ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Постанова № 87520657

Озвучення тимчасово недоступне

920/1102/19

![](herb.gif)

  ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

 вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 [email protected]

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "11" лютого 2020 р. ааааааааааСправа№ 920/1102/19

 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:аааааааааа Коробенка Г.П.

 суддів: ааааааааааКравчука Г.А.

 ааааааааааКозир Т.П.

 

 

розглянувши у письмовому провадженні

апеляційну скаргу заступника військового прокурора Сумського гарнізону Центрального регіону України

на ухвалу Господарського суду Сумської області

від 11.12.2019 (повний текст ухвали складено 13.12.2019)

у справі №920/1102/19 (суддя Жерьобкіна Є.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ИНЕКО”

до Сумської міської ради

про визнання незаконним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 11.12.2019 у справі №920/1102/19, серед іншого, повернуто заступнику військового прокурора Сумського гарнізону Центрального регіону України заяву про вступ у справу, порушену за позовом (заявою) іншої особи з метою захисту порушених інтересів держави (вх. № 3756к від 09.12.2019).

Повертаючи заяву заступника військового прокурора Сумського гарнізону Центрального регіону України, місцевий господарський суд, керуючись приписами пункту четвертого частини п’ятої статті 174 ГПК України, посилався на відсутність законних підстав для здійснення представництва прокурором інтересів держави у справі №920/1102/19.

Не погодившись з ухвалою суду, заступник військового прокурора Сумського гарнізону Центрального регіону України звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Сумської області від 11.12.2019 в частині повернення заяви про вступ у справу прокурора, ухвалити нове рішення в частині п.6 резолютивної частини ухвали Господарського суду Сумської області від 11.12.2019 у справі №920/1102/19, яким допустити до розгляду Господарським судом Сумської області у справі №920/1102/19 представників військової прокуратури Сумського гарнізону Центрального регіону України.

Підставою для скасування ухвали суду в частині повернення заяви про вступ у справу прокурора скаржник зазначив порушення судом норм матеріального права, зокрема ст. 129 Конституції України, ст. 23 Закону України “Про прокуратуру”, а також порушення норм процесуального права, зокрема, ст.ст. 53, 174 ГПК України. При цьому прокурор зазначив, що підставою для вступу заступника військового прокурора Сумського гарнізону Центрального регіону України за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, є порушення інтересів держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Суми щодо користування, володіння та розпорядження землями оборони в межах військового містечка №1, за адресою: м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 165.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника військового прокурора Сумського гарнізону Центрального регіону України на ухвалу Господарського суду Сумської області від 11.12.2019 у справі №920/1102/19. Постановлено здійснювати апеляційний перегляд оскаржуваного судового рішення без участі учасників справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

В провадженні Господарського суду Сумської області знаходиться позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “ИНЕКО” до Сумської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Сумської міської ради VII скликання XLIII сесії від 08.08.2018 №3745-МР “Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки Міністерству оборони України, за адресою: м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 165”.

09\.12.2019 заступник військового прокурора Сумського гарнізону Центрального регіону України подав заяву про вступ у справу, порушену за позовом (заявою) іншої особи з метою захисту порушених інтересів держави (вх. № 3756к від 09.12.2019). Вступ у справу прокурор обґрунтовував тим, що оскарження та можливе скасування рішення Сумської міської ради порушує інтереси держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Суми в частині реалізації законного права у користуванні та розпорядженні землями оборони за їх цільовим призначенням. Відповідно до Законів України “Про оборону України” та “Про правовий режим майна у Збройних Силах України” Міністерство оборони України є уповноваженим державою органом управління військовим майном. Пунктами 23, 28 Положення про порядок надання в користування земельних ділянок для потреб Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України №483 від 22.12.1997 встановлено, що Міністерство оборони України доручило Квартирно-експлуатаційним частинам (відділам) здійснювати контроль за використанням і охороною земель. В межах Сумської області відповідні функції покладені на КЕВ м. Суми. Підставою для представництва військовою прокуратурою Сумського гарнізону Центрального регіону України інтересів держави у суді є порушення інтересів держави в особі Міністерства оборони України та КЕВ м. Суми щодо користування, володіння та розпорядження земельною ділянкою військового містечка №1, за адресою: м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 165.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 11.12.2019 у справі №920/1102/19, серед іншого, повернуто заступнику військового прокурора Сумського гарнізону Центрального регіону України заяву про вступ у справу, порушену за позовом (заявою) іншої особи з метою захисту порушених інтересів держави (вх. № 3756к від 09.12.2019).

Повертаючи заяву заступника військового прокурора Сумського гарнізону Центрального регіону України, місцевий господарський суд, керуючись приписами пункту четвертого частини п’ятої статті 174 ГПК України, посилався на відсутність законних підстав для здійснення представництва прокурором інтересів держави у справі №920/1102/19.

Згідно з частиною третьою ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до частини четвертої ст. 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У відповідності до п.4 ч.5 ст.174 ГПК України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити … скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф. В. проти Франції" (F. W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, п. 27).

Водночас, ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо Суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської асамблеї Європи від 27.05.2003 №1604 (2003) “Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону” щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

З огляду на вищенаведене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Виходячи зі змісту частин першої, третьої, четвертої ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб\`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Аналіз частини третьої ст. 23 Закону України “Про прокуратуру” дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

у разі відсутності такого органу.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно. “Не здійснення захисту” виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. “Здійснення захисту неналежним чином” виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. “Неналежність” захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Як зазначено вище, предметом спору у даній справі є визнання незаконним та скасування рішення Сумської міської ради VII скликання XLIII сесії від 08.08.2018 №3745-МР “Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки Міністерству оборони України, за адресою: м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 165”.

Відповідно до Законів України “Про оборону України” та “Про правовий режим майна у Збройних Силах України” Міністерство оборони України є уповноваженим державою органом управління військовим майном.

Виходячи зі змісту пунктів 23, 28 Положення про порядок надання в користування земельних ділянок для потреб Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерство оборони України №483 від 22.12.1997, Міністерство оборони України доручило Квартирно-експлуатаційним частинам (відділам) здійснювати контроль за використанням і охороною земель. В межах Сумської області відповідні функції покладені на КЕВ м. Суми.

Отже, суб’єктами владних повноважень, до компетенції яких віднесено повноваження на здійснення захисту інтересів держави в даному випадку є Міністерство оборони України та Квартирно-експлуатаційний відділ м. Суми.

Колегією суддів встановлено, що прокурором не надано суду доказів того, що захист інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб\`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Натомість місцевим господарським судом за заявою Квартирно-експлуатаційного відділу м. Суми залучено останнього до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача та за заявою Сумської міської ради залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерство оборони України, які в силу положень ст.ст. 42, 50 Господарського процесуального кодексу України наділені правами та обов’язками учасників справи, що дозволяє їм в повній мірі реалізувати свої повноваження щодо захисту інтересів держави.

 З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції про відсутність законних підстав для здійснення представництва прокурором інтересів держави у справі №920/1102/19 та відповідно наявність підстав для застосування положень п.4 ч. 5 ст. 174 ГПК України та повернення заяви заступнику військового прокурора Сумського гарнізону Центрального регіону України про вступ у справу, порушену за позовом іншої особи з метою захисту порушених інтересів держави.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Вищевикладені обставини справи спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, та на які він посилається як на підставу скасування судового рішення, а тому відхиляються судом.

Відповідно до ч.1 ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом було вірно застосовано норми процесуального та матеріального права, у зв’язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваної ухвали суду відсутні.

Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

У зв’язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 129, 240, 255, 267-270, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу заступника військового прокурора Сумського гарнізону Центрального регіону України залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Сумської області від 11.12.2019 у справі №920/1102/19 залишити без змін.

Матеріали справи №920/1102/19 повернути Господарському суду Сумської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

 Головуючий суддяааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааГ.П. Коробенко

 СуддіааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааГ.А. Кравчук

ааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааТ.П. Козир