СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"25" листопада 2019 р. Справа № 913/345/19
Cхідний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого (доповідача): судді: при секретарі судового засідання: за участю представників сторін: від позивача: від відповідача:
Стойка О.В. Білецька А.М., Гребенюк Н.В. Склярук С.І. Не з`явився Скиба О.С. – за довіреністю (адвокат)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Свердловантрацит” м.Сєвєродонецьк, Луганська область
на рішення господарського суду
Луганської області
від
12.09.2019р.
у справі
№ 913/345/19 (суддя Зюбанова Н.М.)
за позовом: до відповідача: про
Товариства з обмеженою відповідальністю “Промислова група “Укрфільтрсервіс” Завод “Фільтр” , м. Київ Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Свердловантрацит” м.Сєвєродонецьк, Луганська область стягнення 546596 грн. 58 коп.
В С Т А Н О В И В:
У червні 2019 року до господарського суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю “Промислова група “Укрфільтрсервіс” Завод “Фільтр” , м. Київ (далі - Позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Свердловантрацит" (далі - Відповідач) про стягнення суми основного боргу у розмірі 410400,00 грн., 3% річних у розмірі 27850,98 грн., інфляційних втрат у розмірі 108345,60 грн.
Рішенням господарського суду Луганської області від 12.09.2019 позовні вимоги задоволені частково: з Відповідача на користь Позивача стягнуто суму основного боргу у розмірі 410400,00 грн., 3% річних у розмірі 27850,98 грн. та інфляційні втрати у розмірі 99212,24 грн. 24 коп. Вирішено розподіл витрат по сплаті судового збору.
Відповідач, не погодившись з прийнятим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить спірне рішення господарського суду скасувати та прийняти нове, яким позовну заяву залишити без розгляду.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права України, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Зокрема, у якості підстав для скасування рішення суду апелянт зазначає безпідставну відмову у задоволенні клопотання Відповідача про залишення позовної заяви без розгляду та
неврахування судом факту наявності третейського застереження, викладеного в п.7.5 Договору поставки № 242-СА-УМТС від 01.01.2017р., відповідно до якого всі спори, що виникають між сторонами у зв`язку з виконанням договору або стосуються його зміни, припинення, недійсності підлягають розгляду та вирішуються в третейському суді ("ad hoc"). Інших доводів щодо незгоди з рішенням суду в частині підстав та розміру стягнутої суми – заявником не наведено.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, сторонами не було обрано третього третейського суддю, що свідчить про те, що третейський суд для розгляду конкретної справи ("ad hoc") не утворено, а тому даний спір, відповідно до ст. 17 ЗУ “Про третейські суди” підлягає переданню компетентному господарському суду.
Відповідач у судовому засіданні 25.11.2019р. підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення суду та залишити позовну заяву без розгляду.
Представник Позивача у судове засідання не з`явився, будучи повідомленим належним чином про час та місце розгляду справи.
Колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника Позивача, який не скористався своїми правами, передбаченими статтею 42 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Рішенням господарського суду в межах даної справи, встановлені наступні обставини:
- укладення 11.01.2017р. між сторонами Договору поставки № 242-СА-УМТС, за умовами якого Позивач зобов`язався поставити у власність Відповідача продукцію, а останній прийняти та оплатити її відповідно до умов договору.
- підписання сторонами специфікації до Договору поставки № 242-СА-УМТС від
11.01.2017р. в яких сторонами узгоджено найменування, кількість, ціна товару, строки поставки та умови його оплати;
-передання Позивачем та прийняття Відповідачем поставленого товару на загальну суму 410 400,00грн. за видатковими накладними №5 від 03.02.2017р., № 8 від 10.02.2017;
-невиконання Відповідачем зобов`язання з оплати оплаченого товару на суму 410 400,00грн.
Наведені обставини сторонами не оспорюються.
Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, посилався на неналежне виконання Відповідачем своїх зобов`язань за Договору поставки № 242-СА-УМТС від 11.01.2017р. в частині повної та своєчасної оплати вартості отриманого товару, що є підставою для стягнення суми основного боргу, нарахування 3% річних та інфляційних втрат на суму заборгованості.
Відповідач у суді першої інстанції також не надав заперечень проти вимог по суті, проте вимагав залишити позов без розгляду за мотивами непідвідомчості спору господарському суду через укладення сторонами угоди про передачу на розгляд третейському суду.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з мотивів доведеності факту не внесення Відповідачем оплати за поставлений товар, що є підставою для стягнення суми боргу у розмірі 410400 грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 27850 грн. 98 коп., інфляційних втрат у розмірі 99212 грн. 24 коп. В решті інфляційних втрат суд першої інстанції відмовив за мотивами наявності арифметичних помилок у розрахунках Позивача. Також при розгляді даної справи місцевий господарський суду відхилив доводи Відповідача про розгляд справи третейським судом у зв`язку з не обранням належної кількості третейських суддів, що є підставою для передання спору на вирішення компетентного суду згідно вимог ст. 17 ЗУ “Про третейські суди”.
Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що доводи останньої зводяться до безпідставної відмови у задоволені клопотання про залишення без розгляду та неврахування судом факту наявності третейського застереження, викладеного у п.7.5 Договору поставки № 242-СА-УМТС від 11.01.2017р., відповідно до якого всі спори, що виникають між сторонами у зв`язку з виконанням договору або стосуються його зміни, припинення, недійсності підлягають розгляду та вирішуються в третейському суді для розгляду конкретного спору ("ad hoc"). Заявник стверджував, що сторонами не вчинено достатньо дій для формування зазначеного третейського суду. Інших доводів щодо незгоди з прийнятим судовим рішенням по суті спору - Відповідач не наводив.
Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги з огляду на наступне.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та
перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Частинами 1, 5 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується.
Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Угода сторін про передачу спору на розгляд третейського суду (міжнародного комерційного арбітражу) допускається. До третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.
Згідно з частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст.5 Закону України “Про третейські суди” юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.
Згідно ст.12 зазначеного Закону, третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.
Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору. Третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом.
Відповідно до п. 7.5. Договору поставки № 242-СА-УМТС від 11.01.2017р.сторонами
визначено, що всі спори, які виникають між сторонами у зв`язку з виконанням договору чи які стосуються його змін, недійсності припинення підлягають розгляду та вирішуються в третейському суді для розгляду конкретного виду спорів (третейський суд ad hoc ).
У п.7.14. Договору сторони погодили, що процедура та правила третейського розгляду
визначаються Законом України “Про третейські суди” та даною третейською угодою.
Зокрема, п.7.6.-7.10. Договору передбачено порядок формування складу третейського суду, за змістом яких третейський суд для розгляду конкретного спору формується і діє в складі трьох третейських судів. Персональний склад третейського суду для розгляду конкретного спору визначається сторонами в наступному порядку:
– одного з третейських суддів обирає Позивач, вказавши інформацію про нього, відповідно
до п.7.10. Договору та Законом України “Про третейські суди” у своїй вимозі;
– другий третейський суддя обирається Відповідачем протягом тридцяти календарних днів
з моменту отримання від Позивача вимоги про третейський розгляд;
– третій третейський суддя, який виступає у якості головуючого, обирається двома
обраними третейськими суддями протягом тридцяти календарних днів з моменту обрання другого третейського судді;
– у випадку недосягнення згоди в обранні третього третейського судді, протягом вказаного
строку, такого третейського суддю назначає компетентний орган, за письмовим запитом однієї із сторін.
Згідно п.7.7 договору місце знаходження третейського суду для розгляду конкретного
спору сторонами визначається в кожному конкретному випадку, при порушені третейського
розгляду.
Пунктом 7.8 договору визначено, що третейський розгляд порушується шляхом вручення позивачем відповідачу вимоги про третейський розгляд конкретного спору за даним договором.
Отже, порядок формування складу третейського суду, узгоджений сторонами, не протирічить порядку, визначеному у ст. 17 “Про третейські суди”.
Як вбачається з матеріалів справи, листом від 20.03.2019р. № 02/20032019/01 (а.с. 13-14) Позивач звернувся до Відповідача з вимогою щодо порушення третейського провадження, формування складу третейського суду для вирішення конкретного спору та повідомив про обрання ним третейського судді Тернову В.О., місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Ольгинська, буд. 2/1. зазначивши цю адресу і для листування.
Відповідачем у листі від 18.04.2019р. на зазначену адресу повідомлено про обрання третейського судді Мележик О. О. та запропоновано місцезнаходження третейського суду - м. Павлоград, вул. Тернавська, 17, кабінет 102.
Отже, місцезнаходження третейського суду згідно п. 7.7. Договору сторонами не було погоджено.
Відповідно до статті 17 Закону України “Про третейські суди”, зокрема, формування складу третейського суду в третейському суді для вирішення конкретного спору здійснюється в порядку, погодженому сторонами.
Якщо сторони не погодили іншого, то формування складу третейського суду в третейському суді для вирішення конкретного спору здійснюється, зокрема, в такому порядку:
при формуванні третейського суду в складі трьох і більше третейських суддів кожна із сторін призначає чи обирає рівну кількість третейських суддів, а обрані у такий спосіб третейські судді обирають ще одного третейського суддю для забезпечення непарної кількості третейських суддів.
Якщо одна із сторін не призначить чи не зможе обрати належної кількості третейських суддів протягом 10 днів після одержання прохання про це від іншої сторони або якщо призначені чи обрані сторонами третейські судді протягом 10 днів після їх призначення чи обрання не оберуть ще одного третейського суддю, то розгляд спору в третейському суді припиняється і цей спір може бути переданий на вирішення компетентного суду.
Оскільки ані протягом встановленого вимогами Закону десятиденного строку, ані протягом встановленого Договором тридцятиденного строку, третій третейський суддя не був обраний, розгляд спору в третейському суді припинився та Позивач обґрунтовано звернувся до господарського суду за захистом порушеного права для отримання оплати за поставлений товар.
Щодо посилання Відповідача на невжиття сторонами всіх дій, які передбачені договором для формування складу третейського суду "ad hoc", зокрема, звернення до компетентного органу, задля призначення третього третейського судді , в порядку п. 7.9. Договору, то зазначені доводи є безпідставними, оскільки по– перше, в матеріалах справи відсутні докази спору між сторонами щодо особи третього третейського судді, а по –друге – за умовами Договору не визначено конкретного компетентного органу, якому сторони надали відповідні повноваження.
Судова колегія вважає безпідставними посилання Відповідача в апеляційній скарзі на зазначений в ст. 8 ЗУ “Про третейські суди” перелік осіб, що можуть бути компетентними особами в розумінні ст. 2 ЗУ “Про третейські суди”, оскільки за змістом зазначених норм це визначення стосується лише осіб, що можуть утворювати постійно діючий третейський суд, а компетентним органом для суду "ad hoc" є безпосередньо самі сторони. За наведених обставин відповідний зміст четвертого абзацу п. 7.9. Договору є таким, що не може бути виконаним.
Отже, колегія суддів констатує, що у строк передбачений договором, обрані сторонами третейські судді так і не обрали третього третейського суддю, таким чином, на підставі статті 17 Закону України “Про третейські суди” розгляд спору в третейському суді припинився і цей спір може бути переданий на вирішення компетентного суду. Іншого можливого до виконання порядку формування третейського суду "ad hoc" сторонами не передбачено.
Крім того, колегія суддів зазначає, що Позивач не наділений виключними повноваженнями або обов`язками щодо ініціювання процедури обрання третього третейського судді, права та обов`язки в даній процедурі у сторін є рівними. Отже, в такому випадку, будучи в рівних умовах, маючи у розпорядженні відповідні данні обраних третейських суддів, сторони свідомо не скористались своїм правом ініціювання обрання третього третейського судді у визначений договором строк.
При цьому, надані Відповідачем до доповнень до апеляційної скарги додаткові докази, зокрема, запит про призначення третейського судді (а.с. 146) не розглядається колегією суддів апеляційної інстанції, оскільки подані з порушенням приписів ст. ст. 119, 269 Господарського процесуального кодексу України та без відповідного клопотання.
Також, апеляційний суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 28.08.2018 у справі №906/493/16, та ті що стосуються предмету та меж перегляду, а саме: - у разі наявності арбітражної угоди між сторонами спору та поданого стороною відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України клопотання про припинення провадження, господарський суд може продовжити розгляд справи за умови встановлення в передбаченому законом порядку недійсності, втрати чинності або неможливості виконання вказаної угоди не пізніше початку розгляду справи по суті.
У вказаній Постанові Великої Палати у справі №906/493/16 також містяться і інші правові висновки стосовно арбітражної угоди ( -господарський суд має тлумачити будь-які неточності в тексті арбітражної угоди та розглядати сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності на користь її дійсності, чинності та виконуваності, забезпечуючи принцип автономності арбітражної угоди; -суд може визнати угоду такою, що не може бути виконана, внаслідок істотної помилки сторін у назві арбітражу, до якого передається спір (відсилання до неіснуючої арбітражної установи), за умови відсутності в арбітражній угоді вказівки на місце проведення арбітражу чи будь-яких інших положень, які б дозволяли встановити дійсні наміри сторін щодо обрання певної арбітражної установи чи регламенту, за яким має здійснюватись арбітражний розгляд. У разі невизначеності арбітражної установи сторона арбітражної угоди не має обов`язку перед зверненням до компетентного державного суду звертатися до однієї чи декількох арбітражних установ для того, щоб вони вирішили питання щодо своєї компетенції стосовно цього спору), однак такі правові висновки стосуються розгляду спору по суті.
Дослідивши умови укладеного Договору поставки, колегія суддів зазначає, що сторонами у Договорі не узгоджено місцезнаходження відповідного третейського суду та не визначено конкретний компетентний орган, що має призначати третього суддю, у разі недосягнення згоди щодо його особи.
` За встановлених обставин, недосягнення сторонами згоди щодо місцезнаходження третейського суду "ad hoc" при порушенні третейського провадження та не обрання третього
третейського судді у встановлений Договором десятиденний строк, третейська угода про передачу даного спору до третейського суду, не підлягає виконанню в силу прямої вказівки ст. 17 Закону України “Про третейські суди”, що виключає скасування прийнятого законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість доводів Відповідача про залишення позову без розгляду з мотивів відсутності волі обох сторін на формування третейського суду та неможливості позбавлення Позивача конституційного права на звернення до господарського суду за захистом порушеного права.
До того ж, посилання Відповідача на судову практику, зокрема, на постанову Верховного Суду від 01.04.2019р. у справі № 910/4272/18 не може бути прийняте до уваги, оскільки зазначена постанова прийнята судом касаційної інстанції з огляду на іншу фактично-доказову базу, тобто, хоча й при подібному правовому регулюванні, але за інших обставин, встановлених у цих справах, і за інших поданих сторонами й оцінених судами доказів, у залежності від яких (обставин і доказів) прийнято відповідне судове рішення.
Разом з тим, в контексті норм чинного Господарського процесуального кодексу України, практика суду першої інстанції не є обов`язковою для її застосування судами апеляційної інстанції, а тому посилання Відповідача на начебто судову практику, яка відображена в ухвалі господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/3987/19 є безпідставним.
Таким чином, будь-яких порушень норм процесуального права в діях суду першої інстанції при розгляді ним зазначеної справи судовою колегією не встановлено.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Луганської області від 12.09.20109р. у справі № 913/345/19 ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.
Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові
витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на Відповідача.
Керуючись ст.ст. 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд –
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Свердловантрацит” м.Сєвєродонецьк, Луганська область – залишити без задоволення .
Рішення господарського суду Луганської області від 12.09.2019 у справі № 913/345/19– залишити без змін.
Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції - покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Свердловантрацит", м. Сєвєродонецьк Луганської області.
Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку через Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено та підписано 29.11.2019
Головуючий суддя О.В. Стойка
Суддя А.М. Білецька
Суддя Н.В. Гребенюк