ESRG

Einheitliches staatliches Register
der Gerichtsentscheidungen

Постанова № 99585199

Vorlesen ist vorübergehend nicht verfügbar

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2021 р.

м.Одеса

Справа № 400/4491/20

Головуючий І інстанції Гордієнко Т.О.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Косцової І.П., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року (м.Миколаїв, дата складання повного тексту рішення - 24.12.2020р.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

13.10.2020р. ОСОБА_1 звернулася до Миколаївського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просила суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати їй в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 11.04.2017р. по 29.07.2020р. включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 11.04.2017р. по 28.02.2018р. - січень 2008р., а в період з 01.03.2018р. по 29.07.2020р. - березень 2018р. із урахуванням абз.4 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення (затв. постановою КМУ від 17.07.2003р. №1078).

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на її користь індексацію грошового забезпечення за період з 11.04.2017р. по 29.07.2020р. включно у сумі 150421,64 грн. із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 11.04.2017р. по 28.02.2018р. - січень 2008р., а в період з 01.03.2018р. по 29.07.2020р. - березень 2018р. із урахуванням норм абз.4 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення (затв. постановою КМУ від 17.07.2003р. №1078).

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що у період проходження позивачем військової служби, нарахування грошового забезпечення відповідачем здійснювалося не в повному обсязі, а саме у період з 11.04.2017р. по 29.07.2020р. їй не в повному розмірі нараховувалася та виплачувалася індексація грошового забезпечення, яка є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці і її проведення, у зв`язку зі зростанням споживчих цін, є обов`язковим для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Представник відповідача надав до суду 1-ї інстанції письмовий відзив, у якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2020р. (ухваленим в порядку письмового провадження) позов ОСОБА_1 - задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 11.04.2017р. по 28.02.2018р. Зобов`язано відповідача нарахувати на виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення з 11.04.2017р. по 28.02.2018р., враховуючи базовий місяць - січень 2008р. У задоволенні решти позову - відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, позивач 09.02.2021р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального права, у зв`язку із чим просив скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.12.2020р. та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

22.02.2021р. матеріали справи, разом із апеляційною скаргою позивача, надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.02.2021р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження.

12.04.2021р. до суду апеляційної інстанції надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач заперечував щодо її задоволення, посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів та просив оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

Згідно з п.п.1,2 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю та/або неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для її часткового задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Позивач - старший лейтенант медичної служби ОСОБА_1 з 11.04.2017р. по 29.07.2020р. проходила військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .

29.07.2020р. наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №157, позивача виключено зі списків особового складу частини та знято з усіх видів забезпечення з 29.07.2020р.

29.07.2020р. позивач звернулась до командира Військової частини НОМЕР_1 із письмовою заявою щодо нарахування та виплати їй індексації грошового забезпечення та отримання довідки про розмір нарахованої та виплаченої суми індексації грошового забезпечення за період з 10.04.2017р. по 29.07.2020р.

Однак, Військова частина НОМЕР_1 своїм листом від 04.09.2020р. №3279 відмовила позивачу у нарахуванні та виплаті індексації її грошового забезпечення за 2017р., з огляду на відсутність механізму та підстав для прийняття командиром рішення про її виплату. У той же час, позивачу роз`яснено, що індексація за період з 2018р. по 2020р. виплачена у повному обсязі.

Вважаючи виплату військовою частиною сум індексації не у повному обсязі протиправною, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Вирішуючи справу по суті та частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із часткової обґрунтованості та доведеності заявлених позовних вимог та, відповідно, з часткової неправомірності спірної бездіяльності відповідача.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали даної справи та наявні в них докази, не у повній мірі погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції та вважає їх частково необґрунтованими, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 43 Конституції України закріплює право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, єдину систему їх соціального і правового захисту, гарантії в економічній, соціальній та політичній сферах щодо сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни врегульовано положеннями Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991р. №2011-XII.

У відповідності до ст.1 цього Закону, «соціальним захистом військовослужбовців» вважається діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Згідно зі ст.9 Закону №2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991р. №1282-XII.

У розумінні ст. 1 цього Закону, «індексація грошових доходів населення» - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Стаття 2 Закону №1282-XII визначає, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Тобто, основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до ст.4 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103%.

Згідно зі ст.5 Закону №1282-ХІІ, підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету ПФУ та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

За приписами ст.6 Закону №1282-XII, у разі виникнення обставин, передбачених ст.4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних та демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі ст.19 цього Закону, є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

У свою чергу, правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, передбачені Порядком проведення індексації грошових доходів населення (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. №1078),

У відповідності до п.1 Порядку №1078, підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003р. місяця опублікування Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Згідно з положеннями п.4 Порядку №1078, індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних та демографічних груп населення.

Як передбачено п.6 Порядку №1078, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, зокрема підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

З урахуванням наведених правових норм діючого законодавства, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовців є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

У рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013р. по справі №9-рп/2013 стосовно офіційного тлумачення положення ч.2 ст.233 Кодексу законів про працю України зазначено про те, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. А тому, системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

До того ж, аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 20.11.2019р. у справі №620/1892/19.

Окрім того, слід зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 08.11.2005р. у справі «Кечко проти України» (заява №63134/00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (п.23 рішення). Також, Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Так, реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних і чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.

Судова колегія наголошує, що обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування та виплату індексації грошового забезпечення. Відповідачем, у свою чергу, не надано суду жодних належних та допустимих доказів того, що у бюджеті відповідного рівня, з якого фінансується військова частина, відсутні кошти на індексацію грошового забезпечення.

Окрім того, безпідставними є посилання Військової частини НОМЕР_1 у листі від 04.09.2020р. №3279 на роз`яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України, оскільки обов`язок здійснення індексації грошових коштів населення (грошового забезпечення) визначений положеннями Закону №2011-XII та №1282-XII. Подібні ж роз`яснення мають рекомендаційний характер та не є нормативно-правовими актами, тому не можуть бути підставою для не нарахування та не виплати позивачу індексації.

Водночас, надаючи оцінку рішенню суду 1-ї інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Так, на момент початку невиплати позивачу індексації грошового забезпечення, п.5 Порядку №1078 передбачав те, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100%.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Враховуючи наведене вбачається, що підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення, зокрема, посадових окладів особи. Зміна розміру доплат, надбавок та премій не випливає на встановлення базового місяця індексації для початку обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації.

На момент виникнення спірних правовідносин, визначення розміру посадових окладів військовослужбовців здійснювалося відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07.11.2007р. №1294, якою затверджено нові схеми посадових окладів військовослужбовців.

Пунктом 13 Постанови №1294 визначено, що вона набирає чинність з 01.01.2008р., тобто датою, з якою позивач пов`язує встановлення базового місяця індексації.

Зазначена вище Постанова діяла до дати набрання чинності Постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017р. №704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, а саме 01.03.2018р.

Проаналізувавши Постанову №1294 в період її дії з 01.01.2008р. по 01.03.2018р., тобто періоду який охоплює період оскаржуваних правовідносин, колегія суддів вбачає незмінність розмірів посадових окладів військовослужбовців.

Отже, незмінність посадового окладу позивача станом на дату виникнення оскаржуваних правовідносин, що, з урахуванням стабільності відносин щодо встановлених державою розмірів посадових окладів військовослужбовців, свідчить про наявність правових підстав для виплати індексації грошового забезпечення позивача у період з 11.04.2017р. по 28.02.2018р.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, за вказаний період позивачу індексація у встановленому законодавством розмірі не виплачувалася, а тому позовні вимоги у відповідній частині є цілком обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Що ж до позовних вимог про зобов`язання військової частини нарахувати та виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018р. по 29.07.2020р., то колегія суддів виходить з наступного.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017р. №704, в редакції від 24.02.2018р., змінено систему виплати грошового забезпечення військовослужбовцям та розміри тарифних ставок.

У відповідності до п.4 Постанови №704, розміри посадових окладів, окладів за військовими званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13 і 14.

Таким чином, цією Постановою визначено інший порядок встановлення та розміру посадового окладу осіб рядового та начальницького складу.

Так, п.1.9 «Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям ЗСУ та деяким іншим особам» (затв. наказом Міністра оборони України 11.06.2008р. №260, чинної на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено те, що грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується за місцем штатної служби в поточному місяці за минулий.

З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції вважає, що обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення посадового окладу позивача та, відповідно, інших складових грошового забезпечення, тобто з квітня 2018р.

Відповідно до офіційних даних, що містяться на сайті Державної служби статистики України, індекс споживчих цін (індекс інфляції) в березні 2018р. становив 101,1%, в квітні 2018р. становив 100,8%, в травні 2018р. - 100,0%, в червні 2018р. - 100,0%, в липні 2018р. - 99,3%, в серпні 2018р. - 100,0%, в вересні 2018р. - 101,9%, в жовтні 2018р. - 101,7%.

Таким чином, лише у жовтні 2018р. поріг індексації 103% (100,8% * 100,0% * 100,0% * 99,3% * 100,0% * 101,9% * 101,7% * 100) перевищено, а тому у позивача виникає право на індексацію заробітної плати. Оскільки індекс інфляції за жовтень 2018р. опубліковано у листопаді 2018р., то індексацію необхідно було проводити з грудня 2018р.

Відповідно до розрахунково-платіжних відомостей про виплату грошового забезпечення за спірний період, що містяться у матеріалах даної справи, з грудня 2018р. позивачу виплачувалась індексація грошового забезпечення.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду 1-ї інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 11.04.2017р. по 28.02.2018р.

У той же час, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що розрахунок сум індексації грошового забезпечення позивача, а саме: питання визначення базового місяця, наявності факту перевищення індексом споживчих цін порогу індексації у взаємозв`язку із розміром грошового забезпечення, є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходила службу і який виплачував їй грошове забезпечення. Саме на відповідача, за наявності на те законних підстав, покладається обов`язок нарахувати та виплатити позивачу індексації грошового забезпечення.

Оскільки відповідачем, на момент розгляду справи, не здійснено будь-якого розрахунку суми індексації грошового забезпечення позивача, у т.ч. встановлення базового місяця для її здійснення, підстави вважати, що відбулося порушення прав щодо застосування відповідачем базового місяця, який на думку позивача не повинен застосовуватись - відсутні.

Колегія суддів звертає увагу на те, що саме в процесі виконання рішення суду у даній справі, відповідачем в порядку, встановленому нормами Закону №1282-XII та Порядку №1078, буде визначено базовий місяць для проведення індексації грошового забезпечення позивача.

Окрім того, виходячи з положень ст.5 КАС України, захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути порушено у майбутньому. Оскільки виплату та розрахунок індексації не проведено, то, у даному випадку, право позивача щодо застосування певного базового місяця, з яким вона не погоджується, не є порушеним.

До аналогічного висновку дійшов також Верховний Суд у постанові від 15.10.2020р. у справі №240/11882/19.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При цьому, захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення, що має існувати на момент їх звернення до суду, передувати йому та, у свою чергу, підтверджуватися належними доказами. Порушення прав, свобод чи інтересів особи - це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності відповідного органу щодо неї. Як наслідок, моментом порушення є момент прийняття рішення, вчинення дій чи бездіяльності, які породжують або можуть породити в майбутньому негативні наслідки. Іншими словами, таке рішення (дії чи бездіяльність) є юридичним фактом, котрий має існувати на момент звернення до суду, передувати йому та підтверджуватися належними доказами.

Положеннями КАС України не встановлено можливості захисту порушених прав та інтересів осіб на майбутнє, а судове рішення не повинно містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та про зобов`язання останнього вчинити чи утриматись від вчинення певних дій на майбутнє.

Вказані правові позиції містяться, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.02.2018р. у справі №826/15718/16, від 24.04.2018р. у справі №167/592/17, від 31.07.2018р. у справі №348/9/17, від 23.10.2018р. у справі №344/4560/17 та від 14.02.2019р. у справі №362/7962/15-а.

Як наслідок, підстави для задоволення позовних вимог в частині встановлення базового місяця для обчислення індексації грошового забезпечення позивача - відсутні.

Слід також зазначити, що за відповідності до ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

За правилами ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом із тим, варто зазначити, що твердження позивача щодо порушення його прав також мають підтверджуватися належними та допустимими доказами, а не ґрунтуватися на припущеннях та суб`єктивній думці останнього.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню, проте висновок суду щодо зобов`язання відповідача нарахувати на виплатити індексацію грошового забезпечення, враховуючи базовий місяць - січень 2008р. є передчасним, у зв`язку з чим, рішення суду у цій частині підлягає зміні, а саме, виключенню із мотивувальної та резолютивної частини судового рішення.

Інші доводи апеляційної скарги є несуттєвими, встановлених обставин справи та висновків суду 1-ї інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно з п.2 ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити судове рішення.

У силу вимог п.4 ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч.4 ст.317 КАС України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Враховуючи, що суд першої інстанції правильно вирішив спірне питання, але з помилковим застосуванням норм матеріального права, колегія суддів вважає необхідним змінити рішення суду першої інстанції в частині задоволення п/вимог щодо нарахування на виплати індексації грошового забезпечення з врахуванням базового місяця – січня 2018р.

Керуючись ст.ст.308,311,315,316,317,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року - змінити та викласти абзац 3 його резолютивної частини в наступній редакції:

«Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 11.04.2017р. по 28.02.2018р. включно».

В іншій частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 13.09.2021р.

Головуючий у справі

суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов

Судді: І.П. Косцова

В.О. Скрипченко