Справа** **№ 366/113/18
Провадження № 1-кп/366/7/21
**В И Р О К**
**Іменем України**
17 травня 2021 року Іванківський районний суд Київської області у складі: головуючий суддя ОСОБА\_1 , при секретарі – ОСОБА\_2 , за участю сторін кримінального провадження: прокурорів – ОСОБА\_3 , ОСОБА\_4 , ОСОБА\_5 , ОСОБА\_6 , обвинувачених – ОСОБА\_7 , ОСОБА\_8 , ОСОБА\_9 , ОСОБА\_10 , захисника обвинувачених – адвоката ОСОБА\_11 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Іванків кримінальне провадження № 12017110060000071 від 05.12.2017 року **за обвинуваченням: **
**ОСОБА\_7 ,** ІНФОРМАЦІЯ\_1 , уродженця с. Середній Єгорлик, Целійського району, Ростовської області, РФ, громадянина України, українця, не одруженого, в силу ст. 89 КК України – раніше не судимого, не працюючого, з середньою освівтою, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА\_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого, **за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 267-1 КК України;**
**ОСОБА\_8 , ** ІНФОРМАЦІЯ\_2 , уродженця с. Середній Єгорлик, Целійського району, Ростовської області, РФ, громадянина України, українця, одруженого, має на утриманні неповнолітніх дітей, з базовою середньою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА\_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА\_2 , раніше судимого, останній раз 20.12.2012 року за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 267-1 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, звільнився умовно-достроково 24.06.2015 року з невідбутим терміном покарання 1 рік 21 день, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого** ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 267-1 КК України;**
**ОСОБА\_9 , ** ІНФОРМАЦІЯ\_3 , уродженця м. Косоншакри, Республіка Узбекистан, громадянина України, українця, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, в силу ст. 89 КК України – раніше не судимого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА\_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого, **за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 267-1 КК України;**
**ОСОБА\_10 , ** ІНФОРМАЦІЯ\_4 , уродженця с. Рагівка, Поліського району, Київської області, громадянина України, українця, не одруженого, не працюючого, з середньою освітою, в силу ст. 89 КК України – раніше не судимого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА\_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого** ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 267-1 КК України,-**
**ВСТАНОВИВ:**
**Органом досудового розслідування**, ОСОБА\_7 , ОСОБА\_8 , ОСОБА\_9 , ОСОБА\_10 , обвинувачуються у тому, що 04.12.2017 року, приблизно о 12 – й годині, за попередньою змовою між собою, з корисливих мотивів, оминаючи контрольно-перепускні пункти поліції, встановлені по периметру зони безумовного (обов\`язкового) відселення, на автомобілі марки ЗАЗ-968 м, д. н. з. НОМЕР\_1 , із саморобним причепом без номерних знаків, під керуванням ОСОБА\_8 , незаконно проникли на територію зони безумовного (обов\`язкового) відселення, та приблизно о 12 год. 30 хв., прибули у відселене селище Поліське, яке відповідно до постанови КМУ № 106 від 23.07.1991 року, належить до зони безумовного (обов\`язкового) відселення, де у період часу з 12 години до 13 години 30 хвилин, на території відселених господарств зібрали 274 кг металевих виробів промислового призначення, та намагались перемістити до с. Рагівка, без передбаченого законом дозволу та без проведення дозиметричного контролю, з метою збуту. Однак, під час переміщення об\`єктів промислової продукції – металевих виробів промислового призначення, за межі зони безумовного (обов\`язкового) відселення, їх було виявлено та зупинено поліцейськими, які здійснювали контроль у межах своєї компетенції, визначеної законом, за дотриманням вимог режиму радіаційної безпеки у спеціально визначеній зоні радіоактивного забруднення.
Автомобіль марки ЗАЗ-968 м, д. н. з. НОМЕР\_1 , із саморобним причепом без номерних знаків та 274 кг металевих виробів промислового призначення, було вилучено до ВП зони Чорнобильської АЕС ГУ НП в Київській області.
**Відповідно до вимог **ст. 337 КПК України**, судовий розгляд кримінального провадження проводився лише стосовно осіб, яким висунуте обвинувачення і лише в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акту.**
Так, на думку обвинувачення, вина ** ОСОБА\_7 , ОСОБА\_9 , ОСОБА\_10 ** у вчиненні злочину, передбаченого **ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 267-1 КК України, а ОСОБА\_8 **у вчиненні злочину, передбаченого **ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 267-1 КК України, -** доведена повністю, **а саме:** витягом з ЄРДР від 05.12.2017 року; протоколом огляду місця події від 04.12.2017 року та додатками до нього; протоколом зважування від 04.12.2017 року; постановою про визнання речовими доказами та передачу їх на зберігання від 05.12.2017 року; квитанцією про отримання на зберігання речових доказів від 05.12.2017 року; актом радіаційно-дозиметричного контролю від 09.12.2017 року; протоколами слідчого експерименту від 10.01.2018 року за участі всіх обвинувачених з додатками; протоколами огляду місця події від 10.06.2019 року з додатками **(додатково на виконання ухвали слідчого судді від 16.04.2019 року);** протоколами огляду місця події від 15.12.2019 року за участю всіх обвинувачених та захисника з додатками (**додатково на виконання ухвали слідчого судді від 26.11.2019 року).**
Дії обвинувачених ** ОСОБА\_7 , ОСОБА\_9 , ОСОБА\_10 ** органом досудового розслідування кваліфіковані за **ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 267-1 КК України (**як вчинення закінченого замаху на переміщення будь-яким способом за межі зони безумовного (обов\`язкового) відселення без надання передбаченого законом дозволу та без проведення дозиметричного контролю промислової продукції з метою збуту**).**
Дії обвинуваченого ** ОСОБА\_8 ** органом досудового розслідування кваліфіковані за **ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 267-1 КК України (**як вчинення закінченого замаху на переміщення будь-яким способом за межі зони безумовного (обов\`язкового) відселення без надання передбаченого законом дозволу та без проведення дозиметричного контролю промислової продукції з метою збуту, **повторно).**
Провівши судове слідство та проаналізувавши наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
У судовому засіданні, яке мало місце 03.07.2020 року, **обвинувачений ОСОБА\_7 ,** свою вину у пред\`явленому обвинувачені не визнав. По суті пред\`явленого обвинувачення пояснив, що 04.12.2017 року, він, ОСОБА\_9 та ОСОБА\_10 , на автомобілі марки ЗАЗ з причепом, поїхали за металобрухтом, який він знайшов на полі за с. Радинка, ще під час збору врожаю кукурудзи. Це були вироби побутового призначення (каструлі, баняки, кроляча клітка, виварки та інше). Автомобіль ЗАЗ, на якому вони поїхали за металом, їм надав ОСОБА\_8 . За кермом був ОСОБА\_9 . Їхали асфальтованою дорогою. Від с. Радинка, проїхали 500 метрів до перехрестя, де стоїть стовпчик «**0»** (нульового кварталу) і повернули праворуч. Проїхали ще метрів 400, і з правого боку, на полі зупинились. Завантажили металобрухт на причіп, та почали розвертатись, щоб їхати додому. Оскільки було багато снігу, автомобіль застряг, та почав буксувати. Через деякий час, у них скінчилось пальне. Потім ОСОБА\_9 зателефонував брату – ОСОБА\_8 та попросив принести бензин. Через 40 хвилин, прийшов ОСОБА\_8 , приніс 2 літри бензину, заправив автомобіль, сів за кермо, та вони в чотирьох поїхали в бік дому. На повороті (перехресті), їм напереріз виїхали працівники прикордонної служби, і попросили надати документи, оскільки вони перебувають у контрольованому прикордонному районі, а пізніше звинуватили їх у вивезені металобрухту із зони відчуження, а саме з селища Поліське. Потім приїхав інший прикордонний патруль, ще згодом наряд з КПП, а вже пізно ввечері приїхав слідчий ОСОБА\_12 , який оформлював документи, а потім сказав підписати. Будь-яких забороняючих чи попереджувальних знаків там не було, і немає жодного. Були лише знаки, що це прикордонна зона, такі знаки стоять у кожному селі. Через деякий час, працівники поліції возили його в селище Поліське, яке за 4 кілометри від с. Радинка, начебто як свідка, на якісь дії. Під час цих дій, він стояв та показував на розвалені хати, і його фотографували на фоні руїн. Ще раз, працівники поліції возили його на поле, де він та інші збирали метал.
У судовому засіданні, яке мало місце 03.07.2020 року, **обвинувачений ОСОБА\_8 ,** свою вину у пред\`явленому обвинувачені не визнав. По суті пред\`явленого обвинувачення пояснив, що 04.12.2017 року, до нього прийшли ОСОБА\_7 , ОСОБА\_9 , ОСОБА\_10 та сказали, що треба забрать метал (каструлі, чавуни, кутки), та для цього їм потрібна машина. Він відповів, що машина, не проблема. Він пішов до свого знайомого, ОСОБА\_13 та попросив машину, начебто перевезти дрова. Той погодився та надав автомобіль марки ЗАЗ з причепом. На цьому автомобілі він приїхав до себе додому, де за кермо пересів ОСОБА\_9 . Він залишився вдома, а хлопці поїхали. Десь через годину йому зателефонував ОСОБА\_9 та повідомив, що у них закінчився бензин, та попросив принести. Він взяв 2 літри пального, та пішов полем до того місця, на яке вказав у телефонній розмові ОСОБА\_9 . Йшов він приблизно 40 хвилин, так як на полі було багато снігу. Коли прийшов на місце, то побачив, що машина багато часу газувала та буксувала, стояла в бік дому із завантаженим причепом. Хлопці стояли за 300-400 метрів від того місця, де їх усіх потім зупинили прикордонники. Потім він залив пальне, а щоб не повертатись додому знову пішки, сів за кермо, та в чотирьох поїхали в бік дому. Потім їм перегородила дорогу машина з прикордонним нарядом, які були озброєні. Потім приїхали ще прикордонники та працівники поліції. Ближче до вечора, на місці їх зупинки, працівників правоохоронних органів, було приблизно 8 чоловік. Вже пізно ввечері, з міста Чорнобиль, приїхав слідчий ОСОБА\_12 . Поки вони чекали на слідчого, розводили багаття, бо було дуже холодно. Потім слідчий ОСОБА\_12 сказав швидко підписати якісь документи, після чого вони зможуть бути вільними, і їм за це нічого не буде. Жодних попереджувальних чи забороняючих знаків на тому місці і поблизу не було. На виїзді із с. Рагівка, стоїть знак «Прикордонна смуга». Документи, які надав слідчий ОСОБА\_12 йому та іншим на підпис, були про проникнення в зону відчуження за ст. 46-1 КУпАП, і що вони їхали із селища Поліське. Через деякий час, до нього додому приїздив слідчий ОСОБА\_12 , та просив підписати документи, мабуть обвинувальний акт за ст. 267-1 КК України. Він запитав у слідчого, навіщо він це робить, оскільки обіцяв лише про притягнення до відповідальності за ст. 46-1 КУпАП. Також слідчий ОСОБА\_12 , возив його кудись, для проведення слідчих дій, під час яких фотографував його. Окрім нього та слідчого, під час слідчих дій нікого не було. Після слідчих дій, вони поїхали до лісхозу, що біля с. Радинка, де слідчий надав роздруковані, порожні бланки, та сказав підписати.
У судовому засіданні, яке мало місце 03.07.2020 року, **обвинувачений ОСОБА\_9 ,** свою вину у пред\`явленому обвинувачені не визнав. По суті пред\`явленого обвинувачення пояснив, що 04.12.2017 року, до нього прийшов ОСОБА\_14 та попросив про допомогу, на що він погодився. Однак, їм потрібна була машина, але їм ніхто машину не давав, у зв\`язку з цим, вони звернулись про допомогу у пошуках машини до ОСОБА\_15 . Потім ОСОБА\_16 приїхав на автомобілі ЗАЗ з причепом, він сів за кермо. Під час руху ОСОБА\_14 показував куди їхати. Приїхали на місце та застрягли. Почали буксувати. Потім скінчився бензин. Він зателефонував ОСОБА\_17 , та попросив принести пальне. Потім прийшов ОСОБА\_18 , залив бензин, сів за кермо, та всі разом поїхали. На перехресті доріг, їх зупинив прикордонний наряд, та сказав їм, що вони їдуть з ОСОБА\_19 . Згодом прибув прикордонний наряд з Млачівки. Вже коли було дуже пізно, приїхав слідчий ОСОБА\_12 , сказав щось підписати, і після цього вони можуть бути вільні. Потім на автомобілі ЗАЗ приїхали додому, після чого ОСОБА\_16 на автомобілі ЗАЗ з причепом завантаженим металом, у супроводі працівників поліції поїхав до селища Поліське, у розташування роти, бо машина була заарештована. Через 2 місяці, приблизно о 22 годині, до нього приїхав слідчий ОСОБА\_12 , сказав підписати папери, після чого він відбудеться лише штрафом. Враховуючи, що того вечора він був на підпитку, він підписав папери не читаючи. Ще через деякий час, коли вже була тепла погода, до нього знову приїздив слідчий ОСОБА\_12 , забрав його, та повіз у відселене село Чубар, де його фотографували. Це відбувалось, якраз навпроти того місця де він та інші, 04.12.2017 року збирали металолом.
У судовому засіданні, яке мало місце 03.07.2020 року, **обвинувачений ОСОБА\_10 ,** свою вину у пред\`явленому обвинувачені не визнав. По суті пред\`явленого обвинувачення пояснив, що 04.12.2017 року їздив з хлопцями за металом. ОСОБА\_14 повідомив, що серед металу є баняки, чавуни. На той час у нього було домашнє господарство – свині, і йому не було в чому варити їм їсти, а тому він погодився на пропозицію ОСОБА\_20 поїхати та привезти метал.
У судовому засіданні, яке мало місце 06.05.2021 року, **свідок ОСОБА\_21 **, показав суду, що він проживає у м. Бровари, працює майстром лісу у ДСП «Північна Пуща». 04.12.2017 року, до нього на роботу в с. Рагівка, приїхали працівники поліції, та повезли у селище Поліське, де стояв автомобіль Запорожець чи Москвич, з металобрухтом, промислового та побутового призначення. На скільки він пам\`ятає, він був запрошений як свідок, того, що метал був вивезений незаконно із зони відчуження. Враховуючи, що події мали місце ще в 2017 році, він точно не пам\`ятає, але здається метал був і в причепі і в салоні автомобіля. Більше він нічого не пам\`ятає. В інших слідчих діях він участі не брав.
**Крім показань допитаних учасників провадження, у судовому засіданні безпосередньо досліджені і письмові докази, долучені за клопотанням прокурором:**
\-Витяг з ЄРДР у кримінальному провадженні № 12017110060000071 від 05.12.2017 року, відповідно до якого 04.12.2017 року, приблизно о 14 год. 00 хв., працівниками прикордонної служби та поліції під час патрулювання території зони безумовного (обов\`язкового) відселення, на автодорозі Поліське-Рагівка, було виявлено автомобіль ЗАЗ, д. н. з. НОМЕР\_2 із саморобним причепом завантаженим металевими виробами побутового призначення, загальною вагою 274 кг., які ОСОБА\_9 , ОСОБА\_8 , ОСОБА\_7 , ОСОБА\_10 , намагалися перемістити за межі вказаної зони без надання передбаченого законом дозволу та без проведення дозиметричного контролю у с. Рагівка, для збуту;
\-Протокол огляду місця події від 04.12.2017 року з додатками, відповідно до якого 04.12.2017 року в селищі Поліське, в період часу з 16:25 до 17:00, слідчий ОСОБА\_22 , в присутності понятих ОСОБА\_23 , ОСОБА\_24 , за участі ОСОБА\_8 , провів огляд ділянки асфальтованої дороги Поліське-Рагівка, де на відстані 200 метрів від перехрестя Поліське-Рагівка-Жовтневе-Зірка, у напрямку с. Рагівка, на узбіччі стоїть автомобіль марки ЗАЗ, д. н. з. НОМЕР\_2 , синього кольору, із саморобний причепом, без номерних знаків, завантажений об\`єктами промислової продукції у вигляді бувших у використанні металевих виробів побутового призначення (кастрюлі, кути, драбина, металева сітка);
\-Протокол зважування від 04.12.2017 року, відповідно до якого, вага металевих виробів побутового призначення, становить 274 кг.;
\-Свідоцтво про реєстрацію ТЗ – автомобіль марки ЗАЗ-968м, 1989 року випуску, належить ОСОБА\_25 ;
\-Постанову про визнання речовими доказами та передачу їх на зберігання від 05.12.2017 року;
\-Квитанцію про отримання на зберігання речових доказів стороною обвинувачення від 05.12.2017 року;
\-Акт радіаційно-дозиметричного контролю від 09.12.2017 року, відповідно до якого проведено радіаційне обстеження металевих виробів загальною вагою 274 кг., які знаходились на території відділу поліції зони ЧАЕС ГУ НП в Київській області;
\-Протокол проведення слідчого експерименту від 10.01.2018 року, за участі підозрюваного ОСОБА\_26 , відповідно до якого в селищі Поліське, в період часу з 16:00 до 16:25, слідчий ОСОБА\_22 , за участі підозрюваного ОСОБА\_7 , понятих ОСОБА\_27 , ОСОБА\_21 , із застосуванням технічних засобів фіксації – цифрової фотокамери МЕЙЗУ, провів слідчий експеримент з метою підтвердження показань підозрюваних. Так, слідчим експериментом встановлено, що підозрюваний ОСОБА\_7 , вказуючи на відселені господарства у відселеному селищі Поліське по вул. Піонерська, стверджує, що саме тут вони разом із підозрюваними ОСОБА\_8 , ОСОБА\_10 та ОСОБА\_9 , збирав металеві вироби, які потім переміщували у с. Рагівка, для збуту;
\-Протокол проведення слідчого експерименту від 10.01.2018 року, за участі підозрюваного ОСОБА\_10 , відповідно до якого в селищі Поліське, в період часу з 14:00 до 14:30, слідчий ОСОБА\_22 , за участі підозрюваного ОСОБА\_10 , понятих ОСОБА\_27 , ОСОБА\_21 , із застосуванням технічних засобів фіксації – цифрової фотокамери МЕЙЗУ, провів слідчий експеримент з метою перевірки і уточнення відомостей: підозрюваний ОСОБА\_10 , під час допиту вказав, що 04.12.2017 року разом із ОСОБА\_8 , ОСОБА\_7 , ОСОБА\_9 , збирав металеві вироби у відселеному селищі Поліське, а під час його переміщення був виявлений поліцейськими. Слідчим експериментом встановлено, що підозрюваний ОСОБА\_10 під час проведення слідчого експерименту вказує на те, що 04.12.2017 року, разом з ОСОБА\_8 , ОСОБА\_7 , ОСОБА\_9 , на автомобілі марки ЗАЗ з причепом, в об\`їзд КПП поліції, прибули на територію відселеного селища Поліське зони безумовного (обов\`язкового відселення), де на вул. Піонерській, поруч із відселеними будинками, зібрали вироби з металу побутового призначення, які завантажили до причепу, та почали переміщувати до с. Рагівка для збуту. Рухались через північну околицю відселеного селища Поліське в об\`їзд КПП Поліське по автодорозі Поліське-Рагівка, де на перехресті, їх було затримано правоохоронцями. Під час проведення слідчого експерименту встановлено походження металевих виробів, маршрут руху підозрюваних;
\-Протокол проведення слідчого експерименту від 10.01.2018 року, за участі підозрюваного ОСОБА\_9 , понятих ОСОБА\_27 , ОСОБА\_21 , із застосуванням технічних засобів фіксації – цифрової фотокамери МЕЙЗУ, провів слідчий експеримент з метою перевірки і уточнення відомостей, а саме місця вчинення кримінального правопорушення. Слідчим експериментом встановлено, що підозрюваний ОСОБА\_9 вказує на відселені господарства по вул. Піонерська у селищі Поліське та стверджує, що по цій вулиці, вони разом із підозрюваними ОСОБА\_8 , ОСОБА\_7 , ОСОБА\_10 , збирали метал, який потім переміщували у с. Рагівка, для збуту;
\-Протокол проведення слідчого експерименту від 10.01.2018 року, за участі підозрюваного ОСОБА\_8 , понятих ОСОБА\_27 , ОСОБА\_21 , із застосуванням технічних засобів фіксації – цифрової фотокамери МЕЙЗУ, провів слідчий експеримент з метою перевірки і уточнення відомостей, які підозрюваний ОСОБА\_8 вказав під час його допиту. Слідчим експериментом встановлено, що підозрюваний ОСОБА\_8 , в об\`їзд КПП Поліське по автодорозі Рагівка-Поліське, керуючи автомобілем ЗАЗ із саморобним причепом, разом із підозрюваними ОСОБА\_9 , ОСОБА\_7 , ОСОБА\_10 , проникли на територію відселеного селища Поліське, зони безумовного (обов\`язкового відселення) з метою збору металу для його переміщення за межі зони радіоактивного забруднення, для збуту. ОСОБА\_8 вказує, що 04.12.2017 року на вул. Піонерська, поруч із відселеними господарствами, вони зібрали метал, який завантажили на причеп автомобіля. Після цього ОСОБА\_8 сів за кермо, а інші на пасажирські сидіння. Виїхавши з Поліського, почали рухатись до с. Рагівка на пункт прийому металобрухту. Не доїхавши до пункту прийому металобрухту, їх зупинили прикордонники та поліцейські. Під час проведення слідчої дії, ОСОБА\_8 , підтвердив свої показання. Показання підозрюваних ОСОБА\_10 та ОСОБА\_7 , не мають розбіжностей між собою;
\-Ухвалу слідчого судді Іванківського районного суду Київської області, ОСОБА\_28 , від 16.04.2019 року, відповідно до якої захисник обвинувачених – адвокат ОСОБА\_11 заявив клопотання про проведення додаткового огляду місця події з метою встановлення точного місця збору металобрухту. Прокурор у судовому засіданні, клопотання захисту підтримав. За результатами судового розгляду клопотання, суд постановив доручити органу досудового розслідування проведення додаткового огляду місця події за участі обвинувачених, з метою встановлення точного місця збору металобрухту, **з проведенням вимірювання, фотографування, складанням відповідних планів і схем (з кожним обвинуваченим окремо). Встановити строк проведення додаткового огляду місця події до 15.05.2019 року;**
\-Ухвалу слідчого судді Іванківського районного суду Київської області, ОСОБА\_28 , від 20.05.2019 року, відповідно до якої, слідчим суддею продовжено, встановлений органу досудового розслідування строк на проведення додаткових оглядів місця події;
\-Протокол огляду місця події від 10.06.2019 року без додатків, відповідно до якого слідчий ОСОБА\_22 , в присутності понятих ОСОБА\_29 , ОСОБА\_30 , за участі підозрюваного ОСОБА\_9 , із застосуванням технічних засобів фіксації – цифрової фотокамери МЕЙЗУ, у відселеному с. Чубар, провів огляд на засіяному злаковими культурами полі, яке розташоване на відстані 100 м від автодороги Рагівка-Поліське (в точці 2000 м від с. Рагівка у напрямку до смт. Поліське). Обвинувачений вказує, що 04.12.2017 року, разом із ОСОБА\_7 та ОСОБА\_10 прибули на дане місце на автомобілі марки ЗАЗ, синього кольору, завантажили у причеп метал, після завантаження металу у автомобілі закінчився бензин. ОСОБА\_8 приніс бензин, сів за кермо і вони поїхали у напрямку с. Рагівка, але на перехресті (Чубриному), їх зупинила розвідка прикордонників;
\-Протокол огляду місця події від 10.06.2019 року без додатків, відповідно до якого слідчий ОСОБА\_22 , в присутності понятих ОСОБА\_29 , ОСОБА\_30 , за участі підозрюваного ОСОБА\_8 , із застосуванням технічних засобів фіксації – цифрової фотокамери МЕЙЗУ, у відселеному с. Чубар, провів огляд на автодорозі Рагівка-Поліське від перехрестя Поліське-Рагівка-Жовтневе-Рудня (Чубарське перехрестя) на відстані 300 м у напрямку селища Поліське. Обвинувачений ОСОБА\_8 на вказаному місці вказує, що не знає де обвинувачені ОСОБА\_10 , ОСОБА\_7 , ОСОБА\_9 збирали 04.12.2017 року метал, він лише приніс на дане місце бензин, сів за кермо і поїхав з ними у с. Рагівка, але на перехресті вище вказаному, зупинили прикордонники. Огляд проводився у точці координат ПШ 51.12.8; СД 29.22.7;
\-Протокол огляду місця події від 10.06.2019 року без додатків, відповідно до якого слідчий ОСОБА\_22 , в присутності понятих ОСОБА\_29 , ОСОБА\_30 , за участі підозрюваного ОСОБА\_10 , із застосуванням технічних засобів фіксації – цифрової фотокамери МЕЙЗУ, провів огляд на відкритому полі, яке розташоване між с. Рагівка та відселеним селищем Поліське зони безумовного (обов\`язкового) відселення, в точці координат ПШ 51.12.10; СД 29.22.8. на вказаному полі, на місці на яке вказує обвинувачений ОСОБА\_10 , росте зернова культура;
\-Протокол огляду місця події від 10.06.2019 року з додатками, відповідно до якого слідчий ОСОБА\_22 , в присутності понятих ОСОБА\_29 , ОСОБА\_30 , за участі підозрюваного ОСОБА\_7 , із застосуванням технічних засобів фіксації – цифрової фотокамери МЕЙЗУ, провів огляд на засіяному злаковими культурами полі між с. Рагівка та відселеним селищем Поліське на відстані 100 м від автодороги Рагівка-Поліське. На відстані 400 м від даного місця, розташоване перехрестя у (з) відселеному с. Чубар. Обвинувачений ОСОБА\_7 вказує, у полі восени 2017 року збирав кукурудзу і знайшов метал. У грудні кукурудзи вже не було. 04.12.2017 року, разом з ОСОБА\_10 , та ОСОБА\_9 , на автомобілі ЗАЗ, синього кольору, приїхали на місце, завантажили метал, закінчився бензин. Брат ОСОБА\_18 приніс бензин, сів за кермо, та поїхали у бік с. Рагівка, по домівках, але на Чубарському перехресті, зупинили прикордонники;
\-Ухвалу слідчого судді Іванківського районного суду Київської області, ОСОБА\_28 , від 26.11.2019 року, відповідно до якої, у судовому засіданні прокурор ОСОБА\_4 заявив, що додаткові огляди місця події від 10.06.2019 року проведені не належним чином і по суті ухвала суду до цього часу не виконана, у зв\`язку з чим заявив клопотання перед судом про повторне проведення додаткових оглядів місця події за участі обвинувачених. Захисник – адвокат ОСОБА\_11 , підтримав прокурора. За результатами судового засідання, слідчий суддя постановив, доручити органу досудового розслідування проведення додаткового огляду місця події за участі обвинувачених в порядку ч. 3 ст. 333 КПК України, **з метою встановлення точного місця збору металобрухту, з проведенням вимірювання, фотографування, складанням відповідних планів і схем (з кожним обвинуваченим окремо)**, за обов\`язкової участі захисника – адвоката ОСОБА\_11 . Встановити строк проведення додаткового огляду місця події до **15.12.2019 року**;
\-Лист від 16.12.2019 року, за підписом заступника начальника СВ Відділу поліції зони ЧАЕС ГУ НП в Київській області, ОСОБА\_31 , відповідно до якого, - «на виконання ухвали Іванківського районного суду Київської області від 26.11.2019 року, направляються протоколи додаткових оглядів місця події за участю обвинувачених у кримінальному провадженні № 12017110060000071 ОСОБА\_8 , ОСОБА\_7 , ОСОБА\_10 . Також повідомляє, що обвинувачений ОСОБА\_9 , для участі в огляді місця події, не прибув. **Вимірювання географічних координат при огляді місця події не проводилось у зв\`язку з неможливістю самостійного залучення спеціаліста та відсутності у розпорядженні ВП зони ЧАЕС ГУ НП в Київській області, відповідного обладнання;**
\-Протокол огляду місця події від 15.12.2019 року, відповідно до якого слідчий ОСОБА\_32 , в присутності понятих ОСОБА\_33 , ОСОБА\_34 , за участі обвинуваченого ** ОСОБА\_7 ,** захисника – адвоката ОСОБА\_11 , із застосуванням технічних засобів фіксації – цифрової фотокамери ОЛІМПУС, в період часу з 13:00 до 13:20 хв., провів огляд. Оглядом встановлено: предметом огляду є ділянка місцевості з відрізком дороги сполученням с. Рагівка - с. Жовтневе, зони безумовного (обов\`язкового) відселення, перехрестя дороги напрямком с. Рагівка - с. Жовтневе - смт. Поліське - с. Шевченкове. На перехресті встановлено квартальний стовпчик з поміткою «0». ОСОБА\_7 вказав на місце зупинки транспортного засобу прикордонниками в 25 метрах від центру перехрестя в напрямку с. Рагівка. Також ОСОБА\_7 , сказав, що знайшов брухт металу в полі при цьому пройшов по дорозі з твердим покриттям в бік відселеного селища Поліське 300 метрів, після чого спустився на праве узбіччя по ходу руху та пройшов 40 метрів чагарниками перпендикулярно дорозі в бік поля, де вказав на місцезнаходження брухту металу на перекопаному полі. При огляді встановлено пряму видимість дороги Поліське-Шевченкове
\-А також, протоколи огляду місця події від 15.12.2019 року, за участі слідчого ОСОБА\_32 , в присутності понятих ОСОБА\_33 , ОСОБА\_34 , за участі обвинувачених ** ОСОБА\_8 ,** ** ОСОБА\_10 ,** захисника – адвоката ОСОБА\_11 , із застосуванням технічних засобів фіксації – цифрової фотокамери ОЛІМПУС.
Так, не зважаючи на пасивну поведінку прокурорів, які приймали участь у судовому засіданні, судом були вжиті заходи, що повного, об\`єктивного, та неупердженого з\`ясування обставин справи, а саме судом неодноразово направлялись судові повістки на адресу свідків (понятих) ОСОБА\_35 , ОСОБА\_36 , ОСОБА\_37 , ОСОБА\_23 , ОСОБА\_38 , ОСОБА\_39 , ОСОБА\_40 .
Крім того, суд нагадував прокурору про необхідність забезпечення явки свідків обвинувачення у судове засідання, однак прокурор (ри) проігнорували занепокоєність суду.
Крім того, суд, в умовах карантину, пішов на зустріч як черговому прокурору ОСОБА\_5 так і свідку ОСОБА\_27 , та призначив судове засідання в режимі відео-конференції зі Шполянським районним судом Черкаської області, з метою допиту свідка ОСОБА\_27 , ІНФОРМАЦІЯ\_5 , проживаючого за адресою: АДРЕСА\_5 . **Однак,** свідок ОСОБА\_27 проігнорував судову повістку, яка повернулась не врученою, за закінченням терміну зберігання, а прокурор у свою чергу не вжив жодних заходів, щодо явки свідка у судове засідання, хоча клопотання про допит свідка у режимі відео-конференції, надійшло саме від прокурора.
Виходячи з досліджених доказів, які на думку кінцевого прокурора ОСОБА\_6 є належними та допустимими, узгоджуються між собою, останній вважав вину обвинувачених ** ОСОБА\_7 ,** ** ОСОБА\_10 ,** ** ОСОБА\_9 ** у вчиненні інкримінованого їм кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 267-1 КК України, а ** ОСОБА\_8 ,** за ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 267-1 КК України - **доведеною **та просив суд визнати їх винним і призначити покарання:
ОСОБА\_7 за ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 267-1 КК України у виді 3 років обмеження волі;
ОСОБА\_8 за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 267-1 КК України у виді 3 років позбавлення волі;
ОСОБА\_9 за ч. 2 ст. 156 ч. 3 ст. 267-1 КК України у виді 3 років обмеження волі;
Відносно ОСОБА\_10 , провадження за ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 267-1 КК України, закрити, на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Обвинувачені ** ОСОБА\_8 , ОСОБА\_7 ,** ** ОСОБА\_9 ,** проголошуючи останнє слово, просили виправдати їх, незважаючи на те, що раніше вони допускали помилки, за що відповідно і несли кримінальне покарання, але в цьому конкретному випадку, вони нічого протизаконного не вчинили, метал зібрали на території, яка не належить до зони безумовного (обов\`язкового відселення).
**Інших доказів стороною обвинувачення надано не було.**
Окрім цього, прокурором надано документи, що стосуються **характеризуючи даних** щодо обвинувачених, зокрема копію паспортів громадянина України, вимога щодо наявних судимостей, довідки з ЦРЛ, згідно яких обвинувачені на обліку у лікарів нарколога чи психіатра не перебувють.
**Оцінюючи надані стороною обвинувачення докази суд вважає, що вони не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку суду, з огляду на наступне.**
За змістом ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод, законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Статтею 22 КПК України, визначено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 КПК України сторона обвинувачення зобов\`язана забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом.
Так, під час судового провадження стороною обвинувачення не було забезпечено явку у судове засідання свідків ** ОСОБА\_35 , ОСОБА\_36 , ОСОБА\_37 , ОСОБА\_23 , ОСОБА\_38 , ОСОБА\_39 , ОСОБА\_41 , ОСОБА\_27 .**
У судові засідання свідки не з\`являлась, клопотань про здійснення приводу свідків прокурор (ри) не заявляв (ли).
Крім того, після неодноразової неявки свідків та незабезпечення стороною обвинувачення їх участі у судовому засіданні, прокурор не заперечував щоб не допитувати свідків, які не з\`явились.
Отже, судом вжито всіх необхідних заходів для повідомлення свідків та забезпечення явки їх до суду, однак через їх неявку, суд був позбавлений можливості провести їх допит.
**Такої ж позиції дотримується і Касаційний кримінальний суд Верховного Суду у постанові Іменем України від 11.08.2020 року у справ № 288/113/15-к провадження № 51-1176 км 20.**
Згідно з положеннями ст. 25 КПК України, прокурор, слідчий зобов\`язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування у кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення або у разі надходження заяви про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
Крім того, саме на прокурора та слідчого законом покладається обов\`язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом\`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень, відповідно до ст. 9 КПК України.
Статтею 91 КПК України, визначено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню - подія кримінального правопорушення (**час, місце, спосіб та інші обставини, вчинення кримінального правопорушення**); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом\`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.
Відповідно до вимог ст. 92 КПК України, обов\`язок доведення обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, покладається на прокурора.
Разом з тим, саме прокурор зобов\`язаний довести, що ОСОБА\_8 , ОСОБА\_7 , ОСОБА\_10 , ОСОБА\_9 вчинили закінчений замах на переміщення будь-яким способом за межі зони безумовного (обов\`язкового) відселення, без надання передбаченого законом дозволу та без проведення дозиметричного контролю промислової продукції, з метою збуту.
Єдиним доказом, який хоч якимось чином вказує на можливу винуватість ОСОБА\_8 , ОСОБА\_7 , ОСОБА\_10 , ОСОБА\_9 , є протокол слідчого експерименту від 10.01.2018 року за участю підозрюваних із доданим до протоколу **єдиним фотознімком** цієї слідчої дій, **який у деяких протоколах не відповідає часу його проведення.**
Так, у протоколі проведення слідчого експерименту від 10.01.2018 року, за участі підозрюваного ОСОБА\_7 , заначено, що він вказує на місце (вул. Піонерська, смт. Поліське), де разом з іншими обвинуваченими збирав металеві вироби.
Водночас, **з єдиного фото, приєднаного до протоколу (ів) слідчого експерименту,** не можливо встановити, *яким чином, де саме, в якому населеному пункті, по якій вулиці, біля цього чи іншого будинку (ів)*, *в зоні обов\`язкового (безумовного) відселення чи просто в населеному пункті де не проживають люди,* він та інші учасники кримінального провадження збирав (ли) металеві вироби побутового призначення.
Те саме стосується і інших протоколів слідчого експерименту за участі інших підозрюваних.
Окрему увагу слід звернути на той факт, що під час слідчого експерименту обвинувачені фактично не відтворюють обставин можливого правопорушення.
Фактично вказана слідча дія проводиться у формі допиту, при цьому, слідчий ставлячи обвинуваченому запитання (які не відображені в протоколів), самостійно відповідає на них.
Частиною 4 ст. 38 КПК України передбачено, що орган досудового розслідування зобов\`язаний застосовувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування.
Відповідно до ст. 240 КПК України **слідчий експеримент** проводиться з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Слідчий, прокурор має право провести **слідчий експеримент** **шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.** **Слідчий експеримент** як окрема слідча (розшукова) дія **полягає в проведенні** за рішенням слідчого, прокурора **дослідних дій, спрямованих на перевірку можливості сприйняття особою певних фактів, вчинення в певному місці й певним способом чи з використанням певних знарядь конкретних дій, існування визначених подій у минулому, з\`ясування механізму утворення слідів тощо.** Складовою слідчого експерименту є проведення його в умовах, що максимально наближені до тих, в яких подія мала місце в минулому. Тому до проведення дослідних дій і випробовувань під час проведення слідчого експерименту треба отримати найбільш повні відомості щодо обставин події, яку перевіряють, та здійснити відтворення обстановки, в якій буде проведено експеримент. Такі дані можуть бути встановлені в результаті проведення інших слідчих (розшукових) дій, експертних досліджень або ж бути припущеннями, що випливають з висунутих слідчих версій. **У результаті проведення слідчого експерименту слідчий, прокурор отримує нові фактичні дані, підтверджує або спростовує раніше отриману під час досудового розслідування інформацію, отримує об\`єкти, які можуть стати предметом досліджень, зокрема, в межах проведення судової експертизи.**
Слідчий експеримент проводять для перевірки наявних даних і припущень щодо можливості за певних умов щось чути або спостерігати чи сприймати іншими органами відчуття, здійснювати певні або інші дії, виготовити певні предмети, проникнути певним або іншим способом у приміщення, на територію, перемістити вантаж, здолати конкретну відстань за допомогою технічних засобів чи без них. **Дослідним шляхом може бути підтвердженою можливість існування певного перебігу в минулому окремих подій, явищ.**
Статтею 91 КПК України визначені обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Згідно ст. 92 КПК України обов\`язок доказування обставин, що підлягають доказуванню покладається на слідчого, прокурора та, у встановленим КПК України випадках, - на потерпілого.
Однак, не зважаючи на нормативну визначеність слідчого експерименту, ні слідчим, ні прокурором не було вжито жодних заходів, для проведення правильного, згідно КПК України, слідчого експерименту.
Так, згідно ч. 4 ст. 95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
**У постанові від 14 вересня 2020 року у справі № 740/3597/17 об\`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду **зробила висновок, що приписи ч. 4 ст. 95 КПК про те, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або які отримано в порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу, мають застосовуватися лише до відомостей, що відповідають ознакам показань як самостійного процесуального джерела доказів згідно зі ст. 95 КПК. Показання необхідно розмежовувати з іншим самостійним процесуальним джерелом доказів - протоколом слідчого експерименту.
Заперечення обвинувачених у судовому засіданні відомостей, які слідчий, прокурор перевіряв або уточнював за їх участю під час слідчого експерименту, не може автоматично свідчити про недопустимість як доказу протоколу слідчого експерименту.
Легітимна мета слідчого експерименту за участю підозрюваних, досягається дотриманням встановленого порядку його проведення, забезпеченням реалізації прав особи як процесуальних гарантій справедливого судового розгляду та кримінального провадження в цілому.
Проведення слідчого експерименту у формі, що не містить ознак відтворення дій, обстановки, обставин події, проведення дослідів чи випробувань, а посвідчує виключно проголошення підозрюваним зізнання у вчиненні кримінального правопорушення з метою його процесуального закріплення, належить розцінювати як допит, що не має в суді доказового значення з огляду на зміст ч. 4 ст. 95 КПК.
**Зважаючи на вказане, суд відкидає протокол слідчого експерименту від 10.01.2018 року та не бере його до уваги, як доказ сторони обвинувачення, при постановлені даного вироку, враховує лише показання обвинувачених, надані ними безпосередньо в ході судового розгляду.**
Як вже було зазначено раніше, обвинувачені у своїх показаннях вказували, що вони здійснювали збір металобрухту не у зоні обов\`язкового (безумовного) відселення, а в межах села Рагівка на кордоні із відселеним селом Чубар, на полі, яке як під час проведення досудового та і до моменту порушення справи, оброблялось, тобто, спершу – восени було засіяно кукурудзою, а в наступні роки злаковими культурами.
Чи надають такі показання обвинувачені з метою уникнення кримінальної відповідальності, чи можливо дійсно такі обставини мали місце, фактично жодного значення для суду не має, оскільки відповідно до вимог ч. 2 ст. 17 КПК України, ніхто не зобов\`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
При цьому, стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Відповідно до **постанови Пленуму Верховного Суду України «Про виконання судами України законодавства та постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ при постановленні вироків» від 29 червня 1990 року зі змінами та доповненнями,** в основу вироку можуть бути покладені тільки достовірні докази, дослідженні в судовому засіданні. При постановленні вироку суд повинен дати остаточну оцінку доказам з точки зору їх належності, допустимості, достовірності і достатності для вирішення питань, зазначених у статі 368 КПК України.
Обов\`язок суду щодо забезпечення презумпції невинуватості і права на справедливий судовий розгляд, поєднуються з такими ж положеннями ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
**Крім того, суд не бере до уваги, та відкидає протокол (протоколи) огляду місця події, **як доказ сторони обвинувачення, при постановлені даного вироку, оскільки, під час проведення **(неодноразового проведення)** даної процесуальної дії, органом досудового розслідування так і не було з\`ясовано (встановлено) дійсного місця вчинення кримінального правопорушення (місця збору металобрухту).** **Про це у своєму листі зазначає, заступник начальника СВ Відділу поліції зони ЧАЕС ГУ НП в Київській області, ОСОБА\_42 , від 16.12.2019 року.
**Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення).**
Враховуючи викладене, ні органу досудового розслідування, ні процесуальному (м) прокурору (рам), нічого не заважало звернутися до слідчого судді, з клопотанням про тимчасовий доступ до речей і документів, в порядку Глави 15 КПК України. Однак, орган дізнання разом з прокурором не скористались своїми процесуальними правами в межах діючого КПК України.
Що стосується винуватості у вчиненні злочину ОСОБА\_8 , ОСОБА\_7 , ОСОБА\_9 , ОСОБА\_10 , то доказів, які б прямо вказували на їх причетність, стороною обвинувачення не надано.
Будь-яких інших належних і допустимих доказів винуватості, стороною обвинувачення, суду не надано.
Щодо показів, єдиного допитаного свідка (понятого**) ОСОБА\_21 **, то **суд не бере до уваги його покази**, зважаючи на наступне. Так, будучи допитаним безпосередньо у судовому засіданні, свідок ОСОБА\_21 , повідомив, **що він лише один раз брав** **участь у слідчій дії, а саме оглядав металобрухт, який зі слів працівників поліції був незаконно вивезений за межі зони безумовного (обов\`язкового) відселення. **
**Однак, згідно матеріалів кримінального провадження, які були долучені за клопотанням прокурора, свідок ОСОБА\_21 , він же понятий, також брав участь у такій процесуальній дії, як слідчий експеримент від 10.01.2018 року, за участі усіх обвинувачених.**
Крім того, суд критично відноситься як до доказу, наданого стороною обвинувачення, **до акту радіаційно-дозиметричного контролю**, у зв\`язку з тим, що радіаційне обстеження проводилось лише 09.12.2017 року, в той час як металобрухт був вилучений у обвинувачених ще 04.12.2017 року, тобто через 5 днів. Крім того, згідно акту, проводилось радіаційне обстеження металевих виробів загальною вагою 274 кг., які знаходились на території ВП Зони ЧАЕС ГУ НП в Київській області, однак у акті не конкретизовано, які саме металеві вироби (побутового чи промислового) призначення оглядались (каструлі, чавуни, клітки, кути, та інше), і чи не були об\`єктом огляду металеві вироби, які зберігаються (знаходяться) на території ВП Зони ЧАЕС ГУ НП в Київській області, в якості речових доказів в інших кримінальних провадженнях.
Частиною 1 ст. 94 КПК України визначено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв\`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов\`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
В силу вимог частин 1, 3 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється в разі, якщо не доведено, що: вчинено кримінальне правопорушення в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим; в діях обвинуваченого є склад злочину кримінального правопорушення. Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умов доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Якщо висунуті обвинувачення у вчинені кримінально карного діяння, то тягар доведення цих звинувачень, тобто обов\`язок щодо пошуку, збирання і надання суду доказів вини обвинуваченого, лежить на стороні обвинувачення.
Стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 23.02.2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, у справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06 грудня 1998 року (п.146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип призумції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов\`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину: обов\`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного. (Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain).
Пункт 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень суди відійшли від упередженої думки, що підсудний вчинив злочинне діяння, так як обов\`язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь підсудного. (Рішення ЄСПЛ у справі «Барбера, Мессегуе і Джабардо проти Іспанії»).
Відповідно **до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 12 червня 2018 р. у справі № 712/13361/15, провадження № 51-1604км18, ЄДРСРУ № 74777387** обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом. Тобто, дотримуючись засади змагальності, та виконуючи, свій професійний обов\`язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред\`явлено обвинувачення. Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Поза розумним сумнівом має бути доведений **кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об\`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб\`єктивну сторону.**
Так, відповідно до ст. 2 Кримінального кодексу України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного **діяння, яке містить склад кримінального правопорушення**, передбаченого цим Кодексом.
**Складом злочину** визнається сукупність закріплених у кримінальному законі ознак, за наявності яких реально вчинене суспільно небезпечне діяння визнається злочином.
Для вирішення багатьох питань застосування кримінального закону, кваліфікації злочинів, а також з навчальною метою наукою кримінального права визначено риси, притаманні складові будь-якого конкретного злочину. На цій основі будується узагальнена абстрактна модель складу злочину. Ця модель, хоча вона й є науково-теоретичною, має водночас важливе практичне значення - вона **вказує на обов\`язкові (універсальні) елементи складу** будь-якого злочину. **Такими елементами є: **
**1) об\`єкт злочину - **це те, на що завжди посягає злочин і чому він завжди заподіює певної шкоди. Це ті суспільні відносини, що охороняються кримінальним законом.**; **
**2) об\`єктивна сторона злочину - **зовнішня сторона діяння, яка виражається у вчиненні передбаченого законом діяння (дії чи бездіяльності), що заподіює чи створює загрозу заподіяння шкоди об\`єкту злочину. Обов\`язковими (необхідними) ознаками об\`єктивної сторони як елемента складу злочину є: діяння (дію чи бездіяльність), суспільне небезпечні наслідки і причинний зв\`язок. Тому у злочинах з так званим матеріальним складом має бути встановлений причинний зв\`язок між дією (бездіяльністю) і суспільне небезпечним наслідком, що настав**;**
**3) суб\`єктивна сторона злочину - **це внутрішня сторона злочину, бо вона включає ті психічні процеси, що характеризують свідомість і волю особи в момент вчинення злочину. Ознаками суб\`єктивної сторони, як елементу складу, є вина, мотив і мета злочину. Обов\`язковою (необхідною) основною ознакою суб\`єктивної сторони будь-якого складу злочину є вина особи. Відповідно до ст. 23 КК виною є психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності, передбаченої цим Кодексом, та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності. При відсутності вини особи немає і складу злочину, навіть якщо в результаті її дії (бездіяльності) настали передбачені законом суспільне небезпечні наслідки. У цьому положенні відображається найважливіший принцип - принцип суб\`єктивного ставлення, закріплений у ст. 62 Конституції України.**; **
**4) суб\`єкт злочину - **це особа, яка вчиняє злочин. Відповідно до ст. 18 КК України, суб\`єктом злочину є фізично осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого відповідно до цього Кодексу може наставати кримінальна відповідальність.
**Відсутність хоча б одного з цих елементів свідчить про те, що дії (бездіяльність) особи, поведінка якої оцінюється у даному конкретному випадку, не є злочином. **
Разом з тим, згідно свідоцтва про смерть **серія НОМЕР\_3 ** від 05 лютого 2021 року, виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Іванківському та Поліському районах міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА\_10 , ІНФОРМАЦІЯ\_6 , помер ІНФОРМАЦІЯ\_7 у с. Рагівка, Поліського району, Київської області.
Так, пункт 5 ч. 1 ст. 284 КПК України передбачає закриття кримінального провадження у разі смерті підозрюваного, обвинуваченого, крім випадків, якщо провадження є необхідним для реабілітації померлого.
Одним із завдань кримінального провадження є забезпечення швидкого, повного й неупередженого розслідування та судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, тому смерть особи позбавляє сенсу подальше провадження щодо можливо вчиненого нею кримінального правопорушення. Померла особа не може бути суб\`єктом кримінального правопорушення, тому смерть особи, яка підозрюється, обвинувачується в учиненні кримінального правопорушення, виключає постановку питання про її кримінальну відповідальність. Це відповідає вимогам ст. 61 Конституції України, згідно з якою юридична відповідальність особи має індивідуальний (особистий) характер. Єдиним винятком із такої ситуації є випадок, коли провадження необхідне для реабілітації померлого.
З позиції КПК України, **реабілітація померлого** - це можливість доведення невинуватості померлого в учиненні кримінального правопорушення шляхом продовження кримінального провадження щодо нього після його смерті.
Закриття кримінального провадження на підставі п. 5 ч. 1ст. 284КПК України належить до нереабілітуючих підстав, тобто означає, що відносно особи зібрано достатньо доказів, які підтверджують учинення нею діяння, що містить ознаки кримінального правопорушення, однак в силу певних обставин подальше провадження виключається. Враховуючи цю обставину, можливість продовження кримінального провадження щодо померлого є позитивним явищем, оскільки дає шанс на встановлення істини в провадженні - винуватості або невинуватості цієї особи.
Частиною першою ст. 373 КПК України визначено, що виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що:
1\) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа;
2\) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим;
3\) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
Враховуючи, що наявності доказів вчинення ** ОСОБА\_7 , ОСОБА\_43 , ОСОБА\_10 ** *закінченого замаху на переміщення будь-яким способом за межі зони безумовного (обов\`язкового відселення) без надання передбаченого законом дозволу та без проведення дозиметричного контролю промислової продукції з метою збуту,* **а ОСОБА\_8 ** *закінченого замаху на переміщення будь-яким способом за межі зони безумовного (обов\`язкового відселення) без надання передбаченого законом дозволу та без проведення дозиметричного контролю промислової продукції з метою збуту, ***_повторно_**_, _**__не встановлено, обвинувачені мають бути виправдані судом на підставі п. 2 ч. 1 **ст. 373 КПК України**.**
Таким чином, враховуючи, що винуватість ** ОСОБА\_10 ** у вчиненні інкримінованого йому злочину, а саме *закінченого замаху на переміщення будь-яким способом за межі зони безумовного (обов\`язкового відселення) без надання передбаченого законом дозволу та без проведення дозиметричного контролю промислової продукції з метою збуту, що мало місце 04.12.2017 року, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 267-1 КК України*, **не доведена під час судового розгляду**, існують достатні підстави для реабілітації померлого ** ОСОБА\_10 ,** що передбачає ухвалення відносно нього виправдувального вироку.
Заходи забезпечення у даному кримінальному провадженні не застосовувались.
Долю речових доказів слід вирішити в порядку ст. 100 КПК України.
Процесуальні витрати у справі відсутні, цивільний позов не заявлявся.
З огляду на висновки суду про невинуватість ОСОБА\_8 , ОСОБА\_7 , ОСОБА\_9 , ОСОБА\_10 , клопотання прокурора щодо обрання обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили, задоволенню не підлягає.
Керуючись п. 5 ч. 1 ст. 284, ст. ст. 369, 370, 373, 374, 376 КПК України, суд, -
**УХВАЛИВ:**
**ОСОБА\_8 ,** визнати невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 267-1 КК України, та виправдати на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України, через недоведеність вчинення ним кримінального правопорушення.
**ОСОБА\_7 **, визнати невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 267-1 КК України, та виправдати на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України, через недоведеність вчинення ним кримінального правопорушення.
**ОСОБА\_9 **, визнати невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 267-1 КК України, та виправдати на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України, через недоведеність вчинення ним кримінального правопорушення.
**ОСОБА\_10 **, який згідно свідоцтва про смерть **серія НОМЕР\_3 ** від 05 лютого 2021 року, виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Іванківському та Поліському районах міжрегіонального управління Міністерства юстиції, помер ІНФОРМАЦІЯ\_7 у с. Рагівка, Поліського району, Київської області, за обвинуваченням у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 267-1 КК України, визнати невинним та по суду виправдати, у зв\`язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення, тобто реабілітувати.
В порядку ст. 11 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», виправданим ОСОБА\_8 , ОСОБА\_7 , ОСОБА\_9 , слід роз\`яснити, що на підставі даного вироку у них виникає право на відшкодування їм завданої шкоди відповідно до статті 2 цього Закону.
Речові докази:
\-Металеві вироби побутового призначення, загальною вагою 274 кг, залишити на зберіганні на території ВП Зони ЧАЕС, до набрання вироком законної сили;
Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України, скасувати арешт на тимчасово вилучений транспортний засіб, автомобіль марки ЗАЗ модель 968-м, д. н. з. НОМЕР\_2 із саморобним причепом без номерних знаків, який був накладений відповідно до ухвали слідчого судді Іванківського районного суду Київської області ОСОБА\_44 від 07 грудня 2017 року, шляхом заборони ОСОБА\_45 , відчужувати, розпоряджатися та користуватися.
Автомобіль марки ЗАЗ модель 968-м, д. н. з. НОМЕР\_2 із саморобним причепом без номерних знаків, залишити у розпорядженні законного власника, ОСОБА\_46 .
Заходи забезпечення у даному кримінальному провадженні не застосовувались.
Процесуальні витрати у справі відсутні, цивільний позов не заявлявся.
Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Іванківський районний суд Київської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору.
Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.
**Суддя **
** **