ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: [email protected]
___________________________________________________________________________
УХВАЛА
про відмову у відстроченні або розстроченні виконання судового рішення
"05" липня 2021 р. Cправа № 902/347/20
Господарський суд Вінницької області у складі судді Маслія І.В. при секретарі судового засідання Шушковій А.П.
за участю представників
прокурора Ігнатов Р.Г., посвідчення №057701 від 29.10.2020
позивача не з`явився
відповідача 1 не з`явився
відповідача 2 не з`явився
відповідача 3 не з`явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду заяви Фізичної особи-підприємця Колісник Ірини Владиславівни б/н від 18.06.2021 (вх. номер канцелярії 01-34/23/21 від 23.06.2021) та Фізичної особи-підприємця Лукашик Галини Михайлівни б/н від 18.06.2021 (вх. номер канцелярії 01-34/22/21 від 23.06.2021) про розстрочку виконання рішення суду у справі
за позовом: Могилів-Подільської місцевої прокуратури Вінницької області (вул. Покровська, 5, м. Могилів-Подільський, Вінницька обл., 24000) в інтересах держави в особі: Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області (Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028)
до: Фізичної особи-підприємця Лукашик Галини Михайлівни ( АДРЕСА_1 )
до: Фізичної особи-підприємця Колісник Ірини Владиславівни ( АДРЕСА_1 )
до: Відділу освіти Мурованокуриловецької районної державної адміністрації (вул. Соборна, 57, смт Муровані Курилівці, Вінницька обл., 23400)
про визнання договорів закупівлі товарів за бюджетні кошти недійсними та повернення майна в розмірі 337983,00 грн
В С Т А Н О В И В :
У провадженні Господарського суду Вінницької області перебувала справа №902/347/20 за позовом Могилів-Подільської місцевої прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області до Фізичної особи-підприємця Лукашик Галини Михайлівни, до Фізичної особи-підприємця Колісник Ірини Владиславівни, до Відділу освіти Мурованокуриловецької районної державної адміністрації про визнання договорів закупівлі товарів за бюджетні кошти недійсними та повернення майна в розмірі 337983,00 грн.
Рішенням від 30.09.2020 у задоволенні позову відмовити повністю.
19.02.2021 на виконання постанови Північно-західного апеляційного господарського суду №902/347/20 від 04 лютого 2021 р. було видано відповідні накази.
09.06.2021 на виконання постанови Верховного Суду України №902/347/20 від 20 травня 2021 р. було видано відповідні накази.
23.06.2021 на адресу суду засобами поштового зв`язку надійшли заяви Фізичної особи-підприємця Колісник Ірини Владиславівни б/н від 18.06.2021 та Фізичної особи-підприємця Лукашик Галини Михайлівни б/н від 18.06.2021 про розстрочення виконання постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду України №902/347/20 від 20.05.2021.
Ухвалою від 24.06.2021 суд постановив призначити заяви Фізичної особи-підприємця Колісник Ірини Владиславівни та Фізичної особи-підприємця Лукашик Галини Михайлівни про розстрочення виконання рішення у справі №902/347/20 до спільного розгляду в судовому засіданні на 05 липня 2021 року о 11:00 год.
На визначену судом дату (05.07.2021) у судове засідання з`явився прокурор, який заперечив проти задоволення вищевказаних заяв у повному обсязі з підстав їх необгрунтованості.
Положення ч. 2 ст. 202 ГПК України надає суду право відкладати розгляд справи виключно в межах визначених ГПК України процесуальних строків розгляду, зокрема у випадку відсутності доказів направлення ухвали учаснику процесу.
В силу ч. 2 ст. 332 ГПК України, заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою (ч. 2 ст. 110 ГПК України).
Процесуальним законом визначено граничний десятиденний строк розгляду заяви про відстрочку судового рішення, обов`язкової участі осіб, які є учасниками процесу ГПК України не передбачає, відтак неявка будь - кого з учасників процесу не перешкоджає розгляду заяви про відстрочку виконання судового рішення.
Суд констатує, що відкладення розгляду заяви про відстрочку виконання судового рішення, по суті є неприпустимим з огляду на те, що це суперечить одному із завдань господарського судочинства, визначених частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (своєчасне вирішення судом спорів). В силу дії частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, судом встановлено наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, заяви відповідачів (боржників) про розстрочення виконання постанови Касаційного господраського суду у складі Верховного Суду України №902/347/20 від 20.05.2021 мотивовані складним фінансовим становищем фізичних осіб-підприємців Лукашик Г.М. та Колісник І.В. у зв`язку із впровадженням на території України карантинних заходів, що значно ускладнює належне виконання рішення суду.
Відповідачі зазначають, що у зв`язку із пандемією, вони не мають доходів від підприємницької діяльності, що, на думку відповідачів, значно ускладнює виконання постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду України №902/347/20 від 20.05.2021.
Крім того, відповідачі звертають увагу суду на те, що у випадку накладення державним виконавцем арешту на рахунки відповідачів, останні не зможуть забезпечити належне виконання судового рішення, оскільки це заблокує можливість надалі здійснювати підприємницьку діяльність та отримувати дохід для погашення боргу.
Враховуючи наведене, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.
Згідно із ч.ч. 1, 3, 4 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події, тощо.
З огляду на викладене заяви про розстрочення виконання рішення у справі №902/347/20 задоволенню не підлягає.
Крім того суд зазначає, що в п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 р. у справі "Шмалько проти України" (заява N 60750/00) суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.
З огляду на викладене та враховуючи те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист, суд зазначає, що з урахуванням інтересів позивача та ступеня вини відповідача у виникненні спору розстрочення виконання рішення суду суперечитиме завданням господарського судочинства, якими, зокрема, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 18, 46, 232, 233, 234, 235, 240, 242, 326, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
1. Відмовити повністю у задоволенні заяв Фізичної особи-підприємця Колісник Ірини Владиславівни б/н від 18.06.2021 (вх. номер канцелярії 01-34/23/21 від 23.06.2021) та Фізичної особи-підприємця Лукашик Галини Михайлівни б/н від 18.06.2021 (вх. номер канцелярії 01-34/22/21 від 23.06.2021) про розстрочку виконання постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду України №902/347/20 від 20.05.2021.
2. Примірник ухвали направити учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, а також на відомі суду адреси електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , mailbox@das gov.ua
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити ухвалу суду протягом 10 днів з дня складення повного тексту судового рішення (ухвали) шляхом подачі апеляційної скарги до Північно - західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Вінницької області.
Повний текст ухвали складено 08.07.2021
Суддя Маслій І.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи;
2 - прокуратурі (вул. Покровська, 5, м. Могилів-Подільський, Вінницька обл., 24000);
3 - позивачу (Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028);
4 - відповідачу1 (АДРЕСА_1);
5 - відповідачу 2 (АДРЕСА_1);
6 - відповідачу 3 (вул. Соборна, 57, смт Муровані Курилівці, Вінницька обл., 23400).
Ухвала № 95642771
УХВАЛА
19 березня 2021 року
м. Київ
Справа № 902/347/20
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду
Колос І.Б.,
розглянувши матеріали касаційної скарги першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури
на рішення господарського суду Вінницької області від 30.09.2020
та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.01.2021
у справі № 902/347/20
за позовом Могилів-Подільської місцевої прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області
до фізичної особи-підприємця Лукашик Галини Михайлівни;
фізичної особи-підприємця Колісник Ірини Владиславівни;
Відділу освіти Мурованокуриловецької районної державної адміністрації
про визнання договорів закупівлі товарів за бюджетні кошти недійсними та повернення майна у розмірі 337 983,00 грн,
ВСТАНОВИВ:
16.02.2021 (відповідно до відмітки на поштовому конверті) перший заступник керівника Рівненської обласної прокуратури (далі - Прокурор) звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 30.09.2020 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.01.2021 у справі № 902/347/20, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Перевіривши матеріали цієї скарги, Суд дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до абзацу першого частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Приписами частини третьої статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У випадку, якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, він повинен зазначити норму права, практику застосування якої необхідно сформувати, правовідносини, до яких ця норма повинна застосовуватись і який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає його неправильність.
Оскаржуючи у касаційному порядку судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України слід зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.
При цьому, необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
Таким чином, у касаційній скарзі на судове рішення процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати підставу (підстави) касаційного оскарження судових рішень та вказувати, яка норма матеріального та процесуального права неправильно застосована чи порушена судами в оскаржуваних судових рішеннях; посилання на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, і при цьому, додатково зазначати: постанову Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні - у разі оскарження судових рішень з тієї підстави, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду; обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду - у разі оскарження судових рішень з підстави необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; належне обґрунтування доводів касаційної скарги, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах - у разі оскарження судових рішень з підстави відсутності такого висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах; конкретно зазначати обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права - у разі оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України.
Отже правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги.
Зі змісту касаційної скарги убачається, що скаржник не погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій, вказує на порушення норм матеріального та процесуального права формально зазначає про наявність підстави касаційного оскарження, передбаченого пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, проте за змістом наведеної норми саме лише посилання на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України без конкретизації норми (норм) права, практика застосування якої (яких) відсутня і потребує формування, не може бути визнано Судом підставою для відкриття касаційного провадження.
Водночас відповідно до частини третьої статті 24 Закону України "Про прокуратуру" право подання апеляційної чи касаційної скарги на судове рішення в цивільній, адміністративній, господарській справі надається прокурору, який брав участь у судовому розгляді, а також незалежно від участі в розгляді справи прокурору вищого рівня: Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, першим заступникам та заступникам керівників обласних прокуратур, керівнику, заступникам керівника, керівникам підрозділів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
З матеріалів справи убачається, що до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звертався заступник керівника Вінницької обласної прокуратури, проте з касаційною скаргою звертається перший заступник керівника Рівненської обласної прокуратури.
Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на викладене, касаційна скарга Прокурора залишається без руху із наданням скаржникові строку для приведення касаційної скарги у відповідність до вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України.
Таким чином на виконання вимог цієї ухвали скаржнику необхідно конкретизувати неправильне застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у взаємозв`язку з посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України, як на підставу для касаційного оскарження судових рішень, з одночасним обґрунтуванням цих підстав з урахуванням вищезазначених вимог процесуального закону та надати документи на підтвердження повноваженнь територіальної юрисдикції Рівненської обласної прокуратури, саме звернення з цією касаційною скаргою до Верховного Суду відповідно до частини третьої статті 24 Закону України "Про прокуратуру".
Суд також вважає за необхідне звернути увагу Прокурора на те, що неусунення названих недоліків протягом установленого строку матиме наслідком повернення касаційної скарги відповідно до частини четвертої статті 174 ГПК України.
Керуючись статтями 174, 234, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд
У Х В А Л И В:
1. Касаційну скаргу першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури на рішення господарського суду Вінницької області від 30.09.2020 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.01.2021 у справі № 902/347/20 залишити без руху.
2. Надати першому заступнику керівника Рівненської обласної прокуратури строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю не більше 10 днів з дня вручення цієї ухвали. Документи про усунення недоліків направляти до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.
3. Роз`яснити першому заступнику керівника Рівненської обласної прокуратури, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя І. Колос