ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Постанова № 96205414

Озвучення тимчасово недоступне

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 [email protected]

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" березня 2021 р. Справа№ 910/11270/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Кравчука Г.А.

Козир Т.П.

за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.

за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 25.03.2021

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державного підприємства "Гарантований покупець"

на рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2020 (повний текст складено 22.12.2020) (суддя Привалов А.І.)

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.01.2021 (повний текст складено 25.01.2021) про відстрочку виконання рішення (суддя Ягічева Н.І.)

у справі №910/11270/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІН ТЕК"

до Державного підприємства "Гарантований покупець"

про стягнення 4296127,28 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРІН ТЕК" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення 4558169,56 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором №14999/01 від 30.03.2018 щодо оплати відпущеної позивачем електроенергії.

24.11.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРІН ТЕК" звернулось до суду з заявою про зменшення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача на користь позивача 4296127,28 грн.

Господарським судом міста Києва встановлено, що заява про зменшення розміру позовних вимог відповідає положенням ст. 46 ГПК України, прийнята судом до розгляду; позовні вимоги розглядались в межах нової ціни позову в розмірі 4296127,28 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.12.2020 у справі №910/11270/20 позов задоволено повністю. Стягнуто з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІН ТЕК" заборгованість в сумі 4296127 грн 28 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 64441 грн 91 коп.

Рішення суду мотивоване встановленням обставин щодо невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором №14999/01 від 30.03.2018 щодо оплати відпущеної позивачем електроенергії.

04.01.2020 до відділу діловодства суду від відповідача надійшла заява про відстрочку виконання судового рішення від 17.12.2020 у справі №910/11270/19, в якій відповідач просив відстрочити виконання рішення суду строком на один рік з моменту ухвалення рішення суду. В обґрунтування вказаної заяви відповідач посилався на скрутний фінансовий стан підприємства та його монопольне становище на ринку з постачанням електричної енергії у Львівській області, у зв`язку з чим на підтримання належного стану електромереж та закупівлю електроенергії для потреб споживачів необхідне постійне фінансування. Також, відповідач зазначав, що ним виконувалися договірні зобов`язання щодо періодичного здійснення платежів на користь позивача згідно встановленого порядку, зокрема на електроенергію, продану в період з квітня 2020 по листопад 2020 року; посилався на те, що запроваджений державою механізм розрахунків передбачає, що здійснення розрахунків Гарантованим покупцем з виробниками електроенергії прямо залежить від забезпечення НЕК "Укренерго" оплати Гарантованому покупцеві, а також від бюджетних видатків, та наразі перед останнім у НЕК "Укренерго" наявна заборгованість у розмірі 25727,05 млн. грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2021 у справі №910/11270/20 відмовлено у задоволенні заяви Державного підприємства "Гарантований покупець" №15/3918 від 28.12.2020 про відстрочку виконання рішення.

Враховуючи матеріальні інтереси обох сторін та приймаючи до уваги, що заявником (боржником) всупереч приписів частини 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України не надано беззаперечних, неспростовних доказів неможливості чи утруднення на даний час виконання рішення суду, відсутності коштів та винятковості випадку, з наявністю якого процесуальний закон пов`язує можливість надання розстрочення виконання судового рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви Державного підприємства "Гарантований покупець" про відстрочку виконання рішення.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду, Державне підприємство "Гарантований покупець" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2020 у справі №910/11270/20, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм процесуального та матеріального права, зокрема, ст.ст. 19, 92, 129, 129-1 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ст.ст. 2, 7, 13, 73, 74, 86, 202, 236, параграфи 2-4 Глави 6 ГПК України, ст.ст.33,62, 65 Закону України "Про ринок електричної енергії", ст.ст. 525, 526, 614 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174,193,196 ГК України, ч.1 ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії". При цьому скаржник вказує на відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження обставин, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги; вказує, що судом не враховано специфіку правовідносин, які врегульовані спеціальним законодавством, що визначає порядок (спосіб) виконання спірного зобов`язання Гарантованим покупцем, а також визначають джерела отримання грошових коштів для здійснення розрахунків з виробниками енергії за "зеленим" тарифом, в тому числі позивачем.

Не погоджуючись із постановленою ухвалою суду, Державне підприємство "Гарантований покупець" подало до Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу від 21.01.2021 та ухвалити нове рішення, яким заяву задовольнити.

Підставою для скасування ухвали суду скаржник зазначив не здійснення судом належної оцінки доказів та обставин, що ускладнюють виконання рішення суду. При цьому скаржник вказує, що судом не враховано специфіку правовідносин, які врегульовані спеціальним законодавством, що визначає порядок (спосіб) виконання спірного зобов`язання Гарантованим покупцем, а також визначають джерела отримання грошових коштів для здійснення розрахунків з виробниками енергії за "зеленим" тарифом, в тому числі позивачем, як наслідок, місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про відсутність виняткових обставин, які є підставою для відстрочення виконання рішення.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.02.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Гарантований покупець" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.01.2021 про відстрочку виконання рішення у справі №910/11270/20; призначено до розгляду апеляційну скаргу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2020 у справі №910/11270/20; призначено до розгляду апеляційну скаргу до спільного розгляду з апеляційною скаргою Державного підприємства "Гарантований покупець" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.01.2021 про відстрочку виконання рішення.

У відзивах на апеляційні скарги позивач просить оскаржувані судові акти залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення, посилаючись на те, що мотиви та підстави, зазначені в них щодо скасування судових рішень є безпідставними та необґрунтованими, а судові рішення ухвалено у відповідності до вимог чинного законодавства.

23.03.2021 через канцелярію суду від відповідача надійшли заперечення на відзиви на апеляційні скарги.

25.03.2021 через канцелярію суду від відповідача надійшли клопотання про залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача - Кабінет Міністрів України та Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго".

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача підтримав клопотання про залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача - Кабінет Міністрів України та Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго", просив їх задовольнити, залучити до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача - Кабінет Міністрів України та Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго".

Представник позивача заперечував проти вказаного клопотання, просив відмовити у його задоволенні.

Розглянувши вказані клопотання, з урахуванням підстав та предмету заявлених позовних вимог, судом апеляційної інстанції відмовлено у їх задоволенні, з огляду на те, що рішення у даній справі жодним чином не вплине на права та обов`язки Кабінет Міністрів України та Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго".

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2021 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі №910/11270/20 до вирішення Конституційним Судом України справи за поданням 47 народних депутатів України №3/332/ (20) від 17.07.2020 щодо невідповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців першого - четвертого частин другої, третьої, шостої - дев`ятої, дванадцятої - двадцять другої, двадцять шостої, двадцять восьмої - тридцять третьої статті 9-1, положень статті 9-2 Закону України "Про альтернативні джерела енергії" від 20.02.2003 №555-IV, положень частин другої, четвертої, пункту 3 частини дев`ятої статті 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" від 13.04.2017 №2019-VIII.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача підтримав апеляційні скарги з викладених у них підстав, просив суд скарги задовольнити, скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові, задовольнити заяву про відстрочення виконання рішення.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти апеляційних скарг, просив суд залишити скарги без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг та надані пояснення, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових актів, дійшов до висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а судові рішення - зміні чи скасуванню, виходячи з наступного.

30.03.2018 між ДП "Енергоринок" (за договором - ДПЕ) та ТОВ "ГРІН ТЕК" (за договором - ВАД) був укладений договір №14999/01 (далі - договір), у відповідності до п. 1.1 якого ВАД зобов`язався продавати, а ДПЕ зобов`язався купувати електроенергію, вироблену ВАД, та здійснювати її оплату відповідно до умов договору.

30.06.2019 між Державним підприємством "Енергоринок" (ДПЕ), Державним підприємством "Гарантований Покупець" (гарантований покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРІН ТЕК" (виробник за "зеленим" тарифом) було укладено додаткову угоду №191/01 до договору від 30.03.2018 № 14999/01, в преамбулі якої визначено, що з метою реалізації вимог Закону України "Про ринок електричної енергії" в частині правонаступництва гарантованого покупця за договором купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом між ДПЕ та виробником електричної енергії, уклали цю додаткову угоду про зміну сторони зобов`язання договору про купівлю-продаж електричної енергії між ДПЕ та суб`єктом господарювання, що виробляє електричну енергію з використанням альтернативних джерел енергії від 30.03.2018 №14999/01 та приведення такого договору у відповідність Типового договору про купівлю-продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом між гарантованим покупцем та суб`єктом господарювання, що виробляє електричну енергію з використанням альтернативних джерел енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641.

Відповідно до пп. 1, 2 додаткової угоди №191/01 від 30.06.2019 до договору від 30.03.2018 № 14999/01 сторони дійшли згоди в преамбулі договору від 30.03.2018 № 14999/01 змінити слова: "Державне підприємство "Енергоринок" (ДПЕ)" на слова: "Державне підприємство "Гарантований покупець" (гарантований покупець)"; статті 1-10 договору від 30.03.2018 № 14999/01 замінити статтями 1-8 нової редакції, яка викладена в такій додатковій угоді.

Отже, з укладенням додаткової угоди №191/01 від 30.06.2019 до договору від 30.03.2018 № 14999/01 відбулась заміна покупця виробленої Товариством електроенергії, а умови договору від 30.03.2018 № 14999/01 викладено у новій редакції, з метою приведення його змісту у відповідність з Типовим договором про купівлю-продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом між гарантованим покупцем та суб`єктом господарювання, що виробляє електричну енергію з використанням альтернативних джерел енергії, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (надалі - "НКРЕКП) від 26.04.2019 №641, у зв`язку з чим суд вважає за доцільне надалі, посилаючись на умови договору від 30.03.2018 № 14999/01 в редакції додаткової угоди №191/01 від 30.06.2019, застосовувати скорочене найменування: "Договір".

Згідно із п. 1.1 Договору за цим договором виробник за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641 (далі - Порядок).

За змістом пп. 2.3 - 2.5 Договору виробник за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а Гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію виробника в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць виробника за встановленим йому "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до тарифу. Виробник за "зеленим" тарифом продає Гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом встановлені Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, у національній валюті України. Вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до Глави 10 Порядку на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом.

Положеннями пп. 3.1, 3.2, 3.3 Договору встановлено, що обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку на підставі даних обліку, наданих Гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку на підставі даних обліку, наданих Гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку, відповідно до глави 7 Порядку. Розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок виробника за "зеленим" тарифом, з урахуванням ПДВ. Оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої Гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку.

Так, згідно з п. 10.1 Порядку, до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

Пунктом 10.4 Порядку передбачено, що після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів. У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії продавець здійснює таку оплату протягом двох робочих днів з дати отримання від гарантованого покупця підписаного акта купівлі-продажу.

Згідно з п. 8.3 Порядку фактичний обсяг відпущеної/відібраної продавцем електричної енергії визначається в кожному розрахунковому місяці, щодо якого здійснюється оплата відповідно до договору.

Відповідно до п. 4.1 Договору виробник за "зеленим" тарифом має право вимагати від гарантованого покупця повну та своєчасну оплату товарної продукції відповідно до глави 3 цього договору.

У пункті 4.5 Договору встановлено, що гарантований покупець зобов`язаний: купувати у виробника за "зеленим" тарифом вироблену електричну енергію за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб; у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у виробника за "зеленим" тарифом електричну енергію.

У п. 7.4 договору сторони також погодили строк дії договору та вказали, якщо виробник за "зеленим" тарифом є суб`єктом господарювання, який має ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, і Регулятор вже встановив "зелений" тариф виробнику, договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє на строк дії "зеленого" тарифу (до 01.01.2030).

Як стверджує позивач, на виконання умов договору, позивачем відпущено відповідачу електричної енергії на загальну суму 4791772,83грн, що підтверджується підписаними сторонами актами купівлі-продажу електроенергії за травень 2020 року на суму 1064097,59 грн, за червень 2020 року на суму 1412947,24 грн, а також на актами звірки розрахунків станом на 30.04.2020, станом на 31.05.2020, станом на 30.06.2020. Відповідач електричну енергію, вироблену позивачем, як виробником за "зеленим" тарифом, за вищевказаними актами купівлі-продажу електроенергії за березень - травень 2020 року оплатив частково, внаслідок чого виникла заборгованість у загальній сумі 4296127,28 грн.

Відповідно до частини першої ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів.

Відповідно до частини 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України) й сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно з ч. 2 ст. 714 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Частиною 1 ст. 275 Господарського кодексу України встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію (чч. 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Виходячи зі змісту ст. ст. 627, 628, 630 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку.

В даному випадку, в силу ч. 3 ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" договір купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом є обов`язковим до укладення між виробником, якому встановлено "зелений" тариф, та гарантованим покупцем і має відповідати типовому договору купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженим Регулятором.

Відповідний типовий договір купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом між гарантованим покупцем та суб`єктом господарювання, що виробляє електричну енергію з використанням альтернативних джерел енергії було затверджено постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.04.2019 №641, у зв`язку з чим сторонами і було приведено зміст договору від 30.03.2018 №14999/01 у відповідність до нього викладенням такого договору в новій редакції додатковою угодою №191/01 від 30.06.2019.

В подальшому, постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 13.12.2019 №2802, було внесено зміни в т.ч. до типового договору купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641, виклавши його в новій редакції.

В матеріалах справи відсутні належні докази укладання сторонами додаткової угоди до Договору на відповідність такого договору типовій формі.

Водночас, здійснивши порівняльний аналіз редакцій типового договору купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641, зі змінами, які були внесені 13.12.2019, вбачається, що його положення відносно визначення обсягів купленої гарантованим покупцем електроенергії, їх вартості та порядку розрахунків (тобто, в частині, яка є необхідною для вирішення спору в межах даної справи) залишилися незмінними за виключенням зміни найменування сторони такого договору з "виробник за "зеленим" тарифом" на "продавець за "зеленим" тарифом".

При цьому, як первісна редакції, так і діюча в питанні визначення обсягу, вартості та порядку розрахунку містять посилання на Порядок купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.04.2019 №641 (Порядок купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом - назва в редакції вказаної постанови, діючій до внесення змін постановою НКРЕКП від 13.12.2019) (надалі - "Порядок").

Як вірно встановлено судом першої інстанції, у березні 2020 року - травні 2020 року позивач на виконання своїх зобов`язань за договором здійснив поставку електричної енергії відповідачу, яка прийнята останнім без заперечень та зауважень, на загальну суму 4791772,83 грн., що підтверджується підписаними сторонами актами купівлі-продажу електроенергії за травень 2020 року на суму 1064097,59 грн, за червень 2020 року на суму 1412947,24 грн, а також на актами звірки розрахунків станом на 30.04.2020, станом на 31.05.2020, станом на 30.06.2020.

Відповідач електричну енергію, вироблену позивачем, як виробником за "зеленим" тарифом, за вищевказаними актами купівлі-продажу електроенергії за березень - травень 2020 року оплатив частково, внаслідок чого виникла заборгованість у загальній сумі 4296127,28 грн.

Частиною 2 ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" гарантований покупець зобов`язаний купувати у суб`єктів господарювання, яким встановлено "зелений" тариф, або у суб`єктів господарювання, які за результатами аукціону набули право на підтримку, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим їм "зеленим" тарифом, аукціонною ціною з урахуванням надбавки до нього/неї протягом всього строку застосування "зеленого" тарифу або строку дії підтримки, якщо такі суб`єкти господарювання входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. При цьому у кожному розрахунковому періоді (місяці) обсяг відпуску електричної енергії, виробленої на об`єкті електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об`єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби. Гарантований покупець зобов`язаний купувати електричну енергію, вироблену генеруючими установками споживачів, у тому числі енергетичних кооперативів, встановлена потужність яких не перевищує 150 кВт, за "зеленим" тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими споживачами.

За змістом чч. 4-5 ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" гарантований покупець зобов`язаний купувати весь обсяг електричної енергії, відпущеної виробниками, які за результатами аукціону набули право на підтримку, за аукціонною ціною з урахуванням надбавки до неї протягом всього строку надання підтримки, якщо такі виробники входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. Обсяг відпущеної такими виробниками електричної енергії у кожному розрахунковому періоді (місяці) визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об`єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби. Купівля-продаж такої електричної енергії здійснюється на підставі договору купівлі-продажу електричної енергії між гарантованим покупцем та суб`єктом господарювання, який за результатами аукціону набув право на підтримку, що укладається відповідно до частини п`ятої статті 71 цього Закону. Гарантований покупець здійснює оплату електричної енергії, купленої за "зеленим" тарифом та за аукціонною ціною, за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), на підставі даних комерційного обліку, отриманих від адміністратора комерційного обліку, у порядку та строки, визначені відповідними договорами.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено вище, за умовами укладеного сторонами договору вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до Глави 10 Порядку на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом з урахуванням ПДВ.

Згідно з положеннями Глави 10 Порядку гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 29.04.2020 № 902 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у березні 2020 року. Отже, гарантований покупець зобов`язаний був провести з ТОВ "ГРІН ТЕК" остаточний розрахунок за поставку електричної енергії у березні до 04 травня 2020 року (включно).

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 27.05.2020 № 995 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у квітні 2020 року. Отже, гарантований покупець зобов`язаний був провести з ТОВ "ГРІН ТЕК" остаточний розрахунок за поставку електричної енергії у квітні до 29 травня 2020 року (включно).

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 24.06.2020 № 1211 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у травні 2020 року. Отже, гарантований покупець зобов`язаний був провести з ТОВ "ГРІН ТЕК" остаточний розрахунок за поставку електричної енергії у травні до 26 червня 2020 року (включно).

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 22.07.2020 № 1435 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у червні 2020 року. Отже, гарантований покупець зобов`язаний був провести з ТОВ "ГРІН ТЕК" остаточний розрахунок за поставку електричної енергії у червні до 24 липня 2020 року (включно).

З матеріалів справи вбачається, що в якості розрахунків за придбану електроенергію за період квітень-червень 2020 р. відповідачем було сплачено кошти у загальному розмірі 54305,82 грн, тобто, фактично виконано перші два етапи оплати придбаної у продавця електроенергії згідно з п. 10.1 Порядку.

Після звернення позивача з позовом до суду відповідач також сплатив частково заборгованість у сумі 262042,28 грн.

Отже, з огляду на часткову оплату вартості відпущеної позивачем електричної енергії, заборгованість відповідача перед позивачем становить 4296127,28 грн.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що позивачем на підтвердження виникнення заборгованості надано тільки акти купівлі-продажу електроенергії за травень та червень 2020 року, а за інші місяці відсутні первинні бухгалтерські документи, якими має бути підтверджено виникнення заборгованості, оскільки, надані позивачем в обґрунтування позовних вимог, акти звірки взаємних розрахунків носять виключно інформаційний характер та не можуть підтверджувати виникнення заборгованості.

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Отже, обов`язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Таким чином, як вірно зазначив суд першої інстанції, відповідно до правил доказування відповідач, заперечуючи наявність заборгованості у визначеному позивачем розмірі, мав надати суду відповідні докази на її спростування.

Відтак, з огляду на підстави і предмет заявлених позовних вимог, а також враховуючи відсутність у матеріалах справи належних доказів, які спростовують заявлені позивачем вимоги, суд дійшов висновку, що відповідач допустив неналежне виконання грошового зобов`язання щодо розрахунків за придбану у позивача у період з березня по червень 2020 року електроенергію, у зв`язку із чим утворилась заборгованість у загальній сумі 4296127,28 грн.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В силу вимог ст.ст. 525, 526, 530, 599, 610, 612 ЦК України зобов`язання підлягає виконанню належним чином у встановлений строк та припиняється виконанням, проведеним належним чином. Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, є порушенням зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, заборгованість відповідача по оплаті придбаної електроенергії згідно Договору становить 4296127,28 грн, грошове зобов`язання по сплаті якої на момент звернення з даним позовом настало, однак доказів її погашення відповідачем не надано.

Щодо тверджень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву та апеляційній скарзі стосовно ненадходження коштів від Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" та специфіки правовідносин, які врегульовані спеціальним законодавством, що визначає порядок (спосіб) виконання спірного зобов`язання Гарантованим покупцем, а також визначають джерела отримання грошових коштів для здійснення розрахунків з виробниками енергії за "зеленим" тарифом, в тому числі позивачем, вказуючи, що джерелом надходження грошових коштів для розрахунків з продавцями електричної енергії за "зеленим" тарифом є платежі, пов`язані з оплатою НЕК "Укренерго" послуг Гарантованого покупця із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел (відповідно до п.12.3,12.6 Глави 12 Порядку), а тому регулювання зобов`язань з купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом не вичерпуються умовами договору, колегія суддів звертає увагу на те, що ані договором №14999/01 від 30.03.2018, ані Порядком, ані положеннями ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" не визначено прямої залежності виконання зобов`язань Гарантованого покупця щодо оплати відпущеної виробником за "зеленим" тарифом електроенергії з виконанням зобов`язань оператором системи передачі (ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго") щодо оплати послуг Гарантованого покупця із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.

Як встановлено вище, у відповідності до положень статті 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" купівля-продаж за "зеленим" тарифом електричної енергії здійснюється на підставі договору купівлі-продажу електричної енергії між гарантованим покупцем та суб`єктом господарювання, який за результатами аукціону набув право на підтримку, що укладається відповідно до частини п`ятої статті 71 цього Закону.

При цьому, за умовами укладеного сторонами договору №14999/01 від 30.03.2018 вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до Глави 10 Порядку, яким визначено порядок здійснення платежів гарантованим покупцем продавцям електричної енергії за "зеленим" тарифом.

Тоді як розрахунок вартості та порядок оплати послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, що надаються гарантованим покупцем визначаються відповідно до Глави 12 Порядку.

Тобто правовідносини між гарантованим покупцем та продавцем електричної енергії за "зеленим" тарифом (позивачем) не є пов`язаними з правовідносинами гарантованого покупця з оператором системи передачі (ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго").

Отже, твердження відповідача стосовно ненадходження коштів від Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", фактично зводяться до відсутності бюджетного фінансування. Водночас відсутність бюджетного фінансування, в т.ч. через ненадходження коштів від Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", в будь-якому випадку не може звільняти відповідача від виконання зобов`язань щодо оплати придбаної електроенергії, оскільки такі обставини не визначені законодавством як такі, що звільняють від виконання зобов`язання. Відсутність бюджетних асигнувань чи будь-яких інших надходжень коштів від контрагентів боржника не виправдовує його бездіяльність і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, про що також зазначав Європейський суд з прав людини у рішеннях "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та "Бакалов проти України".

Згідно з частиною першої статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями; приписи Господарського кодексу України також не передбачають привілейованого становища суб`єктів господарювання, які фінансуються за рахунок бюджету, за відповідальність за порушення зобов`язань.

Також безпідставними є посилання відповідача на те, що виконання грошових зобов`язань відповідача перед позивачем повинно здійснюватися протягом 2021-2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п`ять років.

Так, відповідно до пункту 4 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України про удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії" від 21.07.2020, що набрав чинності 01.08.2020, Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом з метою погашення заборгованості державного підприємства "Гарантований покупець" перед суб`єктами господарювання, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії, що утворилась станом на 1 серпня 2020 року, доручено розробити та подати до Верховної Ради України законопроект щодо відшкодування такої заборгованості протягом 2021-2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п`ять років.

Однак, наразі відсутній будь-який нормативних акт, який би на законодавчому рівні встановлював інший порядок та спосіб виконання зобов`язань Державного підприємства "Гарантований покупець" перед позивачем, ніж передбачено Договором та Порядком.

З огляду на викладене, враховуючи встановлений судом факт невиконання відповідачем взятих на себе згідно Договору грошових зобов`язань по оплаті придбаної у позивача електричної енергії на суму 4296127,28 грн, що не спростовано відповідачем шляхом реалізації своїх процесуальних прав та подачі відповідних доказів, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення позову.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі щодо порушення судом першої інстанції принципу диспозитивності та ухвалення рішення щодо періоду, який не був заявлений позивачем, а саме: за період з березня по червень 2020 р., посилаючись на те, що позивачем заявлена до стягнення сума заборгованості саме за період з квітня по червень 2020 р., є помилковими, з огляду на загальний розмір заборгованості, який судом присуджено до стягнення - 4296127,28 грн, який відповідає заявленому до стягнення позивачем розміру заборгованості (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог); також виходячи з положень діючого законодавства та умов договору, враховуючи те, що в акті звірки за квітень 2020 р. міститься посилання на заборгованість, зокрема, за березень та квітень 2020 р., місцевий господарський суд правомірно дійшов висновку, що відповідач допустив неналежне виконання грошового зобов`язання щодо розрахунків за придбану у позивача електроенергію у період саме з березня по червень 2020 року.

Стосовно заяви відповідача про відстрочку виконання судового рішення від 17.12.2020 у справі №910/11270/19, в якій відповідач просив відстрочити виконання рішення суду строком на один рік з моменту ухвалення рішення суду., колегією суддів встановлено наступне.

Частиною першою статті 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Відповідно до частин 3 та 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

В зв`язку з тим, що розстрочка/відстрочка продовжує період відновлення порушеного права стягувача, при її наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку продовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання розстрочки/відстрочки виконання судового рішення.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка чи розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання розстрочки/відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки/відстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Так, у п. 40 рішення від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" Суд зазначив, що затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції. На державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці.

Із підстав, умов та меж надання розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки чи розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Отже, питання щодо надання розстрочення/відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Таким чином, враховуючи, що необхідною умовою задоволення заяви про надання розстрочки/відстрочки виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

В обґрунтування заяви про відстрочку виконання рішення суду відповідач посилався на скрутний фінансовий стан підприємства та його монопольне становище на ринку з постачанням електричної енергії у Львівській області, у зв`язку з чим на підтримання належного стану електромереж та закупівлю електроенергії для потреб споживачів необхідне постійне фінансування. Також, відповідач зазначав, що ним виконувалися договірні зобов`язання щодо періодичного здійснення платежів на користь позивача згідно встановленого порядку, зокрема на електроенергію, продану в період з квітня 2020 по листопад 2020 року; посилався на те, що запроваджений державою механізм розрахунків передбачає, що здійснення розрахунків Гарантованим покупцем з виробниками електроенергії прямо залежить від забезпечення НЕК "Укренерго" оплати Гарантованому покупцеві, а також від бюджетних видатків, та наразі перед останнім у НЕК "Укренерго" наявна заборгованість у розмірі 25727,05 млн. грн.

Заперечуючи проти вказаної заяви позивач зазначав, що у позивача станом на 20.01.2021 наявна поточна заборгованість перед кредиторами на будівництво електростанції "Наземна сонячна електростанція (СЕС) "Могутнє" у розмірі 21135558, 09 грн, строк повернення якої минає у 2021 році, та в силу заборгованості ДП "Гарантований покупець" перед позивачем, останній не має змоги виконати вказані вище зобов`язання. При цьому, посилання заявника на часткове добровільне виконання боржником зобов`язань не відповідає дійсності, оскільки відповідач за рішенням у даній справі не здійснив жодного платежу, в матеріалах справи відсутні будь-які докази які б підтверджували добросовісну поведінку боржника і вжиття ним належних заходів для виконання рішення. Окрім того, для задоволення заяви про відстрочення виконання рішення недостатньо самого лише зазначення щодо відсутності у боржника необхідних коштів, при цьому враховуватись мають, також, інтереси іншої сторони спору, тобто позивача.

З огляду на викладене, враховуючи матеріальні інтереси обох сторін та приймаючи до уваги, що відповідачем не надано беззаперечних, неспростовних доказів неможливості чи утруднення на час звернення з заявою виконання рішення суду, відсутності коштів та винятковості випадку, з наявністю якого процесуальний закон пов`язує можливість надання відстрочення виконання судового рішення, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви Державного підприємства "Гарантований покупець" про відстрочку виконання рішення.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваних у даній справі судових рішень відсутні.

Оскільки доводи, викладені в апеляційних скаргах, не спростовують висновків місцевого господарського суду, скарги задоволенню не підлягають.

Колегія суддів погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат по сплаті судового збору.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційних скарг, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються судом на скаржника.

Керуючись ст. ст. 129, 267-270, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Державного підприємства "Гарантований покупець" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2020 у справі №910/11270/20 залишити без змін.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.01.2021 у справі №910/11270/20 залишити без змін.

Матеріали справи №910/11270/20 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано 12.04.2021 після виходу з відпустки головуючого-судді Коробенка Г.П. та виходу з лікарняного судді Кравчука Г.А.

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді Г.А. Кравчук

Т.П. Козир