Єдиний унікальний номер 234/7160/20
Номер провадження 22-ц/804/115/21
Єдиний унікальний номер 234/7160/20 Головуючий у 1 інстанції Кравченко Ю.О.
Номер провадження 22-ц/804/115/21 Доповідач Корчиста О.І.
ПОСТАНОВА
Іменем України
09 лютого 2021 року Донецький апеляційний суд у складі:
головуючого судді Корчистої О.І.
суддів: Космачевської Т.В., Мальованого Ю.М.
за участю секретаря Гуляєва М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького апеляційного суду в м. Бахмуті цивільну справу №234/7160/20 за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «Займер» про захист прав споживача, встановлення нікчемності кредитного договору і застосування наслідків його недійсності,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 ,
на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 09 вересня 2020 року,
встановив:
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
У травні 2020 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , звернувся до суду з позовом до ТОВ «Займер» про захист прав споживача, встановлення нікчемності кредитного договору і застосування наслідків його недійсності.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 14 березня 2020 року на рахунок позивача у ПАТ КБ «Приватбанк» нараховано 4000 гривень, перерахованих відповідачем ТОВ «Займер».
З метою з`ясування обставин нарахування вказаних коштів позивач в телефонному режимі звернувся до відповідача, де йому повідомили, що на його ім`я нібито укладено кредитний договір №117762 від 14 березня 2020 з сумою кредиту 4000 гривень.
Для отримання тексту кредитного договору позивач звернувся до відповідача електронною поштою, після чого він отримав електронний договір без підписів сторін та з нібито накладеним від його імені електронним підписом з одноразовим ідентифікатором.
Вказував, що він не підписував письмово та не мав наміру укладати цей кредитний договір, а тому не є зобов`язаною стороною цього договору, а тому він має намір повернути відповідачу безпідставно отримані кошти в сумі 4000 гривень після встановлення нікчемності кредитного договору у судовому порядку на виконання вимог ч.1 ст.216 ЦК України.
Також зазначав, що, починаючи з квітня 2020 року, на його телефонні номери та його родичів, членів сім`ї та колег по роботі постійно надходили дзвінки від невідомих осіб, які різними способами погрожують завдати шкоди позивачу у випадку неповернення кредиту за вказаним кредитним договором.
Вважає, що кредитний договір, окрім вказаних порушень його форми, є несправедливим, оскільки передбачає такі обов`язки позивача, які порушують його права та інтереси, як от п.3.13 – «Товариство залишає за собою право здійснити безспірне списання коштів з банківського рахунку позичальника для повного погашення заборгованості в разі виникнення простроченої заборгованості». В кредитному договорі існує дисбаланс прав та обов`язків на користь відповідача.
Позивач не отримував інформацію про умови кредитування за кредитним договором, оскільки не підписував його та відповідно не ознайомився в правилами надання послуг відповідача. Так, у кредитному договорі у п. 6.8 вказано, що позивач нібито ознайомлений з правилами, які розміщені на веб-сайті відповідача. Однак, дані правила якщо і існують, то не закріплені цим договором та можуть в односторонньому порядку бути змінені відповідачем, який власноруч адмініструє свій веб-сайт.
Позивач не досягав згоди з відповідачем про укладення кредитного договору, про що свідчить відсутність підпису позивача на ньому. Укладення кредитного договору не відповідає внутрішній волі позивача, оскільки позивач не уклав би такий несправедливий для нього договір.
Крім того, відсутність письмової форми кредитного договору підтверджується його власним текстом, а саме: п.6.1, відповідно до якого він є «підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до закону України «Про електронну комерцію».
Позивач зазначає, що він не отримував та відповідно не застосовував одноразовий ідентифікатор (смс-повідомлення), а так само не реєструвався в інформаційно- телекомунікаційній системі відповідача. В п.7 Кредитного договору «Реквізити та підписи сторін» замість підпису Позивача вказано «Електронний підпис KL7574», що не є і не може бути рукописним підписом Позивача. А тому зобов`язання за Кредитним договором між Позивачем та відповідачем не виникало.
Таким чином, у відповідача відсутні будь-які належні та допустимі докази, що телефон, на який приходив одноразовий ідентифікатор належить саме позивачу та відповідний правочин укладено саме його особою, а не будь-якою іншою особою.
Вказані обставини є, так само, як і відсутність письмової форми Кредитного договору із власноручними підписами, підставою для визнання цього договору нікчемним.
Вважає, що кредитний договір №117762 від 14 березня 2020 року, укладений у м.Київ між відповідачем та позивачем в електронній формі, є нікчемним в силу ст.1055 ЦК України, оскільки укладений не у письмовій формі та не містить автентичних підписів сторін. Крім того, даний договір не відповідає внутрішній волі позивача, є явно несправедливим та порушує вимоги чинного законодавства щодо захисту прав споживачів та укладення кредитних договорів.
Просив встановити нікчемність кредитного договору №117762 від 14 березня 2020 року, укладеного між відповідачем ТОВ «Займер» та ОСОБА_1 та застосувати наслідки його недійсності. Судові витрати, в тому числі у вигляді сплачених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката, сформований на день ухвалення рішення по суті справи, покласти на відповідача.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 09 вересня 2020 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «Займер» про захист прав споживача, встановлення нікчемності кредитного договору і застосування наслідків його недійсності, відмовлено.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати, прийняти нове рішення, про задоволення позовних вимог. Вирішити питання розподілу судових витрат.
УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що він не підписував письмово або за допомогою електронного підпису та не мав наміру укладати цей кредитний договір, а тому цей договір не може вважатися таким, що укладений в письмовій формі.
Позивач не отримував та не застосовував одноразовий ідентифікатор (CМС - повідомлення), а так само не реєструвався в інформаційно-телекомунікаційній системі відповідача. А тому зобов`язання за кредитним договором між позивачем і відповідачем не виникало.
Вважає не підтвердженими належними і допустимими доказами посилання відповідача та у висновках суду на те, що реєстрація на веб-сайті відповідача відбулася та позивач нібито здійснив покрокові дії для укладання кредитного договору. Відповідачем не доведено, що мобільний телефон за допомогою якого здійснено ідентифікацію клієнта належить саме позивачу, оскільки сім-карти мобільних операторів можна придбати без обов`язкової прив`язки до паспорта або ідентифікаційного коду фізичної особи. Будь-яка особа, маючи паспортні дані позивача, в тому числі родичі позивача могли без його відома та дозволу вчинити дії, направлені на отримання кредиту у відповідача. Але ніяк не підтверджує факт отримання кредиту (підписання кредитного договору) саме позивачем.
Зазначає, що висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, а саме позивачем не підписувався кредитний договір у будь-якій формі (письмово або в електронному вигляді) чого не спростовано відповідачем. Позивач відповідно до наявних в матеріалах справи доказів не може бути однозначно ідентифікований як сторона (підписант) кредитного договору. Як наслідок, судом істотно порушено вимоги матеріального закону щодо обов`язкової форми кредитного договору, порушення чого має наслідком нікчемність такого договору.
У п. 6.8 кредитного договору зазначено, що позивач ознайомлений з правилами надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту відповідача, однак умови не закріплені цим договором та можуть в односторонньому порядку бути змінені від відповідачем, який власноруч адмініструє свій веб-сайт.
Крім того, у п . 1.6. кредитного договору зазначено, що «невід`ємною частиною цього договору є публічна пропозиція (оферта) товариства на укладення договору про надання фінансового кредиту за допомогою електронних засобів яка розміщена на сайті www.cly.com.ua»
Таке положення кредитного договору суперечить вимогам чинного законодавства та дозволяє відповідачу в односторонньому порядку змінювати істотні умови договору. Викладене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, наведеним у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.
УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Відзив на апеляційну скаргу не надано.
Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
ПОЯСНЕННЯ СТОРІН У СУДОВОМУ ЗАСІДАННІ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , доводи, викладені в апеляційній скарзі, підтримав та просив її задовольнити.
В судове засідання апеляційного суду відповідач не з`явився, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи.
Відповідно до положень частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Судом першої інстанції встановлено, що розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 16 серпня 2018 року №1449 ТОВ «Займер» видано ліцензію на провадження діяльності з надання коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту.
Також судом першої інстанції встановлено, що 14 березня 2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Займер» укладено Договір про надання фінансового кредиту №117762 в розмірі 4000 гривень, шляхом ідентифікації позичальника та використання ним електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором, позичальник зобов`язався повернути кредит та проценти за користування кредитом у строк до 12 квітня 2020 року.
Згідно умов цього договору, позивачу було надано кредитні кошти у розмірі 4000 гривень, фіксована процентна ставка за день користування 2%, сума нарахованих процентів за користування кредитом 2400 гривень, сума нарахованої пені (у разі наявності прострочення (кількість днів прострочення *5%), кількість днів прострочення « - », сукупна сума кредиту складає 6400 гривень.
ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Апеляційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , підлягає залишенню без задоволення.
МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою, другою та п`ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічного з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої виходив з того, що не було встановлено обставин, які б свідчили про невідповідність умов договору про надання фінансового кредиту №117762 від 14 березня 2020 року вимогам законодавства та про несправедливість його умов, що спростовуються самим змістом договору. Доводи позивача про несправедливість та невідповідність умов укладеного між сторонами кредитного договору закону не доведені, сам кредитний договір містить всі істотні умови характерні для такого виду договорів, саме позичальник за допомогою електронного підпису погодився з такою редакцією договору. Таким чином, на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених поданими доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають наявним в матеріалах справи письмовим доказам, встановленим обставинам та нормам матеріального закону.
Згідно ч.1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що 14 березня 2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Займер» укладено Договір про надання фінансового кредиту №117762 в розмірі 4000 гривень, шляхом ідентифікації позичальника та використання ним електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором, позичальник зобов`язався повернути кредит та проценти за користування кредитом у строк до 12 квітня 2020 року.
Згідно умов цього договору, позивачу було надано кредитні кошти в розмірі 4000 гривень, фіксована процентна ставка за день користування 2%, сума нарахованих процентів за користування кредитом 2400 гривень, сума нарахованої пені (у разі наявності прострочення (кількість днів прострочення*5%), кількість днів прострочення « - », сукупна сума кредиту складає 6400 гривень.
Відповідно до п.1.4 Договору кредит надається Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної Клієнтом.
Згідно з п.1.5. цього договору датою укладення цього договору вважається дата перерахування грошових коштів на банківський рахунок Клієнта.
Відповідно до п.1.6 невід`ємною частиною цього Договору є Публічна пропозиція (оферта) товариства на укладення договору про надання фінансового кредиту за допомогою електронних засобів, яка розміщена на сайті Товариства https://www.cly.com.ua/.
Відповідно до п.2.1 Договору сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з Графіком розрахунків, який є невід`ємною частиною цього договору.
Відповідно до витягу з реєстру виданих позик, здійснених за допомогою сервісу «Platon» через технологічного партнера ТОВ «Платежі онлайн», з яким ТОВ «Займер» 13 вересня 2018 року уклало договір доручення, 14 березня 2020 року позивач ОСОБА_1 на платіжну картку АТ «Приватбанк» отримав грошові кошти у сумі 4000 гривень та зобов`язався повернути кредит та проценти за користування кредитом у строк до 12 квітня 2020 року.
Факт отримання грошових коштів позивачем також підтверджується випискою по картковому рахунку позивача.
Згідно з пунктом 6.8 кредитного договору підписанням цього Договору Клієнт підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту Товариства.
Згідно з пунктом оспорюваного кредитного договору 1.6 невід`ємною частиною цього Договору є Публічна пропозиція (оферта) товариства на укладення договору про надання фінансового кредиту за допомогою електронних засобів, яка розміщена на сайті Товариства https://www.cly.com.ua/.
За умовами публічної пропозиції (договір оферти) ТОВ «Займер» на укладення договору про надання фінансового кредиту клієнт, виконуючи дії, передбачені даною офертою, зокрема шляхом подання заявки на сайті Товариства за адресою https://www.cly.com.ua/ виражає свій намір отримати фінансовий кредит та акцептує пропозицію (оферту) Товариства, приєднуючись до договору в цілому в відповідності до вимог статті 634 Цивільного кодексу України (п.1.5).
У розділі 2 договору оферти визначено порядок укладення договору та надання фінансового кредиту. За умовами вказаного розділу, клієнт здійснює оформлення кредиту шляхом заповнення заявки на отримання кредиту на сайті Товариства, обов`язково вказуючи всі дані, зазначені в заявці, як обов`язкові для заповнення. Клієнт обирає персональний логін і пароль для входу в особистий кабінет. При підписанні документів на телефонний номер Клієнта направляється повідомлення з одноразовим ідентифікатором у вигляді коду, який Клієнт зобов`язаний ввести на веб-сторінці (далі – «електронний підпис одноразовим ідентифікатором»). Електронний підпис одноразовим ідентифікатором як аналог власноручного підпису є підтвердженням особи Клієнта. Сторони домовилися, що всі документи щодо надання Кредиту підписуються Клієнтом з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. У заявці заявник зобов`язаний вказати повні, точні, достовірні та актуальні особисті дані, які необхідні для прийняття товариством рішення про надання кредиту (пункти 2.1-2.4 Договору оферти).
На підставі даних, зазначених у заявці, інформаційна система Товариства здійснює реєстрацію заявника на Сайті товариства і формує Особистий кабінет Клієнта (п.2.9 Договору оферти).
Згідно п.2.10 договору оферти з метою впевненості, що Клієнт є власником вказаної банківської платіжної карти, Товариство має право здійснити верифікацію зазначеної карти. Для цього в автоматичному режимі на банківському картковому рахунку Клієнта блокується випадкова сума до 3 гривень, точне значення якої Клієнту необхідно вказати у відповідному полі на Сайті товариства. Після завершення процедури верифікації протягом двох годи в автоматичному режимі відбувається розблокування вищезазначеної суми.
Відповідно до пунктів 2.14, 2.16, 2.17 договору оферти Товариство інформує Клієнта про прийняте рішення про видачу кредиту через смс-повідомлення на телефонний номер Клієнта, а також відповідна інформація зазначається в Особистому Кабінеті. У разі прийняття рішення про надання кредиту Клієнт ознайомлюється з індивідуальною частиною договору про надання фінансового кредиту в Особистому Кабінеті. У разі згоди із запропонованими умовами кредитування, Клієнт підписує індивідуальну частину договору за допомогою отриманого одноразового ідентифікатора.
З матеріалів справи вбачається, що для укладення договору в електронному вигляді на отримання кредиту ОСОБА_1 вказано значну за обсягом і інформативністю кількість особистих даних, зокрема номери мобільного і робочого телефонів, дату народження, паспортні дані, сімейний стан, місце проживання, реєстрації, працевлаштування із зазначенням місця роботи, а також номеру належної йому банківської картки.
Отже укладення кредитного договору відповідало внутрішній волі позивача.
Враховуючи вищевикладене, твердження представника позивача з приводу того, що позивач не підписував кредитний договір спростовані матеріалами справи. Без отримання листа на адресу електронної пошти та смс – повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою «логіна» особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.
Як встановлено статтями 205, 207 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їх власноручних підписів.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. (стаття 628 ЦК України).
Відповідно до ч.2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Стаття 627 ЦК України та ст.6 цього Кодексу визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
З матеріалів справи вбачається, що оспорюваний договір укладений в електронній формі.
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Враховуючи положення ч.1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.
Відповідно до ч.1 ст. 5, ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Також, відповідно до ч.1, 2 ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».
Нормою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.
Частиною 8 даної статті встановлено, що у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті, зокрема заповненням формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.
Крім того, ОСОБА_1 не звертався до правоохоронних органів з повідомленням про викрадення його мобільного телефону та кредитних карток АТ КБ «Приватбанк», а також не повідомляв банк про незаконний рух коштів на його рахунку чи використання коштів іншими особами, про що не заперечував його представник в судовому засіданні апеляційного суду.
Отже, дії відповідача під час вчинення даного електронного правочину, відповідають Закону України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Встановлені судом першої інстанції обставини, спростовують доводи позивача про те, що укладений між ним та відповідачем кредитний договір є нікчемним, так як він фактично оформив даний договір відповідно до визначеної правилами процедури, здійснив його підписання з застосуванням одноразового ідентифікатора та отримав кошти в кредит.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не підписував кредитного договору не підтверджуються належними та допустимими доказами.
Посилання в апеляційній скарзі на висновок Великої Палати Верховного Суду, у постанові від 03 липня 2019 року по справі № 342/180/17, є необґрунтованим, оскільки висновок, зроблений у зазначеній постанові, стосується інших обставин справи.
Посилання позивача на неналежну форму оспорюваного правочину, через відсутність його підпису на Договорі спростовується з огляду на приписи статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», в якому визначено поняття «підпис у сфері електронної комерції»; та за змістом якого якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, який повно встановивши фактичні обставини справи, із дотриманням норм процесуального права, вірно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, ухвалив рішення, яке відповідає закону.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення відповідає вимогам закону і підстави для його скасування відсутні.
РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Берзінь Сергій Людвигович, залишити без задоволення.
Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 09 вересня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий О.І. Корчиста
Судді: Т.В. Космачевська
Ю.М. Мальований
Повний текст постанови складено 10 лютого 2021 року.
Головуючий О.І. Корчиста