ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Ухвала № 91745501

Озвучення тимчасово недоступне

Справа № 461/3244/20 Головуючий у 1 інстанції: Радченко В.Є.

Провадження № 22-ц/811/2534/20 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

У Х В А Л А

про повернення справи

16 вересня 2020 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних Ніткевича А.В., перевіривши виділені матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Львівської міської ради на ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 15 квітня 2020 року в справі за заявою Львівської міської ради про забезпечення позову,-

встановив:

Оскаржуваною ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 15 квітня 2020 року у задоволенні заяви Львівської міської ради про забезпечення позову – відмовлено.

Ухвалу суду оскаржила Львіська міська рада, подавши 19.08.2020 апеляційну скаргу.

Перевіривши виділені матеріали справи, приходжу висновку, що їх необхідно повернути до суду першої інстанції для належного оформлення, враховуючи таке.

Статтею 353 ЦПК України встановлено перелік ухвал, на які можуть бути подані апеляційні скарги окремо від рішення суду.

Так, окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо скасування забезпечення позову, відмови в скасуванні чи заміні заходів забезпечення позову або відмови у забезпеченні позову(п. 4 ч. 1 ст. 353 ЦПК України).

Відповідно до п. 15.10 Перехідних положень ЦПК України у разі подання апеляційної скарги на ухвали суду першої інстанції, передбачені пунктами 1, 6-9, 11, 14-16, 19-23, 37-39 частини першої статті 353 цього Кодексу, чи подання касаційної скарги на ухвали суду апеляційної інстанції (крім ухвал щодо забезпечення позову, зміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремих ухвал) - до суду апеляційної або касаційної інстанції передаються усі матеріали.

В інших випадках - до суду апеляційної або касаційної інстанції передаються копії матеріалів, необхідних для розгляду скарги. У разі необхідності суд апеляційної або касаційної інстанції може витребувати також копії інших матеріалів справи.

В свою чергу, згідно із п. 22 Розділу VII «Формування і оформлення судових справ» Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.08.2019 № 814 (зі змінами, наказ ДСА України від 24.12.2019 № 1196) у разі подання апеляційної скарги на ухвали, на які можуть бути подані скарги окремо від рішення суду, суд самостійно, виходячи з конкретних обставин справи та змісту апеляційної (касаційної) скарги, вирішує питання про перелік матеріалів, копії яких йому необхідно надіслати до суду апеляційної (касаційної) інстанції для розгляду скарги.

При цьому, у абзаці 3 цього пункту зазначено, що матеріали оскарження ухвали формуються лише з копій матеріалів, необхідних для розгляду скарги. До матеріалів оскарження ухвали приєднується копія оскаржуваної ухвали, яка виготовляється з оригіналу ухвали з підписом судді (підписами суддів) та засвідчується суддею, а за його відсутності - одним із заступників голови суду або головою суду. При цьому копія оскаржуваної ухвали засвідчується в установленому порядку. Оригінал оскаржуваної ухвали залишається в матеріалах справи.

Як вбачається з матеріалів оскарження ухвали, такі не у повній мірі відповідають вимогам пункту 22 Розділу VII Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України.

Так, з матеріалів справи вбачається, що з позовною заявою та одночасно із заявою про забезпечення позову Львівська міська рада звернулася 14.04.2020, при цьому направляючи дану цивільну справу для розгляду апеляційної скарги у вересні 2020 року, суд першої інстанції не долучив до такої жодних процесуальних рішень з приводу руху справи, зокрема, ухвали про відкриття провадження у справі, відсутні такі і у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Крім цього, долучена до контрольного провадження завірена копія оскаржуваної ухвали є нечитабельною.

Згідно із ч. 3 ст. 365 ЦПК України якщо під час вивчення матеріалів справи суд виявить нерозглянуті зауваження на правильність і повноту фіксування судового процесу технічними засобами, нерозглянуті письмові зауваження щодо повноти чи неправильності протоколу судового засідання, невирішене питання про ухвалення додаткового рішення, суд постановляє ухвалу із зазначенням строку, протягом якого суд першої інстанції має усунути недоліки.

Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України №12 від 24.10.2008 року «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» при вирішенні питання про повернення до суду першої інстанції справи, яка надійшла разом з апеляційною скаргою, для усунення недоліків у її оформленні апеляційні суди повинні враховувати, що перелік недоліків у оформленні справи, про які йдеться в частині четвертій статті 297 ЦПК (ч. 3 ст. 365 ЦПК України - в редакції від 15.12.2017 року), як про підставу для повернення справи до суду першої інстанції з метою їх усунення, не є вичерпним.

Враховуючи наведене, цивільну справу за апеляційною скаргою Львівської міської ради на ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 15 квітня 2020 року необхідно повернути до суду першої інстанції для усунення зазначених недоліків та належного оформлення.

Керуючись ст. 365 ЦПК України,-

ухвалив:

Цивільну справу за апеляційною скаргою Львівської міської ради на ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 15 квітня 2020 року повернути до Галицького районного суду м. Львова для виконання вимог зазначених в мотивувальній частині ухвали протягом трьох днів з часу надходження справи.

Після дооформлення справу повернути Львівському апеляційному суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, в касаційному порядку не оскаржується.

Суддя А.В. Ніткевич

Ухвала № 105862356

Відкрити повний перегляд

Ухвала

18 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 461/3244/20

провадження № 61-7931ск22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А., розглянувши касаційну скаргу Львівської міської ради на рішення Галицького районного суду міста Львова від 28 квітня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 30 червня 2022 року у справі за позовом Львівської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, -Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, про витребування майна з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2020 року Львівська міська рада звернулася з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Рішенням Галицького районного суду міста Львова від 28 квітня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного суду від 30 червня 2022 року апеляційні скарги Львівської міської ради та Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дорошенка 25» задоволено частково, рішення Галицького районного суду міста Львова від 28 квітня 2021 року змінено і викладено його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

15 серпня 2022 року до Верховного Суду подана касаційна Львівської міської ради, в якій заявник просить скасувати рішення Галицького районного суду міста Львова від 28 квітня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 30 червня 2022 року і ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з пунктом 1 частини шостої, частиною дев`ятою статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня 2022 року становить 2 481 грн.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що ціна позову Львівської міської ради складає 177 073,20 грн, і не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 481 грн х 100 = 248 100 грн).

Отже, зазначена справа є малозначною в силу вимог закону.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанцій, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною. При цьому Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства, які дали можливість дійти висновку про малозначність справи.

У касаційній скарзі заявник посилається на незаконність рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції. При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження у малозначній справі судом касаційної інстанції не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга не містить обґрунтувань випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Зазначене відповідає і Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, згідно з якими державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року).

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 5 квітня 2018 року).

Оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, ухвалені у малозначній справі, і наявність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявником не обґрунтовано, а судом не встановлено, відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.

Зазначення у постанові Львівського апеляційного суду від 30 червня 2022 року про можливість її оскарження в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки такий перегляд не відповідатиме положенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у частині права особи на розгляд справи судом, встановленим законом.

Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Львівської міської ради на рішення Галицького районного суду міста Львова від 28 квітня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 30 червня 2022 року.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: С. О. Карпенко

В. М. Ігнатенко

В. А. Стрільчук