законів України « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та « Про жертви нацистських переслідувань» до пенсії або щомісячного довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться в таких розмірах: з 22 травня - 48 грн.10 коп., з 01 липня - 48 грн. 20 коп., з 01 жовтня – 49 грн. 80 коп. Починаючи з 01.01.2008 року позивачу виплачується підвищення, як «дитині війни» відповідно до діючого законодавства.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська, та отримує пенсію за віком, перераховану відповідно до Закону України « Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Має статус дитини війни відповідно до Закону України “ Про соціальний захист дітей війни ”. Управлінням Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська йому виплачувалася пенсія, що у 2007-2009 року нараховувалася без врахування підвищення її розміру на 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст. 6 Закону України “ Про соціальний захист дітей війни ”.
На початок спірного періоду питання підвищення розміру пенсії для дітей війни були врегульовані положеннями ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни ”, якою було визначено, що для осіб, що мають відповідний статус, розмір пенсії, довічного утримання або соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Законами України «Про державний бюджет України на 2007 рік» та « Про державний бюджет на 2008 рік» дія цієї норми була зупинена на 2007 рік та 2008 рік.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у 2007 році мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок — 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік» у ст. 62 встановлено, що прожитковий мінімум осіб, які втратили працездатність, встановлюється на рівні: з 1 січня — 380 гривень, з 1 квітня — 406 гривень, з 1 жовтня — 411 гривень.
Законом України « Про державний бюджет України на 2008 рік», що прожитковий мінімум осіб, які втратили працездатність, встановлюється на рівні: з 1 січня — 470 гривень, з 1 квітня — 481 гривень, з 1 жовтня — 498 гривень.
Проте, рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року у справі за конституційним поданням народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають конституції (є неконституційними) положення п. 12 статті 71, ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими встановлено, що на 2007 рік зупиняють дію положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням статті 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», де зазначено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 09.07.2007 року дійшов висновку, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3, частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України.
Відповідно до ст. 152 Конституції України закони та інші правові акти, які за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Оскільки відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» дія цієї норми була зупинена на 2007 рік. Рішенням Конституційного Суду України, яке набрало чинності 09.07.2007, дію цієї норми було поновлено, а тому позовна вимога про зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити підвищення за період з 09.07.2007 до 31.12.2007 року підлягає задоволенню, так як відповідач самостійно не здійснив такого нарахування після набрання рішенням Конституційного Суду України законної сили.
Відповідно до ст. 8 Конституції України, Конституція має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей відповідних законів, що визнані неконституційними, а також, що рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Відповідно до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно з ч.2 ст. З Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік», дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Тому відповідач нараховував та виплачував позивачу визначені постановою КМУ № 530 від 28.05.2008 надбавку у 2008 році.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 було визнано неконституційним зупинення дії ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2008 рік.
Прийнятою 28.05.2008 року Кабінетом Міністрів України постановою № 530 врегульовані розміри підвищення до пенсії дітям війни.
Однак відповідно до п.6 ч.1 ст.92 Конституції України виключно законами визначаються зокрема, основи соціального захисту, а ст.75 встановлено, що єдиним органом законодавчої сили в Україні є парламент – Верховна Рада. Конституція не надала права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, - а останнім - своїми нормативними актами змінювати положення законів.
Виходячи із вищевикладеного позовні вимоги про зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити підвищення за період з 22.05.2008 до 31.12.2008 року, так як відповідач самостійно не здійснив такого нарахування після набрання рішенням Конституційного Суду України законної сили.
Щодо вимог позивача про відновлення пропущеного строку для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів, то відповідно до ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Як вбачається із матеріалів справи позивачем подано позовну заяву 26 квітня 2010 року, та заявлені вимоги за період часу з 09.07.2007 року по 31.12.2009 року, що є в межах позовної давності.
Ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» Уряду України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Отже, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Судом встановлено, що Управління протягом того року цього не здійснювало, а виплати проводились на підставі п.8 Постанови Уряду України «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» № 530 від 28 травня 2008 року.
Відтак, у зв’язку з неправильним тлумаченням вимог законів відповідач допустив незаконні дії та, як наслідок, порушення прав позивача.
Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивачки понесені ним судові витрати по справі, а саме: судовий збір у розмірі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 120 грн.
Керуючись ст. ст. 22, 92, 152 Конституції України, ст.ст.1,3,6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 9 липня 2007 року, Законом України « Про державний бюджет на 2008 рік», Рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року №10 рп/ 2008, Законом України «Про державний бюджет на 2009 рік», ст. ст. 3,7, 10, 11, 60,88 212-215 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати незаконними дії управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська щодо нездійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, за період 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, та за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська перерахувати ОСОБА_1 пенсію з підвищенням йому на 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи із розміру, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», і провести відповідні виплати за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року з урахуванням виплачених сум.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі в сумі 171 грн.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Індустріальний районний суд, шляхом подачі у 10-ти денний строк, з дня проголошення рішення, заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20-ти днів апеляційної скарги, або без подання заяви про апеляційне оскарження, шляхом подачі апеляційної скарги на протязі 10-ти днів з дня проголошення рішення.
Суддя В.М.Грищенко