ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Постанова № 97216497

Озвучення тимчасово недоступне

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" травня 2021 р. Справа № 913/690/20

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Геза Т.Д. , суддя Здоровко Л.М.

за участі секретаря судового засідання Перікової К.В.,

за участі представників учасників справи:

позивача - Глушко С.Є., довіреність б/н від 01.01.2020;

першого відповідача – Шаповалов Д.В., посвідчення №131 від 25.04.2006; ордер №1010796 від 28.01.2021;

другого відповідача – не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції, проведення якої здійснювалось в Господарському суді Кіровоградської області, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Полетехніка”, м. Пологи Запорізької області (вх.№1104 Л/2)

на рішення Господарського суду Луганської області від 10.03.2021 у справі №917/690/20 (суддя Голенко І.П., повний текст рішення складено 15.03.2021)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Полетехніка”, м. Пологи Запорізької області

до 1-го відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю “Капітал Гроуп”, м. Кропивницький Кіровоградської області

2-го відповідача – Сільськогосподарського виробничого кооперативу “Батьківщина”, с. Чабанівка Новоайдарського району Луганської області

про визнання договору недійсним -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Полетехніка” (далі ТОВ “Полетехніка”) звернувся до Господарського суду Луганської області із позовом про визнання недійсним договору поставки №10 від 19.12.2017, укладеного між відповідачами Товариством з обмеженою відповідальністю “Капітал Гроуп” та Сільськогосподарським виробничим кооперативом “Батьківщина”. Посилаючись на норми ч. 1 ст. 203, ч. ч. 1,3 ст. 215, ст. 697 Цивільного кодексу України, позивач вважав, що укладення відповідачами спірного договору відбулося всупереч норм чинного законодавства, за відсутності у відповідача-1 права власності на товар, та, як наслідок, відсутність права ним розпоряджатися.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 10.03.2021 по справі №917/690/20 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач із вказаним рішенням не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення Господарського суду Луганської області від 10.03.2021 у справі №917/690/20 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що, відповідно до умов пункту 4.2 договору право власності переходить до покупця з дати підписання сторонами видаткової накладної, або у інший строк, встановлений специфікацією на товар. Товар був переданий позивачем першому відповідачу, що підтверджується актом прийому-передачі №17694 від 21.04.2018, проте право власності на товар до першого відповідача не перейшло, оскільки видаткова накладна не була підписана і іншого строку переходу права власності, аніж дата підписання видаткової накладної, сторонами в специфікації не встановлено.

При цьому, апелянт зауважує на тому, що відповідно до умов п. 4.2 договору право власності переходить до покупця виключно з моменту підписання видаткової накладної. Жодних альтернатив договором не передбачено. В договорі відсутня умова, яка передбачає перехід права власності до покупця з моменту підписання акту приймання-передачі або будь-якого іншого документу, що засвідчує факт передачі товару, окрім видаткової накладної.

Крім того, стверджує, що матеріалами справи підтверджено, що право власності на товар залишається у позивача, а отже укладення спірного договору між першим та другим відповідачами посягає на гарантовану Конституцією України та Цивільним кодексом України непорушність права приватної власності.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.04.2021 у справі №913/690/20 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Полетехніка” на рішення Господарського суду Луганської області від 10.03.2021 у справі №917/690/20 та призначено справу до розгляду на 20.05.2021.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.05.2021 у справі №913/690/20 клопотання представника відповідача ТОВ “Капітал Гроуп” Шаповалова Д.В. про участь у судовому засіданні 20.05.2021 о 12:15 у справі №913/690/20 в режимі відеоконференції задоволено.

Вирішено провести судове засідання у справі №913/690/20, призначене на 20.05.2021 о 12:15 годині, в режимі відеоконференції.

Доручено проведення відеоконференції Господарському суду Кіровоградської області (25000, Кіровоградська область, Кропивницький, вулиця В`ячеслава Чорновола, 29/32).

Представник позивача в судовому засіданні 20.05.2021 підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги.

Представник першого відповідача в судовому засіданні 20.05.2021 проти доводів апеляційної скарги заперечує, просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Другий відповідач у відзиві на апеляційну скаргу (вх.№5326 від 11.05.2021) проти її доводів заперечує, просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Свої заперечення другий відповідач обґрунтовує тим, що враховуючи положення частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України, єдиним наслідком недійсності договору поставки № 10 від 19.12.2017 року, укладеним між ТОВ «Капітал Гроуп» та СВК «Батьківщина», у випадку задоволення судом позовних вимог, буде обов`язок у СВК «Батьківщина» повернути ТОВ «Капітал Гроуп» сівалку точного висіву Horsh Maestro 24 SW, а у ТОВ «Капітал Гроуп» -повернути СВК «Батьківщина» кошти, сплачені за даний товар. Зважаючи на наведене вважає, що позивачем не наведено, за захистом якого порушеного права звернулось ТОВ «Полетехніка», вимагаючи визнання недійсним договору поставки, укладеного між іншими суб`єктами, і якого правового результату хоче досягнути таким шляхом. Тобто позивачем обрано неефективний спосіб захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав чи інтересів.

Також зазначає, що відповідно до п. 4.2. договору сторони погодили не момент виникнення у ТОВ «Капітал Гроуп» права власності на товар, а дійшли згоди, що перехід права власності на товар підтверджується датою підписання сторонами видаткової накладної або строком-встановленим специфікацією. Кінцевим строком поставки відповідно до Специфікації №003 була визначена будь - яка дата після 20.04.2018 року. В зв`язку з цим 21.04.2018 року між сторонами було складно акт прийому - передачі № 17694, відповідно до якого продавець передав, а покупець прийняв товар, обумовлений договором

При цьому, стверджує, що, враховуючи положення статей 663, 712 Цивільного кодексу України, моментом виникнення права власності на товар за договором поставки вважається не факт складання будь-яких документів приналежності на товар, а факт передання товару у визначений строк шляхом вручення або доставки товару покупцю. Факт поставки ТОВ «Полетехніка» на адресу ТОВ «Капітал Гроуп» по договору поставки № НЕА-007/2016 від 29.12.2016 року сівалки точного висіву Horsh Maestro 24 SW підтверджується актом прийому - передачі № 17694 від 21.04.2018 року, складенv на підставі Специфікації № 003 від 18.12.2017 в редакції додаткової угоди від 26.03.2018 року, в якій визначено умови поставки товару з передоплатою у розмірі 70,46 % та відстроченням платежу на іншу суму. Таким чином, доводи позивача щодо відсутності у ТОВ «Капітал Гроуп» права власності на спірну сівалку є безпідставними.

Також звертає увагу на те, що 20.05.2019 року ТОВ «Полетехніка» звернулось до Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Правова Ліга» з позовними вимогами до ТОВ «Капітал Гроуп» щодо стягнення заборгованості по договору поставки № НЕА-007/2016 від 29.12.2016 в розмірі 2 208 468,80 грн. Позовні вимоги ТОВ «Полетехніка» Постійно діючий третейський суд при Асоціації «Правова Ліга» задовольнив частково у розмірі 1 781 301, 15 грн (при тому, що сума основного боргу на дату винесення рішення складала 952 321,35 грн.). При цьому, ТОВ «Полетехніка», обґрунтовуючи свій позов у зазначеній третейській справі, стверджував про наявність у ТОВ «Капітал Гроуп» обов`язку оплатити вартість спірної сіялки, переданої йому у власність ТОВ «Полетехніка». Тобто постачання товару, а відповідно і перехід на нього права власності згідно з Цивільним кодексом України входячи з позиції ТОВ «Полетехніка» у справі № 28/2019 є довершеним фактом.

Представник другого відповідача в судове засідання 20.05.2021 не з`явився, про дату, час та місце його проведення повідомлений належним чином.

Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі, відзиві на апеляційну скаргу доводи позивача та другого відповідача, заслухавши усні пояснення представників позивача та першого відповідача, перевіривши в межах вимог апеляційної скарги правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як свідчать матеріали справи та було правильно встановлено господарським судом першої інстанції, 29 грудня 2016 року між ТОВ “Бізон-Імпорт” (згідно протоколу загальних зборів учасників товариства від 14.05.2019 за № 14/05/2019 ТОВ “Бізон-Імпорт” перейменовано в ТОВ “Полетехніка”) (далі – позивач) та ТОВ “Капітал Гроуп” (далі – відповідач-1) було укладено договір поставки № НЕА-007/2016 (далі – договір) (а.с. 5-8), відповідно до умов якого, позивач (продавець) зобов`язався поставити відповідачу-1 (покупцеві) сільськогосподарську техніку, насіння для сівби, засоби захисту рослин (далі – товар). Найменування, ціна (вартість), кількість, строки, порядок оплати та поставки товару, розмір товарного кредиту визначаються сторонами у специфікаціях, які є його невід`ємною частиною.

Відповідно до п. 3.1 договору, покупець оплачує товар на підставі рахунку продавця, шляхом перерахування грошових коштів (в гривні) на поточний рахунок продавця у строк та в порядку, зазначеному у специфікації. Якщо оплата буде здійснена без рахунку фактури, продавець самостійно здійснює зарахування отриманих грошових коштів. Платіж є здійсненим з моменту зарахування грошових коштів на поточний рахунок продавця. Розрахунки можуть здійснюватись в іншій спосіб визначний специфікацією.

Згідно з п. 4.2 договору, датою поставки є дата підписання акту приймання-передачі товару. Право власності переходить до покупця з дати підписання сторонами видаткової накладної, або у інший строк встановлений специфікацією на товар.

За умовами пункту 4.5 договору якщо фактична дата поставки товару не відповідає строку поставки, який сторони погодили в договорі, то дата поставки товару за актом та/або видатковою накладною є новою погодженою датою поставки товару за цим договором.

Відповідно до специфікації № 003 від 18.12.2017, в редакції додаткової угоди від 26.03.2018 до договору, позивач та відповідач-1 погодили поставку техніки – сівалки точного висіву HORSCH Maestro 24 SW у кількості 1 штука зі строком поставки - протягом 4 робочих днів з дати отримання продавцем 70,46% вартості товару, але не раніше 20 квітня 2018 року; поставка здійснюється на адресу покупця: Луганська область, Новопсковський район, с. Сосновка (а. с. 181).

21.04.2018 вказаний товар було передано відповідачу-1 за актом прийому-передачі № 17694 від (а.с. 14).

19.12.2017 між ТОВ “Капітал Гроуп” (відповідач-1) та СВК “Батьківщина” (далі – відповідач-2) було укладено договір поставки № 10 (а.с. 17-19), відповідно до умов якого відповідач-1 передав відповідачу-2 за актом приймання-передачі від 22.04.2018 сільськогосподарську техніку (сівалку точного висіву HORSCH Maestro 24 SW), яка була предметом договору поставки № НЕА-007/2016 від 29.12.2016.

23.07.2019 рішенням Постійного діючого третейського суду при Асоціації “Правова Ліга” у справі № 28/2019 позов ТОВ “Полетехніка” до ТОВ “Капітал Гроуп” про стягнення заборгованості за договором поставки № НЕА-007/2016 від 29.12.2016 задоволено частково, стягнуто грошові кошти у розмірі 1781301, 15 грн, з них: основний борг, пеня, штраф, товарний кредит та сума третейських витрат. В частині стягнення 50000 грн суми основної заборгованості провадження припинено у зв`язку зі сплатою відповідчем-1 під час розгляду справи (а. с. 148-152).

07.10.2019 Західним апеляційним господарським судом видано наказ про примусове виконання рішення третейського суду у справі № 870/55/19 (а. с. 153).

При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 8 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням третейського суду, підлягають доказуванню в загальному порядку при розгляді справи господарським судом.

Приватним виконавцем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження від 02.04.2020 ВП № 61706159 (а. с. 154).

20.05.2020 року позивач, посилаючись на п. 6.4 договору від 29.12.2016, звернувся на адресу відповідача-1 із заявою (вимогою) № 202 від 11.05.2020 про тимчасове повернення техніки, отриманої за договором поставки від 29.12.2016 № НЕА-007/2016 (а. с. 15).

Вказана заява (вимога) залишена відповідачем-1 без відповіді та без задоволення, товар позивачу не повернуто.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до правоохоронних органів з відповідною заявою, за результатами розгляду якої до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено відомості за №42020081350000172 від 09.09.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Ухвалою Пологівського районного суду Запорізької області від 03.11.2020 у справі № 324/1449/20 було надано дозвіл на проведення обшуку, за результатами якого було встановлено, що товар знаходиться у володінні відповідача-2 (а. с. 23-28).

Посилаючись на наведені обставини, позивач вважає, що укладення відповідачами 19.12.2017 спірного договору поставки № 10 відбулося за відсутності у першого відповідача права власності на товар, та, як наслідок, відсутність права ним розпоряджатися, у зв`язку з чим, позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсним договору поставки № 10 від 19.12.2017, укладеного між ТОВ “Капітал Гроуп” та СВК “Батьківщина”.

Місцевий господарський суд, відмовляючи в позові, виходив з того, що оспорюваний договір не порушує права позивача, оскільки останнім не доведено належними доказами, що його права та законні інтереси як заінтересованої особи порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено. Тому, суд, встановивши, що положення спірного договору поставки № 10 від 19.12.2017 не порушують права позивача, не перевіряє спірний правочин на його відповідність вимогам законодавства, оскільки відсутність порушення прав та законних інтересів позивача цим оспорюваним правочином є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові (Така правова позиція викладена у постанові ОП КГС ВС від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17).

Зважаючи на наведене, місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність достатніх правових підстав для задоволення позову.

Колегія суддів погоджується із даним висновком господарського суду першої інстанції, зважаючи на таке.

Відповідно до ст. 697 Цивільного кодексу України договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин. У цьому разі покупець не має права до переходу до нього права власності розпоряджатися товаром, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із призначення та властивостей товару.

Якщо покупець прострочив оплату товару, продавець має право вимагати від нього повернення товару. Продавець має право вимагати від покупця повернення товару також у разі ненастання обставин, за яких право власності на товар мало перейти до покупця.

Згідно зі статтею 658 Цивільного кодексу право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Відповідно до частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з частиною 2 статті 203 Цивільного кодексу України, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності..

У статті 215 Цивільного кодексу України унормовано, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа.

За відсутності визначення поняття "заінтересована особа" такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину.

Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Самі по собі дії осіб, зокрема, щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці особи не доведуть, що такі дії порушують їх права.

У цій справі позов про визнання недійсним договору поставки № 10 від 19.12.2017 подала особа, яка не була стороною спірного договору.

Відповідно до 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено. Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Така правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного Господарського суду від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17.

Статтею 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Отже, обраний позивачем спосіб захисту має захищати саме порушене, невизнане або оспорюване право, а також бути спрямованим на відновлення такого права.

У відповідності до статті 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання.

Отже, виходячи зі змісту даних норм, кожна зі сторін договору поставки повинна виконати по відношенню до другої сторони зустрічне зобов`язання, тобто зобов`язання, обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку.

Так, зокрема, обов`язок покупця оплатити вартість поставленого товару обумовлений обов`язком продавця поставити такий товар у власність покупця.

При цьому, виходячи із юридичної природи договору поставки, правовою метою, яку прагне досягти постачальник за договором – є саме отримання встановленої оплати за товар.

Прагнення ж постачальника отримати поставлений товар назад є по суті втратою інтересу до договору поставки, а значить і втрату інтересу отримати взамін поставленого товару, обумовлену договором грошову суму.

Відповідно до п. 4.2 договору від 29.12.2016 датою поставки є дата підписання акту приймання-передачі товару. Ризик випадкової загибелі ,знищення, втрати, пошкодження товару переходить до покупця з дати поставки товару. Право власності переходить до покупця з дати підписання сторонами видаткової накладної або в інший строк встановлений специфікацією на товар.

Як правомірно встановлено місцевим господарським судом, товар за договором поставки № НЕА-007/2016 від 29.12.2016 був переданий відповідачу-1 за актом приймання-передачі 21.04.2018.

За приписами ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

За своєю правовою природою і видаткова накладна, і акт приймання-передачі товару є первинними документами, що містять відомості про здійснену господарську операцію щодо поставки товару.

Отже позивач, здійснивши господарську операцію поставки відповідачеві обумовленого договором поставки № НЕА-007/2016 від 29.12.2016 товару, прагнув досягти конкретної правової мети – отримати за даний товар встановлену даним договором суму.

Як вже зазначалося, ТОВ «Полетехніка» звернулось до Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Правова Ліга» з позовними вимогами до ТОВ «Капітал Гроуп» щодо стягнення заборгованості по договору поставки № НЕА-007/2016 від 29.12.2016 року в розмірі 2 208 468,80 грн. Позовні вимоги ТОВ «Полетехніка» Постійно діючий третейський суд при Асоціації «Правова Ліга» задовольнив частково у розмірі 1 781 301, 15 грн (при тому, що сума основного боргу на дату винесення рішення складала 952 321,35 грн).

При цьому, ТОВ «Полетехніка», обґрунтовуючи свій позов у зазначеній третейській справі, стверджував про наявність у ТОВ «Капітал Гроуп» обов`язку оплатити вартість спірної сіялки, переданої йому ТОВ «Полетехніка».

07.10.2019 Західним апеляційним господарським судом видано наказ про примусове виконання рішення третейського суду у справі № 870/55/19

Таким чином, позивачем було отримано судовий захист щодо свого права на одержання оплати за поставлений товар та законного інтересу отримати прибуток від господарської операції поставки, що свідчить про те, що позивачем не втрачений інтерес до договору поставки № НЕА-007/2016 від 29.12.2016 та отримання за його умовами оплати за передання у власність покупця товар.

Зважаючи на наведене, визнання укладеного між першим та другим відповідачами договору поставки №10 від 19.12.2017 не спрямоване на захист прав та законних інтересів позивача, які він має як сторона за договором поставки № НЕА-007/2016 від 29.12.2016 та не може вважатися ефективним способом захисту його прав як сторони договору № НЕА-007/2016 від 29.12.2016.

Так, враховуючи положення частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України, єдиним наслідком недійсності договору поставки № 10 від 19.12.2017 року, укладеним між ТОВ «Капітал Гроуп» та СВК «Батьківщина», у випадку задоволення судом позовних вимог, буде обов`язок у СВК «Батьківщина» повернути ТОВ «Капітал Гроуп» сівалку точного висіву Horsh Maestro 24 SW, а у ТОВ «Капітал Гроуп» -повернути СВК «Батьківщина» кошти, сплачені за даний товар. Право ж ТОВ «Полетехніка» вже є захищеним у встановленим законодавством порядку шляхом стягнення з покупця обумовленої договором вартості поставленого товару, про що вже зазначалося вище.

Разом з цим, враховуючи зустрічний характер зобов`язань сторін за договором поставки, обов`язок повної оплати вартості товару є неможливим без настання юридичного факту передачі товару у власність покупця. Отже доводи позивача про те, що до ТОВ «Капітал Гроуп» не переходило право власності на поставлений за договором № НЕА-007/2016 від 29.12.2016 товар не може вважатися обґрунтованим.

Отже, встановивши, що положення спірного договору поставки №10 від 19.12.2017 не порушують права позивача, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про не перевірку спірного правочину на його відповідність вимогам законодавства, оскільки відсутність порушення прав та законних інтересів позивача цим оспорюваним правочином є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові (Така правова позиція викладена у постанові ОП КГС ВС від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17).

Позивач в апеляційній скарзі стверджує, що укладення позивачами спірного договору порушує право приватної власності позивача на товар.

Разом з цим, питання захисту права власності регулюється главою 29 Цивільного кодексу України, яка передбачає інші, ніж визнання недійсним договору способи захисту цього права, а саме: витребування майна з чужого незаконного володіння, усунення перешкод у здійсненні права власності, визнання незаконним правового акту, що порушує право власності та відшкодування шкоди, завданої власникові земельної ділянки, житлового будинку, інших будівель у зв`язку із заниженням їх цінності.

Зважаючи на наведене, колегія суддів погоджується із висновками господарського суду першої інстанції щодо відсутності достатніх правових підстав для задоволення позову.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю з`ясував обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків місцевого господарського суду, а тому підстави для скасування зазначеного рішення відсутні.

Оскільки апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, то, з урахуванням положень статті 129 ГПК України, здійснені ним судові витрати за апеляційною скаргою відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 129, 270, 271, 180, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Луганської області від 10.03.2021 у справі №917/690/20 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 27.05.2021

Головуючий суддя В.В. Лакіза

Суддя Т.Д. Геза

Суддя Л.М. Здоровко