Окрема думка
суддів Великої Палати Верховного Суду Пророка В. В., Антонюк Н. О.
справа № 753/22860/17(провадження № 14-88 цс 20)
15 вересня 2020 року
м. Київ
Велика Палата Верхового Суду розглянула справу запозовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_3 та державного нотаріуса Шістнадцятої київської державної нотаріальної контори Дорофеєвої Тетяни Михайлівни, - про встановлення факту родинних відносин, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, визначення розміру частки у цьому майні члена подружжя, встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності на спадкове майно, визнання недійсним заповіту за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Апеляційного суду міста Києва від 19 вересня 2018 року і постановою від 15 вересня 2020 року касаційну скаргу залишила без задоволення, а оскаржувану постанову Апеляційного суду міста Києва від 19 вересня 2018 року - без змін.
Водночас з мотивами Великої Палати Верхового Суду не можемо повністю погодитися з огляду на таке.
1. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 18 травня 2020 року передав зазначену справа на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини четвертої статті 403 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України),вважаючи за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 щодо можливості оскарження в касаційному порядку постанови суду апеляційної інстанції про забезпечення позову, постановленої за наслідками перегляду ухвали суду першої інстанції про відмову в забезпеченні позову.
2. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, обґрунтовуючи свою ухвалу, зазначив, що не може бути оскаржена в касаційному порядку постанова суду апеляційної інстанції про забезпечення позову, якщо судом апеляційної інстанції було скасовано ухвалу суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову і постановою суду апеляційної інстанції вжиті заходи забезпечення позову, оскільки її оскарження у статті 389 ЦПК України, яка є спеціальною нормою процесуального права, що регламентує право касаційного оскарження судових рішень у касаційному порядку, не передбачено.
3. Розглянувши справу, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що підстав для відступу від її попереднього висновку (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18) немає, одночасно відступивши від висновку, який сформулював Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 755/10786/16-ц та вказавши, що крім ухвали суду апеляційної інстанції про забезпечення позову (пункт 3 частини першої статті 389 ЦПК України), у касаційному порядку можна оскаржити ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову та постанову апеляційного суду про залишення зазначеної ухвали без змін, а також постанову апеляційного суду про забезпечення позову, прийняту за наслідками перегляду ухвали суду першої інстанції про відмову у такому забезпеченні.
4. Водночас стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
5. Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 15 червня 2018 року відмовлено у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.
6. Апеляційний суд міста Києва своєю постановою від 19 вересня 2018 року зазначену ухвалу суду першої інстанції скасував та наклав арешт на ј частину будинку, що належить відповідачці на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 19 січня 2018 року.
7. Відповідно до частин першої та третьої статті 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
8. Разом із цим згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.
9. Частиною другою статті 382 ЦПК України встановлено, що постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку у випадках, передбачених цим Кодексом.
10. Оскільки відповідно до основних засад судочинства забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення здійснюється у визначених законом випадках, виключно Законом, зокрема ЦПК України, встановлені випадки зазначеного оскарження.
11. У статті 389 ЦПК України, якою регламентоване право касаційного оскарження, визначений перелік судових рішень, які підлягають касаційному оскарженню у цивільному процесі.
12. Згідно пунктів 1, 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: 1) рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті; 2) ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
13. Отже, касаційному оскарженню підлягають постанови суду апеляційної інстанції, прийняті за результатами апеляційного перегляду справи за апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, а також в інших випадках, прямо передбачених ЦПК України.
14. Пунктом 4 частини першої статті 353 ЦПК України встановлено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема, про відмову у забезпеченні позову.
15. Таким чином, враховуючи те, що пункт 2 частини першої статті 389 ЦПК України містить вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, які підлягають касаційному оскарженню після їх перегляду в апеляційному порядку, та те, що ухвала суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову (пункт 4 частини першої статті 353 ЦПК України) не віднесена до цього переліку, оскарження ухвали суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову,а тим паче постанови суду апеляційної інстанції, прийнятої за наслідками перегляду такої ухвали суду першої інстанції, в касаційному порядку ЦПК України не передбачено.
16. Також погоджуємося із позицією Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеною в ухвалі від 18 травня 2020 року про передачу справи № 753/22860/17 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, а саме з тим, що на підставі пункту 3 частини першої статті 389 ЦПК України в касаційному порядку переглядаються саме ухвали суду апеляційної інстанції, які стосуються питань забезпечення позову, прийнятих у порядку підготовки справи до апеляційного розгляду, а не постанови суду. У касаційному порядку можуть переглядатися ухвали суду апеляційної інстанції, якими позов був забезпечений вперше, не в порядку оскарження відповідної ухвали суду першої інстанції з цих питань, а під час розгляду апеляційної скарги на рішення суду, що відповідає змісту частини другої статті 149 ЦПК України, де зазначено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Судді В. В. Пророк
Н. О. Антонюк
Окрема думка складена 19 жовтня 2020 року.
Ухвала № 75417070
ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/22860/17
провадження № 2/753/804/18
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"20" липня 2018 р. суддя Дарницького районного суду міста Києва Коренюк А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва заяву ОСОБА_2про відвід головуючого судді по розгляду справи за його позовом громадської до ОСОБА_3, третя особа - нотаріус Шістнадцятої київської державної нотаріальної контори Дорофєєва Тетяна Михайлівна, ОСОБА_5, про встановлення фактів, визнання майна спільним сумісним майном подружжя та визначення його частки, визнання права власності на спадкове майно, встановлення факту прийняття спадщини, визнання недійсним заповіту, суд -
В С Т А Н О В И В:
До суду надійшла вказана справа.
До відкриття провадження у справі ОСОБА_2 подана заява про відвід судді з посиланням на те, що в діях судді вбачається сумнів в об»єктивному та неупередженому розгляді даної справи.
Питання про відвід (самовідвід) може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIIІ від 03 жовтня 2017 року, якимзокрема Цивільний процесуальний кодекс викладений в новій редакції.
Відповідно до п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Дана справа передана судді в порядку, передбаченому ст. 33 ЦПК України.
Визначення судді, а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою під час реєстрації документів, зазначених у частині другій статті 14 цього Кодексу, а також в інших випадках визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу, з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, за принципом випадковості та в хронологічному порядку надходження справ (ч.1 ст. 33 ЦПК Уеоаїни).
В судове засідання сторони не з»явились, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.
Відповідно до ч.2 ст. 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Суд, всебічно та повно з»ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заяви, об»єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду і вирішення заяви, приходить до висновку про те, що підстав для їх задоволення не вбачається, жодна з наведених в законі підстав для відводу судді не знайшли свого підтвердження, відтак підстави передбачені статтею 36 ЦПК України відсутні.
Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У такому випадку вирішення питання про відвід судді здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід (ч.3 ст. 40 ЦПК України).
На підставі вищевикладеного та, керуючись ст.ст. 36, 39, 40 ЦПК України, суд -
У Х В А Л И В:
У задоволенні заяви ОСОБА_2про відвід головуючого судді по розгляду справи за його позовом громадської до ОСОБА_3, третя особа - нотаріус Шістнадцятої київської державної нотаріальної контори Дорофєєва Тетяна Михайлівна, ОСОБА_5, про встановлення фактів, визнання майна спільним сумісним майном подружжя та визначення його частки, визнання права власності на спадкове майно, встановлення факту прийняття спадщини, визнання недійсним заповіту, - відмовити.
У відповідності до ч.3 ст. 40 ЦПК України зупинити провадження у справі для вирішення питання про відвід судді, який здійснити суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначити у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу.
Ухвала в частині зупинення провадження по справі підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів.
Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Ухвала в частині зупинення провадження по справі підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів.
Відповідно до ст.355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Однак відповідно до пп. 15.5 п. 15 розділу «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система починає функціонувати через 90 днів з дня опублікування Державною судовою адміністрацією України у газеті «Голос України» та на веб-порталі судової влади оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Згідно ч.1 ст.354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Отже, строки оскарження судових рішень в апеляційному порядку складають 30 календарних днів - для рішень і 15 календарних днів - для ухвал, однак апеляційна скарга подається за старими правилами - через суд першої інстанції.
СУДДЯ: