ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 537/2192/19 Номер провадження 22-ц/814/2527/19
Головуючий у 1-й інстанції Хіневич В. І. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 листопада 2019 року
м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Головуючого судді: Бутенко С.Б.
Суддів: Гальонкіна С.А., Чумак О.В.
за участю секретаря: Кальник А.М.
розглянув в м. Полтаві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 05 серпня 2019 року у складі судді Хіневич В.І.
у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням та вселення,
В С Т А Н О В И В:
В травні 2019 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням та вселення.
Позов мотивовано тим, що він проживав у зареєстрованому шлюбі з відповідачем у квартирі АДРЕСА_1 , яка належить сторонам на праві спільної сумісної власності, його частка становить 1/3. Після розірвання шлюбу відповідач взагалі не надає йому доступу до спільного житла. У березні 2019 року на фоні чергової сварки вона змінила вхідні замки на дверях та не впустила його додому, чим створила перешкоди у користуванні його власністю. Він вимушений був викликати поліцію щоб потрапити додому, але йому роз`яснили, що в такому випадку треба звертатися до суду. Через перешкоди, що їх чинить відповідачка, він змушений тимчасово проживати у будинку своїх батьків.
Посилаючись на викладене, позивач просив суд зобов`язати відповідача ОСОБА_1 не чинити перешкоди у вільному користуванні йому, ОСОБА_2 жилим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1 , надавши йому доступ до вказаного приміщення шляхом передачі йому ключів та вселивши його, ОСОБА_2 , у зазначену квартиру; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 10195,20 грн. для відшкодування витрат на правову допомогу.
Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 05 серпня 2019 року позов ОСОБА_2 задоволено.
Зобов`язано ОСОБА_1 не чинити перешкоди у вільному користуванні ОСОБА_2 жилим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1 , надавши йому доступ до вказаного приміщення, шляхом передачі йому ключів, вселивши його, ОСОБА_2 у зазначену квартиру.
Вирішено питання судових витрат. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу в сумі 10195,20 грн. та судовий збір в сумі 768,40 грн.
Рішення суду мотивовано тим, що право позивача, як співвласника квартири, на використання помешкання для власного проживання підлягає захисту і позивач має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування своїм майном.
Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 .
Доводи скарги ґрунтуються на тому, що вона свідомо не впускає позивача до спільної квартири та змінила замок, оскільки в квартирі відсутні речі позивача і він не проживає у ній більше десяти років, комунальні послуги не сплачує, витрати на утримання будинку не веде.
Крім того вказує, що підстав для стягнення з неї витрат на правничу допомогу немає, оскільки такі витрати не підтверджені належними доказами.
Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.
Колегія суддів Полтавського апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.
Згідно частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно пункту 2 частини першої статті 374, пунктів 3,4 частини першої статті 376 ЦПК України, встановивши за результатами розгляду апеляційної скарги невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
По справі встановлено, що з 13 лютого 1982 року сторони у справі перебували у шлюбі, про що Говтвянською сільською радою Козельщинського району Полтавської області вчинено актовий запис № 4, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, виданим повторно 18 грудня 2018 року.
Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука від 06 березня 2019 року, яке набрало законної сили 08 квітня 2019 року, шлюб між сторонам було розірвано.
Позивач ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно свідоцтва про право власності на житло, виданого 01 серпня 1996 року Управлінням житлово-комунального господарства виконкому міської ради згідно з розпорядженням органу приватизації від 01 серпня 1996 року № 8714/1, зареєстрованого в Кременчуцькому бюро технічної інвентаризації у реєстрову книгу № М-1 за реєстровим № 185, та технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1 , спірна квартира перебувала у спільній власності ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 - по 1/3 ідеальної частки у кожного.
Судом також встановлено та не заперечувалось сторонами, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер та відповідач ОСОБА_3 здійснює право на спадкування після померлого сина.
Після припинення шлюбних відносин, позивач не проживає у спірній квартирі, оскільки відповідачка не впускала його та змінила замки на вхідних дверях, що підтверджено нею в ході розгляду справи. При цьому відповідачка вказувала, що цілком розуміє, що позивач є співвласником квартири і має законне право на користування своєю власністю, однак не впускає його до квартири, так як не бажає проживати з ним разом.
З приводу учинення відповідачкою перешкод у користуванні позивачу спірною квартирою, заміною нею замків, останній звертався до органів поліції.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, встановивши, що сторони є співвласниками спірної квартири, відповідно позивачу належить право володіння, користування та розпорядження цим майном, у чому відповідачка чинить йому перешкоди, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову про усунення ОСОБА_2 перешкод у користуванні спірним житловим приміщенням шляхом вселення його у вказану квартиру, оскільки позбавлення позивача права користування своїм майном є незаконним.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №№ 1, 2, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до статей 317, 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Статтею 321 ЦК України закріплений принцип непорушності права власності, за яким ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно у цілому.
Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними відсотками від цілого чи у дрібному виразі.
Статтею 358 ЦК України визначено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен зі співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
Згідно частини першої статті 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
Згідно статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю.
Встановивши, що позивач ОСОБА_2 є співвласником спірної квартири, не має можливості користуватися своїм майном на власний розсуд, оскільки відповідачка ОСОБА_3 чинить йому перешкоди у цьому, не надаючи ключі від вхідних дверей, що нею не заперечується, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що порушене право позивача підлягає захисту шляхом усунення перешкод у користуванні спірною квартирою і такий спосіб захисту, з урахуванням правовідносин, які виникли між сторонами, є ефективним із застосуванням заходів щодо вселення позивача.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про неможливість проживання у спірній квартирі з позивачем не відповідають змісту заявлених позовних вимог та не можуть бути підставою для відмови у здійсненні судом захисту порушеного права позивача на користування належним йому житлом.
Виходячи з наведеного та враховуючи факт наявності перешкод у здійсненні позивачем права користування своїм майном, що доводами апеляційної скарги не спростовується, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги ОСОБА_2 .
Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 10195,20 грн., з огляду на наступне.
Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать у тому числі витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно частин першої, другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини третьої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Отже, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи має подати детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
В позовній заяві ОСОБА_2 наведено розрахунок надання правової допомоги адвоката з посиланням на Закон України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», який втратив чинність 15 грудня 2017 року, та додано витяг з угоди на представництво інтересів у цивільній справі, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатом Шудря В.І. адвокатською діяльністю № 084 та квитанцію про передачу адвокату Шудря В.І. коштів в розмірі 10195,20 грн.
Проте позивачем не надано суду детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, що обґрунтовують обсяг наданих послуг та виконаних робіт і їх вартість та дають підстави для відшкодуванням судових витрат за надання правничої допомоги у зазначеному розмірі - 10195,20 грн.
Таким чином, при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат судом першої інстанції не встановлено обґрунтованість заявлених судових витрат на правничу допомогу адвоката та в цій частині вимоги позивача є недоведеними.
З огляду на викладене, відповідно до приписів статті 376 ЦПК України рішення суду першої інстанції в частині стягнення судових витрат на правничу допомогу адвоката підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в стягненні витрат на правничу допомогу з вищенаведених мотивів.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.
Рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 05 серпня 2019 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу в сумі 10195,20 грн. скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у відшкодування таких витрат на правничу допомогу.
В іншій частині рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 05 серпня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя: С.Б. Бутенко
Судді: С.А. Гальонкін
О.В. Чумак