ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Ухвала № 90634111

Озвучення тимчасово недоступне

Справа № 477/1298/20

Провадження № 2-з/477/26/20

У Х В А Л А

про забезпечення позову

27 липня 2019 року м. Миколаїв

Жовтневий районний суд Миколаївської області у складі головуючої – судді Полішко В.В., з секретарем – Хлибовою Г.Є.

розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,

В С Т А Н О В И В:

21 липня 2020 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_2 , в якій просить припинити право власності відповідачки на Ѕ частини житлового будинку АДРЕСА_1 шляхом виплати грошової компенсації. Визнати за позивачкою право власності на вказану частку спірного житлового будинку.

27 липня 2020 року у вищевказаній цивільній справі ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на належну відповідачці частку житлового будинку АДРЕСА_1 .

Свою заяву мотивує тим, що відповідачка має намір належну їй частку відчужити. Остання виставляла її на продаж на сайті оголошень. На сьогодні оголошення на сайті OLX вже не активне. Вважає, що невжиття відповідних заходів, в подальшому унеможливіть виконання рішення суду.

Суд, вважає можливим здійснити розгляд заяви про забезпечення позову без виклику сторін.

Дослідивши заяву про забезпечення позову, судом встановлено наступне.

Відповідно до частини 1 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Частиною 2 статті 149 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частина 1 статті 150 ЦПК України передбачає такі види забезпечення позову, зокрема, накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Згідно з часиною 2 статті 150 ЦПК України, суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Як вбачається з роз`яснень, викладених у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 2 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність, та брати до уваги не тільки інтереси позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Також, відповідно до пункту 20 постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» зазначено, що з метою забезпечення знаходження майна у володінні відповідача на час судового розгляду позову про право на це майно суд за клопотанням позивача може вжити заходи забезпечення позову, зокрема, і заборонити вчиняти певні дії (розпоряджатися і/або користуватися спірним майном).

Отже, заходи забезпечення позову застосовуються судом як гарантія реального виконання рішення суду. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливість виконання рішення.

На підставі викладеного, враховуючи доведеність обґрунтованості доводів позивачки стосовно того, що у випадку незастосування заходів забезпечення позову існує вірогідність відчуження спірного майна відповідачкою, суд дійшов висновку, що є підстави припускати, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, а тому існують підстави для забезпечення позову в обраний позивачем спосіб, оскільки такий вид забезпечення позову суд вважає обґрунтованим і достатнім, виходячи з обставин справи.

Станом на час розгляд судом заяви про забезпечення позову у суду відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов`язок суду на застосування зустрічного забезпечення, згідно з частиною 3 статті 154 ЦПК України.

Керуючись статтями 149, 150, 151, 153, 154, 258, 260 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити.

Вжити заходи забезпечення позову по цивільній справі № 477/1298/20, а саме:

накласти арешт на Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_1 , належну ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину виданого Жовтневою державною нотаріальної конторою Миколаївської області 30 липня 2008 року за №1-1203.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Копії ухвали направити заявнику для відома.

Копію ухвали направити уповноваженим органам для виконання.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Відповідно до ст.ст.354-355 ЦПК України ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом 15 днів з дня одержання позивачем її копії.

Водночас, відповідно до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. Тобто, через Жовтневий районний суд Миколаївської області.

Суддя В.В. Полішко