ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Ухвала № 85792832

Озвучення тимчасово недоступне

Справа № 522/8690/18

Провадження № 1-кп/522/701/19

У Х В А Л А

в порядку ст. 331 КПК України

20 листопада 2019 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого судді - ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одеса, питання про доцільність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12018162500000740 від 24.03.2018 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Хабаровськ, РФ, громадянин України, з середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, зареєстрованого та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,

ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у смт. Лиманське, Роздільнянського району, Одеської обл., громадянин України, з середньою освітою, тимчасово не працевлаштованого, не одруженого, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого

- за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України.

Учасники процесу:

прокурор - ОСОБА_5 ,

обвинувачені - ОСОБА_4 , ОСОБА_3 ,

захисник - ОСОБА_6 ,

в с т а н о в и в:

У провадженні Приморського районного суду м. Одеси знаходиться кримінальне провадження №12018162500000740 від 24.03.2018 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст 187 КК України.

Суд з власної ініціативи ставить на розгляд питання стосовно доцільності продовження строків тримання під вартою обвинуваченим.

Прокурор вважав за необхідне продовжити строк тримання під вартою, оскільки у обвинувачених не зменшилися ризики передбачені ст. 177 КПК України, вони обґрунтовано обвинувачуються у вчиненні злочину, за яке відповідальність передбачена у вигляді позбавлення волі, та наявні ризики, що вони будуть перешкоджати кримінальному провадженню.

Захисник обвинувачених заперечив проти продовження строку тримання під вартою, та вказав, що ризики на даний момент зменшились, а тому необхідно змінити запобіжний захід.

Обвинувачені підтримали думку захисника, просили змінити запобіжний захід.

Суд, заслухавши думку сторін дослідивши матеріали кримінального провадження прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків а також запобігання спробам: переховуватися від суду; знищити або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта або спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; або вчинити інше кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується. Підставою застосування є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті.

Як встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_3 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до 10 років.

Крім цього ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до 10 років.

Обґрунтованість підозри на даній стадії кримінального провадження дозволяє прийти до висновку, про наявність підстав для застосування запобіжного заходу.

Так, враховуючи тяжкість вчиненого злочину, зважаючи на суспільний інтерес у забезпечені швидкого, ефективного та об`єктивного кримінального провадження щодо злочинів проти власності, суд вважає реальним ризик передбачений в п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

При цьому, у відповідності до ст. 23 КПК України та 94 КПК України, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та повинен бути дослідженим судом під час судового провадження безпосередньо, а тому, зважаючи на стадію судового провадження, суд вбачає реальним ризик, що обвинувачений у разі не застосування запобіжного заходу може впливати на свідків, які безпосередньо судом не допитані.

Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з ч. 5 ст. 9 КПК України Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Як вбачається із практики Європейського суду з прав людини, та зазначено в рішенні по справі "Хайредінов проти України" (Заява N 38717/04), "Суд підкреслює, що розумність строку тримання під вартою ніколи не оцінюється in abstracto. Іншими словами, пункт 3 статті 5 Конвенції ( 995_004 ) не може вважатися таким, що безумовно дозволяє тримання під вартою, якщо тривалість такого тримання не перевищує певного строку. Виправдання будь-якого періоду тримання під вартою, незалежно від того, наскільки воно коротке, має бути переконливо продемонстроване органами державної влади (див. рішення у справі "Шишков проти Болгарії" (Shishkov v. Bulgaria), N 38822/97, пункт 66, ECHR 2003-I (витяги))."

Крім того, у вказаному рішенні, зазначено, що існує презумпція на користь звільнення. Суд постійно зазначав у своїй практиці, що другий аспект пункту 3 статті 5 Конвенції ( 995_004 ) не надає судам вибір між притягненням обвинуваченого до відповідальності в розумний строк та тимчасовим його звільненням під час провадження. До засудження обвинувачений має вважатися невинним і мета цього положення, по суті, вимагає його тимчасового звільнення з-під варти, як тільки його подальше тримання під вартою перестає бути обґрунтованим (див. рішення у справі "Власов проти Росії" (Vlasov v. Russia), N 78146/01, пункт 104, від 12 червня 2008 року, з подальшими посиланнями).

Судом взято до уваги, обставини зазначені в статті 178 КПК України, а саме тяжкість покарання що загрожує відповідній особі у разі визнання її винуватою, характер вчиненого кримінального правопорушення, що ставиться у обвинувачення ОСОБА_4 , та ОСОБА_3 , вагомість доказів, а також наявність стійких соціальних зв`язків.

Суд приходить до переконання, що знаходження під вартою обвинувачених не є доцільним, на теперішній час, і наявні ризики не можуть виправдовувати подальше застосування виняткового запобіжного заходу. З урахуванням того факту, що нові ризики не з`явилися, суд приходить до висновку, що достатнім запобіжним заходом буде домашній арешт.

Згідно з ч. 1, 3-6 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передається для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного, обвинуваченого.

Орган Національної поліції повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, і повідомити про це суду, якщо запобіжний захід застосовано під час судового провадження.

Працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на неї зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю.

Строк дії ухвали суду про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.

Керуючись ст.ст. 331, 372, 132, 176-178, 181, 193-194, 196-197 КПК України, суд –

у х в а л и в:

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 , - скасувати, звільнивши з-під варти в залі суду.

ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, за адресою: АДРЕСА_3 , із забороною покидати житло цілодобово.

Покласти на ОСОБА_4 виконувати передбачені ст. 194 КПК України обов`язки прибувати по першому виклику до суду на визначений ним час; не залишати населений пункт, в якому проживає без дозволу суду; здати на зберігання до ГУ Державної міграційної служби в Одеській області свій паспорт для виїзду закордон.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що в разі невиконання вказаних обов`язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідному відділенню Національної поліції негайно поставити на облік ОСОБА_4 .

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_3 , - скасувати, звільнивши з-під варти в залі суду.

ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, за адресою: АДРЕСА_3 , із забороною покидати житло цілодобово.

Покласти на ОСОБА_3 , виконувати передбачені ст. 194 КПК України обов`язки прибувати по першому виклику до суду на визначений ним час; не залишати населений пункт, в якому проживає без дозволу суду; здати на зберігання до ГУ Державної міграційної служби в Одеській області свій паспорт для виїзду закордон.

Роз`яснити ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , що в разі невиконання вказаних обов`язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідному відділенню Національної поліції негайно поставити на облік ОСОБА_3 .

Строк дії ухвали суду становить два місяці, тобто до 20.01.2020 року.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя:

20.11.2019