ESRG

Einheitliches staatliches Register
der Gerichtsentscheidungen

Ухвала № 95394905

Vorlesen ist vorübergehend nicht verfügbar

Номер провадження: 11-кп/813/964/21

Номер справи місцевого суду: 522/8270/19

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.02.2021 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючий – суддя ОСОБА_2 ,

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши у письмовому провадженні матеріали справи за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_5 в інтересах обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 20.01.2021 року про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, у кримінальному провадженні №12018161500002762 від 29.09.2018 року, щодо:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця смт. Велика Михайлівка, Одеської області, не одруженого, маючого середню освіту, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,-

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Великоплоське, Великомихайлівського району, Одеської області, громадянина України, українця, маючого середню освіту, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, -

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с. Майорське, Фрунзівського району, Одеської області, громадянина України, маючого неповну середню освіту, одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,-

обвинувачених у кримінальному провадженні №12018161500002762 від 29.09.2018 року, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України, -

встановив:

З представлених апеляційному суду матеріалів убачається, що в Приморському районному суді м. Одеси перебуває на розгляді кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 20.01.2021 року, порядку ст.331 КПК України, продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , строком до 21.03.2021 року.

Мотивуючи прийняте рішення про продовження строку тримання під вартою, районний суд врахувавши дані про особу кожного з обвинувачених, які обвинувачуються у вчиненні тяжкого злочину та ризики, передбачені ст.177 КПК України, які були враховані при обранні запобіжного заходу, які не перестали існувати, та прийшов до висновку, що обвинуваченим слід продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою на два місяці, оскільки жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належної поведінки останніх.

Не погоджуючись з рішенням суду захисник ОСОБА_5 в інтересах обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, просить скасувати ухвалу районного суду та постановити нову, якою застосувати до кожного з обвинувачених запобіжний захід не пов`язаний із триманням під вартою, а саме цілодобовий домашній арешт, з покладенням обов`язків, передбачених ст.194 КПК України.

В апеляційній скарзі захисник посилається на незаконність, необґрунтованість та невмотивованість ухвали районного суду, стверджує про недотримання судом положень ст.28 КПК України та вказує на недоведеність ризиків, які обумовлюють необхідність продовження строку тримання обвинувачених під вартою. Крім того, захисник посилається на те, що обвинувачений ОСОБА_6 хворіє на туберкульоз, що унеможливлює його подальше тримання під вартою.

Учасники судового провадження були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, але не з`явилися, клопотань про розгляд справи за їх участю суду не заявляли.

Захисник ОСОБА_5 подано заяву про розгляд справи за його відсутністю, в якій він просив задовольнити подану ним апеляційну скаргу.

У відповідності до вимог ст.422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.

За таких підстав, враховуючи положення ч.4 ст.107, ч.1 ст.406, ч.4 ст.422-1 КПК України апеляційний розгляд проведено в письмовому провадженні за відсутності учасників кримінального провадження та без фіксації за допомогою технічних засобів

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про таке.

Частина перша ст. 404 КПК України (далі КПК) передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Стаття 370 КПК передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

За змістом ст. 331 КПК до спливу двомісячного строку з дня застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у виді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Апеляційний суд вважає, що розглядаючи питання доцільності продовження строку тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , районний суд виконав вимоги ст.ст. 199, 331 КПК, та прийняв обґрунтоване рішення про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого.

З наданих апеляційному суду матеріалів убачається, що на стадії розгляду судом питання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , останні обвинувачуються у скоєні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.187 КК України.

Мотивуючи не можливість застосування до обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 більш м`яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою прокурор зазначив, що раніше доведені ризики не знизились і не відпали, оскільки обвинувачені не можуть не розуміти тяжкість вчиненого злочину, в результаті якого могли настати невідворотні наслідки для здоров`я потерпілих осіб, а також можливість призначення їм покарання у виді позбавлення волі строком на 10 років, у разі доведеності їх вини за результатами розгляду кримінального провадження.

Наведені обставини, на думку апеляційного суду, в достатній мірі підтверджують існування ризику можливих спроб переховування обвинувачених від суду, в тому числі і з урахуванням позиції ЄСПЛ у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року, в якій Суд зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачені можуть ухилятись від слідства.

Рішенням ЄСПЛ у справі «Клоот проти Бельгії» визначено: «Серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання обвинуваченого під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак, необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід - необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться».

Апеляційний суд вважає, що в даному кримінальному провадженні існує реальний ризик можливого ухилення обвинувачених від суду.

З огляду на наведене, апеляційний суд вважає непереконливими доводи захисника про відсутність ризиків, які обумовлюють продовження строку тримання обвинуваченим під вартою, оскільки тяжкість пред`явленого обвинувачення, дані про особу кожного з обвинувачених, а також існування ризиків, на які послався суд першої інстанції, виправдовують продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а тому колегія суддів погоджується з оскаржуваною ухвалою відносно наявності по справі реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, навіть з урахуванням презумпції невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи обвинувачених.

Обставин, передбачених ч.2 ст.183 КПК, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, як районним судом, так і колегією суддів апеляційного суду, встановлено не було.

Доводи захисника щодо незадовільного стану здоров`я обвинуваченого ОСОБА_6 , який унеможливлює його подальше перебування під вартою, апеляційний суд визнає непереконливими, оскільки матеріали судової справи не містять доказів на підтвердження існування таких обставин, а захисником також не надано документів на підтвердження цих обставин.

Одночасно, у разі існування відповідних доказів щодо поганого стану здоров`я, захисник не позбавлений можливості звернутися до суду першої інстанції з відповідним клопотанням про зміну обвинуваченому запобіжного заходу.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком районного суду про необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , а тому з урахуванням необхідності завершення судового розгляду та запобігання ризикам можливого переховування обвинувачених від суду, вважає, що у суду першої інстанції існували підстави для продовження строку тримання обвинувачених під вартою, а тому суд не знаходить підстав для скасування оскаржуваної ухвали.

Апеляційним судом не встановлено істотних порушень положень КПК України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при розгляді судом першої інстанції питання щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, які б були безумовною підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Разом з цим, враховуючи те, що обвинувачені досить тривалий час перебувають під вартою, а судовий розгляд кримінального провадження ще не завершений, апеляційний суд вважає за необхідне звернути особливу увагу районного суду на положення ст.8 Конституції України та ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Аналіз практики Європейського суду щодо тлумачення положення «розумний строк» свідчить: в рішенні у справі «Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства» Суд роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б не природно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

У розумінні Європейського суду для визначення того, чи була тривалість певного строку розумною, передусім встановлюється початок цього строку та його закінчення. Строк, який слід брати до уваги у зазначеному відношенні, охоплює собою все провадження.

Аналіз наданих апеляційному суду копій матеріалів кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , свідчить про те, що кримінальне провадження перебуває на розгляді суду першої інстанції майже два роки. Протягом цього часу обвинувачені тримаються під вартою, але судовий розгляд ще не звершений.

Апеляційний суд вважає таку тривалість розгляду даного кримінального провадження неприпустимою, що з огляду на положення ч.4 ст.28, ч.1 ст.318 КПК, може потягти за собою порушення принципу розумності строку розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 183, 199, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 – залишити без задоволення, а ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 20.01.2020 року, якою продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою кожному з обвинувачених – залишити без змін.

Звернути увагу районного суду на необхідність дотримання вимог ст.28, ч.1 ст.318 КПК, щодо розумності строку розгляду кримінального провадження.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4