ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Ухвала № 89757307

Озвучення тимчасово недоступне

УХВАЛА

10 червня 2020 року

Київ

справа №804/14971/15

адміністративне провадження №К/9901/10185/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Ханової Р.Ф.,

суддів - Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

перевіривши касаційну скаргу Офісу великих платників Державної податкової служби

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2019 року

та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року

у справі № 804/14971/15

за позовом Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат»

до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Альтсервіс»,

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення,-

ВСТАНОВИВ:

08 квітня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Офісу великих платників Державної податкової служби на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року у справі №804/14971/15.

10 квітня 2020 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу податкового органу залишено без руху у зв`язку з необхідністю надати докази, які підтверджують сплату судового збору та навести підстави, з яких подається касаційна скарга, зазначивши конкретну норму, яку застосував суд апеляційної інстанції без урахування висновку щодо застосування цієї норми права саме у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, з посиланням на конкретну постанову Верховного Суду, у якій такий висновок викладено, довівши подібність правовідносин.

25 травня 2020 року до Верховного Суду надійшло клопотання про усунення недоліків касаційної скарги, до якого додано уточнену касаційну скаргу та платіжне доручення, яке підтверджує сплату судового збору за подання касаційної скарги.

Як на підставу подання касаційної скарги, контролюючий орган посилається на пункт 1 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, зазначивши, що:

- судом апеляційної інстанції застосовано пункт 198.1, 198.2, 198.6, статті 198 Податкового кодексу України та статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» без врахування висновку щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду у справі №804/4434/15;

- судом апеляційної інстанції взагалі не застосовано пункт 44.1 статті 44, статті 83 Податкового кодексу України, Положення про застосування нарядів-допусків при виконанні робіт підвищеної небезпеки на підприємствах та в організаціях Міністерства металургії СРСР та Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві.

Щодо посилання податкового органу на те, що судом апеляційної застосовано пункт 198.1, 198.2, 198.6, статті 198 Податкового кодексу України та статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» без врахування висновку щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду у справі №804/4434/15, Суд звертає увагу на наступному.

Уточнена касаційна скарга містить цитування оскаржуваного рішення, в якому на думку податкового органу зроблено інший правовий висновок щодо застосування норми статті 198 Податкового кодексу України ніж в постанові Верховного Суду у справі №804/4434/15.

При цьому податковий орган звертає увагу на тому, що суд апеляційної інстанції лише зазначив норми статті 198 Податкового кодексу України та фактично не встановив та не підтвердив наявність усіх умов для формування податкового кредиту (правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту з ПДВ виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції).

Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що матеріалами справи підтверджується наявність первинних документів, які вимагаються правилами ведення податкового та бухгалтерського обліку, на підтвердження виконання робіт. Отримані результати робіт прямо пов`язані з господарською діяльністю платника податків, об`єкти введені в експлуатацію та їх реконструкція оформлена відповідними дозвільними документами. Оформлення виконаних робіт здійснено належним чином складеними актами приймання виконаних робіт, довідками кб-3, актами прийому - передачі використаних матеріалів, актами на закриття прихованих матеріалів, які є первинними документами для відображення таких операцій в бухгалтерському та податковому обліку. Належними первинними документами підтверджено рух грошових коштів, що призвело до зміни майнового стану учасників господарської операції. Виконані господарські операції мали економічну та ділову мету. До матеріалів справи надано документи, підтверджуючі якість товарів та їх відповідність технічним вимогам.

Зазначене свідчить про те, що суд апеляційної інстанції встановлював наявність усіх умов для формування податкового кредиту. Аналіз касаційної скарги та уточненої касаційної скарги вказує на те, що по суті скаржник не погоджується з оцінкою доказів здійснену судами попередніх інстанцій і висновками за наслідками такої оцінки.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд касаційної інстанції лише наділений повноваженнями на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряти правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Щодо посилання на те, що судом апеляційної інстанції взагалі не застосовано пункт 44.1 статті 44, статті 83 Податкового кодексу України, Суд звертає увагу на наступному.

Стаття 44 Податкового кодексу України встановлює вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, пункт 44.1, якої встановлює, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Стаття 83 Кодексу визначає матеріали, які є підставами для висновків під час проведення перевірок.

Встановлення судом апеляційної інстанції наявності усіх умов для формування податкового кредиту свідчить про застосування судом положень статей 44, 83 Податкового кодексу України без їх цитування в оскаржуваному судовому рішенні.

Посилання податкового органу на те, що судом апеляційної інстанції взагалі не застосовано Положення про застосування нарядів-допусків при виконанні робіт підвищеної небезпеки на підприємствах та в організаціях Міністерства металургії СРСР та Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, Суд не приймає, оскільки посилання на пункт 1 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає обов`язкове посилання на висновок Верховного Суду щодо застосування цієї норми у подібних правовідносинах, тоді як скаржником такі посилання не зроблено.

Під час перевірки касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній з 08 лютого 2020 року) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені Кодексом адміністративного судочинства України повною мірою підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку, також ці недоліки не усунуті на виконання ухали про залишення касаційної скарги без руху.

Відповідно до частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Отже, системний аналіз наведених положень Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги, з урахуванням її оновлення встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

При цьому, з урахуванням змін до Кодексу адміністративного судочинства України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених Кодексу адміністративного судочиства України підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно , а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Станом на 09 червня 2020 року скаржник не усунув зазначені в ухвалі Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 квітня 2020 року недоліки касаційної скарги, тому вона вважається неподаною і підлягає поверненню.

Керуючись частиною другою, частиною п`ятою статті 332, пунктом 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Офісу великих платників Державної податкової служби на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року у справі № 804/14971/15 за позовом Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Альтсервіс», про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення - повернути скаржнику.

Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Р.Ф. Ханова

Судді І.А. Гончарова

І.Я.Олендер

Ухвала № 95234178

Відкрити повний перегляд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

01 березня 2021 року

Справа № 804/14971/15

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Верба І.О., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі заяву Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва про заміну боржника у виконавчому листі по справі № 804/14971/15 за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» до Офісу великих платників Державної фіскальної служби, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Альтсервіс», про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

1. У провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа № 804/14971/15 за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» до Офісу великих платників Державної фіскальної служби, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Альтсервіс», про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

2. Постановою суду від 02.10.2019 № 804/14971/15 адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» задоволено повністю, суд:

- визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 07.04.2015 № 0000154603, прийняте Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС;

- стягнув на користь Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби понесені судові витрати на сплату судового збору у розмірі 19174,01 грн.

3. 22.02.2021 засобами поштового зв`язку до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва про заміну боржника у виконавчому листі по справі № 804/14971/15 з Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на його правонаступника – Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків (код ЄДРПОУ ВП 43968079).

4. Ухвалою від 23.02.2021 заяву призначено до розгляду у судовому засіданні 26.02.2021.

5. У судове засідання, призначене на 26.02.2021, сторони не прибули, розгляд заяви відкладено для належного повідомлення учасників справи та заінтересованих осіб до 01.03.2021.

6. 26.02.2021 та 01.03.2021 позивач направив заяви про розгляд клопотання за його відсутності.

7. У судове засідання 01.03.2021 учасники справи не прибули, що за приписами статті 379 КАС України не перешкоджає розгляду заяви, оскільки учасники справи належним чином повідомлені про дату та час розгляду заяви.

8. Вирішуючи заяву про заміну боржника у виконавчому листі, суд виходить із наступного.

9. Згідно положень частини першої статті 379 КАС України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

10. Частиною четвертою статті 379 КАС України встановлено, що положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

11. На виконання рішення суду від 02.10.2019 у справі № 804/14971/15 виготовлено виконавчий лист щодо стягнення на користь Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби понесених судових витрат на сплату судового збору у розмірі 19174,01 грн.

12. Боржником у виконавчому листі визначено Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби (код ЄДРПОУ 39440996; вул. Дегтярівська, 11Г, м. Київ, 04119).

13. Виконавчий лист у справі № 804/14971/15 перебуває на виконанні в Управлінні Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 за № 845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників», у зв`язку із чим Управління звернулось до суду із заявою про заміну боржника у виконавчому листі, оскільки є органом, що його виконує.

14. Верховним Судом сформульовано правові висновки щодо можливості застосування механізму заміни сторони виконавчого провадження у випадку, якщо станом на час проведення виконавчих дій, боржник, який є суб`єктом владних повноважень, перебуває у стані припинення, але ще не припинений як юридична особа публічного права, проте, його майнові та управлінські функції передані іншій юридичній особі публічного права, зокрема у постановах від 10.09.2020 у справі № 420/5772/18, від 06.10.2020 у справі № 804/958/17, від 03.12.2020 у справі № 805/2173/16-а, від 30.12.2020 у справі № 805/4361/17-а, від 05.01.2021 у справі № 200/9502/19-а.

15. Зокрема, з огляду на вимоги Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII, виконавче провадження є однією зі стадій судового провадження, яка завершує його. Ця стадія розпочинається з набранням судовим рішення законної сили або за інших умов, встановлених законом. Сторони судового провадження на стадії виконавчого провадження набувають відповідної процесуальної якості, користуються правами та несуть певні обов`язки, зумовлені статусом сторони. За законом на стадії виконавчого провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження. Така заміна є прийнятною, зокрема, у правовідносинах, що допускають правонаступництво. При цьому законодавством встановлено головну умову, за якої тягар боржника може бути перекладено на іншу особу - це вибуття сторони виконавчого провадження.

16. Відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону № 1404-VIII, у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

17. За приписами статті 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

18. Таким чином, процесуальне правонаступництво передбачено не лише у зв`язку зі смертю (оголошенням померлою) фізичної особи та реорганізацією суб`єкта господарювання, а й в інших передбачених законом випадках, у тому числі в разі заміни кредитора або боржника в зобов`язанні. Процесуальне правонаступництво в розумінні статті 52 КАС України допускається на будь-якій стадії судового процесу.

19. Публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. При цьому обов`язок по відновленню порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід щодо переходу до правонаступника обов`язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.

20. У спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, пов`язані зі здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Функції держави, які реалізовувались ліквідованим органом, не можуть бути припинені і підлягають передачі іншим державним органам, за виключенням того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі.

21. Отже, правонаступництво в сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.

22. У такому випадку також відбувається вибуття суб`єкта владних повноважень із публічних правовідносин.

23. Особливістю адміністративного (публічного) правонаступництва є те, що подія переходу прав та обов`язків, що відбувається із суб`єктами владних повноважень, сама по собі має бути публічною та врегульованою нормами адміністративного права.

24. Отже, коли відбувається публічне правонаступництво, вирішальним є встановлення факту переходу повністю чи частково функцій (адміністративної компетенції) від одного суб`єкта владних повноважень до іншого, а не факту державної реєстрації припинення вибувшого з публічних правовідносин суб`єкта владних повноважень як юридичної особи.

25. Постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 № 1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України» утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу. Державна податкова служба та Державна митна служба є правонаступниками майна, прав та обов`язків реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності.

26. 19.06.2019 постановою Кабінету Міністрів України № 537 утворено територіальні органи Державної податкової служби, у тому числі Офіс великих платників податків ДПС, до якого шляхом реорганізації приєднується Офіс великих платників податків ДФС.

27. Територіальні органи Державної податкової служби визначені правонаступниками майна, прав та обов`язків територіальних органів Державної фіскальної служби, що реорганізуються.

28. Відповідно з додатками 1, 2 Постанови № 537 утворено Офіс великих платників податків ДПС. Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби реорганізується шляхом приєднання до Офісу великих платників податків ДПС.

29. Відповідно до наказу Державної податкової служби України від 28.08.2019 № 36 «Про початок діяльності Державної податкової служби України», наказу Офісу великих платників податків ДПС від 29.08.2019 № 9, розпочато виконання Офісом великих платників податків ДПС функцій і повноважень Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, що припиняється.

30. З 29.08.2019 Офіс великих платників податків ДФС втратив повноваження державного органу, який згідно із законом виконує функції, зокрема у сфері реалізації державної податкової політики, адміністрування податків та зборів, відповідно, не може здійснювати права та виконувати обов`язки сторони у справі, а відтак, і відповідати за зобов`язання, які на нього покладені, в тому числі й судовими рішеннями, оскільки таке повноваження передано для виконання завдань і функцій новоствореному контролюючому органу у зазначеній сфері, яким є Офіс великих платників податків ДПС.

31. Постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 № 893 «Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби» ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби згідно визначеного Кабінетом Міністрів переліку.

32. До переліку ліквідованих територіальних органів Державної податкової служби входить також Офіс великих платників податків Державної податкової служби України.

33. На базі ліквідованого Офісу ВПП ДПС та його територіальних управлінь утворено нові управління по роботі з великими платниками податків.

34. Східне міжрегіональне управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків утворено 30.09.2020, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис за № 1000741030008085321.

35. Наказом ДПС України від 22.12.2020 № 746 затверджено закріплення великих платників податків, відповідно до розподілу позивача включено до реєстру великих платників податків ДПС, останній закріплений та перебуває на податковому супроводженні у Східному міжрегіональному управлінні Державної податкової служби.

36. Наказом ДПС України від 24.12.2020 № 755 «Про початок забезпечення здійснення територіальними органами ДПС повноважень та функцій», враховуючи виконання вимог, визначених абзацом третім пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.09. 2020 № 893 «Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби» вирішено розпочати з 01.01.2021 здійснення територіальними органами ДПС, утвореними як її відокремлені підрозділи згідно з наказом ДПС від 30.09.2020 № 529 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби», повноважень та функцій територіальних органів ДПС, що ліквідуються відповідно до пункту 1 Постанови № 893.

37. Згідно із частиною третьою статті 46 КАС України відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

38. За визначенням, наведеним у пункті 7 частини першої статті 4 КАС України, суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

39. Згідно із пунктом 7 «Положення про Державну податкову службу України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 № 227, ДПС здійснює повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку її територіальні органи ДПС та її територіальні органи є контролюючими органами (податковими органами, органами стягнення).

40. Відповідно до пункту 1 «Положення про Східне міжрегіональне управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків», затвердженого наказом Державної податкової служби України від 12.11.2020 № 643:

- Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - Міжрегіональне управління) є територіальним органом, утвореним на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (далі - ДПС);

- Міжрегіональне управління забезпечує реалізацію повноважень ДПС у взаємовідносинах з великими та іншими платниками, які перебувають на обліку в цьому управлінні, і здійснює їх податкове супроводження;

- Міжрегіональне управління є правонаступником майна, прав та обов`язків Офісу великих платників податків ДПС (СДРПОУ 43141471) у відповідних сферах діяльності.

41. Згідно із пунктом 15 вказаного Положення Міжрегіональне управління утворюється без статусу юридичної особи та є органом державної влади, має окремий баланс, рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, печатку та бланк зі своїм найменуванням та із зображенням Державного Герба України, є розпорядником бюджетних коштів.

42. Таким чином, Міжрегіональне управління є правонаступником майна, прав та обов`язків Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності. Оскільки відбулося фактичне (компетенційне) адміністративне правонаступництво, та факт припинення (ліквідації) юридичної особи не є вирішальним.

43. З огляду на викладені обставини, суд вважає правомірною заміну боржника у виконавчому листі № 804/14971/15 його правонаступником у зв`язку із проведеними реорганізаціями.

44. Керуючись статтями 243, 248, 379 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

45. Заяву Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва про заміну боржника у виконавчому листі по справі № 804/14971/15 – задовольнити.

46. Замінити боржника у виконавчому листі № 804/14971/15 – Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби (код ЄДРПОУ 39440996), його правонаступником – Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків (код ЄДРПОУ ВП 43968079; пр. Олександра Поля, 57, м. Дніпро, 49600).

47. Копію ухвали направити учасникам справи та заявнику.

48. Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 КАС України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 КАС України.

Суддя І.О. Верба