USRCD

Unified State Register
of Court Decisions

Ухвала № 96301984

Reading aloud is unavailable for now

**КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД **

** **

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:

головуючого судді – ОСОБА\_1

суддів – ОСОБА\_2 , ОСОБА\_3

за участю секретаря – ОСОБА\_4 , ОСОБА\_5 , ОСОБА\_6

прокурора – ОСОБА\_7

потерпілого – ОСОБА\_8

представника потерпілого – ОСОБА\_9

захисника – ОСОБА\_10

обвинуваченого – ОСОБА\_11

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду кримінальне провадження №12017100080011385 стосовно –

** **

**ОСОБА\_11 **, ІНФОРМАЦІЯ\_1 , уродженця с. Голінка Бахмачського району Чернігівської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, не працюючого, пенсіонера, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА\_1 , раніше не судимого;

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України за апеляційною скаргою захисника ОСОБА\_10 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 27 червня 2019 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Цим вироком ОСОБА\_11 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України та йому призначено покарання у виді штрафу в розмірі 50 (п\`ятдесяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

** **

**Також цим вироком частково задоволено цивільний позов потерпілого ОСОБА\_8 та ухвалено стягнути з ОСОБА\_11 на користь ОСОБА\_8 10 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди та витрати на правову допомогу в розмірі 40 000 грн., а в іншій частині цивільний позов ОСОБА\_8 залишено без задоволення. **

Згідно вироку суд визнав доведеним, що 20.12.2017 року приблизно о 10 год. 00 хв., ОСОБА\_11 , разом з донькою ОСОБА\_12 , знайомою ОСОБА\_13 та онуками приїхали до ТРЦ "Lavina", за адресою: м. Київ, вул. Берковецька, 6-Д, з метою проведення дозвілля, у зв\`язку із святкуванням дня народження онука ОСОБА\_14 . Того ж дня, приблизно о 16 год. 00 хв., до вищевказаних осіб, у торгівельному залі приєднався ОСОБА\_8 , який являється батьком ОСОБА\_14 та колишнім чоловіком ОСОБА\_12 , де в ході подальшої розмови між останніми виник словесний конфлікт на підґрунті з\`ясування відносин стосовно розподілу майна. Під час конфлікту між ОСОБА\_12 та ОСОБА\_8 почалася тяганина, а саме ОСОБА\_12 почала витягувати ключі від автомобіля з кишені свого колишнього чоловіка ОСОБА\_8 , на що останній швидко зреагувавши, спробував повернути свої ключі. В цей час батько ОСОБА\_12 – ОСОБА\_11 , спостерігаючи за подією та будучи агресивно налаштованим, в мить відкинув на підлогу дитину, яка перебувала в нього на руках, підбіг до ОСОБА\_8 , який в свою чергу обрав оборонну позицію, закриваючи голову своїми руками, а ОСОБА\_11 , тим часом, наніс п\`ять ударів в область голови ОСОБА\_8 , заподіявши останньому, тілесне ушкодження у вигляді синців на волосистій частині лобно-тім\`яної ділянки по центру, в проекції поперекового відділу хребта, в завушній ділянці справа в проекції перехідної складки, на задній поверхні шиї у нижній третині, на задній поверхні правого ліктьового суглобу, які згідно висновку експерта №401/е від 27.03.2018, відносяться до тілесного ушкодження легкого ступеню тяжкості, що не спричинило тривалого розладу здоров\`я.

На вказаний вирок захисник ОСОБА\_10 , діючи в інтересах ОСОБА\_11 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуваний вирок Святошинського районного суду від 27.06.2019 року та закрити кримінальне провадження стосовно ОСОБА\_11 на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, дослідити в судовому засіданні наявні в матеріалах справи докази, а саме: диск з відео файлами, висновок CME №401/е від 27.03.2018 року, викликати та допитати в судовому засіданні експерта ОСОБА\_15 ,передопитати свідків: ОСОБА\_16 , ОСОБА\_12 , ОСОБА\_17 , а також вилучити та приєднати до даної справи копію кримінального провадження №12017100080011278 за ознаками кримінального провадження передбаченого ч.1 ст. 125 КК України про спричинення ОСОБА\_8 тілесних ушкоджень ОСОБА\_12 .

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції розглянув справу без повного, всебічного та об\`єктивного з\`ясування всіх обставин кримінального провадження, а викладені в оскаржуваному вироку висновки суду є необґрунтованими та не базуються на досліджених в судовому засіданні доказах. Зокрема, пояснення потерпілого ОСОБА\_8 та свідка ОСОБА\_17 надані під час судового розгляду є суперечливими, не відповідають висновку судово-медичної експертизи та даним зафіксованим на відеозаписі з камер відеоспостереження.

Також вказує, що приймаючи рішення про винуватість ОСОБА\_11 ** **у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, суд в оскаржуваному вироку послався на неіснуючі докази, а саме: протокол проведення слідчого експерименту від 07.03.2018 року, який спростовується висновком судово-медичної експертизи, показаннями свідка ОСОБА\_17 , відеозаписами з камер відеоспостереження; у висновку експерта №401/е від 06.03.2018 року експерт сам вказує, що тілесні ушкодження могли бути отримані при обставинах зафіксованих на камерах відеоспостереження, на яких зафіксовано нанесення ударів тільки в область голови і за таких обставин, суд вийшов за межі пред\`явленого обвинувачення, що є недопустимим.

Апелянт вважає, що суддя не обґрунтував у своєму вироку, чому він приймає до уваги одні докази та відкидає інші, зокрема пояснення свідків ОСОБА\_16 та ОСОБА\_12 не надаючи цим поясненням належної оцінки.

На переконання апелянта, під час розгляду даного кримінального провадження та винесення обвинувального вироку стосовно ОСОБА\_11 судом не було враховано, що між колишнім подружжям ОСОБА\_18 існують неприязні стосунки після розлучення і розподілу майна, що ОСОБА\_8 було скоєно три напади на ОСОБА\_12 під час яких ОСОБА\_8 штовхав, душив, бив та викручував руки ОСОБА\_12 , внаслідок чого остання отримала тілесні ушкодження, які були підтверджені в рамках іншого порушеного кримінального провадження стосовно ОСОБА\_8 слідство по якому не проводиться в силу «непереборної» сили. Також судом не враховано, що на місці події 20.12.2017 року в ТРЦ "Lavina" дочка ОСОБА\_11 - ОСОБА\_12 кричала та звала на допомогу, але ні охорона ні перехожі на це не реагували, а ОСОБА\_11 тримаючи на лівій ріці онука, тричі відтягував ОСОБА\_8 від своєї доньки до моменту спричинення тілесних ушкоджень, і лише тільки після того як він вдарив ОСОБА\_8 останній перестав душити його доньку та відпустив її. Тобто ОСОБА\_11 діяв в межах необхідної оборони, оскільки іншим способом він не міг захистити свою доньку, так як має погане здоров\`я та похилий вік.

Крім того, апелянт звертає увагу, що наявний в матеріалах справи відеозапис з камер відео спостереження, який був наданий потерпілим ОСОБА\_8 є підробленим, при цьому слідчий та прокурор не звертались в установленому законом порядку до слідчого судді або ТРЦ «Лавіна» для отримання відеозапису у відповідності до вимогКПК України. Вважає, що матеріали даного кримінального провадження не містять належних і допустимих доказів, які б свідчили про умисне заподіяння обвинуваченим ОСОБА\_19 тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА\_8 і прокурором не доведено наявності у ОСОБА\_11 умислу на заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому, а тому обвинувачений ОСОБА\_11 підлягає виправданню у зв\`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та його захисника на підтримку доводів поданої апеляційної скарги, пояснення потерпілого, його представника та думку прокурора, які заперечували проти задоволення поданої апеляційної скарги захисника ОСОБА\_10 , частково дослідивши за клопотанням захисника обставини, встановлені під час кримінального провадження, шляхом дослідження письмових доказів, провівши судові дебати, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції, відповідно до положень ч. 1 ст. 337 КПК України, провівши в межах висунутого обвинувачення судовий розгляд даного кримінального провадження, дослідивши зібрані докази в їх сукупності та за встановлених фактичних обставин, дійшов висновку про винуватість ОСОБА\_11 в умисному заподіянні потерпілому легкого тілесного ушкодження, з наведенням в обвинувальному вироку доказів на підтвердження свого висновку та правильно кваліфікував його дії за ч. 1 ст. 125 КК України, який грунтується на досліджених в ході судового розгляду та наведених у вироку доказах, які оцінені судом першої інстанції відповідно до положень ст. 94 КПК України, зокрема на:

\- показаннях потерпілого ОСОБА\_8 , який пояснив, що колишня дружина ОСОБА\_12 , коли він на касі магазину "Бебі бум" в ТЦ "Lavina" розрахувувався за придбаний сину подарунок вихопила у нього гроші, а потім з карману витягла ключі від автомобіля, які він намагався забрати, і в цей час обвинувачений ОСОБА\_11 втрутився у сварку між ними, кинув його сина ОСОБА\_14 на підлогу, підбіг до них, після чого він відчув сильний удар, а ОСОБА\_12 в цей час йшла до виходу з ТЦ, у якої в руках були ключі від його автомобіля і він намагався їх забрати, а ОСОБА\_11 знову почав битися, поки його не відтягнула охорона. Всього ОСОБА\_11 наніс п\`ять ударів, три з яких в корпус, а два в область голови. На ОСОБА\_12 він не нападав , а хотів лише забрати свої ключі від автомобіля.

- показаннях свідка ОСОБА\_17 , який пояснив суду, що обставини пам\`ятає чітко, бачив конфлікт між особою чоловічої статі та жіночої статі, також бачив, що особа, яка наносила удари була з дитиною на руках та під час конфлікту поклала дитину на підлогу. Бачив як ОСОБА\_12 , забрала у ОСОБА\_8 якийсь предмет схожий на ключі, а ОСОБА\_8 у свою чергу намагався забрати цей предмет, після чого він побачив як ОСОБА\_11 почав наносити удари в голову ОСОБА\_8 правою рукою.

\- протоколі проведення слідчого експерименту від 07.03.2018 року, яким встановлено, що потерпілий ОСОБА\_8 пояснив та показав як ОСОБА\_11 , перебуваючи в приміщенні ТРЦ "Лавіна", що за адресою: м. Київ, вул. Берковецька, 6Д, 20.12.2017, приблизно о 16 год. 00 хв., умисно наносив йому удари ногами в поперекову ділянку, в голову та тулуб руками (а.с. 125-129 т.1);

\- протоколі огляду (а.с. 133-141 т.1), яким встановлено, що на ілюстративному зображені № НОМЕР\_1 зображено приміщення торгового залу магазину "Babyboom", в ТРЦ " ІНФОРМАЦІЯ\_2 ", що за адресою: АДРЕСА\_2 , на якому знаходяться ОСОБА\_8 , який одягнутий у темну кофту, чорну куртку та чорні джинси, ОСОБА\_12 , яка одягнута у кофту білого кольору, джинси синього кольору, і їх син ОСОБА\_20 , який одягнутий в сорочку зеленого кольору, та працівник вищевказаного магазину, де ОСОБА\_8 , який тримаючи грошові кошти в руках, здійснює на касі розрахунок за обраний товар. На ілюстративному зображені №2 зображено, яка ОСОБА\_12 , вихоплює з рук ОСОБА\_8 , грошові кошти, які належать ОСОБА\_8 , з метою їх заволодіння. На ілюстративному зображені №3, знаходяться ОСОБА\_8 , ОСОБА\_12 та ОСОБА\_20 , які придбавши товар, направляються у бік виходу вищезазначеного магазину. На ілюстративному зображені №4 знаходяться ОСОБА\_12 та ОСОБА\_8 до спілкування яких долучається батько ОСОБА\_12 - ОСОБА\_11 з дитиною, котру тримає на руках. На ілюстративному зображені №5 зображені ОСОБА\_12 та ОСОБА\_11 , які намагаються заволодіти особистими речами ОСОБА\_8 , які знаходяться в кишені куртки ОСОБА\_8 . З ілюстративного зображення №6 вбачається, як ОСОБА\_12 , біжить за ОСОБА\_8 та намагається дістатись до особистих речей ОСОБА\_8 , що знаходяться в кишені куртки ОСОБА\_8 за Ілюстративним зображенням №7 видно, як ОСОБА\_12 , незаконно заволоділа особистими ключами від автомобіля ОСОБА\_8 , діставши їх з кишені куртки останнього. В подальшому з зображень вбачається, як ОСОБА\_8 наздоганяє ОСОБА\_12 та намагається повернути свої особисті речі. З ілюстративного зображення №9, вбачається як ОСОБА\_11 , кидає дитину на підлогу та наздоганяє ОСОБА\_8 і ОСОБА\_12 . З ілюстративного зображення №10 видно, як ОСОБА\_11 , притисняючи ОСОБА\_8 , до стіни та наносить йому три удари правою рукою стиснутою в кулак, в область голови та два удари правою рукою стиснутою в кулак, в область тулуба ОСОБА\_8 . В подальшому з зображень вбачається, що служба охорони ТРЦ "Лавина", шляхом втручання відтягує ОСОБА\_11 , аби перешкодити подальше нанесення ударів ОСОБА\_8 . З ілюстративного зображення №13 видно, як ОСОБА\_11 та ОСОБА\_12 йдуть у бік фонтану, а ОСОБА\_8 попрямував в сторону сімейного парку розваг;

\- висновку експерта №401/е від 06.03.2018 року яким встановлено, що після подій 20.12.2017 року у ОСОБА\_8 , мали місце такі тілесні ушкодження: п\`ять синців на волосистій частині лобно-тім\`яної ділянки по центру, в проекції поперекового відділу хребта, в завушній ділянці справа в проекції перехідної складки, на задній поверхні шиї у нижній третині, на задній поверхні правого ліктьового суглобу. Локалізація, морфологія вищевказаних ушкоджень, враховуючи обставини справи та часові дані, свідчать про те, що спричинені вони п\`ятикратною травмуючою дією тупого предмету (предметів), могли утворитись в термін, вказаний у постанові, тобто 20.12.2017, не виключено за обставин, які відображені у відео матеріалах за камер відеоспостереження приміщення ТРЦ "Лавина". Відновлення анатомічної цілісності травмованих ділянок та початок відновлення порушеної функції по місцю утворення синців у звичайному клінічному перебігу спостерігається у строк до шести діб. Вказані строки віддзеркалюють тривалість розладу здоров\`я, як загальноприйнятого судово-медичного критерію визначення ступеню тяжкості. Саме тому, вказані ушкодження відносяться до легкого тілесного ушкодження. (а.с. 142-146 т.1).

Оцінивши досліджені докази в їх сукупності, суд першої інстанції визнав їх належними, які прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, зокрема час, місце, спосіб нанесення обвинуваченим потерпілому тілесних ушкоджень легкого ступеню тяжкості, та допустимими, так як досліджені судом докази отримані в порядку встановленому КПК України, при їх отриманні не було допущено істотних порушень прав та свобод людини гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов\`язковість яких надана Верховною Радою України, з чим також погоджується і суд апеляційної інстанції, а тому вважає безпідставними доводи апеляційної скарги, що матеріали даного кримінального провадження не містять належних і допустимих доказів, які б свідчили про умисне заподіяння обвинуваченим ОСОБА\_19 тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА\_8 .

При цьому, суд належним чином перевірив доводи обвинуваченого ОСОБА\_11 , який стверджував, що не наносив потерпілому удари кулаком, а лише захищав свою доньку ОСОБА\_12 від ОСОБА\_8 , який агресивно до неї відносився, почав крутити їй руки, та обгрунтовано визнав його показання неправдивими, розцінивши як систему його захисту, спрямовану на уникнення відповідальності, за вчинений злочин, які спростовуються показаннями потерпілого ОСОБА\_8 , свідка ОСОБА\_17 , висновком судово-медичного експерта, а також іншими доказами у їх сукупності дослідженими в ході судового розгляду.

Крім того, всупереч апеляційним твердженням захисника обвинуваченого про те, що суд першої інстанції не дав належної оцінки показанням свідків сторони захисту ОСОБА\_16 та ОСОБА\_12 , суд, оцінюючи показання вказаних свідків щодо зазначених ними обставини події, яка відбулась 20.12.2017 року в ТРЦ "Lavina", за адресою: м. Київ, вул. Берковецька, 6-Д, які пояснювали, що ОСОБА\_11 лише захищав ОСОБА\_12 від ОСОБА\_8 , який тягнув її за руку і не бачили, як він наносив удари потерпілому, зазначив про критичне ставлення до їх показань, оскільки показання цих свідків, з урахуванням того, що свідок ОСОБА\_12 є рідною донькою обвинуваченого, спростовуються іншими наведеними у вироку доказами, які у свої сукупності та взаємозв\`язку стали підставою для висновку суду про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА\_11 в умисному нанесенні ним потерпілому ОСОБА\_8 легкого тілесного ушкодження.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА\_11 в умисному спричиненні потерпілому ОСОБА\_8 легкого тілесного ушкодження, а тому вважає безпідставними апеляційні доводи захисника ОСОБА\_10 , зокрема про те, що ці висновки є необґрунтованими і не базуються на досліджених в судовому засіданні доказах; що показання потерпілого ОСОБА\_8 та свідка ОСОБА\_17 під час судового розгляду є суперечливими і не відповідають висновку судово-медичної експертизи та даним зафіксованим на відеозаписі з камер відеоспостереження; що суд послався у вироку на неіснуючі докази, а саме: протокол проведення слідчого експерименту від 07.03.2018 року, який спростовується висновком судово-медичної експертизи №401/е від 06.03.2018 року, в якому експерт вказує, що тілесні ушкодження могли бути отримані при обставинах зафіксованих на камерах відеоспостереження, на яких зафіксовано нанесення ударів тільки в область голови, а тому суд вийшов за межі пред\`явленого обвинувачення, - оскільки всі ці доводи спростовуються сукупністю оцінених судом та наведених у вироку доказів.

Доводи апеляційної скарги захисника щодо неврахування судом першої інстанції тієї обставини, що між колишнім подружжям ОСОБА\_18 існують неприязні стосунки після розлучення та розподілу майна, що ОСОБА\_8 було скоєно три напади на ОСОБА\_12 під час яких ОСОБА\_8 штовхав, душив, бив та викручував руки ОСОБА\_12 , внаслідок чого остання отримала тілесні ушкодження, які були підтверджені в рамках іншого порушеного кримінального провадження стосовно ОСОБА\_8 слідство по якому не проводиться, колегія суддів також вважає безпідставними, оскільки зазначені ним обставини стосуються іншого кримінального провадження і не стосуються кримінального провадження стосовно ОСОБА\_11 .

Апеляційні твердження захисника, що наданий потерпілим відеозапис, який міститься на флеш накопичувачі і який був переглянутий судом, є недопустимим доказом, так як отриманий він у поза процесуальний спосіб, не був визнаний речовим доказом та не був відкритий стороні захисту, колегія суддів також вважає безпідставними, оскільки зазначені ним обставини не відповідають матеріалам кримінального провадження, так як на 132 аркуші міститься постанова слідчого про визнання компакт диску з вмістом відеозапису з камер відеоспостереження приміщення ТРЦ "Лавина" речовим доказом та його долучення до матеріалів кримінального провадження. Крім того, у вироку суд послався на ілюстративні зображення, які містяться на а.с. (134-141), а не на відео файл з назвою 95 (20-12-17 16"28"09), який не відтворився, як в суді першої інстанції під час розгляду справи, так і в суді апеляційної інстанції.

На переконання колегії суддів, аналіз досліджених та оцінених по справі доказів свідчить про те, що вина обвинуваченого ОСОБА\_11 в умисному заподіянні потерпілому ОСОБА\_8 легкого тілесного ушкодження доведена повністю, його дії вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 125 КК України, а тому апеляційні доводи сторони захисту про те, що дії ОСОБА\_11 відповідають положенням ст. 36 КК України, що виключає злочинність діяння, а відтак наявні підстави для закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА\_11 за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України є безпідставними.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА\_11 , суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, дані про його особу, який за місцем проживання характеризується позитивно, пенсіонер, одружений, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, раніше не судимий та за відсутністю обставин, що пом\`якшують або обтяжують покарання призначив покарання у виді штрафу в межах санкції ч. 1 ст. 125 КК України.

За викладеним, колегія суддів вважає обвинувальний вирок суду стосовно ОСОБА\_11 законним та обгрунтованим, належним чином мотивованим, і підстав для його скасування та закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, про що ставиться питання в апеляційній скарзі захисника ОСОБА\_10 , не вбачає.

Крім того, в судовому засіданні 29.03.2021 року захисник ОСОБА\_10 подав нотаріально посвідчену заяву обвинуваченого ОСОБА\_11 про звільнення його від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження у зв\`язку із закінченням строків давності, яку останній просив задовольнити.

За приписами ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло, зокрема два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв\`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

При цьому, підстави звільнення від кримінальної відповідальності у зв\`язку з закінченням строків давності є нереабілітуючими, а тому застосування ст. 49 КК України вимагає згоди винної особи на звільнення від кримінальної відповідальності саме з нереабілітуючих підстав.

Проте, у даному випадку, оскільки обвинувачений ОСОБА\_11 свою вину в інкримінованому діянні за ч. 1 ст. 125 КК України не визнає, а його вищезгадана заява не містить посилань, що він не заперечує проти закриття справи саме з нереабілітуючих підстав та враховуючи вимоги апеляційної скарги його захисника щодо скасування вироку і закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА\_11 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, тобто у зв\`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, апеляційний суд не може звільнити особу від кримінальної відповідальності у зв\`язку із закінченням строків давності відповідно до ст. 49 КК України.

В той же час, колегія суддів вважає, що ОСОБА\_11 слід звільнити від відбування призначеного покарання згідно п.1 ч. 1 ст. 49 та ч. 5 ст. 74 КК України, у зв\`язку із закінченням строків давності, виходячи з того, що з дня вчинений ним кримінального проступку 20.12.2017 року, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі, і до дня набрання вироком законної сили минуло два роки.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга захисника ОСОБА\_10 задоволенню не підлягає, проте вирок суду першої інстанції, постановлений стосовно ОСОБА\_11 слід змінити шляхом звільнення його від призначеного цим вироком покарання на підставі ч. 5 ст. 74, п.1 ч. 1 ст. 49 КК України, у зв\`язку із закінченням строків давності.

**На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів, **

У Х В А Л И Л А :

** **

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА\_10 , подану в інтересах ОСОБА\_11 - залишити без задоволення.

В порядку ст. 404 КПК України вирок Святошинського районного суду м. Києва від 27 червня 2019 року у кримінальному провадженні №12017100080011385стосовно ОСОБА\_11 ,обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України – змінити.

На підставі ч. 5 ст. 74 КК України звільнити ОСОБА\_11 від призначеного йому цим вироком покарання, у зв\`язку із закінченням строків давності, передбачених ст. 49 КК України.

В решті вирок залишити без зміни.

Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді: \_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_ \_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_ \_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_

ОСОБА\_1 ОСОБА\_2 ОСОБА\_3