УХВАЛА
01 вересня 2020 року
Київ
справа №2340/4591/18
адміністративне провадження №К/9901/19148/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Усенко Є.А.,
суддів: Васильєвої І.А., Гончарової І.А.,
розглянув касаційну скаргу Комунального підприємства (далі - КП) "Водопостачання та водовідведення Звенигородської міської ради" на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11.02.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.07.2020 у справі за адміністративним позовом КП "Водопостачання та водовідведення Звенигородської міської ради" до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області (далі - ГУ ДФС) про скасування податкових повідомлень - рішень,
УСТАНОВИВ:
29.07.2020 КП "Водопостачання та водовідведення Звенигородської міської ради" подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11.02.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.07.2020.
За змістом статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - Кодекс, КАС) відкриття касаційного провадження обумовлено, зокрема, відповідністю касаційної скарги вимогам цього Кодексу щодо форми і змісту касаційної скарги.
Касаційна скарга ГУ ДПС не відповідає вимозі пункту 4 частини другої статті 330 КАС, згідно з яким у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
В залежності від підстави касаційного оскарження судового рішення додаткові вимоги до касаційної скарги встановлені нормами абзаців другого - четвертого пункту 4 частини другої статті 330 КАС.
Відповідно до положень частини четвертої статті 328 КАС підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті (частина перша цієї статті стосується оскарження рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції) є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Системний аналіз вищенаведених положень КАС дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС підстав для його скасування або зміни з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанції було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Окрім того, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС недостатньо самого лише зазначення у ній норми права, щодо правильного застосування якої є висновок Верховного Суду, безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга. Обов`язковою умовою є те, що ця норма матеріального права повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанцій в межах підстав позову, але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно.
Серед підстав касаційного оскарження позивач в касаційній скарзі зазначив пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС.
Однак, не зазначив, яку норму (норми) матеріального права та/чи процесуального права суди першої та апеляційної інстанції застосували неправильно (порушили) та без врахування висновку Верховного Суду в наведених в касаційній скарзі постановах.
В касаційній скарзі позивач посилається тільки на неповне з`ясування судом обставин у справі щодо застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені.
Цей довід лежить у площині застосування судом норм процесуального права, зокрема при оцінці доказів, що може бути підставою для касаційного оскарження відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 328 та частини другої статті 353 КАС. Так само, розгляд справи неповноважним складом суду, на що посилається позивач, може бути підставою касаційного оскарження відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 328 та пункту 1 частини третьої статті 353 КАС, про що, однак, в касаційній скарзі позивач не зазначає.
Відповідно до частини другої статті 332 КАС до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Зважаючи на викладене, касаційна скарга залишається без руху із наданням десятиденного строку з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, протягом якого скаржник має право надати/надіслати суду касаційної інстанції: заяву, в якій зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Керуючись статями 248, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
У Х В А Л И В :
Касаційну скаргу Комунального підприємства "Водопостачання та водовідведення Звенигородської міської ради" залишити без руху.
Встановити для усунення зазначених в ухвалі недоліків десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
Є.А. Усенко
І.А. Васильєва
І.А. Гончарова ,
Судді Верховного Суду