УХВАЛА
10 серпня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/11298/16
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Селіваненка В.П.,
розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 )
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи фінанс" (далі - ТОВ "Діджи фінанс")
до: товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Плеяда" (далі - ТОВ "ФК "Плеяда");
товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фагор" (далі - ТОВ " Фінансова компанія "Фагор")
про застосування наслідків нікчемності правочину, відновлення становища, яке існувало до порушення права,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб;
Національний банк України;
ОСОБА_2 ,
ВСТАНОВИВ:
23.07.2021 (згідно з поштовими відмітками на конверті) ОСОБА_1 звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 у справі № 910/11298/16, а рішення господарського суду міста Києва від 04.03.2021 у справі № 910/11298/16 залишити в силі. Також скаржниця просить: залучити її до участі у справі як третю особу, яка на заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача; поновити строк на касаційне оскарження; зупинити виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 до закінчення її перегляду в касаційному порядку.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Касаційний господарський суд дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.
Статтею 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачені вимоги до форми і змісту касаційної скарги.
Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначеними у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Приписами частини третьої статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено, серед іншого, підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі оскарження судового рішення суду на підставі пунктів 1-4 частини другої статті 287 ГПК України скаржник має вказати висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладений у постанові, який не був врахований судами попередніх інстанцій при вирішенні спору; або обґрунтувати необхідність відступлення від такого висновку; або зазначити про відсутність такого висновку щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; та/або зазначити підставу касаційного оскарження з урахуванням частини першої, третьої статті 310 ГПК України.
Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі, неправильного застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного рішення. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях, або наявність підстав, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.
Проте скаржником чітко не зазначено конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) статтею 287 ГПК України, та не наведено належного обґрунтування того, у чому конкретно полягало неправильне застосування судами норм матеріального права чи порушення ними норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
За приписами підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставку судового збору за подання касаційної скарги на рішення господарського суду встановлено в розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
Підпунктом 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставку судового збору за подання позовної заяви майнового характеру встановлено: 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (за станом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду).
Підпунктом 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставку судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру встановлено у розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" у 2016 році з 1 січня встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб 1 378 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 04.03.2021 у справі №911/11298/16 в задоволенні позову відмовлено повністю.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021: рішення господарського суду міста Києва від 04.03.2021 у справі № 910/11298/16 скасовано в частині немайнових вимог з ухваленням нового рішення про задоволення позову ТОВ "Діджи фінанс" у цій частині; застосовано наслідки нікчемності договору факторингу від 19.05.2016 № 1905, а саме: зобов`язано ТОВ "ФК "Плеяда" передати ТОВ "Діджи фінанс" документи, отримані ним від ПАТ "Банк Михайлівський" згідно з договором факторингу від 19.05.2016 № 1905 та актами приймання-передачі від 20.05.2016 № 1 і № 2; визнано відсутніми у ТОВ "ФК "Плеяда" будь-які майнові права (права вимоги) до боржників, перелік яких зазначено у договорі факторингу від 19.05.2016 №1905, реєстрах прав вимог від 19.05.2016 № 1 та від 20.05.2016 № 2 до цього договору та актах приймання-передачі від 20.05.2016 № 1 і № 2 до зазначеного договору факторингу; визнано недійсним договір факторингу від 20.05.2016 № 1, укладений між ТОВ "ФК "Плеяда" та ТОВ "ФК "Фагор"; зобов`язано ТОВ "ФК "Фагор" передати ТОВ "Діджи фінанс" документи, отримані ним від ПАТ "Банк Михайлівський" згідно з договорами факторингу від 19.05.2016 № 1905 та актами приймання-передачі до нього від 20.05.2016 № 1 і № 2; визнано відсутніми у ТОВ "Фінансова компанія "Фагор" будь-які майнові права (права вимоги) до боржників, перелік яких зазначено у договорі факторингу від 19.05.2016 №1905, реєстрах прав вимог до нього від 19.05.2016 № 1 та від 20.05.2016 № 2, актах приймання-передачі від 20.05.2016 до зазначеного договору факторингу № 1 і № 2 та в договорі факторингу від 20.05.2016 № 1 і додатках до нього.
Отже, з урахуванням викладеного та беручи до уваги немайновий характер спору, при поданні касаційної скарги мав бути сплачений судовий збір у сумі 13 780 грн. [1 378 грн. х 5 (п`ять) немайнових вимог) х 200%].
Водночас ОСОБА_1 зазначає, що відповідно до частини третьої статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.
Однак скаржником не обґрунтовано, з яких визначених Законом України "Про захист прав споживачів" підстав вона вважає себе споживачем у розумінні цього Закону і споживачем чого саме.
Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Таким чином, суд касаційної інстанції зазначає, що ОСОБА_1 необхідно: чітко вказати пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як підставу (підстави) для касаційного оскарження судового рішення та слід навести висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладений у постанові, який не був врахований судами попередніх інстанцій при вирішенні спору; або обґрунтувати необхідність відступлення від такого висновку; або зазначити про відсутність такого висновку щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; та/або зазначити підставу касаційного оскарження з урахуванням частини першої, третьої статті 310 ГПК України; чітко обґрунтувати, у чому конкретно полягало неправильне застосування норм матеріального та/або порушення норм процесуального права судами попередніх інстанцій; надати суду оригінал документа, що підтверджує сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, а саме у сумі - 13 780 грн., за реквізитами рахунку для зарахування до державного бюджету судового збору за розгляд справ Верховним Судом:
- Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102;
- Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783;
- Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);
- Номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007;
- Код класифікації доходів бюджету: 22030102;
- Найменування податку, збору, платежу: "Судовий збір (Верховний Суд, 055)";
- Призначення платежу: *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), ВЕРХОВНИЙ СУД (назва відповідного касаційного суду, де розглядається справа, або Велика Палата Верховного Суду), номер справи, у якій сплачується судовий збір.
Суд також вважає за необхідне звернути увагу ОСОБА_1 на те, що неусунення названих недоліків протягом установленого строку матиме наслідком повернення касаційної скарги відповідно до частини четвертої статті 174 ГПК України.
З огляду на те, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без руху до усунення недоліків, Суд зазначає, що клопотання про залучення її до участі у справі як третю особу, поновлення строку на касаційне оскарження та зупинення виконання оскаржуваних судових рішень будуть розглянуті Касаційним господарським судом після усунення недоліків касаційної скарги.
Керуючись статтями 174, 234, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд
У Х В А Л И В:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 у справі № 910/11298/16 залишити без руху.
2. Надати ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю не більше 10 днів з дня вручення цієї ухвали. Документи про усунення недоліків направляти до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.
3. Роз`яснити ОСОБА_1 , що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя В. Селіваненко