ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 березня 2020 року
Львів
Справа № 817/386/18 пров. № 857/13801/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Довгополова О.М.,
суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.,
з участю секретаря судового засідання Хітрень О.Ю.,
представника позивача Поляк І.В.,
представника відповідача Іванського В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Рівнеазот» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправною та скасування вимоги,-
суддя (судді) в суді першої інстанції – Недашківська К.М.,
час ухвалення рішення – 15:00:27,
місце ухвалення рішення – м. Рівне,
дата складання повного тексту рішення – 28.10.2019 року,
ВСТАНОВИВ:
ПрАТ «Рівнеазот» звернулося до суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (правонаступником якого є Офіс великих платників податків Державної податкової служби), яким просило визнати протиправною та скасувати вимогу від 15.01.2018 року № Ю-258-11 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску в розмірі 7023105,63 грн.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року позов задоволено.
Рішення мотивоване тим, що у відповідача були відсутні правові підстави для зарахування поточних платежів позивача в рахунок оплати суми недоїмки, визначеної за період з червня по вересень 2015 року, та, відповідно, для зарахування подальших поточних платежів в рахунок погашення недоїмки визначеної у наступних вимогах, а тому суд дійшов висновку, що оскаржувана вимога від 15.01.2018 року № Ю-258-11 є такою, що сформована протиправно, а саме за рахунок неправомірних дій відповідача по невірному відображенню в інтегрованій картці ПрАТ «Рівнеазот», нарахованих та сплачених ним платежів зі сплати єдиного внеску.
Рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач. Вважає, що суд неповно з`ясував обставини, що мали значення для вирішення справи і висновки суду не відповідають обставинам справи. Просить скасувати рішення і ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що відповідно до ч. 5 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передача платниками єдиного внеску своїх обов`язків з його сплати третім особам заборонена, крім випадків, передбачених законодавством. Отже, на думку апелянта, сплата ДП «Хімік» ПАТ «Азот» єдиного внеску від імені ПАТ «Рівнеазот», але за рахунок ДП «Хімік» ПАТ «Азот», суперечить вимогам вказаної вище норми. Також апелянт вказує, що норми Цивільного кодексу України не можуть застосовуватись до правовідносин щодо сплати єдиного внеску. Тому апелянт вважає, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 15.01.2018 року № Ю-258-11 сформована правомірно.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу та письмові пояснення, в яких виклав свої заперечення, вважає вимоги та доводи апеляційної скарги безпідставними, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
15.01.2018 року Офіс великих платників ДФС сформував вимогу № Ю-258-11 про сплату боргу (недоїмки), якою ПрАТ «Рівнеазот» зобов`язано сплатити борг із сплати єдиного соціального внеску у розмірі 7023105,63 грн. При цьому, підставою винесення вказаної вимоги став висновок контролюючого органу про порушення позивачем вимог ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI (далі – Закон № 2464-VI), а саме сплата єдиного внеску у липні та вересні 2015 року здійснювалась не ПАТ «Рівнеазот», а третьою особою – ДП «Хімік» ПАТ «Азот».
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваної вимоги відповідача з таких підстав.
Як встановив суд, постановами заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України від 18.06.2015 року та головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України від 30.07.2015 року було накладено арешти на кошти, які містяться на рахунках ПАТ «Рівнеазот».
Накладення арештів на всі кошти позбавляло позивача можливості здійснити, зокрема, сплату єдиного внеску з свого банківського рахунку, в зв`язку з чим з метою своєчасного виконання обов`язку, серед іншого, зі сплати єдиного внеску за період з червня по вересень 2015 року між ПАТ «Рівнеазот» (Довіритель) та ДП «Хімік» ПАТ «Азот» (Повірений) було укладено договір доручення від 29.05.2015 року № 05.15, відповідно до умов якого Повірений в порядку та на умовах, визначених Договором, зобов`язується за рахунок Довірителя виконувати грошові зобов`язання, деталізований зміст яких визначається у додатках. Також на виконання цього Договору позивачем було видано довіреність від 11.06.2015 року № 748-юв, якою уповноважено ДП «Хімік» ПАТ «Азот» вчиняти такі дії: сплачувати (перераховувати) від імені ПАТ «Рівнеазот» нотаріальні послуги, податки та збори відповідно до Податкового кодексу України, єдиний соціальний внесок, податок на доходи фізичних осіб, військовий збір, аліменти, заробітну плату, інші утримання з заробітної плати, пенсії, оплату листків непрацездатності, виплати заробітної плати за період відпустки, компенсацію середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, відрахування від ФОП, кошти на господарські потреби, на відрядження, супутні банківські комісії.
На виконання вимог Договору доручення та відповідно до повноважень, наданих довіреністю, ДП «Хімік» ПАТ «Азот» в липні та вересні 2015 року сплачено єдиний внесок від імені та за рахунок ПАТ «Рівнеазот» в загальному розмірі 20685499,00 грн. При цьому, вказані грошові кошти в рахунок оплати сум платежів єдиного внеску за спірний період були прийняті контролюючим органом без жодних зауважень.
Однак в листопаді 2015 року на адресу ПАТ «Рівнеазот» надійшов лист Міжрегіонального головного управління ДФС – Центральний офіс з обслуговування великих платників від 18.11.2015 року № 25588/10/28-10-20-4-20, в якому зазначалось, що на адресу Центрального офісу надійшов лист Державної фіскальної служби від 12.11.2015 року про порушення вимог Закону України № 2464-VI, а саме, що у період з липня по вересень 2015 року ДП «Хімік» ПАТ «Азот» здійснило сплату єдиного внеску на загальну суму 20685499,00 грн. за ПАТ «Рівнеазот», а тому сплачені ДП «Хімік» ПАТ «Азот» кошти перекинуто з інтегрованої картки платника податку (ІКПП) ПАТ «Рівнеазот» на ІКПП «Нез`ясовані платежі», в результаті чого в ІКПП платника виникла недоїмка у розмірі 11870891,55 грн., яка підлягає погашенню.
Також в зв`язку з описаними обставинами контролюючим органом було сформовано вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 07.12.2015 року № Ю-258-11, якою ПрАТ «Рівнеазот» зобов`язано сплатити борг із сплати єдиного соціального внеску у розмірі 16821411,33 грн.
Позивач оскаржив вказану вимогу в судовому порядку і постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29.06.2016 року у справі № 817/85/16, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.01.2017 року, позов ПАТ «Рівнеазот» було задоволено: визнано протиправною та скасовано вимогу Міжрегіонального головного управління ДФС – Центрального офісу з обслуговування великих платників податків від 07.12.2015 року № Ю-258-11 про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску в сумі 16821411,33 грн. Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанцій, з яким погодився суд касаційної інстанції, дійшов висновку, що позивач виконав свої зобов`язання зі сплати єдиного внеску шляхом вчинення дій від імені позивача повіреним на підставі договору доручення, довіреності та договору про поворотну фінансову допомогу і внаслідок таких дій позивача ніяких негативних наслідків не наступило, а навпаки кошти своєчасно надійшли до відповідача. Також постановою Верховного Суду від 25.01.2019 року у задоволенні заяви Офісу великих платників податків ДФС про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 26.01.2017 року було відмовлено.
У подальшому контролюючий орган формував нові вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску за таким же порядковим номером Ю-258-11 і з тих же підстав, які оскаржувалися позивачем у судовому порядку, а саме: від 12.01.2016 року на суму 10365195,00 грн., від 04.02.2016 року на суму 18176403,39 грн., від 07.05.2016 року на суму 20035875,98 грн., від 05.05.2017 року на суму 29214245,76 грн. та від 14.12.2017 року на суму єдиного внеску 7681149,51 грн.
Вказані вимоги були скасовані рішеннями (постановами) Рівненського окружного адміністративного суду, які набрали законної сили, а саме: від 03.06.2016 року у справі № 817/110/16, від 16.05.2016 року у справі № 817/299/16, від 30.09.2016 року у справі № 817/902/16, від 19.09.2017 року у справі №817/845/17 та від 11.04.2019 року у справі № 817/2265/17 відповідно.
Крім того, постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 16.02.2017 року у справі № 817/2117/16, яка набрала законної сили: визнано неправомірними дії Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби щодо перекидання з інтегрованої картки платника податків ПАТ «Рівнеазот» на інтегровану картку «Нез`ясовані платежі» грошових коштів в сумі 20685499,00 грн., сплачених з червня по вересень 2015 року, повіреною особою ПАТ «Рівнеазот» - ДП «Хімік» ПАТ «Азот» на підставі договору доручення від 29.05.2015 року № 05.15; зобов`язано Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби зарахувати сплачені ДП «Хімік» ПАТ «Азот» на підставі договору доручення від 29.05.2015 року № 05.15 грошові кошти в сумі 20685499,00 грн. в рахунок сплати єдиного внеску ПАТ «Рівнеазот» в інтегрованій картці платника податків ПАТ «Рівнеазот»; визнано неправомірними дії Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби щодо зарахування поточних платежів ПАТ «Рівнеазот» зі сплати єдиного внеску здійснених у жовтні-грудні 2015 року та січні-листопаді 2016 року в рахунок погашення суми недоїмки визначеної у вимогах № Ю-258-11 від 07.12.2015 року, від 12.01.2016 року, від 04.02.2016 року та від 07.05.2016 року; зобов`язано Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби здійснити перерахунок грошових зобов`язань ПАТ «Рівнеазот» зі сплати єдиного внеску з урахуванням суми єдиного внеску сплаченого з червня по вересень 2015 року повіреною особою ПАТ «Рівнеазот» - ДП «Хімік» ПАТ «Азот».
Таким чином, судовими рішеннями, які набрали законної сили, безумовно встановлено такі обставини, які мають значення для вирішення адміністративної справи, що розглядається: ПАТ «Рівнеазот» виконало свої зобов`язання зі сплати єдиного внеску у липні та вересні 2015 року шляхом вчинення дій від імені позивача повіреним ДП «Хімік» ПАТ «Азот» на підставі договору доручення, довіреності та договору про поворотну фінансову допомогу; контролюючий орган протиправно перекинув з інтегрованої картки ПАТ «Рівнеазот» на інтегровану картку «Нез`ясовані платежі» грошові кошти в сумі 20685499,00 грн., сплачені з червня по вересень 2015 року ДП «Хімік» ПАТ «Азот»; контролюючий орган протиправно зараховує поточні платежі ПАТ «Рівнеазот» зі сплати єдиного внеску в рахунок погашення суми недоїмки визначеної в описаних вище вимогах.
Відповідно до ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Також колегія суддів враховує, що відповідно до ст. 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування – це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI встановлено, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Згідно з абз. 1 п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI базою нарахування єдиного внеску є суми нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Частинами 7, 12 ст. 9 Закону України №2464-VI визначено, що єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку. А частиною восьмою цієї статті, - що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Відповідно до пп. пп. 1, 4 п. 2 розділу IV «Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року № 449, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 року за № 508/26953 (далі – Інструкція № 449), сплата єдиного внеску здійснюється за місцем обліку такого платника у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на відповідні рахунки органів доходів і зборів, відкриті в органах Державної казначейської служби України, для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь). Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Отже, як правильно зазначив суд першої інстанції, ПрАТ «Рівнеазот» як платник єдиного внеску, зважаючи на те, що на всі кошти, які містились на його рахунках, було накладено арешт, в зв`язку з чим позивач був позбавлений можливості самостійно здійснити сплату єдиного внеску зі свого банківського рахунку, вжив не заборонених законом заходів, спрямованих на виконання свого обов`язку щодо сплати єдиного внеску шляхом укладення 29.05.2015 року Договору доручення № 05.15 з ДП «Хімік» ПАТ «Азот».
Твердження відповідача про те, що перерахування повіреним ДП «Хімік» ПАТ «Азот» грошових коштів на сплату єдиного внеску від імені та за рахунок довірителя ПрАТ «Рівнеазот» суперечить положенням ч. 9 ст. 25 Закону № 2464-VI, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки правомірність таких дій позивача встановлена судовими рішеннями, які набрали законної сили та які описано вище.
Зокрема, Верховним Судом у постанові від 25.01.2019 року у справі № 817/85/16 зазначено, зокрема, що у випадку наявності прогалин у спеціальному нормативно-правовому акті – Законі № 2464-VI – щодо порядку (способу) виконання обов`язку платника по сплаті єдиного соціального внеску, за умов об`єктивної неможливості скористатися передбаченим Законом способом виконання такого обов`язку, правомірними є дії платника єдиного внеску, спрямовані на забезпечення виконання цього обов`язку у будь-який інший спосіб, що не суперечить чинному законодавству.
При цьому, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI недоїмка – це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до п. 2 розділу VI Інструкції № 449 сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.
Згідно з п. п. 3, 4 Розділу VІ Інструкції № 449 фіскальні органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки) в таких випадках: якщо дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску фіскальними органами; якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; якщо платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій. У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається) платникам, зазначеним у підпунктах 1 та 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом п`яти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій). Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення суми боргу.
Отже, оскільки сума єдиного внеску за період з червня по вересень 2015 року була сплачена повіреним ДП «Хімік» ПАТ «Азот» у повному обсязі, то обов`язок позивача зі сплати єдиного внеску за вказаний період виконано повністю та своєчасно.
Крім того, слід зазначити, що відповідно до норм «Порядку розгляду органами доходів і зборів скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу», затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 року № 452, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.09.2013 року за № 1593/24125 (який був чинним до 22.02.2016 року), та «Порядку розгляду контролюючими органами скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2015 року № 1124, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 03.02.2016 року за № 178/28308, який набув чинності з 23.02.2016 року, скарга на вимоги та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу подана з дотриманням порядку і строків, визначених відповідним Порядком, зупиняє строки їх сплати до винесення рішення органом доходів і зборів вищого рівня або дня набрання судовим рішенням законної сили.
Однак, як правильно зазначив суд першої інстанції, не зважаючи на відповідні судові рішення, по особовому рахунку позивача на момент виникнення спірних правовідносин та на дату звернення до суду з даним позовом продовжувала обліковуватися недоїмка зі сплати єдиного внеску, що, зокрема, підтверджується даними інтегрованої картки платника податків ПрАТ «Рівнеазот».
За таких обставин, правильним також є висновок суду першої інстанції про те, що оскільки первинна вимога від 07.12.2015 року № Ю-258-11 та усі наступні вимоги під тим самим порядковим номером були оскаржені у судовому порядку та скасовані судами, контролюючий орган безпідставно змінював призначення здійснених ПАТ «Рівнеазот» поточних платежів із сплати єдиного внеску, відображених у поданих позивачем Звітах про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до фіскальних органів, та протиправно направляв вказані кошти в рахунок погашення суми недоїмки, яка, як встановлено описаними вище судовими рішеннями, відсутня.
Враховуючи наведені вище обставини та норми законодавства, колегія суддів вважає правильним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що у відповідача були відсутні правові підстави для зарахування поточних платежів позивача в рахунок оплати суми недоїмки, визначеної за період з червня по вересень 2015 року, та, відповідно, для зарахування подальших поточних платежів в рахунок погашення недоїмки визначеної у наступних вимогах, а тому оскаржувана вимога Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 15.01.2018 року № Ю-258-11 є протиправною та підлягає скасуванню.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. ст. 316, 321, 322, ч. 1 ст. 325 КАС України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення.
Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року у справі № 817/386/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена виключно у випадках, передбачених частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя
О. М. Довгополов
судді
Л. Я. Гудим
В. В. Святецький
Повне судове рішення складено 20 березня 2020 року