ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 листопада 2019 року Справа № 902/299/18
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Гудак А.В.
при секретарі судового засідання Першко А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Козятинської міської ради Козятинського району Вінницької області на рішення Господарського суду Вінницької області від 11 липня 2019 року в справі №902/299/18 (суддя - Нешик О.С.)
час та місце ухвалення: 11 липня 2019 року; м. Вінниця, вул. Пирогова, 29; вступна і резолютивна частина проголошена о 14:10 год; повний текст рішення складено 22 липня 2019 року
за позовом Козятинської міської ради Козятинського району Вінницької області
до Відповідача 1: Комунального підприємства "Козятинська центральна районна лікарня Козятинської районної ради";
до Відповідача 2: Комунального підприємства "Центр державної реєстрації" в особі Вінницької обласної філії комунального підприємства "Центр державної реєстрації"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача
Козятинської районної ради Вінницької області
про визнання недійсним та скасування рішення державного реєстратора.
за участю представників сторін:
від Позивача - Сич С.М., Кукуруза Ю.М.;
від Відповідача 1 - Радіщев В.О.;
від Відповідача 2 - не з'явився;
від Третьої особи - Сушко М.С..
ВСТАНОВИВ:
Козятинська міська рада (надалі - Позивач) звернулася до Господарського суду Вінницької області з позовом до Комунального підприємства "Козятинська центральна районна лікарня Козятинської районної ради" (надалі - Відповідач 1) та Комунального підприємства «Центр державної реєстрації» (надалі - Відповідач 2) в якому просила визнати недійсним та скасувати рішення державного реєстратора Вінницької обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Присяжного Максима Миколайовича від 14 травня 2018 року індексний номер: № 41067455 про державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою площею 2,7647 Га для будівництва та обслуговування будівель закладів охорони здоров'я та соціальної допомоги, кадастровий номер: 0510500000:00:005:0002, що розташована в м. Козятині Вінницької області по вул. Винниченка, 9 за Комунальним підприємством «Козятинська центральна районна лікарня Козятинської районної ради».
В справі також брала участь третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача - Козятинська районна рада Вінницької області (надалі - Третя особа).
В обґрунтування своїх позовних вимог Позивач посилався на те, що оскільки Державний заклад "Відділкова лікарня станції Козятин Південно-Західної залізниці" було припинено шляхом ліквідації, то належне йому раніше право постійного користування зазначеною земельною ділянкою не може перейти в порядку правонаступництва до іншої юридичної особи, в тому числі і до Відповідача 1. Враховуючи виникнення у останнього права оперативного управління майном внаслідок його передачі Козятинською районною радою (а не права власності на це майно на підставі правочину щодо його відчуження, укладеного із колишнім землекористувачем, тобто Державним закладом "Відділкова лікарня станції Козятин Південно-Західної залізниці") положення статті 377 Цивільного кодексу України та частин 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України на переконання Позивача на спірні правовідносини не поширюються.
Окрім того, Позивач зазначає, що земельна ділянка, яка є предметом судового дослідження, перебуває в комунальній власності Позивача, що за твердженням останнього, підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 18 травня 2018 року № 124355982. Водночас, Позивач вказує, що не приймав рішення про передачу земельної ділянки в постійне користування Відповідачу 1. Також Позивач зазначає, що Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою ЯЯ 017017, який був виданий 4 липня 2007 року Державному закладу "Відділкова лікарня станції Козятин Південно-Західної залізниці" та слугував підставою для прийняття державним реєстратором Присяжнюком М.М. оспорюваного рішення, не може бути підставою для виникнення у Відповідача 1 права постійного користування земельною ділянкою, оскільки був виданий іншій юридичній особі.
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 11 липня 2019 року в позові було відмовлено (а.с. 18-28).
Приймаючи дане рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що самі по собі дії осіб, в даному випадку, щодо прийняття державним реєстратором оспорюваного рішення, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки останні не доведуть, що цими діями порушуються їхні права.
Таким чином, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що оспорюване рішення державного реєстратора, не порушує прав та інтересів Позивача, за захистом яких він звернувся до суду з позовом, оскільки земельна ділянка, відносної якої державним реєстратором прийнято оспорюване рішення, перебуває в розпорядженні територіальної громади Козятинського району в особі Третьої особи, а не Позивача.
Позивач не погоджуючись з винесеним судом першої інстанції рішенням, звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (том 3, а.с. 47-52), в якій з підстав, висвітлених в ній, просив суд рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове, яким задоволити позовні вимоги.
Мотивуючи дану апеляційну скаргу, Позивач звертає увагу апеляційного суду на те, що місцевим господарським судом не було враховано, що 10 жовтня 2013 року державним реєстратором виконавчого комітету Позивача було прийнято рішення від 6 вересня 2012 року № 6660360 про державну реєстрацію права комунальної власності на вказану земельну ділянку за Позивачем. Дана обставина підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 10 жовтня 2013 року, індексний номер 10671611 та інформацією з Державного реєстру речових прав на вказану земельну ділянку за Позивачем.
Також апелянт зауважує, що відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо права комунальної власності Позивача на спірну земельну ділянку не скасовано у порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Саме тому на його переконання рішення Відповідача 2 підлягаю скасуванню.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19 вересня 2019 року було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Позивача на рішення Господарського суду Вінницької області від 11 липня 2019 року. Запропоновано Відповідачу 1 та Відповідачу 2, Третій особі надати відзив та письмові пояснення на апеляційну скаргу Позивача та докази його надсилання апелянту.
3 жовтня 2019 року на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив від Відповідача 1, в котрому з підстав, наведених у даному відзиві, просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін. Відповідач 1 зауважив, що оскільки до Третьої особи перейшло право власності на нерухоме майно, то до неї автоматично перейшло і право постійного користування земельною ділянкою, на якій це майно розміщене. Третя особа констатувала даний факт, внісши відповідний запис в реєстр на підставі статті 377 Цивільного кодексу України. Окрім того, Відповідач 1 зазначає: що право оперативного управління - це інше речове право, похідне від права власності, специфіка правової природи якого регулюється чинним законодавством; земельна ділянка, яка є предметом судового дослідження, є складовою цілісного майнового комплексу, який належить третій особі.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 3 жовтня 2019 року було призначено справу № 902/299/18 до розгляду на 14 листопада 2019 року об 14:00 год..
В судове засідання від 14 листопада 2019 року представник Відповідача 2 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
З наявних в матеріалах справи рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення вбачається, що сторони були належним чином повідомлені про час та дату судового засідання (том 3, а.с. 87).
Частиною 1 статті 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Разом з тим, суд констатує, що ухвалою суду від 3 жовтня 2019 року, сторони повідомлялися про дату, час та місце розгляду справи (в розумінні частини 2 статті 120 ГПК України) та не викликалися (в розумінні частини 1 статті 120 ГПК України). З огляду на що, колегія апеляційного господарського суду вбачає за можливе розглядати дану апеляційну скаргу без участі уповноважених представників Відповідача 2, за наявними в матеріалах справи доказами, тим більше з огляду на закінчення стоку розгляду апеляційної скарги.
В судовому засіданні від 14 листопад 2019 року представник Позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив задоволити апеляційну скаргу та скасувати рішення місцевого господарського суду. Зазначив, що на його переконання оскільки власником сріної земельної ділянки є Позивач, а тому саме він мав би розпоряджатися даною земельною ділянкою, що ставить під сумнів законність та дійсність рішення Відповідача 2 щодо проведення реєстрації речового права за Відповідачем 1 з огляду на чинну реєстрацію такого права за Позивачем.
В судовому засіданні від 14 листопада 2019 року представники Відповідача 1 та Третьої особи заперечили проти доводів, наведених в апеляційній скарзі, та з підстав, наведених у відзиві, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу Позивача без задоволення. При цьому Відповідач 1 зауважив, що є рішення суду де встановленні преюдиційні обставини відносно того, що дана земельна ділянка належить Відповідачу 1, а зважаючи на те, що Відповідач 1 є комунальним закладом та належить до Третьої особи, саме тому рішення Відповідача 2 щодо реєстрації речового права на спірну земельну ділянку за Відповідачем 1 є вірним та підставним.
Заслухавши пояснення представника Позивача, Відповідача 1 та Третьої особи, дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги Позивача стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення змінити виклавши його резолютивну частину в редакції зазначеній в даній постанові. При цьому колегія виходила з наступного.
Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що на спірній земельній ділянці площею 2,7647 га, кадастровий номер 0510500000:00:05:0002 , за адресою: м. Козятин, вул. Винниченка, 9, Вінницької області, розташований цілісний майновий комплекс загальною площею 18701,7 кв.м, який складається з будівлі поліклініки, хірургічно-адміністративної будівлі, будівлі ФТВ, будівлі терапевтичного відділення, будівлі харчоблоку, будівлі майстерні, трансформаторної підстанції, пральні, будівлі клінічної лабораторії, складу для кисню, будівлі моргу, гаражу, будівлі оптики, будівлі аптеки та трьох погребів.
Даний комплекс перебував у державній власності в особі державного підприємства "Укрзалізниця" та був закріплений на праві оперативного управління за Державним закладом "Відділкова лікарня станції Козятин Південно-Західної залізниці".
Згідно рішення Позивача від 25 травня 2007 року Державний заклад "Відділкова лікарня станції Козятин Південно-Західної залізниці" набув право постійного користування земельною ділянкою площею 2,7647 га по вул. Винниченка, 9 в м. Козятин Вінницької області.
Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, який було сформовано 17 вересня 2013 року спірна земельна ділянка (кадастровий номер 0510500000:00:005:0002) площею 2,7647 га, що знаходиться по вул. Винниченка, 9 в м. Козятин, належала до державної форми власності. Цільовим призначенням земельної ділянки, на якій розташований цілісний майновий комплекс, є охорона здоров`я і соціальних послуг. Земельна ділянка знаходилась на праві постійного користування Державного закладу "Відділкова лікарня станції Козятин Південно-Західної залізниці".
Це підтверджується Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 017017, що виданий на підставі рішення 10 сесії 5 скликання Позивача від 25 рішення 38 сесії 6 скликання Вінницької обласної ради від 24 червня 2015 року № 910.
Відповідно до пункту 6 рішення № 150 7 сесії 7 скликання Вінницької обласної ради від 30 червня 2016 року припинено шляхом ліквідації юридичну особу - Державний заклад "Відділкова лікарня станції Козятин Південно-Західної залізниці" та призначено ліквідаційну комісію. Разом з тим, 17 липня 2017 року Третя особа на 12 сесії 7 скликання прийняла рішення за № 05-12-07 "Про діяльність Відповідача 1".
Даним рішенням Третя особа передала безоплатно цілісний майновий комплекс, що розташований за адресою: вул. Винниченка, б.9, м.Козятин, Вінницької області, в оперативне управління Відповідачу 1.
14 травня 2018 року державним реєстратором Відповідача 2 було прийнято рішення № 41067455 про державну реєстрацію іншого речового права, а саме права постійного користування спірною земельною ділянкою за Відповідачем 1.
Позивач, вважаючи, що вказане рішення Відповідача 2 порушує його правам (оскільки на переконання останнього, земельна ділянка, відносно якої прийнято вказане рішення, перебуває у комунальній власності саме Позивача) звернувся до суду з позовом про визнання недійсним та скасування в судовому порядку рішення Третьої особи.
Розглядаючи спірні правовідносини саме з огляду на предмет позову та матеріально-правове обгрунтування підставності позовних вимог, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частин другої та третьої статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Статтею 5 Господарського процесуального кодексу України визначено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Підвідомчість господарських справ встановлено статтею 20 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, й інші справи у спорах між суб'єктами господарювання.
Натомість відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Частиною першою статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Таким чином, колегія суддів констатує, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників є суб'єктом владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.
При цьому судова колегія звертає увагу, що визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням наявного приватного права певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.
Отже, на переконання колегії суддів під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Згідно із частинами першою та четвертою статті 11 Цивільного кодексу України: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
При цьому, пунктом 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України значено, що цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Водночас правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються, зокрема, приписами Земельного кодексу України, а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.
Статтею 2 Закону України від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV «Про оренду землі» визначено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Згідно з статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до частини п'ятої статті 6 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.
Таким чином, з аналізу норм діючого законодавства України вбачається, що рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з точки зору його законності, а вимога про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимогу про визнання рішення незаконним можна розглядати як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 Цивільного кодексу України та пред'являти до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред'явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи (зокрема, права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень.
Зважаючи на предмет позовної вимоги котрий полягає у визнанні недійсним та скасуванні рішення державного реєстратора Відповідача 2 від 14 травня 2018 року індексний номер: № 41067455 про державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою площею 2, 7647 Га., колегія суддів приходить до висновку, що такий спір є приватноправовим. При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що спір у цій справі стосується виключно проведення державної реєстрації права оренди земельної ділянки, а не підстав набуття такого права, що не може бути підставою для розгляду спору адміністративними судами, оскільки формально предметом спору хоча і є правомірність дій Відповідача 2 щодо реєстрації права постійного користування земельною ділянкою, проте фактично позов заявлено з метою захисту цивільного права.
Поряд з тим, колегією суддів приймається до уваги, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV«Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Отже, право або інтерес Позивача, який вважає себе власником земельної ділянки, може бути порушено внесенням до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про наявність права оренди іншої особи. При цьому, колегія суддів констатує, що рішення суб'єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію.
Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що належним способом захисту права або інтересу Позивача у даній справі є не визнання недійсним та скасування рішення суб'єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування саме запису про проведену державну реєстрацію права оренди (частина друга статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
При цьому, якщо буде встановлено, що суб'єкт державної реєстрації прав правомірно прийняв рішення про державну реєстрацію права (зокрема, для державної реєстрації подані всі необхідні документи, які вимагаються відповідно до закону, та відсутні встановлені законом підстави для відмови в державній реєстрації права), то це не є перешкодою для задоволення позову про скасування запису про проведену державну реєстрацію права, якщо наявність такого запису порушує право або інтерес Позивача. Саме тому за позовом про скасування запису про проведену державну реєстрацію права оренди відповідачем є не суб'єкт держаної реєстрації прав, а особа, щодо права якої здійснено такий запис.
Дана правова позиція наведена в Постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 вересня 2018 року по справі № 915/127/18, від 16 січня 2019 року по справі № 755/9555/13 та постанові від 29 травня 2019 року по справі № 367/2022/15-ц.
Відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Що ж стосується доводів Позивача щодо існування неоднозначної позиції Верховного Суду щодо самостійного обрання Позивачем ефективного способу захисту, який має захистити його права, то колегія суддів критично відноситься до таких доводів, з огляду на те, що такі висновки Великої Палати Верховного Суду стосуються виключно випадків, коли законодавством не передбачено прямого способу захисту права і особі для ефективності здійснення такого захисту надається право обрати вид такого захисту.
В нашому ж випадку існує законний та ефективний спосіб захисту, правова позиція щодо якого висвітлена в правових позиція Великої Палати Верховного Суду в Постановах: від 4 вересня 2018 року по справі № 915/127/18, від 16 січня 2019 року по справі № 755/9555/13 та постанові від 29 травня 2019 року по справі № 367/2022/15-ц.
Отже підсумовуючи усе вищеописане в даній судовій постанові в площинні правової позиції наведеної в Постановах Великої Палати Верховного Суду щодо правильного застосування норм матеріального права у даних правовідносинах, колегія суддів приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги Позивача не підлягають задоволенню саме з огляду на невірно обраний спосіб захисту виходячи з характеру та специфіки даних правовідносин. Саме тому висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог є вірним, проте за мотивами, викладеними в даній постанові (оскільки підставою відмови місцевим господарським судом зазначено те, що Позивачем не доведено що рішенням Відповідача 2 порушено його права за захистом якого він звернувся до суду).
За змістом пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право повністю або частково скасувати судове рішення і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, порушення норм матеріального та процесуального права.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Оскільки судом першої інстанції помилково застосовано до спірних правовідносин норми, які регулюють відносини щодо реєстрації речового права, однак правильно викладено резолютивну частину про відмову в позові, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне застосувати повноваження, передбачені частиною 4 статті 277 Господарського процесуального кодексу України та змінити мотивувальну частину оскаржуваного судового рішення, виклавши її в редакції даної постанови.
Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги залишити за Позивачем, відповідно до статті 129 ГПК України.
Керуючись статтями 129, 269-276, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Козятинської міської ради Козятинського району Вінницької області на рішення Господарського суду Вінницької області від 11 липня 2019 року в справі №902/299/18 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Вінницької області від 11 липня 2019 року в справі № 902/299/18 - змінити, виклавши мотивувальну частиу в редакції даної постанови.
3. В решті рішення Господарського суду Вінницької області від 11 липня 2019 року в справі № 902/299/18 - залишити без змін.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
5. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
6. Справу № 902/299/18 повернути Господарському суду Вінницької області.
Повний текст постанови виготовлено 18 листопада 2019 року.
Головуючий суддя Василишин А.Р.
Суддя Бучинська Г.Б.
Суддя Гудак А.В.
Рішення № 83176084
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : [email protected]
___________________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"11" липня 2019 р. Cправа № 902/299/18
Суддя Господарського суду Вінницької області Нешик О.С., при секретарі судового засідання Шаравській Н.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Козятинської міської ради Козятинського району Вінницької області
до комунального підприємства "Козятинська центральна районна лікарня Козятинської районної ради", м.Козятин Козятинського району Вінницької області
до комунального підприємства "Центр державної реєстрації", м.Київ в особі Вінницької обласної філії комунального підприємства "Центр державної реєстрації", м.Вінниця
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача Козятинської районної ради Вінницької області
про визнання недійсним та скасування рішення державного реєстратора
учасники процесу:
представник відповідача (КП "Козятинська центральна районна лікарня Козятинської районної ради"): Радіщев В.О., діє на підставі довіреності та ордеру;
присутній: ОСОБА_1 , паспорт.
Решта учасників процесу явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечили.
В С Т А Н О В И В :
Козятинська міська рада звернулася до Господарського суду Вінницької області з позовною заявою про визнання недійсним та скасування рішення державного реєстратора Вінницької обласної філії комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Присяжного Максима Миколайовича від 14.05.2018 індексний номер: №41067455 про державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою площею 2,7647 га для будівництва та обслуговування будівель закладів охорони здоров`я та соціальної допомоги, кадастровий номер: 5110500000:00:005: 002, що розташована у м.Козятин Козятинського району Вінницької області по вул.Винниченка, 9 , за комунальним підприємством "Козятинська центральна районна лікарня Козятинської районної ради".
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач, поміж іншого зазначає, що оскільки Державний заклад "Відділкова лікарня станції Козятин Південно-Західної залізниці" було припинено шляхом ліквідації, то належне йому раніше право постійного користування зазначеною земельною ділянкою не може перейти в порядку правонаступництва до іншої юридичної особи, в тому числі і до КП "Козятинська центральна районна лікарня Козятинської районної ради". Враховуючи виникнення у останнього права оперативного управління майном внаслідок його передачі Козятинською районною радою (а не права власності на це майно на підставі правочину щодо його відчуження, укладеного із колишнім землекористувачем, тобто Державним закладом "Відділкова лікарня станції Козятин Південно-Західної залізниці") положення ст.377 ЦК України та частин 1,2 ст. 120 ЗК України на спірні правовідносини не поширюються.
Окрім того, позивач зазначає, що земельна ділянка, яка є предметом судового дослідження, перебуває в комунальній власності Козятинської міської ради, що за твердженням останнього, підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 18.05.2018 № 124355982. Водночас, Козятинська міська рада не приймала рішення про передачу земельної ділянки в постійне користування відповідачу.
Додатково позивач зазначає, що Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою ЯЯ 017017 , який був виданий 04.07.2007 Державному закладу "Відділкова лікарня станції Козятин Південно-Західної залізниці" та слугував підставою для прийняття державним реєстратором Присяжнюком М.М. оспорюваного рішення, не може бути підставою для виникнення у відповідача права постійного користування земельною ділянкою, оскільки був виданий іншій юридичній особі.
За вказаним позовом, ухвалою суду від 18.06.2018 відкрито провадження у справі № 902/299/18 для розгляду за правилами загального позовного провадження.
06.07.2018 від відповідача - КП "Козятинська центральна районна лікарня Козятинської районної ради" надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначає, що позовні вимоги не визнає. Вказав, що оскільки до Козятинської районної ради перейшло право власності на нерухоме майно, то до неї автоматично перейшло і право постійного користування земельною ділянкою, на якій це майно розміщене. Державний реєстратор констатував даний факт, внісши відповідний запис в реєстр на підставі ст. 377 ЦК України.
Окрім того, відповідач зазначає, що право оперативного управління - це інше речове право, похідне від права власності, специфіка правової природи якого регулюється чинним законодавством; земельна ділянка, яка є предметом судового дослідження, є складовою цілісного майнового комплексу, який належить третій особі.
17.07.2018 від відповідача - КП "Козятинська центральна районна лікарня Козятинської районної ради" надійшло доповнення до відзиву на позовну заяву. Так, останній додатково зазначає, що на засіданні Вінницької обласної ради від 22.09.2016 було вирішено провести обмін цілісними майновими комплексами між КП "Козятинська центральна районна лікарня Вінницької обласної ради" та КП "Козятинська лікарня відновного лікування". Фактично відповідач згідно вказаного рішення віддав свій цілісний майновий комплекс за адресою: м . Козятин , вул. Незалежності , 75 , а одержав комплекс, який перебував в оперативному управлінні КП "Козятинська лікарня відновного лікування" - по вул. Винниченка, 9, до складу якого і увійшла спірна земельна ділянка.
Ухвалою суду від 05.12.2019 провадження у даній справі було зупинено до набрання законної сили рішенням у справі №902/697/18.
20.06.2019 судом постановлено ухвалу про поновлення провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.07.2019, оскільки підстави, які зумовили зупинення провадження у справі №902/299/18, відпали.
На визначену судом дату (11.07.2019) з`явився представник відповідача (КП "Козятинська центральна районна лікарня Козятинської районної ради"). Решта учасників процесу явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, хоча про дату та час судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.
Разом з тим, 11.07.2019 на електронну адресу суду надійшло клопотання позивача №1120/19 від 11.07.2019 про відкладення розгляду справи, яке мотивоване перебуванням його представника у відпустці.
Розглянувши вказане клопотання суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до п.1.5.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України затвердженої наказом Державної судової адміністрації України №28 від 20.02.2013 документи, отримані електронною поштою без електронного цифрового підпису або каналами факсимільного зв`язку, не належать до офіційних. У разі надсилання електронних документів без електронного цифрового підпису та факсограм необхідно надсилати також оригінал документа в паперовій формі.
Як встановлено судом, згідно довідки від 11.07.2019, складеної відповідальним працівником апарату Господарського суду Вінницької області, вказана заява не містить електронного цифрового підпису.
Враховуючи, що клопотання позивача надіслано без електронного цифрового підпису, розумінні зазначених вище приписів Інструкції воно не належить до офіційних документів. Тому дане клопотання не підлягає розгляду.
Під час судового засідання, 11.07.2019, суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати для прийняття рішення та орієнтовний час проголошення його вступної та резолютивної частин.
На оголошення вступної та резолютивної частин рішення представники сторін не з`явились.
Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
На спірній земельній ділянці площею 2,7647 га, кадастровий номер 0510500000:00:05:0002 , за адресою: м.Козятин Вінницької області, вул.Винниченка, 9 , розташований цілісний майновий комплекс загальною площею 18701,7 кв.м, який складається з будівлі поліклініки, хірургічно-адміністративної будівлі, будівлі ФТВ, будівлі терапевтичного відділення, будівлі харчоблоку, будівлі майстерні, трансформаторної підстанції, пральні, будівлі клінічної лабораторії, складу для кисню, будівлі моргу, гаражу, будівлі оптики, будівлі аптеки та трьох погребів.
Даний комплекс перебував у державній власності в особі державного підприємства "Укрзалізниця" та був закріплений на праві оперативного управління за Державним закладом "Відділкова лікарня станції Козятин Південно-Західної залізниці".
Згідно рішення Козятинської міської ради від 25.05.2007 Державний заклад "Відділкова лікарня станції Козятин Південно-Західної залізниці" набув право постійного користування земельною ділянкою площею 2,7647 га по вул. Винниченка, 9 в м. Козятин Вінницької області .
Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, який було сформовано 17.09.2013 року спірна земельна ділянка (кадастровий номер 0510500000:00:005:0002 ) площею 2,7647 га, що знаходиться по вул. Винниченка, 9 в м. Козятин , належала до державної форми власності. Цільовим призначенням земельної ділянки, на якій розташований цілісний майновий комплекс, є охорона здоров`я і соціальних послуг. Земельна ділянка знаходилась на праві постійного користування Державного закладу "Відділкова лікарня станції Козятин Південно-Західної залізниці".
Це підтверджується Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 017017 , що виданий на підставі рішення 10 сесії 5 скликання Козятинської міської ради від 25 рішення 38 сесії 6 скликання Вінницької обласної ради від 24.06.2015 року № 910.
Відповідно до п. 6 рішення № 150 7 сесії 7 скликання Вінницької обласної ради від 30.06.2016 року припинено шляхом ліквідації юридичну особу - Державний заклад "Відділкова лікарня станції Козятин Південно-Західної залізниці" та призначено ліквідаційну комісію.
Державний заклад "Відділкова лікарня станції Козятин Південно-Західної залізниці" припинено 14.11.2017 року.
17.07.2017 року Козятинська районна рада Вінницької області на 12 сесії 7 скликання прийняла рішення за № 05-12-07 "Про діяльність комунального підприємства "Козятинська центральна районна лікарня Козятинської районної ради".
Даним рішенням Козятинська районна рада передала безоплатно цілісний майновий комплекс, що розташований за адресою: вул. Винниченка, б.9, м.Козятин, Вінницької області, в оперативне управління комунального підприємства "Козятинська центральна районна лікарня Козятинської районної ради".
14.05.2018 державним реєстратором Вінницької обласної філії комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Присяжним М.М. прийнято рішення № 41067455 про державну реєстрацію іншого речового права, а саме права постійного користування спірною земельною ділянкою за КП "Козятинська центральна районна лікарня".
Позивач, вважаючи, що вказане рішення державного реєстратора порушує його права, оскільки на переконання останнього, земельна ділянка, відносно якої прийнято вказане рішення, перебуває у комунальній власності Козятинської міської ради, звернувся до суду з даним позовом про його визнання недійсним та скасування в судовому порядку.
Як зазначалось вище, провадження у даній справі було зупинено до набрання законної сили рішенням у справі №902/697/18.
Так, рішенням Господарського суду Вінницької області від 21.02.2019 у справі №902/697/18, яке набрало законної сили згідно постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.05.2019, позов Козятинської районної ради задоволено; визнано недійсним рішення Козятинської міської ради Вінницької області 16 сесії 7 скликання від 02.06.2017 року №673-VII "Про припинення права користування земельною ділянкою Державного закладу "Відділкова лікарня станції Козятин Південно-Західної залізниці".
Згідно ст.75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.
Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб`єктний склад спору. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Немає винятків стосовно преюдиціальності фактів, що не входили у предмет доказування в раніше розглянутій справі. Якщо суд помилково включив факт у предмет доказування, це не позбавляє його властивостей преюдиціального факту в розгляді іншої справи. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності.
Аналогічні положення знайшли своє відображення в пункті 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26 грудня 2011 року, згідно якої не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.
Таким чином суд визнає встановленим та не потребуючим повторного доведення факт перебування спірної земельної ділянки в розпорядженні територіальної громади Козятинського району в особі Козятинської районної ради, якій її було передано на підставі рішення Вінницької обласної ради.
Так, під час судового розгляду справи № 902/697/18 господарським судом Вінницької області встановлено наступне:
"26.08.2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження за № 886-р "Про передачу цілісних майнових комплексів державних закладів охорони здоров`я у власність (спільну власність) територіальних громад" згідно якого було передано цілісні майнові комплекси державних закладів охорони здоров`я у власність (спільну власність) територіальних громад за переліком згідно з додатком.
Так, згідно з п. 1 зазначеного у додатку Переліку, державний заклад "Відділкова лікарня станції Козятин Південно-Західної залізниці" (код ЄДРПОУ 01110736), що розміщений на земельній ділянці (кадастровий номер 0510500000:00:005:0002 ) площею 2,7647 га, передано у спільну власність територіальних громад Вінницької області .
Як стверджується актом від 20.10.2015 року прийому-передачі із державної власності у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Вінницької області цілісного майнового комплексу Державного закладу "Відділкова лікарня станції Козятин Південно-Західної залізниці", на підставі вищевказаного розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.08.2015 року № 886-р та рішення 38 сесії Вінницької обласної ради 6 скликання від 24.06.2015 року № 910, відбулась передача цілісного майнового комплексу.
До складу об`єктів передачі також ввійшла спірна земельна ділянка, як основний засіб.
За вказаним актом, 30.10.2015 року, згідно п.п. 8.10, 8.11. передано копію державного акту на право постійного користування земельною ділянкою та копію свідоцтва про право власності на нерухоме майно.
30.12.2015 року головою Вінницької обласної ради прийнято розпорядження №146 "Про передачу майна комунальній установі "Жмеринська лікарня відновного лікування" та комунальній установі "Козятинська лікарня відновного лікування".
Пунктом 2 вищевказаного розпорядження вилучено з оперативного управління державного закладу "Відділкова лікарня станції Козятин Південно-Західної залізниці" майно, згідно з додатком 2, та передано його комунальній установі "Козятинська лікарня відновного лікування", закріпивши майно за даною установою на праві оперативного управління.
Також згідно з пунктом 3 розпорядження виконувачу обов`язків головного лікаря комунальної установи "Козятинська лікарня відновного лікування" ( Кравчук О.М. ) наказано здійснити організаційно-правові заходи щодо передачі майна зазначеного в пунктах 1, 2 цього розпорядження та надати акти приймання-передачі Управлінню спільної комунальної власності територіальних громад Вінницької області в місячний термін.
В додатку №2 до розпорядження "Перелік майна, що передається комунальній установі "Козятинська лікарня відновного лікування" серед майна, яке передається, значиться спірна земельна ділянки площею 2,7647 га, на якій розміщений цілісний майновий комплекс Козятинської лікарні відновного лікування.
30.06.2016 року відповідно до п. 6 рішення за №150, прийнятого на 7 сесії 7 скликання, Вінницька обласна рада зокрема вирішила:
- припинити шляхом ліквідації юридичну особу - державний заклад "Відділкова лікарня станції Козятин Південно-Західної залізниці" (код ЄДРПОУ 01110736), розташовану за адресою: вул. Винниченка, буд. 9, м. Козятин, Вінницької область, 22100.
- утворити ліквідаційну комісію з припинення державного закладу "Відділкова лікарня станції Козятин Південно-Західної залізниці" у складі, згідно з додатком 8.
- ліквідаційній комісії здійснити організаційно-правові заходи щодо ліквідації державного закладу "Відділкова лікарня станції Козятин Південно-Західної залізниці", в порядку, установленому чинним законодавством України.
Згідно із додатком № 8 до вищевказаного рішення, головою ліквідаційної комісії з припинення державного закладу "Відділкова лікарня станції Козятин Південно-Західної залізниці" призначено Барського О.Б .
25.03.2016 року Козятинською районною радою на 4 сесії 7 скликання прийнято рішення "Про надання згоди на прийняття до спільної комунальної власності територіальних громад Козятинського району цілісних майнових комплексів комунальних підприємств "Козятинська центральна районна лікарня Вінницької обласної ради" та "Козятинська районна стоматологічна поліклініка Вінницької обласної ради".
Згідно з цим рішенням Козятинська районна рада надала згоду на прийняття до спільної комунальної власності територіальних громад Козятинського району цілісних майнових комплексів комунальних підприємств "Козятинська центральна районна лікарня Вінницької обласної ради" та "Козятинська районна стоматологічна поліклініка Вінницької обласної ради"
15.07.2016 року прийнято рішення 9 сесії Вінницької обласної ради 7 скликання від 24.06.2015 року № 910 "Про передачу із спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Вінницької області до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міста Козятинського району цілісних майнових комплексів комунального підприємства "Козятинська центральна районна лікарня Вінницької обласної Ради" та комунального підприємства "Козятинська районна стоматологічна поліклініка Вінницької обласної Ради".
Відповідно до пункту 1 цього рішення, Вінницька обласна рада вирішила передати безоплатно із спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Вінницької області цілісний майновий комплекс комунального підприємства "Козятинська центральна районна лікарня Вінницької обласної Ради", що розташований за адресою: вул. Винниченка, б. 9, м. Козятин, Вінницької області, до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міста Козятинського району.
Пунктом 2 рішення встановлено Вінницькій обласній Раді (Олійник А.Д.), Козятинській районній раді (Слободянюк В.М.) та Козятинській міській раді ( Пузир О.Д. ) здійснити передачу-прийняття майна, зазначеного в пункті 1 цього рішення, відповідно до чинного законодавства України, з оформленням необхідних документів.
Натомість 03.02.2017 року було прийнято рішення 14 сесії Вінницької обласної ради 7 скликання за № 910 "Про внесення змін до пункту 2 рішення 9 сесії Вінницької обласної Ради 7 скликання від 15 липня 2016 року №163 "Про передачу із спільної власності територіальних громад сіл, селиш, міст Вінницької області до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міста Козятинського району цілісних майнових комплексів комунального підприємства "Козятинська центральна районна лікарня Вінницької обласної Ради" та комунального підприємства "Козятинська районна стоматологічна поліклініка Вінницької обласної Ради".
Згідно тексту даного рішення, Вінницька обласна рада вирішила:
1. Внести до пункту 2 рішення 9 сесії Вінницької обласної Ради 7 скликання від 15 липня 2016 року № 163 "Про передачу із спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Вінницької області до спільної власності територіальних громад сіл, селищ міста Козятинського району цілісних майнових комплексів комунального підприємства "Козятинська центральна районна лікарня Вінницької обласної Ради" та комунального підприємства "Козятинська районна стоматологічна поліклініка Вінницької обласної Ради" такі зміни:
1.1. Слова: "Вінницькій обласній Раді (Олійник А.Д.), Козятинській районній раді (Слободянюк В.М.) та Козятинській міській раді (Пузир О.Д .) здійснити передачу-прийняття майна, зазначеного в пункті 1 цього рішення, відповідно до чинного законодавства України, з оформленням необхідних документів", замінити словами: "Вінницькій обласній Раді (Олійник А.Д.) та Козятинській районній раді (Слободянюк В.М.) здійснити передачу-прийняття майна, зазначеного в пункті 1 цього рішення, відповідно до чинного законодавства України, з оформленням необхідних документів".
1.2. Вилучити з тексту рішення слово - "міста".
Отже, даним рішенням Вінницька обласна рада - вилучила Козятинську міську раду - з числа суб`єктів, на користь яких було безоплатно передано із спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Вінницької області цілісний майновий комплекс комунального підприємства "Козятинська центральна районна лікарня Вінницької обласної Ради", що розташований за адресою: вул. Винниченка, б. 9, м. Козятин, Вінницької області, до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міста Козятинського району.
Як стверджується двохстороннім актом прийому-передачі від 02.03.2017 року, Вінницька обласна рада здійснила передачу Козятинській районній раді цілісного майнового комплексу комунальної форми власності, за адресою: м. Козятин Вінницької області, вул . Винниченка, 9.
Вказаний цілісний майновий комплекс розташований на земельній ділянці, кадастровий номер 0510500000:00:005:0002 площею 2,7647 га.
Земельна ділянка була передана Вінницькою обласною радою Козятинській районній раді разом із цілісним майновим комплексом згідно з вищевказаним актом прийому-передачі від 02.03.2017 року (пункт 1 акту - де зазначено "земельна ділянка 2,7647 га (м. Козятин, вул . Винниченка 9").
В свою чергу, Козятинська районна рада, заснувавши Комунальне підприємство "Козятинська центральна районна лікарня Козятинської районної ради", здійснила передачу останньому цілісного майнового комплексу на праві оперативного управління.
Так, 17.07.2017 року Козятинська районна рада Вінницької області на 12 сесії 7 скликання прийняла рішення за № 05-12-07 "Про діяльність комунального підприємства "Козятинська центральна районна лікарня Козятинської районної ради".
Даним рішенням Козятинська районна рада передала безоплатно цілісний майновий комплекс, що розташований за адресою: вул. Винниченка, б.9, м.Козятин, Вінницької області, в оперативне управління комунального підприємства "Козятинська центральна районна лікарня Козятинської районної ради".
Згідно п.п. 1.2, 7.10 статуту комунального підприємства "Козятинська центральна районна лікарня Козятинської районної ради" усі питання, які стосуються права на земельну ділянку, що знаходиться у користуванні Лікарні, її відчуження, вилучення, відмова від права користування тощо, вирішуються за погодженням з Козятинською районною радою.
Разом з тим, 31.03.2017 року до Козятинського міського голови звернувся голова ліквідаційної комісії Державного закладу "Відділкова лікарня станції Козятин Південно-Західної залізниці" Барський О.Б.
Посилаючись на те, що відповідно до п.6 рішення №150 7 сесії 7 скликання Вінницької обласної ради від 30.06.2016 року припинено шляхом ліквідації юридичну особу - Державний заклад "Відділкова лікарня станції Козятин Південно-Західної залізниці" та призначено ліквідаційну комісію, її голова Барський О.Б. просив, у зв`язку із завершенням ліквідаційної процедури, винести на розгляд сесії Козятинської міської ради питання щодо припинення за вказаною юридичною особою права постійного користування земельною ділянкою площею 2,7647 га за адресою м. Козятин, вул. Винниченка, 9 в зв`язку з ліквідацією закладу.
02.06.2017 р. Козятинською міською радою Вінницької області на 16 сесії 7 скликання прийнято оспорюване позивачем (Козятинською районною радою) у справі № 902/697/18 рішення "Про припинення права користування земельною ділянкою Державному закладу "Відділкова лікарня станції Козятин Південно-Західної залізниці"".
Вказане рішення міської ради, як зазначалось раніше, рішенням Господарського суду Вінницької області від 21.02.2019 у справі №902/697/18 визнано недійсним.
Таким чином, Господарським судом Вінницької області в ході судового розгляду справи № 902/697/18 встановлено, що Козятинська районна рада на підставі рішень Вінницької обласної ради 9 сесії 7 скликання № 163 від 15.07.2016 року та 14 сесії 7 скликання № 299 від 03.02.2017 року, рішень Козятинської районної ради рішення 4 сесії 7 № 26-04-07 від 25.03.2016 року та 12 сесії 7 скликання № 04-12-07 від 17.03.2017 року, а також акту прийому-передачі від 02.03.2017 року, є власником цілісного майнового комплексу комунальної форми власності, розташованого за адресою: м.Козятин Вінницької області, вул. Винниченка, 9 . Вказаний цілісний майновий комплекс знаходиться на земельній ділянці, кадастровий номер 0510500000:00:005:0002 площею 2,7647 га. Земельна ділянка була передана разом із цілісним майновим комплексом згідно акту прийому-передачі від 02.03.2017 року. Козятинська районна рада є засновником Комунального підприємства "Козятинська центральна районна лікарня Козятинської районної ради", якому передано цілісний майновий комплекс на праві оперативного управління, в тому рахунку і право постійного користування земельною ділянкою.
З урахуванням наявних у справі доказів, суд прийшов до висновку, що Козятинській районній раді було передано спірну земельну ділянку.
Враховуючи встановлені обставини справи суд зважає на наступне.
Згідно зі ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року №18-рп/2004, поняття "охоронюваний законом інтерес" що вживається в законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Наявність права на пред`явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації, встановленого права.
Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
Звертаючись до суду, позивач самостійно обирає спосіб захисту, передбачений ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України.
Згідно з ч.1 ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, з огляду на наведені положення законодавства, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст.76 Господарського процесуального кодексу України доказами, певного суб`єктивного права (інтересу) у позивача; порушення (невизнання або оспорювання) означеного права/інтересу відповідачем; належність обраного способу судового захисту (з точки зору адекватності порушення і спроможності його усунути та поновити (захистити) право або інтерес та закріплення положеннями діючого законодавства).
Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного суду України від 10 жовтня 2012 року № 6-110цс12.
Особа здійснює свої права вільно на власний розсуд (ст.12 ЦК України).
До прав, які підлягають цивільно-правовому захисту, відносяться всі майнові й особисті немайнові права, які належать суб`єктам цивільного права.
Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом. Якщо ж спеціальні норми не встановлюють конкретних заходів, то особа має право обрати спосіб із числа, передбачених ст. 16 ЦК України з урахуванням специфіки порушеного права й характеру правопорушення.
При цьому господарський суд зазначає, що під порушенням права слід розуміти такий стан суб`єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб`єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов`язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
При цьому, як слідує із змісту постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 15.05.2019 по справі № 923/565/18, самі по собі дії осіб, в даному випадку, щодо прийняття державним реєстратором оспорюваного рішення, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки останні не доведуть, що цими діями порушуються їхні права.
Таким чином, суд приходить до висновку, що оспорюване рішення державного реєстратора, не порушує прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду з позовом. оскільки земельна ділянка, відносної якої державним реєстратором прийнято оспорюване рішення, перебуває в розпорядженні територіальної громади Козятинського району в особі Козятинської районної ради, а не Козятинської міської ради.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довод. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
З наведено слідує, що суд не зобов`язаний надавати оцінку кожному аргументу, наведеному сторонами.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи, що позивачем при зверненні до суду з даним позовом не доведено, що оскаржуване рішення державного реєстратора порушує його права та інтереси, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог.
При цьому суд зазначає, що інші доводи позивача судом не беруться до уваги, оскільки, з огляду на викладене вище, вони не впливають на висновок суду.
Витрати зі сплати судового збору за подання позову згідно п.2 ч.1 ст.129 ГПК України покладаються на позивача у повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 7, 8, 13, 14, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ВИРІШИВ:
1. У задоволенні позовних вимог відмовити.
2. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованими листами з повідомленнями про вручення поштових відправлень.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1,2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. ст. 256, 257 ГПК України). Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне рішення складено 22 липня 2019 р.
Суддя Нешик О.С.
віддрук. 6 прим.:
1 - до справи
2 - позивачу - Козятинській міській раді (вул.Героїв Майдану, 24, м.Козятин Козятинського району Вінницької області, 22100);
3 - відповідачу1 - комунальному підприємству "Козятинська центральна районна лікарня Козятинської районної ради" (вул.Винниченка, 9, м.Козятин Козятинського району Вінницької області, 22100);
4 - відповідачу2 - комунальному підприємству "Центр державної реєстрації" (вул.Народного ополчення, 1, оф.326, м.Київ, 03151)
5 - Вінницькій обласній філії комунального підприємства "Центр державної реєстрації" (Хмельницьке шосе, 82, оф.7/5, м.Вінниця, 21036);
6 - Козятинська районна рада Вінницької області (вул.Героїв Майдану, 20, м. Козятин, Вінницька область, 22100).