ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 лютого 2020 р.
Справа № 480/3105/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Бартош Н.С.,
Суддів: Григорова А.М. , Подобайло З.Г. ,
за участю секретаря судового засідання Мороза М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Сумського окружного адміністративного суду (головуючий І інстанції Савицька Н.В., м. Суми) від 21.10.2019 року по справі № 480/3105/19
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України
про визнання бездіяльності протиправною, стягнення грошової компенсації та середнього заробітку,
ВСТАНОВИВ:
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу грошової компенсації вартості за неотримане речове майно; стягнути з відповідача на користь позивача грошову компенсацію за неотримане під час проходження військової служби речове майно у сумі 57657,47 грн.; стягнути з відповідача середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплата компенсації за речове майно) на користь позивача за період із 11.07.2019 по день ухвалення судового рішення за цим адміністративним позовом.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що після його звільнення зі служби військовою частиною не проведено з ним остаточний розрахунок, а саме: не виплачено грошову компенсацію за належні до видачі предмети речового майна у сумі 57657,47 грн. На думку позивача, бездіяльність відповідача щодо невиплати компенсації вартості за неотримане майно є протиправною, оскільки право позивача на неї передбачено чинним законодавством. Оскільки грошову компенсацію за неотримане речове майно позивачу не виплачено в день його виключення із списків особового складу, позивач вважає, що має право на виплату середнього заробітку за весь період затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП), а саме за період з 11.07.2019 по день ухвалення судового рішення.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 21.10.2019 року по справі № 480/3105/19 позовні вимоги задоволено: визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно; стягнуто з військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) грошову компенсацію за неотримане під час проходження військової служби речове майно у сумі 57657 (п`ятдесят сім тисяч шістсот п`ятдесят сім) грн 47 коп.; стягнуто з військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільнені (невиплата компенсації за речове майно) за період з 11.07.2019 по день ухвалення судового рішення в сумі 59255 (п`ятдесят дев`ять тисяч двісті п`ятдесят п`ять) грн 90 коп.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 16.12.2019 р. апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21.10.2019 року по справі № 480/3105/19 залишено без руху. Надано Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги, шляхом направлення до Другого апеляційного адміністративного суду оригіналу документу про сплату судового збору на суму 3457,80 грн. протягом десяти днів з моменту отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху. Розмір ставки судового збору визначений судом у цьому розмірі у зв`язку з тим, що при зверненні до суду першої інстанції позивачем були заявлені як вимога майнового характеру, так і вимоги немайнового характеру.
На виконання вимог ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 16.12.2019 р. апелянтом подано заяву про прийняття уточненої апеляційної скарги, до якої також додано платіжне доручення про сплату судового збору у розмірі 1152,60 грн.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2020 р. апеляційну скаргу в частині, що стосується оскарження рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21.10.2019 року про задоволення позовних вимог про стягнення з військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане під час проходження військової служби речове майно у сумі 57657,47 грн. та уточнену апеляційну скаргу повернуто скаржнику.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2020 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21.10.2019 року по справі № 480/3105/19, в частині, що стосується задоволення позовних вимог про стягнення з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільнені (невиплата компенсації за речове майно) за період з 11.07.2019 по день ухвалення судового рішення в сумі 59255,90 грн.
Позивач відзив на апеляційну скаргу не подав.
В судовому засіданні представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебував на військовій службі у в/ч НОМЕР_1 Національної гвардії України і наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 10.07.2019 р. № 140 з позивачем було припинено (розірвано) контракт та звільнено з військової служби у запас, виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення (а.с. 10).
Згідно наказу від 10.07.2019 р. № 140 грошова компенсація за не отримане речове майно згідно довідки-розрахунку № 26 від 10.07.2019 складає в сумі 57657,47 грн. (а.с. 11). Під час звільнення 10.07.2019 грошову компенсацію замість належних до видачі предметів речового майна за час проходження військової служби не було виплачено.
Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку про їх обґрунтованість.
Враховуючи те, що апеляційне провадження у справі відкрито в частині оскарження рішення суду щодо задоволення позовних вимог про стягнення з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільнені (невиплата компенсації за речове майно) за період з 11.07.2019 по день ухвалення судового рішення в сумі 59255,90 грн., підстави для перегляду рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21.10.2019 року по справі № 480/3105/19 в іншій частині відсутні.
Що стосується рішення суду першої інстанції в частині, яка є предметом апеляційного оскарження, колегія суддів зазначає наступне.
Судовим розглядом встановлено, що спір між сторонами, з приводу стягнення з відповідача середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні виник у зв`язку із тим, що при звільненні із військової служби з позивачем був проведений несвоєчасний розрахунок, в частині невиплати грошової компенсації за неотримане під час проходження військової служби речове майно.
Питання виплати компенсації за неотримане речове майно регулюється наступними нормами.
Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 р. № 2232-XII зі змінами та доповненнями (далі - Закон № 2232-XII) закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Спеціальним законом, який, відповідно до Конституції України, визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, є Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-XII від 20.12.1991 р. зі змінами та доповненнями (далі - Закон № 2011-XII).
Відповідно до ст. 1 Закону № 2011-XIІ соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно зі ст. 1-2 Закону № 2011-XII військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України (стаття 2 Закону № 2011-XII).
Згідно із ч. 1 ст. 9-1 Закону № 2011-XII речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Порядок здійснення всіх видів матеріального забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів, та виплати грошової компенсації вартості за речове майно, що не отримано такими військовослужбовцями, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання вищевказаної статті постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 р. № 178 затверджений Порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - Порядок № 178), пунктами 2, 3 якого визначено, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.
Відповідно до п. п. 4, 5 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації, а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації. Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.
Згідно із п. 15 розділу ІІІ Інструкції з організації речового забезпечення в Національній гвардії України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.06.2017 р. № 475, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.06.2017 за № 797/30665 (далі - Інструкція № 475), військовослужбовці, які звільняються з військової служби в запас або відставку, отримують грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 р. № 178 «Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно». Військовослужбовці, які звільняються з військової служби в запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за їх бажанням можуть отримати речове майно, яке не було отримане під час проходження служби. Закупівельна вартість речового майна, що використовується для нарахування грошової компенсації, доводиться ВРЗ до військових частин на початку року.
Із вищенаведених законодавчих приписів убачається, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби. Застосовування в пункті 3 Порядку виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно словосполучення "у разі звільнення з військової служби", а не, наприклад, "при звільненні з військової служби", дозволяє дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу).
Отже військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.
На користь вказаного висновку свідчить те, що в пункті 4 Порядку № 178 виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно передбачено застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника в різних випадках службової діяльності, так і заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів.
Вказаний висновок щодо застосування норм права узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 03.10.2018 у справі № 803/756/17 (адміністративне провадження № К/9901/38716/18).
У відповідності до абзаців 1 та 3 пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, (дія якого відповідно до ч. 3 Указу поширюється і на військовослужбовців Національної гвардії України) після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.
Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 перебував на військовій службі у в/ч НОМЕР_1 Національної гвардії України і наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 10.07.2019 р. № 140 з позивачем було припинено (розірвано) контракт та звільнено з військової служби у запас, виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення (а.с. 10), а згідно наказу від 10.07.2019 р. № 140 грошова компенсація за не отримане речове майно згідно довідки-розрахунку № 26 від 10.07.2019 складає в сумі 57657,47 грн. (а.с. 11).
В той же час, під час звільнення 10.07.2019 грошову компенсацію замість належних до видачі предметів речового майна за час проходження військової служби не було виплачено.
Колегія суддів зазначає, що ні Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу", ні Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, не врегульовано порядок відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні військовослужбовця з військової служби.
Так, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.
Слід зауважити, що непоширення норм КЗпП України на військовослужбовців стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.
Питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення. У той же час такі питання врегульовані положеннями Кодексу законів про працю України.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Відповідно до ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Згідно з п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 р. "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення або в разі його відсутності в цей день - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі непроведення його до розгляду справи - по день ухвалення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не позбавляє його відповідальності.
У разі непроведення розрахунку у зв`язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу.
Колегія суддів зазначає, що в межах цих правовідносин спірним є питання наявності у позивача права на стягнення з відповідача середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, право на стягнення якого, як вважає позивач, виникло у зв`язку з невиплатою грошової компенсації за неотримане речове майно при звільненні з військової служби.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону № 2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Таким чином, компенсація за неотримане речове майно не входить до грошового забезпечення військовослужбовця, оскільки, закупівля речового майна здійснюється незалежно від виплати грошового забезпечення і лише при незабезпеченні військовослужбовця речовим майном, відповідно до п. 7 Порядку № 178 здійснюється виплата грошової компенсації.
Тобто, компенсація за речове майно не є складовою заробітної плати, а тому на суму належної компенсації не розповсюджуються вимоги ст. 116, 117 КЗпП України щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку (виплати компенсації) при звільненні військовослужбовця.
Таким чином, предметом цього адміністративного спору є стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, що не входить до структури заробітної плати (грошового забезпечення).
Вказана позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.01.2020 р. по справі № 620/1982/19 (провадження № К/9901/33237/19).
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, враховує вказані висновки Верховного Суду щодо застосування норм права.
Крім того, згідно з ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
На підставі наведених вище обставин, колегія суддів дійшла до висновку про безпідставність вимог позивача в частині стягнення з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільнені (невиплата компенсації за речове майно) за період з 11.07.2019 по день ухвалення судового рішення в сумі 59255,90 грн.
Судом першої інстанції не було враховано вищенаведених обставин, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи те, що рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21.10.2019 року по справі № 480/3105/19 в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільнені (невиплата компенсації за речове майно) за період з 11.07.2019 по день ухвалення судового рішення в сумі 59255,90 грн. прийняте без дотриманням норм матеріального права, колегія суддів дійшла до висновку, що рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В іншій частині, рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21.10.2019 року по справі № 480/3105/19 підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу – задовольнити частково.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21.10.2019 року по справі № 480/3105/19 скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільнені (невиплата компенсації за речове майно) за період з 11.07.2019 по день ухвалення судового рішення в сумі 59255 (п`ятдесят дев`ять тисяч двісті п`ятдесят п`ять) грн. 90 коп. та прийняти в цій частині рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити.
В іншій частині рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21.10.2019 року по справі № 480/3105/19 – залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя
(підпис)
Н.С. Бартош
Судді
(підпис) (підпис)
А.М. Григоров З.Г. Подобайло
Повний текст постанови складено 10.02.2020 року