ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Ухвала № 88943165

Озвучення тимчасово недоступне

Дата документу 22.04.2020 Справа № 334/1663/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

______________________________________________________________________

Провадження № 11-сс/807/502/20 Головуючий в 1-й інстанції – ОСОБА_1

Єдиний унікальний № 334/1663/20 Доповідач в 2-й інстанції – ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2020 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

при секретарі ОСОБА_5

за участі:

прокурора ОСОБА_6

підозрюваного ОСОБА_7

захисника ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 03 квітня 2020 року, якою щодо

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина Російської Федерації, з середньою освітою, який одружений, має на утриманні малолітню дитину, офіційно не працевлаштований, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,

відмовлено у задоволенні клопотання слідчого СВ Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_10 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосований запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, із забороною цілодобово залишати житло за адресою проживання строком на два місяці – до 19 години 45 хвилин 03 червня 2020 року,

в с т а н о в и л а:

В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 03 квітня 2020 року, у зв`язку невідповідністю висновків суду, викладених в судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, неповнотою судового розгляду, та постановити нову ухвалу про застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Апелянт, посилаючись на наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, тяжкість покарання, яке може бути призначено підозрюваному у разі доведення його вини, дані про особу підозрюваного, який офіційно не працевлаштований та не має постійного джерела доходів, є громадянином Російської Федерації, не має стійких соціальних зв`язків та зареєстрованого місця проживання на території м. Запоріжжя, повідомлений про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, вважає, що доведено існування ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 4 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та недостатність застосування до нього більш м`яких запобіжних заходів, чим тримання під вартою.

Заслухавши в судовому засіданні суду апеляційної інстанції суддю-доповідача про суть судового рішення та доводи апеляційної скарги, вислухавши прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, підозрюваного та захисника, які просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.

Відповідно до вимог ст. ст. 177, 178 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а підставою – є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує, вік та стан здоров`я підозрюваного, міцність його соціальних зв`язків, наявність у нього постійного місця роботи або навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання підозрюваним умов застосування запобіжних заходів, наявність повідомлень особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, а також розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа.

Відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

З ухвали слідчого судді та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні слідчого підстави для застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, перевірялись при розгляді клопотання. При цьому, був допитаний підозрюваний ОСОБА_7 , вислухані думки слідчого, прокурора та захисника, з`ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу.

Так, відмовляючи у задоволенні клопотання слідчого про застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вірно, з урахуванням мети та підстав застосування запобіжного заходу, відповідно до вимог ст. 177 КПК України, обставин, передбачених ст. 178 КПК України, а також з дотриманням вимог ст. 196 КПК України, ухвалив рішення про застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, при цьому, слідчий суддя врахував наявність доказів, що дають підстави для обґрунтованої підозри про вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

Згідно з матеріалами провадження, ОСОБА_7 раніше не судимий, має постійне місце проживання в м. Запоріжжі, одружений, має малолітню дитину, тобто, всупереч доводам апелянта, має стійкі соціальні зв`язки, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, не намагався перетнути кордон України, у підозрюваного слідчим було вилучено паспорт громадянина Російської Федерації, що останній підтвердив в судовому засіданні суду першої інстанції.

Отже, обставини провадження та дані про особу ОСОБА_11 , в сукупності з тяжкістю кримінального правопорушення, свідчать, що заявлені слідчим в клопотанні ризики, передбачені пунктами 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, хоча і існують, проте, мають мінімальний ступінь їх здійснення, що не виключає можливість застосування до підозрюваного менш суворого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

Ризик продовження ОСОБА_7 злочинної діяльності та вчинення нового правопорушення, у зв`язку з відсутністю у підозрюваного офіційного місця роботи та постійного джерела доходів, на який посилається прокурор в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає неприйнятним, виходячи з того, що цей ризик не був заявлений слідчим у клопотанні. До того ж, право особи на працю відповідно до норм Конституції України, є вільним вибором особи.

Також колегія суддів вважає неспроможним посилання прокурора в апеляційній скарзі, як на одну з обставин для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на те, що ОСОБА_7 було вчинено кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України, оскільки наразі даних про те, що судом було прийняте рішення по цьому провадженню немає, а, виходячи з положень ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

З огляду на зазначені вище обставини, застосований до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, є пропорційним тому ступеню небезпеки, ризики якого існують у кримінальному провадженні, а також тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування.

Саме вказаний запобіжний захід, на думку колегії суддів, забезпечить швидке та повне проведення досудового розслідування, належну процесуальну поведінку ОСОБА_7 , тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали слідчого судді по доводам апеляційної скарги прокурора.

Крім того, колегією суддів при апеляційному розгляді не встановлено й істотних порушень кримінального процесуального закону, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 03 квітня 2020 року, якою щодо підозрюваного ОСОБА_7 відмовлено у задоволенні клопотання слідчого СВ Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_10 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосований запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, із забороною цілодобово залишати житло за адресою проживання строком на два місяці – до 19 години 45 хвилин 03 червня 2020 року, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Судді: