****
****Єдиний унікальний номер 741/341/19
**Провадження № 2/741/399/19**
**Р І Ш Е Н Н Я**
**І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И**
м. Носівка 05 листопада 2019 року
Носівський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого - судді Киреєва О.В.,
з участю секретаря Олійник Ю.М.
та позивача,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА\_1 до ОСОБА\_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
**встановив:**
ОСОБА\_1 звернулася до суду з цим позовом, мотивуючи його тим, що вона є власником житлового будинку АДРЕСА\_1 . Відповідач є її сином, зареєстрований у належному їй (позивачу) житловому будинку, але з 2015 року за місцем реєстрації не проживає. Реєстрація відповідача у належному їй (позивачу) житловому будинку позбавляє можливості оформити субсидію та розпоряджатися будинком на власний розсуд.
ОСОБА\_1 просила суд визнати ОСОБА\_2 таким, що втратив право користування житловим будинком АДРЕСА\_1 .
У судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги з підстав, які зазначені у позовній заяві, та просила їх задовольнити.
У судове засідання відповідач не з\`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином відповідно до вимог частин 7, 8 ст. 128 ЦПК України, про причини неявки до суду не повідомив, не просив розгляд справи відкласти.
Суд розглядає справу у загальному порядку в відсутності відповідача за наявними у ній доказами, оскільки позивач заперечувала проти проведення заочного розгляду справи та в даному випадку відсутні підстави, передбачені ст. 223 ЦПК України, для відкладення розгляду справи.
У судовому засіданні свідки ОСОБА\_3 та ОСОБА\_4 дали показання, суть яких зводиться до того, що відповідач є сином ОСОБА\_1 , з 2015 року він не проживає в житловому будинку АДРЕСА\_1 .
Вислухавши пояснення позивача, допитавши свідків, вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА\_1 є власником житлового будинку АДРЕСА\_1 , що підтверджується матеріалами справи (а.с. 7-8).
З копії довідки Носівської міської ради Чернігівської області № 58/1 від 15 січня 2019 року (а.с. 13) вбачається, що у зазначеному житловому будинку зареєстрований син позивача - ОСОБА\_2 , ІНФОРМАЦІЯ\_1 .
У судовому засіданні встановлено, що з 2015 року і до цього часу ОСОБА\_2 не проживає в житловому будинку АДРЕСА\_1 , що підтверджується поясненнями позивача та показаннями свідків ОСОБА\_3 та ОСОБА\_4 .
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ч. 1 ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 квітня 1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», при розгляді спорів, що не урегульовані житловим законодавством, суд застосовує норми цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 71 ЖК України передбачено, що при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім\`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Відповідно до ст. 72 ЖК України, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Суд приймає до уваги той факт, що на час розгляду справи в суді відповідач не ставить питання ні про вселення, ні про зобов\`язання позивача не чинити перешкод в користуванні жилим приміщенням.
Таким чином, оцінюючи у сукупності докази по справі, суд знаходить достовірно встановленим, що відповідач вибув на постійне проживання в інше житлове приміщення, не проживає у будинку АДРЕСА\_1 більше шести місяців, а тому втратив право користуватися цим житловим приміщенням з дня вибуття.
За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані на законі і підтверджені доказами, а тому підлягають задоволенню.
При зверненні до суду позивач сплатила судовий збір в сумі 768,40 грн., що підтверджується квитанцією (а.с. 1).
Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені судові витрати в сумі 768,40 грн.
Керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 319, 391 ЦК України, ст.ст. 71, 72 ЖК України ст.ст. 141, 259, 263, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 квітня 1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», суд, -
**ухвалив:**
Позов ОСОБА\_1 , ІНФОРМАЦІЯ\_2 , РНОКПП НОМЕР\_1 , місце проживання: АДРЕСА\_1 , - задовольнити.
Визнати ОСОБА\_2 , ІНФОРМАЦІЯ\_1 , РНОКПП не встановлено, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА\_1 , таким, що втратив право користуватися житловим будинком АДРЕСА\_1 .
Стягнути з ОСОБА\_2 , РНОКПП не встановлено, на користь позивача судові витрати в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.
На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
** Суддя О.В.Киреєв**