ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Ухвала № 86203406

Озвучення тимчасово недоступне

УХВАЛА

09 грудня 2019 року

Київ

справа №9901/588/19

адміністративне провадження №П/9901/588/19

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Стрелець Т.Г., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними та скасування рішень Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 6 березня 2019 року №480/вс-19 «Про визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на зайняття вакантної посади судді Касаційного цивільного суду ОСОБА_2 » та «Про визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на зайняття вакантної посади судді Касаційного цивільного суду ОСОБА_3 »,-

установив:

26 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, в якому просить визнати протиправними та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 6 березня 2019 року №480/вс-19 «Про визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на зайняття вакантної посади судді Касаційного цивільного суду ОСОБА_2 » та «Про визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на зайняття вакантної посади судді Касаційного цивільного суду ОСОБА_3 ».

Згідно з частиною четвертою статті 22 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів.

Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів передбачені статті 266 КАС України.

Статтею 266 КАС України, зокрема частиною першою цієї статті, встановлено, що правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо: 1) законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України; 2) законності дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів; 3) законності актів Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів; 4) законності рішень Вищої ради правосуддя, ухвалених за результатами розгляду скарг на рішення її Дисциплінарних палат.

Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Так, відповідно до частини першої статті 160 КАС України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Згідно з частиною п`ятою статті 160 КАС України, в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.

Нормами Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Стаття 5 цього Кодексу передбачено право кожної особи, яка вважає, що її право порушене, звернутися до суду за його захистом.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 01.12.2004 №18-рп/2004 дав визначення поняттю «охоронюваний законом інтерес», який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «право» (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом.

Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «право» має один і той же зміст.

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Враховуючи викладене, Суд приходить до висновку, що право на судовий захист не є абсолютним. Законодавцем встановлені випадки, коли коло таких осіб є обмеженим. Процесуальний закон вимагає, щоб у позовній заяві про оскарження дій чи бездіяльності позивач, з-поміж іншого, обґрунтував, які конкретно з його прав та охоронюваних законом інтересів порушують такі дії/бездіяльність суб`єкта владних повноважень та які правові наслідки безпосередньо для нього вони породжують.

У позовній заяві позивач посилається на те, що оскаржувані рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України прийняті за умов проведення кваліфікаційного оцінювання суддів із порушеннями законодавства.

Разом з тим, позивач, всупереч нормам частини 5 статті 160 КАС України не зазначив яким чином оскаржувані рішення відповідача порушують саме його права та охоронювані законом інтереси, за захистом яких він звернувся до суду, не навів будь-яких обґрунтувань такого порушення, а також доказів, що підтверджують вказані обставини.

Частиною 2 статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається із позовної заяви, позивачами оскаржуються рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 6 березня 2019 року №480/вс-19 «Про визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на зайняття вакантної посади судді Касаційного цивільного суду ОСОБА_2 » та «Про визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на зайняття вакантної посади судді Касаційного цивільного суду ОСОБА_3 ».

При цьому, до суду позивач звернувся лише 26.11.2019 року, тобто із пропуском встановленого КАС України шестимісячного строку. Клопотання про поновлення строку на звернення до суду не заявляв.

Відповідно до частини першої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Згідно з частиною другою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Позовна заява не відповідає вимогам пунктів 5, 9 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: позивач не навів обґрунтування порушення оскаржуваною бездіяльністю відповідача його прав, свобод та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду; не заявив про поновлення пропущеного строку на звернення до суду та не навів поважності причин такого пропуску.

Враховуючи вищезазначене, позовна заява підлягає залишенню без руху із встановленням строку для усунення вказаних недоліків.

Керуючись статтями 19, 22, 160, 161, 169, 266 Кодексу адміністративного судочинства України, -

у х в а л и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними та скасування рішень Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 6 березня 2019 року №480/вс-19 «Про визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на зайняття вакантної посади судді Касаційного цивільного суду ОСОБА_2 » та «Про визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на зайняття вакантної посади судді Касаційного цивільного суду ОСОБА_3 » - залишити без руху.

Встановити для усунення зазначених в цій ухвалі недоліків десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Т.Г. Стрелець