ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"25" жовтня 2019 р. Справа №914/669/19
м.Львів
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого судді М.І. Хабіб
суддів С.М. Бойко,
Т.Б. Бонк,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” № 14/4-969 від 15.07.2019
на рішення Господарського суду Львівської області від 11.06.2019,повний текст рішення складено 18.06.2019,
у справі №914/669/19 (суддя Фартушок Т.Б.),
за позовом: Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м. Київ
до відповідача: Міського державного комунального підприємства “Миколаївтеплокомуненерго”, м. Миколаїв Львівської області
про: стягнення 40623, 60 грн
В С Т А Н О В И В:
У квітні 2019 року ПАТ НАК «Нафтогаз України» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до МДКП «Миколаївтеплокомуненерго» про стягнення 40 623,60грн, з яких: 24 569,33грн пеня, 3 542,67грн 3% річних та 12 511,60грн інфляційні втрати.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що на підставі договору купівлі-продажу №5314/1617-ТЕ-21 від 29.11.2016 позивач передав відповідачу у грудні 2016року та січні-лютому 2017року природний газ на загальну суму 221 452,99грн. За умовами п.6.1 договору остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. У зв`язку з несвоєчасною оплатою відповідачем поставленого газу на підставі п.8.2 договору та ст. 625 ЦК України позивач заявив до стягнення 24 569,33грн пені, 3 542,67грн 3% річних та 12 511,60грн інфляційних втрат.
20.05.2019 відповідач подав клопотання про зменшення пені, посилаючись на те, що газ використовується для виробництва теплової енергії, яка поставляється бюджетним установам та організаціям. Прострочення оплати газу мало місце не з вини відповідача, а у зв`язку із заборгованістю, зокрема, Державного професійно-технічного навчального закладу «Миколаївський професійний ліцей» за поставлену теплову енергію. Враховуючи ці обставини та повну оплату поставленого газу, важкий фінансовий стан підприємства, недоведеність позивачем понесення збитків у зв`язку з простроченням оплати газу, позивач просив зменшити на 80% розмір заявленої до стягнення пені.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 11.06.2019 у справі №914/669/19 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 12284, 67 грн пені, 3542, 67 грн 3% річних, 12506, 99 грн інфляційних втрат та 1920, 78 грн судового збору. В решті позову відмовлено.
Рішення суду мотивоване ст. ст. 11, 254, 509, 510, 526, 525,527, 530, 551, 612, 614, 625, 629, 655, 691, 692, 712,714 ЦК України, ст. ст. 173, 174, 193, 216, 230, 231, 232, 233 ГК України, ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», постановою пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань», постановами Верховного Суду від 05.04.2018 у справі №925/1471/16, від 26.02.2019 у справі № 921/14/18 та від 17.10.2018 у справі № 921/575/17-г/7.
Суд першої інстанції виходив з того, що при розрахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат позивач не врахував приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України та допустив арифметичні помилки при їх нарахуванні. Суд встановив, що за заявлені позивачем періоди пеня становить 28 761,28грн, 3% річних - 3542, 67 грн, інфляційні втрати - 12506, 99 грн. З огляду на те, що позивач просив стягнути пеню в розмірі 24 569,33грн, суд вказав про неможливість виходу за межі позовних вимог. Разом з тим, за клопотанням відповідача суд зменшив на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України заявлену до стягнення пеню на 50% та стягнув її в сумі 12 284, 67 грн.
Позивач (АТ “НАК “Нафтогаз України”) не погодився з рішенням суду в частині зменшення на 50% пені в сумі 12 284, 66 грн, заявленої до стягнення, та відмови у задоволенні позову в цій частині, оскаржив рішення в апеляційному порядку.
Скаржник вважає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи та необгрунтовано зменшив заявлений до стягнення розмір пені,зокрема, не врахував інтересів позивача, не з`ясував, чи були заподіяні позивачу збитки. Зазначає, що нараховані штрафні санкції не є надмірно великими в порівнянні з невиконаним зобов`язанням за договором купівлі-продажу. Просить скасувати рішення в частині відмови у стягненні 12 284, 66 грн пені і в цій частині прийняти нове рішення, яким позов задоволити у повному обсязі. В іншій частині рішення залишити без змін.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить відмовити у її задоволенні. Вказує, зокрема, що однією з причин виникнення заборгованості перед позивачем була несвоєчасна оплата ДПТ НЗ «Миколаївський професійний ліцей» поставленої йому теплової енергії, який погасив свій борг перед відповідачем лише 27.09.2017. Крім того, зазначає про повну оплату поставленого газу та вказує, що предметом спору є стягнення пені та передбачених ст. 625 ЦК України нарахувань, які не є основним доходом позивача і не можуть впливати на його господарську діяльність.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 05.08.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача та ухвалено здійснити розгляд справи № 914/669/19 на підставі ч. 10 ст. 270 ГПК України в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, Західний апеляційний господарський суд встановив наступне.
29.11.2016 ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (постачальник) та МДКП «Миколаївтеплокомуненерго» (споживач) уклали договір постачання природного газу №5314/1617-ТЕ-21, відповідно до п.1.1 якого, постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язувався оплатити його на умовах цього договору (а.с. 28-36).
Природний газ, що постачається за договором, використовуються споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (п.1.2 договору).
У п. 2.1 договору визначено, що постачальник передає споживачу з 01.12.2016 по 31.03.2017 газ обсягом до 35 тис.куб.м.
Згідно з п. 5.2 договору ціна за 1000 куб.м газу становить 4942,00 грн, крім того податок на додану вартість 20 відсотків. Усього до сплати разом з податком на додану вартість 5930,40грн.
Відповідно до п.6.1 оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Пунктом 8.2 договору встановлено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі, щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних становить 5 років (п.10.3 договору).
Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін і діє в частині реалізації газу з 01.12.2016 до 31.03.2017, а в частині проведення розрахунків за газ – до їх повного здійснення (п. 12.1 договору).
За період з грудня 2016 року по лютий 2017 року позивач передав відповідачу природний газ на загальну суму 221 452,99грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.12.2016 на суму 79 716,43грн, від 31.01.2017 на суму 80 891,00грн та від 28.02.2017 на суму 60 845,90грн, які підписані представниками сторін та скріплені печатками сторін договору (а.с. 39-41).
Випискою банку з рахунка позивача підтверджено та не заперечується сторонами , що відповідач оплатив газ з порушенням строків, встановлених договором, а саме: поставлений у грудні 2016року газ відповідач оплатив 31.07.2017; поставлений у січні 2017 року газ відповідач оплатив частково 31.07.2017 (в сумі 1174,57грн), решту оплатив 28.09.2017 (в сумі 79 716, 43грн); поставлений у лютому 2017 року газ відповідач оплатив 28.09.2017 (а.с. 44-47).
За прострочення оплати газу позивач заявив до стягнення 24 569,33грн пені на підставі п.8.2 договору та на підставі ст. 625 ЦК України - 3 542,67грн 3% річних і 12 511,60грн інфляційних нарахувань, з яких:
- за прострочення оплати газу, поставленого у грудні 2016року, - 8 301,43грн пені за період з 26.01.2017 по 25.07.2017, 1 218,68грн 3% річних за період з 26.01.2017 по 30.07.2017, 5 399,59 грн інфляційних втрат за період лютого по червень 2017 року;
- за прострочення оплати газу, поставленого у січні 2017року, - 9 826,57грн пені та 1 403,80грн 3% річних за період з 28.02.2017 по 27.09.2017, 4 708,15грн інфляційних втрат за період з березня по серпень 2017 року;
- за прострочення оплати газу, поставленого у лютому 2017року, - 6 441,33грн пені та 920,19грн 3% річних за період з 28.03.2017 по 27.09.2017, 2 403,86грн інфляційних втрат за період з квітня по серпень 2017 року.
Пеня нарахована у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Згідно з частинами 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки( ч.1 ст.611 ЦК України).
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання( ч.3 ст. 549 ЦК України).
За приписами ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на підставі договору №5314/1617-ТЕ-21 від 29.11.2016 позивач передав відповідачу газ у грудні 2016 року на суму 79 716,43грн, в січні 2017 року - на суму 80 891,00грн та в лютому 2017 року - на суму 60 845,90грн, який підлягав оплаті до 25-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. Відповідач оплатив газ 31.07.2017 та 28.09.2017, тобто оплатив з порушенням встановлених строків.
Перевіривши розрахунок позивача, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що за порушення встановлених договором строків оплати газу правомірними та обгрунтованими є заявлені позивачем до стягнення 24 569,33грн пені, 3542, 67 грн 3% річних та 12506, 99 грн ( із 12511,60грн) інфляційних втрат.
Рішення суду першої інстанції в частині стягнення 3542, 67 грн 3% річних та 12506, 99 грн інфляційних втрат не оскаржене.
Позивач не погодився з рішенням суду в частині зменшення на 50% пені в сумі 12284,66грн , заявленої до стягнення, вважає зменшення пені безпідставним.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно з ч.1 ст. 233 ГК України якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
У постанові Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №921/110/18 вказано, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи, поставлений позивачем природний газ за договором постачання природного газу від 29.11.2016 використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води. Відповідач, в свою чергу, на підставі договорів про постачання теплової енергії поставляє теплову енергію споживачам, зокрема, ДПТНЗ «Миколаївський професійний ліцей», заборгованість якого перед відповідачем через відсутність фінансування станом на березень 2017 року становила 535 615,59грн та була погашена лише 27.09.2017, що підтверджено договорами від 08.11.2016 та від 26.07.2017, укладеними відповідачем з ліцеєм, листом ліцею №62 від 03.04.2017, в якому він підтверджує вказану суму заборгованості, та платіжними дорученнями №422 та № 423 від 27.09.2017 (а.с. 61-79). Матеріалами справи також підтверджено, що 28.09.2017 відповідач у повній сумі погасив заборгованість перед позивачем за поставлений газ.
Крім того, як вірно вказав суд першої інстанції, сума основного боргу погашена відповідачем до пред`явлення позову. Позивач не надав суду доказів понесення ним збитків та їх суми у зв`язку з несвоєчасною оплатою відповідачем вартості поставленого газу. Слід також врахувати, що крім стягнення пені позивач також заявив до стягнення 3% річних, які за своєю природою є компенсацією за користування належними до сплати позивачу коштами, та інфляційні нарахування, які є відшкодуванням втрат позивача, спричинених знеціненням грошових коштів, та які задоволені судом, що, в свою чергу, забезпечує захист майнових прав та інтересів позивача.
Водночас, апеляційний суд зазначає, що пеня – це фінансова санкція, спрямована на спонукання сторони до виконання зобов`язання, а не засіб для збагачення.
З огляду на викладене апеляційний суд відхиляє доводи скаржника та вважає, що суд першої інстанції, з урахуванням конкретних обставин даної справи, дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін, правомірно зменшив пеню на 50% та присудив до стягнення з відповідача на користь позивача 12 284,67грн пені, а в стягненні решти пені відмовив.
Згідно з ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Скаржником не доведено наявності підстав, визначених ст.277 ГПК України, для скасування чи зміни рішення та для задоволення апеляційної скарги. Таких підстав апеляційним судом також не встановлено.
Отже, рішення суду першої інстанції належить залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Судовий збір, сплачений скаржником при поданні апеляційної скарги, на підставі ст.129 ГПК України покладається на скаржника.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 236, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення Господарського суду Львівської області від 11.06.2019 у справі №914/669/19 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
2. Судовий збір за перегляд рішення апеляційним судом покладається на скаржника.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку у строки та в порядку, визначені ст. 288-291 ГПК України.
4. Справу повернути до місцевого господарського суду.
Головуючий суддя М.І. Хабіб
Суддя С.М. Бойко
Суддя Т.Б. Бонк