УХВАЛА
21 жовтня 2019 року
м. Київ
Справа № 927/91/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кушнір І.В. - головуючий, Погребняк В.Я., Мачульський Г.М.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Шалигинське» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2019 (повний текст складено 03.06.2019)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Шалигинське»
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Аратта-Агро»
2. Фізичної особи-підприємця Опанасюк Олександри Євгенівни
про визнання договору недійсним
ВСТАНОВИВ:
29.07.2019 (згідно із поштовим штемпелем на конверті) Товариством з обмеженою відповідальністю «Шалигинське» подано касаційну скаргу на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2019 безпосередньо до Касаційного господарського суду.
Витягом з протоколу передачі касаційної скарги раніше визначеному складу суду від 02.09.2019 року у справі №927/91/17 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Мачульський Г.М., Погребняк В.Я.
Ухвалою Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 927/91/17 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Шалигинське» залишено без руху до 11.10.2019 на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, оскільки скаржником до матеріалів скарги долучено платіжне доручення за яким не підтверджено зарахування відповідної суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України; витребувано матеріали справи №927/91/17 з Господарського суду Чернігівської області та/або з Північного апеляційного господарського суду, оскільки за відсутності матеріалів справи №927/91/17 неможливо дійти обґрунтованого висновку щодо поважності причин пропуску скаржником строку на касаційне оскарження; встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Шалигинське» строк усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали суду касаційної інстанції.
08.10.2019 скаржник звернувся до Касаційного господарського суду із заявою на виконання ухвали Верховного Суду від 11.09.2019 у справі №927/91/17. До заяви скаржник долучив квитанцію № N1EU63841М від 07.10.2019 на суму 2 756 грн.
20.09.2019 до Суду надійшли матеріали справи № 927/91/17.
Перевіривши матеріали поданої касаційної скарги, встановлено, що вона не відповідає вимогам статті 288 Господарського процесуального кодексу України.
Оскаржувана постанова Північного апеляційного господарського суду прийнята 27.05.2019, повний текст складено 03.06.2019. Таким чином, останнім днем строку подання касаційної скарги на зазначену постанову було 24.06.2019.
Скаржником касаційну скаргу на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2019 подано 29.07.2019, про що свідчить відбиток календарного штемпелю на поштовому конверті, тобто скаржником пропущено двадцятиденний строк, встановлений ст. 288 ГПК України для подання касаційної скарги.
До касаційної скарги додано клопотання про поновлення строку на її подання, яке обґрунтовано тим, що до 08.08.2019 скаржник копії постанови не отримував, у зв`язку з чим 08.07.2019 представником скаржника до апеляційного господарського суду було подано заяву про отримання копії постанови від 27.05.2019. Крім того, скаржник зазначив, що наявність повного тексту оскаржуваної постанови останньому стало відомо лише 11.07.2019 з ЄДРСР. Враховуючи зазначене, скаржник вважає, що беручи до уваги норми ст.288 ГПК України, має право на поновлення строку на касаційне оскарження.
Дослідивши доводи скаржника, суд, дійшов висновку, що клопотання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження є необґрунтованим, з наступних підстав.
Частиною 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Згідно зі ст.288 Господарського процесуального кодексу України:
"1. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
2. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
3. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу."
Згідно цієї норми суд касаційної інстанції, у кожному конкретному випадку повинен, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінки доводів щодо причин їх пропуску, зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску такого строку.
Відповідно до наведеної норми суд касаційної інстанції має оцінити доводи заявника, інші можливі обставини, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску такого строку.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Отже можливість поновлення пропущеного строку судом касаційної інстанції не є необмеженою, а вирішення цього питання пов`язується із наявністю поважних причин пропуску строку.
Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Таким чином вказане рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.
При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Відповідно до відмітки про відправлення на оригіналі процесуального документа копія постанови була направлена учасникам справи 03.06.2019, проте в матеріалах справи відсутні докази про невручення копії оскаржуваної постанови позивачу.
Згідно зі ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень":
"1. Рішення суду проголошується прилюдно, крім випадків, коли розгляд справи проводився у закритому судовому засіданні. Кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом.
2. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.
Якщо судовий розгляд відбувався у закритому судовому засіданні, судове рішення оприлюднюється з виключенням інформації, яка за рішенням суду щодо розгляду справи у закритому судовому засіданні підлягає захисту від розголошення."
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст.3 Закону України "Про доступ до судових рішень":
"1. Для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень.
2. Єдиний державний реєстр судових рішень (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
3. Суд загальної юрисдикції вносить до Реєстру всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту.
Доступ до окремих думок суддів через Реєстр забезпечується у тому самому порядку, що й до судового рішення, стосовно якого викладено окрему думку."
Відповідно до ч.ч. 1,3 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень":
"1. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
3. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин."
Згідно до ч.3 ст.6 Закону України "Про доступ до судових рішень" суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.
Постанова Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2017 у справі № 927/91/17 була оприлюднена в електронній формі в Єдиному державному реєстрі судових рішень 04.06.2017.
Враховуючи, що доводи, які зазначені у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження про те, що заявник не отримував копію оскаржуваної постанови, і саме не з вини заявника, не підтверджені належними доказами, а саме, інформацією Укрпошти, тому є неповажними.
Поряд з цим, як вбачається із протоколу судового засідання Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2019 у справі № 927/91/17, представник позивача адвокат Лещенко Ю.В. була присутня при проголошенні вступної та резолютивної частини постанови, відтак достеменно знала про негативний для позивача результат розгляду справи та мала можливість, у відповідності до вимог ч.1 ст.42 ГПК України, своєчасно ознайомитися з матеріалами справи, в т. ч. з судовим рішенням та отримати його копію.
Частиною 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України визначено, що касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
Вищевказане свідчить, що можливість подання касаційної скарги без порушень норм чинного законодавства залежала виключно від самого скаржника, а отже причини пропуску строку не є поважними.
З огляду на викладене, оскільки касаційну скаргу подано після закінчення строку встановленого для її подання та скаржником наведені підстави у заяві про поновлення строку визнані неповажними, то така касаційна скарга підлягає залишенню без руху на підставі частини 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 174, 234, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд -
У Х В А Л И В:
1.Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Шалигинське» залишити без руху до 21.11.2019.
2. Встановити Товариству з обмеженою відповідальністю «Шалигинське» строк усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали суду касаційної інстанції.
3. Товариству з обмеженою відповідальністю «Шалигинське» надати Касаційному господарському суду у складі Верховного Суду (01016, м. Київ, вул. О. Копиленка, 6) докази про дату вручення даної ухвали суду касаційної інстанції.
4. У разі усунення недоліків документи направити на адресу Касаційного господарського суду: 01016, м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І. Кушнір
Судді В. Погребняк
Г. Мачульський