ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Ухвала № 97077032

Озвучення тимчасово недоступне

**Ухвала **

20 травня 2021 року

м. Київ

справа № 347/1654/18

провадження № 61-8287ск21

**Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:**

Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА\_1 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 06 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА\_1 до філії акціонерного товариства «Прикарпаттяобленерго» «Карпатська» про визнання протиправними дій працівників філії щодо складання акта про недопуск, щодо зняття та вилучення пломби електролічильника та зобов\`язання вчинити певні дії,

**ВСТАНОВИВ:**

У серпні 2018 року ОСОБА\_1 звернувся до суду із вищевказаним позовом до філії акціонерного товариства «Прикарпаттяобленерго» «Карпатська» (далі - АТ «Прикарпаттяобленерго»), який є правонаступником філії Косівського РЕМ ПАТ «Івано-Франківськобленерго», в якому просив: визнати протиправними дії працівників філії Косівського РЕМ ПАТ «Івано-Франківськобленерго» щодо складання акту про не допуск від 22 серпня 2018 року; визнати недійсним та скасувати акт про не допуск від 22 серпня 2018 року; визнати протиправними дії працівників філії щодо зняття та вилучення пломби електролічильника без акта на вилучення; зобов\`язати філію Косівського РЕМ ПАТ «Івано-Франківськобленерго» опломбувати лічильник, з якого було знято пломбу та вилучено без акта

22 серпня 2018 року працівниками філії.

Рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області

від 03 грудня 2020 року позов ОСОБА\_1 задоволено.

Визнано протиправними дії працівників Філії Косівського РЕМ АТ «Прикарпаттяобленерго» щодо складання акта про недопуск від 22 серпня 2018 року без номеру.

Визнано недійсним та скасовано акт про недопуск від 22 серпня 2018 року без номеру складеним відносно споживача - ОСОБА\_1 .

Визнано протиправними дії працівників Косівського РЕМ АТ «Прикарпаттяобленерго» щодо зняття та вилучення пломб електролічильника без акта вилучення, що мали місце 22 серпня 2018 року

у будинковолодінні ОСОБА\_1 .

Зобов\`язано працівників Філії Косівського РЕМ АТ «Прикарпаттяобленерго» опломбувати лічильник з якого було знято пломбу та вилучено без акту

22 серпня 2018 року працівниками філії Косівського РЕМ ПАТ «Івано-Франківськобленерго».

 

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 06 квітня 2021 року апеляційну скаргу ПАТ «Прикарпаттяобленерго» задоволено, рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 03 грудня

2020 року скасовано.

Ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА\_1 до ПАТ «Прикарпаттяобленерго» про визнання протиправними дій та зобов\`язання вчинити певні дії відмовлено.

 

15 травня 2021 року ОСОБА\_1 засобами поштового зв\`язку направив до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 06 квітня 2021 року (надійшла до суду 18 травня

2021 року), у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та

у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п\`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених

у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 5 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами визнаються справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п\`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму доходів громадян.

Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя;

2\) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду;

4\) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п\`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об\`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Предметом позову у цій даній справі є захист прав споживача, визнання протиправними дій відповідача та зобов\`язання вчинити дії.

Пунктами 2, 5 частини шостої статті 19 ЦПК України передбачено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п\`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п\`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України розташована серед Загальних положень цього Кодексу, яка поширюється й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

При цьому, згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

При цьому, Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, значення справи для сторін і суспільства, а також судову практику у цій категорії справ, які дали можливість дійти висновку про малозначність справи.

Європейський суд з прав людини зазначає, що застосування критерію малозначності справи у справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонстрував наявності інших виключних обставин, які могли вимагати касаційного розгляду справи (рішення у справі «Азюковська проти України», заява № 47921/08, від 09 жовтня 2018 року).

Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань як від заінтересованих осіб, так

і від Суду, оскільки в іншому випадку принцип «правової визначеності» буде порушено.

Посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).

При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до верховного суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36).

Сама по собі незгода заявника із висновками судів попередніх інстанцій та наданою ними оцінкою доказам у справі не є підставою для відкриття касаційного провадження у малозначній справі.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів

є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так

і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА\_1 подав касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2, 5 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

**УХВАЛИВ:**

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА\_1 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 06 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА\_1 до філії акціонерного товариства «Прикарпаттяобленерго» «Карпатська» про визнання протиправними дій працівників філії щодо складання акта про недопуск, щодо зняття та вилучення пломби електролічильника та зобов\`язання вчинити певні дії, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

 

**Судді: Г. В. Коломієць**

** Б. І. Гулько**

** Д. Д. Луспеник**