ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
26 листопада 2019 року
м. Дніпро
справа № 340/2433/19
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),
суддів: Кругового О.О., Прокопчук Т.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2019 р. (суддя Сагун А.В.) в адміністративній справі №340/2433/19 за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора Канізької сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області Шилової Наталії Юріївни, про визнання протиправними та скасування реєстраційних дій/записів,-
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати наступні реєстраційні дії/записи, вчинені Державним реєстратором Канізької сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області Шиловою Н.Ю. в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадський формувань щодо Приватного акціонерного товариства «Весна» (ідентифікаційний код 13743004):
- №10741070070086091 від 19.07.2019 (Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах, - зміна місцезнаходження, зміна керівника юридичної особи, зміна складу підписантів),
- №10741070071086091 від 23.07.2019 (Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами-в установчих документах, - зміна додаткової інформації),
- № 10741150072085091 від 23.07.2019 (Внесення судового рішення про порушення провадження 4 справі про банкрутство юридичної особи),
- № 10741410073086091 від 23.07.2019 (Внесення судового рішення про визнання юридичної особи банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури),
- № 10741170074086091 від 23.07.2019 (Державна реєстрація припинення юридичної особи у зв`язку із визнанням її банкрутом).
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2019 р. у відкритті провадження в адміністративній справі відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржену ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Скаржник вказує на помилковість висновку суду першої інстанції щодо наявності корпоративного спору та непов`язаність спору із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин з боку органів державної влади.
Відзив на апеляційну скаргу від відповідача до суду апеляційної інстанції не надходив.
Відповідно статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.
Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Постановляючи оскаржену ухвалу, суд першої інстанції керувався приписами пункту 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Підставою для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі суд першої інстанції зазначив обставину наявності корпоративного спору, в межах якого можуть бути розв`язані питання, пов`язані з реорганізацією змін керівника юридичної особи та зміни додаткової інформації, а також з банкрутством підприємства та його припиненням.
Колегія суддів вважає оскаржену ухвалу суду першої інстанції такою, що прийнята у відповідності до норм процесуального права з огляду на наступне:
Як вбачається зі змісту адміністративного позову, позивач є директором ПрАТ «Весна», а також його акціонером. Спірними реєстраційними діями, вчиненими відповідачем, до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців були зареєстровані: зміна місцезнаходження ПрАТ «Весна», зміна його керівника, зміна складу підписантів, зміна додаткової інформації, внесення судового рішення про порушення провадження у справі про банкрутство, внесення судового рішення про визнання юридичної особи банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, припинення юридичної особи у зв`язку із визнанням її банкрутом.
Позивач вказує, що останні загальні збори акціонерів Товариства відбулись 16 квітня 2019 р., на яких, серед іншого, розглядались питання про обрання директора Товариства, про внесення змін до Статуту Товариства, затвердження нової редакції Статуту, про обрання членів наглядової ради. За наслідком проведених зборів були внесені відомості про зміну місцезнаходження Товариства на м. Київ, Шевченківській район, вул. Нагірна, б. 22 та щодо обраного керівника – директора ОСОБА_2 (позивач). В подальшому, на переконання позивача, зборами жодних рішень, які могли бути передумовою реєстраційних дій, не приймалось, судові рішення про банкрутство товариства чи припинення його діяльності відсутні.
Таким чином, позивач, як акціонер Товариства, звернувся за захистом корпоративних прав і як директор Товариства - за захистом трудових прав, що були порушені, на його думку, внаслідок вчинення відповідачем спірних рішень.
Проте, колегія суддів зазначає, що державний реєстратор вчиняє реєстраційні дії на підставі документів, якими, у даному випадку, є рішення зборів акціонерів Товариства і відповідні судові рішення.
Позивач поставив під сумнів легітимність поданих державному реєстратору документів, зазначивши про те, що з часу обрання його директором жодних зборів Товариством не проводилась. Він також вказав на відсутність судових рішень, постановлених в процедурі провадження у справі про банкрутство щодо Товариства.
Наведені позивачем обставини можуть свідчити про наявність ознак кримінального правопорушення, встановлення і перевірка яких здійснюється в межах досудового розслідування. У свою чергу, наявність легітимних рішень зборів акціонерів Товариства, які стали підставою для вчинення відповідачем реєстраційних дій № 10741070070086091 і №10741070071086091, та незгода позивача з рішеннями загальних зборів про зміну місцезнаходження Товариства і зміну його керівника має розглядатись як корпоративний спір.
Статтею 10 Закону України «Про господарські товариства» визначено права учасників товариства: а) брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом; б) брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів; в) вийти в установленому порядку з товариства; г) одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника товариство зобов`язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів; д) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом. Учасники можуть мати також інші права, передбачені законодавством і установчими документами товариства.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 у справі № 904/5857/17 зазначила, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Він також вказав на помилковість висновків судів попередніх інстанцій про те, що на підставі приписів статей 1, 6 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань» оскарження позивачем як учасником товариства дій державного реєстратора та вчинених ним записів з мотивів порушення цим корпоративних прав належить до компетенції судів адміністративної юрисдикції, як публічно-правовий спір з оскарження дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень при реалізації ними управлінських функцій. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад і участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду. Змістом статті 6 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань» передбачено повноваження державного реєстратора згідно з якими він, зокрема, проводить реєстраційну дію (у тому числі з урахуванням принципу мовчазної згоди) за відсутності підстав для зупинення розгляду документів та відмови у державній реєстрації шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру; веде Єдиний державний реєстр; веде реєстраційні справи. Подання документів для державної реєстрації за змістом статті 14 наведеного вище Закону здійснюється заявником(засновник (засновники) або уповноважена ними особа - у разі подання документів для державної реєстрації створення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи,в розумінні абзацу 1 пункту 8 частини першої статті 1 Закону). Водночас статтею 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» встановлено спростовувану презумпцію відомостей, оголошених в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (ЄДР). Особа, яка вважає своє право чи інтерес порушеними через подання та внесення до ЄДР недостовірних відомостей може вимагати їх захисту через корегування відомостей ЄДР та відображенні в ЄДР відповідних дійсних відомостей у спосіб, що забезпечить ефективне відновлення та захист її порушених прав та інтересів, зокрема, шляхом скасування запису в ЄДР (пункт 2 частини першої статті 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»). У такому випадку, якщо суд встановить, що суб`єкт державної реєстрації вчинив запис в ЄДР за зверненням належного заявника, на підставі всіх необхідних для реєстрації документів відповідно до закону та відсутності встановлених законом підстав для відмови в державній реєстрації, це не є перешкодою для скасування в судовому порядку недостовірного запису в ЄДР, наявність якого порушує корпоративні права чи законні інтереси позивача. Спір між учасниками юридичної особи або спір учасників юридичної особи з цією юридичною особою щодо скасування запису в ЄДР є корпоративним спором і підлягає вирішенню за правилами господарського судочинства.
З урахуванням наведеного висновку суду касаційної інстанції колегія суддів дійшла висновку про те, що пред`явлений ОСОБА_2 спір за своєю суттю є спором корпоративним, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Підтвердженням правильності такого висновку є обставина того, що ті самі реєстраційні дії відповідача оскаржені іншими акціонерами до Господарського суду міста Києва, який ухвалою від 25.10.2019 направив справу № 910/14654/19 для розгляду за підсудністю до Господарського суду Кіровоградської області.
Відмовивши у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 , суд першої інстанції вказав на те, що захист його порушених прав має відбуватись за правилами цивільного судочинства. Проте, статтею 30 Господарського процесуального кодексу України визначена виключна підсудність справ. Зокрема, згідно частини 6 наведеної статті спори, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі спори між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів, а також спори, що виникають з правочинів щодо корпоративних прав (крім акцій) в юридичній особі, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням юридичної особи.
Колегія суддів вважає, що, оскільки судом першої інстанції правильно застосовані положення пункту 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому, невірно визначена цивільна юрисдикція для вирішення цього спору не є підставою для скасування оскарженої ухвали. Дотримання процесуального обов`язку, визначеного частиною 6 статі 170 Кодексу адміністративного судочинства України може бути здійснено шляхом роз`яснення скаржнику компетентного суду, до якого він може звернутись за захистом порушеного права , а саме – відповідного господарського суду за правилами територіальної підсудності, встановленої Господарським процесуальним кодексом України.
Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задовольнити.
Ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2019 р. в адміністративній справі №340/2433/19 – залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 26 листопада 2019 р. і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий - суддя А.В. Шлай
суддя О.О. Круговий
суддя Т.С. Прокопчук