**ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД**
**УХВАЛА**
**ІМЕНЕМ УКРАЇНИ **
27 травня 2020 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду у складі:
**Головуючого ОСОБА\_1 **
**Суддів ОСОБА\_2 , ОСОБА\_3 **
**при секретарі**
**судового засідання ОСОБА\_4 **
_за участі сторін судового провадження:_
**прокурора ОСОБА\_5 **
**обвинуваченої ОСОБА\_6 **
**захисника ОСОБА\_7 ,**
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №42015260110000015 від 28 жовтня 2015 року, за апеляційною скаргою захисника – адвоката ОСОБА\_7 на вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 16 січня 2020 року щодо
**ОСОБА\_6 , ** ІНФОРМАЦІЯ\_1 , уродженки с. Киселів Кіцманського району Чернівецької області, мешканки АДРЕСА\_1 , українки, громадянки України, пенсіонерки, інваліда II групи, не судимої,
обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України, -** **
**ВСТАНОВИЛА:**
Вироком Шевченківського районного суду м. Чернівці від 16 січня 2020 року ОСОБА\_6 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України, і призначено їй покарання у виді штрафу в розмірі 50 (п\`ятдесяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п\`ятдесят) гривень.
На підставі ч.5 ст. 74 та п.2 ч.1 ст. 49 КК України звільнено ОСОБА\_6 від призначеного покарання у зв\`язку з закінченням строків давності.
**_ЄУНСС:72712903/18_**__
**_НП:11-кп/822/180/20 Головуючий у 1-ій інстанції: ОСОБА\_8 _**__
**_Категорія: ч.4 ст.358 Суддя-доповідач: ОСОБА\_1 _**__
**_КК України_**__
Стягнуто з ОСОБА\_6 на користь держави судові витрати за проведення експертиз у кримінальному провадженні в сумі 1573,00 грн.
На вказаний вирок надійшла апеляційна скарга захисника – адвоката ОСОБА\_7 , діючого в інтересах обвинуваченої ОСОБА\_6 , в якій він просить вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 16.01.2020 року у кримінальному провадженні №42015260110000015 від 28.10.2015 року скасувати, а провадження закрити в зв\`язку з відсутністю в діях ОСОБА\_6 складу кримінального правопорушення.
Вважає, що вказаний вирок є незаконним внаслідок неправильного застосування судом закону про кримінальну відповідальність, неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам справи та покладення в основу вироку недопустимих доказів.
Свої апеляційні доводи обґрунтовує тим, що суд першої інстанції вийшов за межі пред\`явленого згідно з обвинувальним актом обвинувачення.
Також зазначає, що поза увагою суду залишилось те, що підставою для винесення апеляційним судом ухвали від 28.10.2014 року була не довідка Чернівецької дирекції УДППЗ «Укрпошта» від 22.10.2014 року №2.310-40, а сукупність доказів та обставин, на які посилалась сторона в своєму клопотанні, і про подану довідку в ухвалі суду не міститься жодного посилання. Тому, на думку захисника, відсутній прямий зв\`язок між вказаною довідкою та спричиненням чи здатністю спричинити наслідки правового характеру.
У своїй апеляційній скарзі захисник ОСОБА\_7 вказує і на те, що ОСОБА\_6 не знала про джерело походження документа – вказаної довідки, та порядок його видачі, оскільки заяву вона подала 21.10.2014 року, а отримала відповідь – 22.10.2014 р.
Крім того, на думку сторони захисту, видана ОСОБА\_6 довідка не є офіційним документом, в розумінні ст.358 КК України, оскільки сама по собі не змінює, не припиняє і не створює будь-яких прав і обов\`язків та видана в порушення встановленого порядку для його видачі.
Також вважає, що оскільки не встановлено факту вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 або ч.2 ст. 358 КК України, то не може вважатись доведеним факт вчинення використання такого документу.
Зазначає і те, що висновки експертизи є недопустимими доказами у справі, оскільки були проведені щодо двох об\`єктів дослідження однією і тією ж експертною установою, яка знаходиться в підпорядкування МВС України, якому також підпорядкований орган досудового слідства, крім того такі висновки експертиз, на думку захисника, отримані в порушення вимог закону.
Інших апеляційних скарг та заперечень від учасників судового провадження не надходило.
Згідно вироку суду першої інстанції, 03 червня 2014 року обвинувачена ОСОБА\_6 звернулась до Кіцманського районного суду Чернівецької області з позовною заявою про розірвання шлюбу із ОСОБА\_9 . 17.06.2014 року ухвалою судді Кіцманського районного суду Чернівецької області було відкрито провадження у справі за № 718/1362/14-ц, а 03.07.2014 року ухвалено рішення, яким позов ОСОБА\_6 задоволено повністю та розірвано шлюб між нею та ОСОБА\_9 . У зв\`язку із неявкою сторін у судове засідання 04.07.2014 року суддею Кіцманського районного суду ОСОБА\_10 направлено позивачу ОСОБА\_6 та її тодішньому чоловікові – відповідачу по справі ОСОБА\_9 рішення у справі про розірвання шлюбу із супровідним за № 3166/14-вих. поштовим зв\`язком рекомендованою кореспонденцією. Копії рішення Кіцманського районного суду від 03.07.2014 року за себе та за свого чоловіка ОСОБА\_9 , отримала особисто ОСОБА\_6 11.07.2014 року за місцем свого проживання по АДРЕСА\_1 . 21.07.2014 року рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області відповідно до вимог ч.1 ст.294 ЦПК України (в редакції на липень 2014 року) вступило у законну силу, позивачкою ОСОБА\_6 не оскаржувалось.
24\.07.2014 року, коли рішення про розірвання шлюбу набрало законної сили, ОСОБА\_9 помер, про що 25.07.2014 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Чернівецького міського управління юстиції складено актовий запис № 1533, відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР\_1 .
Після смерті ОСОБА\_9 відкрилась спадщина та за відсутності спадкоємців першої черги, ОСОБА\_11 , будучи сестрою померлого та спадкоємцем за законом другої черги, разом із сестрою та братом, 30.09.2014 року звернулись до Кіцманської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті брата.
Обвинувачена ОСОБА\_6 , зрозумівши, що розірванням шлюбу із ОСОБА\_9 позбавила себе права на спадкування, 10.09.2014 року подала до апеляційного суду Чернівецької області апеляційну скаргу на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 03.07.2014 року із заявою про поновлення строку апеляційного оскарження, в якій вказала завідомо для себе недостовірні відомості про те, що судове рішення нею було отримано лише 01.09.2014 року, приховавши від апеляційного суду факт одержання нею особисто рішення суду 11.07.2014 року та неоскарження даного рішення у передбачений законом строк.
Ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 25.09.2014 року апеляційну скаргу ОСОБА\_6 залишено без руху та визнано неповажними причини пропуску нею строку на апеляційне оскарження рішення Кіцманського районного суду від 03.07.2014 року, у зв\`язку з особистим отриманням даного рішення 11.07.2014 року відповідно до відмітки на повідомленні про вручення поштового відправлення.
Усвідомлюючи, що законні підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Кіцманського районного суду від 03.07.2014 року відсутні, обвинувачена ОСОБА\_6 вирішила здобути фіктивні підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження шляхом одержання та подання до суду підробленої довідки з Чернівецької дирекції УДППЗ «Укрпошта» про одержання 11.07.2014 року рішення суду її покійним чоловіком ОСОБА\_9 та нібито необізнаності про існування рішення про розірвання шлюбу.
Реалізовуючи умисел на використання завідомо підробленого документу, 21.10.2014 року обвинувачена звернулась до начальника поштамту Чернівецької дирекції УДППЗ «Укрпошта» ОСОБА\_12 із заявою про надання підтверджуючої інформації щодо особи, яка фактично отримала рекомендовані листи із рішеннями суду за № 5930001303126 та № 5930001303142.
ОСОБА\_6 , ввівши в оману працівників вказаної державної установи, шляхом приховування обставин отримання нею особисто рекомендованої кореспонденції, в ході спілкування із виконавцем відповіді на вказане звернення, оператором контрольної групи первинної документації поштамту ОСОБА\_13 , повідомила останній, що листи за відповідними номерами отримав її чоловік ОСОБА\_9 , що вони не мають жодних претензій до отриманої кореспонденції чи наданих послуг працівниками поштового зв\`язку, їй потрібно виключно підтвердження, що зазначені листи отримані її чоловіком. Повіривши обвинуваченій на слово, зрозумівши, що ОСОБА\_6 потрібно підтвердити сам факт отримання кореспонденції, ОСОБА\_13 не перевіряючи книгу форми 8, в якій зазначаються відомості про отримувачів кореспонденції, надала відповідь-лист від 22.10.2014 року № 2.3-10-40 про те, що рекомендовані листи № 5930001303126 та № 5930001303142 отримані ОСОБА\_9 .
Вказану відповідь, яка містила недостовірну інформацію про неотримання обвинуваченою 11.07.2014 року копії рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області про розірвання шлюбу, ОСОБА\_6 , усвідомлюючи що документ є підробленим, 27.10.2014 року, з метою поновлення процесуального строку апеляційного оскарження рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 03.07.2014 року використала шляхом подання додатком до заяви в апеляційний суд Чернівецької області.
На підставі підробленої відповіді-листа суддею судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області ухвалою від 28.10.2014 року поновлено строк апеляційного оскарження рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 03.07.2014 року, а 12.11.2014 року колегію суддів апеляційного суду Чернівецької області постановлено ухвалу, якою скаргу ОСОБА\_6 задоволено, рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 3 липня 2014 року скасовано, провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА\_6 до ОСОБА\_9 про розірвання шлюбу закрито.
Обвинувачена ОСОБА\_6 використала завідомо підроблений документ, на підставі якого було поновлено строк на апеляційне оскарження рішення суду про розірвання шлюбу, а в подальшому і його скасування та закриття провадження в справі, що дало можливість ОСОБА\_6 відновити свій статус спадкоємця за законом першої черги і звернутись до Кіцманської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та в подальшому до Першотравневого районного суду м. Чернівці із позовом до Чернівецької міської ради про визнання права власності на квартиру АДРЕСА\_2 , яка належала на праві приватної власності ОСОБА\_9 відповідно до свідоцтва про право власності НОМЕР\_2 від 12.12.2005 року.
Таким чином, ОСОБА\_6 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст. 358 КК України, а саме використання завідомо підробленого документа.
Заслухавши доповідь судді, який виклав суть вироку та вимоги апеляційної скарги, обвинувачену ОСОБА\_6 та її захисника – адвоката ОСОБА\_7 , які підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити з підстав, у ній зазначених, міркування прокурора, яка заперечила проти апеляційної скарги та просила залишити вирок районного суду як законний та обґрунтований, без змін, надавши учасникам судового провадження слово в судових дебатах, а обвинуваченій і останнє слово, перевіривши матеріали кримінального провадження з підстав зазначених в апеляційній скарзі та обговоривши наведені у них доводи, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до ст.94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв\`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Вказаних вимог закону районним судом було дотримано в повному обсязі.
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА\_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.358 КК України, при наведених у вироку обставинах, підтверджуються зібраними та дослідженими в судовому засіданні доказами, яким суд першої інстанції дав вірну оцінку, з якою погоджується колегія суддів.
Незважаючи на повне невизнання своєї вини, винуватість ОСОБА\_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 України, тобто у використанні завідомо підробленого документу, повністю доведена показаннями свідків ОСОБА\_11 , ОСОБА\_12 , ОСОБА\_13 , ОСОБА\_14 , ОСОБА\_15 , дослідженими безпосередньо у суді, а також письмовими доказами, наявними в матеріалах справи, яким суд дав вірну юридичну оцінку, виходячи із принципів їх належності, допустимості, достатності та взаємозв\`язку.
Підстав не довіряти показанням вказаних свідків у колегії суддів немає, оскільки вони були попереджені про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, їхні покази узгоджуються між собою, а також із письмовими доказами у справі, та у своїй сукупності та взаємозв\`язку спростовують твердження захисника ОСОБА\_7 про відсутність в діях ОСОБА\_6 складу інкримінованого їй кримінального правопорушення.
Твердження сторони захисту про те, що видана ОСОБА\_6 довідка Чернівецькою дирекцією УДППЗ «Укрпошта» від 22.10.2014р. №2.3-10-40 не відповідає критеріям офіційного документу, є хибними та не знайшли свого підтвердження в апеляційній інстанції.
Відповідно до примітки до ст. 358 КК України, під офіційним документом слід розуміти документи, що містять зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи-докази у правозастосовній діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об\`єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, у тому числі самозайнятими особами, яким законом надано право у зв\`язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм і містять передбачені законом реквізити.
Довідка від 22.10.2014 №2.3-10-40 повністю підпадає під вказані вище ознаки офіційного документу, оскільки інформація, яка міститься у ній, посвідчує певні факти, які здатні спричинити наслідки правового характеру, а саме – можливість поновити строки на оскарження рішення суду і, в подальшому, реалізувати права обвинуваченої ОСОБА\_6 щодо прийняття спадщини після смерті ОСОБА\_9 .
Більш того, така довідка, з належними реквізитами, була видана в.о. начальником поштампу ЧД УДППЗ «Укрпошта» ОСОБА\_12 в межах наданих їй повноважень.
Що стосується тверджень захисника про недопустимість висновків почеркознавчих експертиз у даному кримінальному проваджені, то вони були предметом детального дослідження в ході судового розгляду у суді першої інстанції, яким суд першої інстанції дав відповідну юридичну оцінку.
Як вбачається із матеріалів справи, у даному провадженні було проведено дві почеркознавчі експертизи, за результатами яких експертами було надано висновок судово-почеркознавчої експертизи №499-К від 20.01.2017 року (т.1, а.к.п. 83 – 85,) та висновок судово-почеркознавчої експертизи №1040-К від 27.08.2018 року (т.1, а.к.п.102 – 105,).
Вказані експертні дослідження були проведені експертами державної спеціалізованої установи – Чернівецьким НДЕКЦ МВС України, якій, відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 7 Закону України «Про судово експертизу», надано право здійснювати судово-експертну діяльність у кримінальному провадженні.
Те, що вказана експертна установа та орган досудового розслідування перебувають в юрисдикції МВС України, не викликає жодних сумнівів у правильності та неупередженості наданих висновків експертів, попереджених про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку.
Відповідно до п.1.4 Інструкції, визначення способу проведення експертизи (вибір певних методик, (методів дослідження) належить до компетенції експерта, а тому і в цій частині доводи захисника є безпідставними.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що Науково-методичні рекомендації з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.98 №53/5, про які вказує сторона захисту, є документом рекомендованого, а не обов\`язкового, характеру.
На думку апеляційного суду, експертизи на досудовому розслідуванні проведені в суворій відповідності до методик порівняння та дослідження й експертами зроблені категоричні висновки у зв\`язку з встановленням співпадінь за загальними ознаками. Жодних даних про недотримання чи відхилення від методик дослідження немає.
Колегія суддів зауважує, що повторне заявлення стороною захисту у суді апеляційної інстанції аналогічного за змістом клопотання про проведення додаткової судової експертизи, розцінюється як дії, спрямовані на безпідставне затягування апеляційного розгляду вказаного кримінального провадження з метою порушення розумних строків розгляду справи судом, що є неприпустимим та порушує основні засади кримінального провадження, передбачені п.7 ст.129 Конституції України та п.21 ст.7 КПК України.
Не знайшли свого підтвердження й посилання захисника ОСОБА\_7 про те, що суд першої інстанції вийшов за межі пред\`явленого ОСОБА\_6 обвинувачення.
Зі змісту вироку вбачається, що місцевий суд, відповідно до вимог ч. 3 ст. 374 КПК України, у мотивувальній частині вироку виклав формулювання обвинувачення, визнаного доведеним, з достатньою конкретизацією встановив та зазначив місце, час, умисел, мотив вчинення злочину, наслідки, зазначив дії і роль обвинуваченої. При цьому викладене формулювання обвинувачення судом зазначено в межах висунутого звинувачення відповідно до обвинувального акту.
Колегія суддів звертає увагу і на те, що використання підробленого документа є самостійним складом злочину, який не охоплюється поняттями підроблення, складання, видачі та збуту і передбачений окремою кримінально-правовою нормою із самостійною санкцією, що спростовує твердження захисника ОСОБА\_7 про те, що не може вважатись доведеним факт вчинення використання підробленого документу за відсутності факту вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 або ч.2 ст. 358 КК України.
Доводи захисника про те, що підставою винесення апеляційним судом ухвали від 28.10.2014 року була не довідка, а сукупність доказів, суперечать матеріалам кримінального провадження.
Так, з матеріалів провадження вбачається, що обвинувачена зверталась до апеляційного суду із заявою від 27.10.2014р. (т.1 а.к.п.34), в якій вказувала, що копії рішення про розірвання шлюбу вона не отримувала, а отримав її чоловік – ОСОБА\_9 , та на підтвердження своїх доводів надала довідку Чернівецької дирекції УДППЗ «Укрпошта» від 22.10.2014року №2.310-40.
У своїй ухвалі апеляційний суд Чернівецької області від 28.10.2014р. (т.1, а.к.п.24) зазначив, що копію рішення суду отримав покійний чоловік ОСОБА\_6 , проте її не повідомив, у зв\`язку з чим поновив пропущений строк на апеляційне оскарження.
Будь-яких інших доказів на підтвердження того, що копію судового рішення отримав ОСОБА\_9 , окрім вказаної довідки, ОСОБА\_6 не подавала, що свідчить про відсутність «сукупності доказів», про які зазначає захисник у своїй апеляційній скарзі, а відтак , підтверджує той очевидний факт, що саме довідка від 22.10.2014р. слугувала підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження і, в подальшому, реалізувати права обвинуваченої ОСОБА\_6 щодо прийняття спадщини після смерті ОСОБА\_9 .
Посилання адвоката ОСОБА\_7 в своїй апеляційній скарзі на те, що ОСОБА\_6 не знала про джерело походження документа, оскільки подала заяву про отримання довідки 21.10.2014р., а відповідь отримала – 22.10.2014р., спростовуються показаннями свідків ОСОБА\_12 та ОСОБА\_13 , які в суді першої інстанції, будучи попередженими про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 КК України, показали, що відомості, які зазначені у довідці від 22.10.2014р., були викладені ОСОБА\_13 виключно з усного повідомлення заявника – ОСОБА\_6 та не відповідають дійсності.
Те, що відповідь ОСОБА\_6 отримала 22.10.2014 р., пояснюється тим, що контрольно-довідкова служба знаходиться в іншому кінці міста, по вул. Гагаріна, та після підготовки відповіді надсилається на підпис начальнику поштампу за іншою адресою.
За таких обставин апеляційні доводи захисника ОСОБА\_7 про відсутність в діях ОСОБА\_6 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 358 КК України, безпідставні та спростовуються матеріалами справи.
З приводу призначеного ОСОБА\_6 покарання, то, на думку колегії суддів, воно призначено обвинуваченій відповідно до вимог закону, за своїм видом і розміром є необхідним та достатнім для її виправлення й попередження вчинення нових злочинів і відповідає вимогам статей 50, 65 КК України.
При цьому, у відповідності до ч.5 ст.74 та. ч.1 ст.49 КК України, районний суд прийшов до вірного висновку про те, що ОСОБА\_6 підлягає звільненню від покарання у зв\`язку з закінченням строків давності, оскільки з дня вчинення нею злочину невеликої тяжкості минуло три роки.
Будь-яких істотних порушень кримінального та кримінального процесуального законодавства, які б тягли безумовне скасування вироку або його зміну, суд першої інстанції не допустив, та з урахуванням наведеного колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 404-405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
**УХВАЛИЛА:**
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА\_7 , діючого в інтересах обвинуваченої ОСОБА\_6 , залишити без задоволення.
Вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 16 січня 2020 року щодо ОСОБА\_6 за ч.4 ст.358 КК України залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з моменту її проголошення.
**Головуючий ОСОБА\_1 **
**Судді ОСОБА\_2 **
** ОСОБА\_3 **
****
****