ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 826/8950/18 Суддя (судді) першої інстанції: Чудак О.М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 грудня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Файдюка В.В.
суддів: Мєзєнцева Є.І.
Чаку Є.В.
При секретарі: Марчук О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 червня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національної академії аграрних наук України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Державне підприємство "Дослідне господарство "Перемога" Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України", ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування рішень, -
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національної академії аграрних наук України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Державне підприємство "Дослідне господарство "Перемога" Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України", ОСОБА_2 про:
- визнання протиправним та скасування рішення Конкурсної комісії Національної академії аграрних наук України з проведення конкурсу на заміщення вакантної посади директора Державного підприємства "Дослідне господарство "Перемога" Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії наук України" про допуск до участі в конкурсі ОСОБА_2 ;
- визнання протиправним та скасування рішення Конкурсної комісії Національної академії аграрних наук України про результати проведення конкурсу на заміщення вакантної посади директора Державного підприємства "Дослідне господарство "Перемога" Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії наук України" про визнання переможцем конкурсу ОСОБА_2 .
Звернення до суду з даним позов зумовило те, що 29 травня 2018 року на офіційному сайті Національної академії аграрних наук України опубліковано оголошення «Результати конкурсу на заміщення посади директора Державного підприємства "Дослідне господарство "Перемога" Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії наук України". Згідно зазначеного оголошення за результатами конкурсу на заміщення посади директора Державного підприємства "Дослідне господарство "Перемога" Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії наук" переможцем конкурсу визнано ОСОБА_2
Наказом від 29 травня 2018 року за №176-к, підписаного в.о. першого віцепрезидента Національної академії аграрних наук України Гладій М.В., позивача звільнено з посади в.о. директора Державного підприємства "Дослідне господарство "Перемога" Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії наук України", а наказом від 29 травня 2018 року №177-к на дану посаду призначено ОСОБА_3 .
Позивач вважає такі рішення Національної академії аграрних наук України незаконними, а свої права порушеними.
12 жовтня 2018 року до суду надійшло клопотання Національної академії аграрних наук України про закриття провадження у справі, мотивоване необхідністю розгляду даного спору за правилами цивільного судочинства.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 червня 2019 року провадження у даній справі - закрито, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Закриваючи провадження у цій справі, суд першої інстанції виходив, зокрема, з того, що спір у цій справі не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку відповідача, а тому порушені права підлягають захисту саме в порядку цивільного судочинства відповідно до статті 19 ЦПК України у способи, визначені статтею 16 ЦК України.
Позивач - ОСОБА_1 , не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, оскаржив її в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неповноту з`ясування обставин, що мають значення для справи та недоведеність обставин, що мають значення для справи, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до Окружного адміністративного суду м. Києва.
Вимоги апеляційної скарги мотивовано, зокрема, тим, що висновок суду першої інстанції щодо приватно-правового характеру даного спору не відповідає дійсності, адже фактично спір виник внаслідок порушень саме публічної процедури проведення конкурсу та перш за все пов`язаний із усуненням вказаних порушень.
Відповідач - Національна академія аграрних наук України подала відзив на скаргу, просила залишити її без задоволення, наполягала на законності оскаржуваного рішення.
До судового засідання 24 грудня 2019 року представником позивача було подано заяву про зупинення провадження у справі, обґрунтовану неможливістю розгляду даного спору до завершення провадження у кримінальних справах, на думку позивача, безпосередньо пов`язаних з цією адміністративною справою.
Колегія суддів, порадившись на місці, ухвалила відмовити в задоволенні даної заяви з огляду на те, що мотиви, викладені в ній не знайшли свого підтвердження. Так, завершення провадження у кримінальних справах жодним чином не може впливати на вирішення процесуального питання щодо закриття провадження у справі з підстави її непідсудності адміністративного суду, яке наразі перебуває на розгляді у суду апеляційної інстанції.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначає, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «суд, встановлений законом» у п. 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, «встановленим законом».
Відповідно до ч.1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Згідно положення п.1 ч.1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п. 2, 7 ч.1 статті 4 КАС України публічно-правовий спір (спір у сфері публічно-правових відносин) - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Правовий статус Національної академії аграрних наук України визначений в статті 18 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» відповідно до якої національні галузеві академії наук - Національна академія аграрних наук України, Національна академія медичних наук України, Національна академія педагогічних наук України, Національна академія правових наук України, Національна академія мистецтв України - це самоврядні наукові організації, засновані на державній власності, що є державними організаціями, створеними як неприбуткові державні бюджетні установи.
Правові основи управління об`єктами державної власності визначені Законом України «Про управління об`єктами державної власності» відповідно до якого управління об`єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.
Разом з тим, відповідно до норм Статуту Національної академії аграрних наук України, затвердженого Загальними зборами 07 квітня 2019 року та зареєстрованого наказом Міністерства юстиції України від 27 липня 2016 року № 2332/5, Національна академія аграрних наук України (далі - НААН) - це самоврядна наукова організація, заснована на державній власності, що є державною організацією, створеною як неприбуткова державна бюджетна установа.
НААН є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах Казначейства, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням, інші печатки та штампи, необхідні для ведення діловодства; фінансується за рахунок коштів державного бюджету, установ, організацій та підприємств, вітчизняних та іноземних замовників робіт, грантів, інших джерел, не заборонених законом.
Основним завданням НААН є наукове забезпечення розвитку галузей агропромислового комплексу, що передбачає: 1) здійснення фундаментальних наукових досліджень, організацію, проведення і координацію прикладних наукових досліджень у сфері агропромислового комплексу, які спрямовуються на здобуття нових знань про закономірності функціонування існуючих та створення новітніх біологічних і фізичних об`єктів, їх взаємодії та впливу на навколишнє природне середовище, а також розроблення на базі зазначених знань наукових продуктів для інноваційного розвитку агропромислового комплексу, використання яких сприятиме збільшенню обсягів виробництва конкурентоспроможної продукції; 2) методичну координацію досліджень наукових установ і вищих навчальних закладів, а також проектно-конструкторських та інших організацій, що здійснюють наукові дослідження у сфері агропромислового комплексу; 3) розроблення нових та удосконалення існуючих форм, методів і способів проведення наукової роботи; 4) підвищення престижності наукової діяльності; 5) сприяння інтеграції вітчизняної аграрної науки у світовий науковий простір; 6) участь у формуванні державної політики у сфері наукової та науково-технічної діяльності; 7) проведення аналізу стану та визначення пріоритетних напрямів розвитку агропромислового комплексу; 8) надання інформаційних послуг суб`єктам агропромислового виробництва незалежно від форми власності; 9) виробництво елітного насіння та насіння вищих репродукцій, садивного матеріалу сільськогосподарських культур, племінної продукції; 10) збереження генотипів сільськогосподарських рослин і тварин, колекцій штамів корисних і патогенних мікроорганізмів; 11) організацію і проведення наукових експедицій та експедиційних досліджень; 12) підготовку наукових кадрів та підвищення їх кваліфікації; 13) пошук і підтримку талановитих вчених, сприяння творчому зростанню молодих вчених; 14) залучення наукових та науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів України до виконання наукових досліджень у сфері агропромислового комплексу, а вчених НААН - до викладацької діяльності; 15) залучення провідних вчених НААН, вищих навчальних закладів та інших наукових організацій до роботи у наукових радах, комітетах, комісіях та інших консультативнодорадчих органах НААН.
Керівник державної наукової установи обирається на конкурсній основі шляхом таємного голосування на зборах колективу наукових працівників цієї установи на строк до п`яти років, з правом бути переобраним і призначається на посаду Президентом НААН.
Контракт з обраним керівником державної наукової установи укладається Національною академією аграрних наук України в особі президента НААН протягом одного місяця з дня обрання.
Отже, з аналізу наведених положень відносно відповідача можна дійти висновку, що йому належать владно-управлінські функції у публічних відносинах.
Вірним є висновок суду першої інстанції, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Відповідно до п. 2 ч. 1 статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (п. 17 ч. 1 статті 4 КАС України).
Як вбачається зі змісту позовної заяви, метою пред`явлення позову позивача є захист його інтересів та прав щодо призначення та проведення конкурсу на заміщення вакантної посади директора Державного підприємства "Дослідне господарство "Перемога" Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України".
Таким чином, в розрізі наведених положень КАС України, з огляду на приписи Статуту Національної академії аграрних наук України, з урахуванням оголошення у конкурсного відбору на директора Державного підприємства "Дослідне господарство "Перемога" Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України", а відтак приймаючи до уваги, що спір у справі пов`язаний з питаннями публічної служби, її проходження, необґрунтованим, на думку суду, є означене вище клопотання відповідача.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що спір у цій справі пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку відповідача, тож порушені права підлягають захисту саме в порядку адміністративного судочинства відповідно до статті 19 КАС України.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Отже, висновок суду першої інстанції про закриття провадження у справі не відповідає правильному застосуванню норм процесуального права.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги позивача спростовують висновки, покладені в основу рішення суду першої інстанції, прийнятого з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до статті 320 КАС України - підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, зокрема, є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Окремо колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З наведеного вбачається, що розподілу судові витрати підлягають лише в тому випадку, коли спір розглянуто по суті, прийнято кінцеве рішення і таким рішенням задоволено позовні вимоги. Наразі рішення про розв`язання спору не існує, в даному провадженні розглядалося процесуальне питання, тому підстав для присудження на користь ОСОБА_1 судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги, немає.
Керуючись ст. ст. 312, 320, 321, 322, 325, 328 КАС України суд,
ПОСТАНОВИВ :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 червня 2019 року - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Повний текст рішення виготовлено 26 грудня 2019 року.
Суддя-доповідач: В.В. Файдюк
Судді: Є.І. Мєзєнцев
Є.В. Чаку