ESRG

Einheitliches staatliches Register
der Gerichtsentscheidungen

Ухвала № 87489706

Vorlesen ist vorübergehend nicht verfügbar

Лугинський районний суд Житомирської області

11301, вул. М. Грушевського, 2 а, смт Лугини, Лугинський район Житомирської області

тел. (04161) 9-14-72, факс (04161) 9-15-47, [email protected]

Справа № 281/128/19

Провадження по справі № 1-кп/281/8/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2020 року смт Лугини

Лугинський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

потерпілої ОСОБА_6

провівши в приміщенні суду в смт Лугини судове засідання по кримінальному провадженню відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Лугинського районного суду Житомирської області знаходиться кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 , який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України.

Прокурор Коростенської місцевої прокуратури ОСОБА_3 звернулася до суду з письмовим клопотанням про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, яке підтримала в судовому засіданні. Дане клопотання мотивовано тим, що строк дії попередньої ухвали про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою закінчується 09.02.2020, а ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які врахував суд при обранні та продовженні ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою не зменшились та продовжують об`єктивно існувати.

Прокурор зазначила, що ОСОБА_4 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, однак на шлях виправлення не став, належних висновків не зробив та вчинив новий тяжкий злочин, пов`язаний з умисним заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння, вчинене способом, що має характер особливого мучення, що спричинило смерть потерпілої. Повторно наголосила на тому, що обвинувачений після оголошення ухвали апеляційного суду Житомирської області про обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по даному кримінальному провадженню залишив приміщення суду та зник у невідомому напрямку. Після чого тривалий час перебував в розшуку і лише в зв`язку з виконанням оперативно-розшукових заходів по розшуку обвинувачений був виявлений.

На думку прокурора, вказане дає підстави вважати, що обвинувачений, в разі звільнення з-під варти, може продовжити злочинну діяльність, переховуватися від суду або від виконання процесуальних рішень, впливати на свідка, який ще не допитаний судом, а саме свідка ОСОБА_7 , який був понятим під час огляду місця події, являється сусідом обвинуваченого і на допиті якого обвинувачений наполягає.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 просив клопотання сторони обвинувачення задовольнити частково та обрати обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою у вигляді домашнього арешту з покладанням на нього відповідних обов`язків.

В обґрунтування свої позиції посилався, зокрема на практику Європейського суду з прав людини, підсумовуючи яку значив, що дотримання прав і свобод людини є фундаментальним принципом правосуддя. На його думку стороною обвинувачення не доведено існування тих ризиків, на які вона посилається при розгляді клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав думку свого захисника, просив застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем проживання своєї матері та малолітньої доньки.

Прокурор на клопотання захисника зауважила, що застосуваня більш м`якого запобіжного заходу ніж той, що було обрано обвинуваченому буде недоцільним, оскільки не зможе запобігти ризикам, які були підставою обрання та продовження обвинуваченому запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою. Крім того зазначила, що застосування відносно обвинуваченого домашнього арешту за місцем проживання його матері може нести безпосереньо загрозу вже їй самій, оскільки саме завдяки виклику нею працівників поліції і було затримано обвинуваченого, який до того тривалий час знаходився в розшуку.

Потерпіла в судовому засіданні підтримала клопотання прокурора. Крім того потерпіла категорично заперечувала, щодо обрання обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою. Зазначила, що в неї є обгрунтовані побоювання того, що не перебуваючи під вартою ОСОБА_4 буде вдаватися до погроз, оскільки раніше він вже погрожував їй та її тітці ОСОБА_8 , яка є свідком по даному кримінальному провадженню, а також знову буде переховуватись від суду з метою уникнення покарання, оскільки вже перебував в розшуку.

Розглянувши клопотання, яке прокурором в судовому засіданні підтримане, заслухавши думку обвинуваченого, його захисника та потерпілої, суд дійшов висновку про доцільність продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, виходячи з наступного.

11.12.2018 слідчим суддею Корольовського районного суду м. Житомира під час досудового розслідування обвинуваченому ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, дію якого продовжувалося ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 05.02.2019 до 11.03.2019, включно.

Ухвалами Лугинського районного суду Житомирської області строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 також неодноразово продовжувався, останній раз ухвалою від 11.12.2019 до 09.02.2020 включно.

До зазначеної вище дати судове провадження не може бути завершеним з об`єктивних причин, оскільки наразі суд знаходиться на стадії допиту свідків, наразі недопитаним залишився свідок ОСОБА_7 , який був понятим під час огляду місця події і на допиті якого наполягають учасники кримінального провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершено до його спливу.

Як вбачається з обвинувального акту, ОСОБА_4 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, однак на шлях виправлення не став, належних висновків не зробив та вчинив новий тяжкий злочин, пов`язаний з умисним заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння, вчинене способом, що має характер особливого мучення, що спричинило смерть потерпілої ОСОБА_9 та який згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких, враховує особу обвинуваченого, який не працює, сталих соціальних зв`язків не має (малолітня дитина знаходиться під опікою його матері), відсутність протипоказань за віком та станом здоров`я проти тримання в умовах ізоляції від суспільства, а також те, що стороною захисту, хоч і заявлено клопотання про обрання обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного західу не пов`язаного з триманням під вартою у вигляді домашнього арешту з покладанням на нього відповідних обов`язків, натомість суду не надано жодних доказів того, що враховані при обранні такого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ризики на даний час зникли або ж зменшились.

Прокурором в судовому засіданні в черговий раз звернуто увагу суду на той факт, що обвинувачений після оголошення ухвали апеляційного суду Житомирської області про обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по даному кримінальному провадженню залишив приміщення суду та зник у невідомому напрямку. Після чого обвинувачений тривалий час перебував в розшуку, відносно нього застосовувались оперативно-розшукові заходи і лише через певний час, після звернення матері обвинуваченого в поліцію останній був виявлений. Обвинувачений та його захисник з цим твердженням не погодились, однак жодних доказів зворотного суду не надали.

Вказане, на думку суду, може свідчити про існування ризику того, що обвинувачений, в разі звільнення з-під варти, може продовжити злочинну діяльність, переховуватися від суду або від виконання процесуальних рішень, впливати на свідка, який ще не допитаний судом, або вчиняти нові злочини.

Суд встановив, що ризики та обставини відповідно до ст. ст. 177, 178 КПК України, які враховував суд при обранні запобіжного заходу тримання під вартою на сьогодні не змінилися, інших обставин, котрі давали б підстави до зміни запобіжного заходу суд не вбачає.

Тому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 необхідно продовжити.

Зважаючи на існування ризиків, які дають достатні підстави для суду продовжити строк тримання обвинуваченого під вартою, а також враховуючи недостатність застосування більш м`якого запобіжного заходу для запобігання спробам переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, та вчиняти інші кримінальні правопорушення, клопотання про застосувння до обвинуваченого запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою, а саме домашнього арешту задоволенню не підлягає.

Також в суду відсутні дані про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого під вартою та в ході розгляду клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою останнім не зазначались.

Відповідно до ст. 29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканість. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку встановленому законом.

При цьому, суд зважає і на те, що при розгляді питання щодо обрання чи продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід враховувати і серйозність звинувачення та ризик втечі обвинуваченого. Крім цього, «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Вирішуючи питання про доцільність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , суд враховує вимоги пп. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу та особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою, крім того суд враховує те, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства. Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», суд вважає необхідним продовжити щодо обвинуваченого винятковий вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, оскільки, на переконання суду, застосування більш м`яких запобіжних заходів, в тому числі домашнього арешту, не зможе забезпечити уникнення визначених вище ризиків.

Керуючись ст. ст. 331, 369, 371, 372, 376 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора Коростенської місцевої прокуратури Житомирської області ОСОБА_3 про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою – задовільнити.

В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 про обрання обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою у вигляді домашнього арешту - відмовити.

Строк тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України, продовжити на 60 днів, тобто до 05 квітня 2020 року, включно.

Відкласти судовий розгляд по кримінальному провадженню відносно ОСОБА_4 , який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України на 02 березня 2020 року на 14 год. 00 хв.

В наступне судове засідання викликати прокурора, потерпілу, захисника, доставити з Житомирської установи виконання покарань № 8 обвинуваченого ОСОБА_4 та повторно викликати свідка ОСОБА_7 .

Повний текст ухвали оголосити 11 лютого 2020 року о 14 годині 30 хвилин в приміщенні Лугинського районного суду Житомирської області.

Копію ухвали вручити захиснику, обвинуваченому, прокурору та направити до Житомирської установи виконання покарань № 8.

Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Лугинський районний суд Житомирської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1