ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Ухвала № 87836738

Озвучення тимчасово недоступне

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

УХВАЛА

"26" лютого 2020 р. Справа №913/65/18

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Дучал Н.М., суддя Склярук О.І.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (вх.№449Л від 03.02.2020) на ухвалу Господарського суду Луганської області від 07.12.2018 у справі №913/65/18 (м. Харків, суддя Корнієнко В.В., повний текст складено 12.12.2018),

за заявою Комунального підприємства «Первомайськтеплокомуненерго» Первомайської міської ради, м. Золоте Попаснянського району Луганської області,

про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню частково у справі,

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ,

до відповідача Комунального підприємства «Первомайськтеплокомуненерго» Первомайської міської ради, м. Золоте Луганської області,

про стягнення 1939043,71 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Відповідач (КП «Первомайськтеплокомуненерго», боржник) звернувся до Господарського суду Луганської області з заявою від 16.11.2018 №482 про визнання таким, що не підлягає виконанню наказ про примусове виконання рішення господарського суду Луганської області від 10.04.2018 у справі №913/65/18, в частині стягнення з КП «Первомайськтеплокомуненерго» Первомайської міської ради на користь ПАТ «НАК «Нафтогаз України» 3% річних в сумі 113789,38 грн. та інфляційних нарахувань в сумі 393430,88 грн.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 07.12.2018 заяву Комунального підприємства «Первомайськтеплокомуненерго» Первомайської міської ради від 16.11.2018 №482 про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню частково, задоволено. Визнано наказ Господарського суду Луганської області від 06.07.2018 №913/65/18 таким, що не підлягає виконанню, в частині стягнення з комунального підприємства «Первомайськтеплокомуненерго» Первомайської міської ради на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 3% річних в сумі 113789,38 грн. та інфляційних нарахувань в сумі 393430,88 грн.

Позивач з вказаною ухвалою не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Господарського суду Луганської області від 07.12.2018 у справі №913/65/18 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви боржника про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Одночасно скаржник надав клопотання про поновлення провадження у справі, посилаючись на те, що апелянт не отримував копії ухвали чи будь-яких інших документів щодо знаходження заяви відповідача у провадженні суду, а про її зміст дізнався 20.11.2019 за наслідками розгляду звернення боржника №591 від 06.11.2019.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.02.2020 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» залишено без руху. Встановлено апелянту десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків апеляційної скарги. Повідомлено апелянта, що заява про усунення недоліків повинна надійти до суду апеляційної інстанції не пізніше п`ятого дня з наступного дня після закінчення десятиденного строку на усунення недоліків. Наслідки неусунення недоліків, визначених цією ухвалою, у строк, встановлений судом, визначені статтями 174, 260, 261 Господарського процесуального кодексу України.

Зокрема судом встановлено, що заявником апеляційної скарги не надано до матеріалів справи доказів сплати судового збору, у встановленому Законом України «Про судовий збір» розмірі. Також, судом було зазначено, що скаржником в клопотанні про поновлення строку не наведено обставин, за яких він не мав об`єктивної можливості звернутися з апеляційною скаргою протягом строку на апеляційне оскарження, у зв`язку з чим судом було заначено скаржнику про необхідність звернутися із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження із наведенням інших підстав для поновлення строку ніж ті, що були зазначені в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення апелянт отримав ухвалу суду про залишення апеляційної скарги без руху – 10.02.2020.

В строк, наданий судом для усунення недоліків – 20.02.2020, апелянт направив до Східного апеляційного господарського суду заяву про усунення недоліків. До вказаної заяви скаржник додав платіжне доручення №7012132 від 21.12.2019, що підтверджує сплату судового збору у належному порядку та розмірі. Також апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду луганської області від 07.12.2018 та прийняти апеляційну скаргу до розгляду.

Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги та заявлене апелянтом клопотання, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду – протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувана ухвала у даній справі прийнята 07.12.2018, повний текст складено 12.12.2018. Апеляційна скарга була направлена до суду 29.11.2019.

Згідно ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Як вже було зазначено вище, в обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження апелянт зазначив, що апелянт не отримував копії ухвали чи будь-яких інших документів щодо знаходження заяви відповідача у провадженні суду, а про її зміст дізнався 20.11.2019 за наслідками розгляду звернення боржника №591 від 06.11.2019.

Суд апеляційної інстанції встановив, що матеріали справи містять докази отримання представником Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» - Хронюк ухвали суду від 28.11.2018 про призначення до розгляду на 07.12.2018 заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню частково (т.3, а.с.92). Тобто, колегія суддів встановила, що апелянту було відомо про те, що на розгляді Господарського суду Луганської області знаходилась заява відповідача та 07.12.2018 здійснювався її розгляд судом. По-друге, матеріали справи містять докази отримання позивачем самої оскаржуваної ухвали – 17.12.2018. Відповідний факт підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення про отримання позивачем (представником Хронюк) копії оскаржуваної ухвали суду (т.3, а.с.94). Відповідні обставини свідчать про те, що скаржником в клопотанні про поновлення строку не наведено обставин, за яких він не мав об`єктивної можливості звернутися з апеляційною скаргою протягом строку на апеляційне оскарження. Відповідне було вказано судом в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху та надано час для усунення відповідного недоліку.

В клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, поданому в заяві про усунення недоліків скаржник не заперечує факту отримання оскаржуваної ухвали суду – 17.12.2018. З огляду на вказану обставину, що судом встановлено момент отримання апелянтом оскаржуваної ухвали та апеляційна скарга подана поза строками визначеними процесуальним законодавством, апелянт вважає, що слід звернути увагу на обставини справи, а саме на той факт, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням принципу правової визначеності, відповідно як наслідок за фактом настання суддівської помилки.

Колегія суддів зазначає, що клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності – з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).

При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду поновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку. Для вирішення господарським судом питання про поновлення процесуального строку самого лише клопотання недостатньо, наявність поважної причини пропуску строку має бути доведена заявником.

Таким чином, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього. Відповідно до чинного законодавства поважними визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

Діюче процесуальне законодавство не допускає довільного, не обмеженого у часі перегляду судових рішень. Норми Господарського процесуального кодексу України, встановлюючи строки для подачі скарг, тим самим визначають баланс між принципом правової визначеності, забезпечуючи стабільність правовідношень у сфері підприємницької та іншої економічної діяльності, з однієї сторони, і правом на справедливий судовий розгляд, який передбачає можливість виправлення судових помилок, з іншої.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (див. пункти 22-23 Рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, пункти 37-38 Рішення у справі «Мушта проти України» від 18.11.2010).

У пункті 41 Рішення від 03.04.2008 «Пономарьов проти України» Суд вказав, що «правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків».

Також слід зазначити, що Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 29.10.2016 зі справи «Устименко проти України», дійшов до висновку що національні суди, вирішивши поновити пропущений строк оскарження остаточної постанови у справі заявника без наведення відповідних причин та скасувавши постанову суду, порушили принцип правової визначеності та право заявника на справедливий судовий розгляд за пунктом 1 статті 6 Конвенції. Отже, можливість поновлення судом апеляційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою, а вирішення цього питання пов`язується із наявністю поважних причин пропуску строку, які у даному випадку є відсутніми.

Аналізуючи доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, колегія суддів зазначає, що в ньому не наведено жодних поважних причин стосовно того, що саме перешкоджало апелянту подати апеляційну скаргу, у встановлений законом строк.

Згідно рішень Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України» та від 30.05.2013 у справі «Наталія Михайленко проти України», право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальної заборони та обмеження, зміст яких – не допустити судовий процес у безладний рух.

Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений Господарським процесуальним кодексом України. Наявність права на оскарження не є безумовною підставою для здійснення судового захисту шляхом прийняття апеляційної скарги, поданої з порушенням встановленого процесуальним законом порядку.

Колегія суддів підкреслює, що вирішальним при задоволенні клопотання про поновлення строку є надання оцінки саме поважності пропуску строку на апеляційне оскарження та підтвердження відповідних обставин належними у справі доказами.

Виходячи з наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що апелянтом не наведено обґрунтованих причин пропуску ним процесуального строку на оскарження ухвали місцевого господарського суду, наведені ним підстави в обґрунтування поважності причин пропуску є недоведеними належними доказами, і неможливо дійти висновку, що вони пов`язані з непереборними причинами, які не залежали від скаржника. При цьому, твердження апелянта про те, що у даній справі №913/65/18 було винесено постанову Верховним Судом від 03.12.2019 за усіма позовними вимогами та опубліковано 12.12.2019, відповідно, на думку скаржника, припустимим є обрахування строку на апеляційне оскарження саме з моменту прийняття публікації Верховним Судом постанови від 03.12.2019, колегія суддів вважає необґрунтованими. Верховний Суд при прийнятті постанови від 03.12.2019 здійснював перегляд рішень судів нижчих інстанцій в межах позовних вимог про стягнення пені у розмірі 1220851,45 грн. Тоді як судові рішення стосовно позовних вимог про стягнення 3% річних у розмірі 113789,38 грн та інфляційних втрат у сумі 604402,88 грн, на підставі яких було видано спірний наказ, перегляду не підлягали. А скаржником, в свою чергу, не наведено обставин, за яких здійснення перегляду справи в межах позовних вимог про стягнення пені впливало на неможливість подання апелянтом апеляційної скарги на ухвалу суду від 07.12.2018. Посилання апелянта на здійснену судову помилку не приймаються судом до уваги, оскільки, по-перше, відповідні доводи не обґрунтовують неможливість подання апеляційної скарги вчасно; по-друге, не є обставинами, що заважали апелянту звернутись до суду зі скаргою; по-третє, не є підставою для поновлення пропущеного процесуального строку на оскарження ухвали, а зводяться до надання апелянтом оцінки самого процесуального документу у справі, що в свою чергу, виходить за коло питань, яким суд надає оцінку при вирішенні питання про наявність обставин, що заважали вчасному зверненню до суду з апеляційною скаргою.

Таким чином, з урахуванням недоведеності скаржником обґрунтованих підстав, які унеможливлювали б йому вчиняти дії, направлені на своєчасне подання апеляційної скарги та дотримання приписів Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі п.4 ч.1 ст. 261 ГПК України.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 261 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними. Питання про відмову у відкритті апеляційного провадження вирішується не пізніше п`яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків (ч. 3 ст. 261 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи викладене та керуючись ст. 174, 234, 260, 261 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

УХВАЛИЛА:

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на ухвалу Господарського суду Луганської області від 07.12.2018 у справі №913/65/18.

Додаток заявнику: апеляційна скарга з додатками на 12 арк та поштовий конверт; клопотання про усунення недоліків з додатками на 8 арк та поштовий конверт.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Р.А. Гетьман

Суддя Н.М. Дучал

Суддя О.І. Склярук