ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Ухвала № 84792243

Озвучення тимчасово недоступне

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/3221/19 Номер провадження 11-сс/814/640/19

Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2019 року

м. Полтава

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:

головуючого - судді ОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю секретаря

судового засідання ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

власника майна ОСОБА_7

адвоката ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Полтава матеріали судового провадження за апеляційною скаргою власника майна ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 19.06.2019,

В С Т А Н О В И Л А :

Цією ухвалою клопотання слідчого Першого слідчого відділу Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві ОСОБА_9 , про арешт майна задоволено.

Накладено арешт на майно, надане свідком ОСОБА_7 в ході допиту 10.06.2019, а саме - блокнот, визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні №62019170000000057 постановою від 18.06.2019.

Місцем зберігання майна визначено Територіальне управління Державного бюро розслідувань у місті Полтаві за адресою: вул. Соборності, 37 м. Полтава.

Контроль за виконанням покладено на слідчого Першого слідчого відділу Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві ОСОБА_9 .

Таке рішення слідчий суддя мотивував метою забезпечення збереження у кримінальному провадженні №62019170000000057 від 01.02.2019, як речового доказу – блокноту наданого ОСОБА_7 .

В апеляційній скарзі власник майна ОСОБА_7 просить ухвалу слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтава від 19.06.2019 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 62019170000000057 від 01.02.2019 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 365 КК України – скасувати, та відмовити в накладенні арешту на блокнот.

Також апелянт просить визнати причини пропуску строку на апеляційне оскарження поважними та поновити строк на оскарження.

Свої вимоги апелянт щодо поновлення строку мотивує тим, що ОСОБА_7 не був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду клопотання про арешт майна в суді першої інстанції, оскаржувану ухвалу слідчого судді отримав 13.08.2019.

Щодо накладення арешту апелянт свої вимоги мотивує тим, що обмеження права власності на блокнот не є розумним та співрозмірним із завданням даного кримінального провадження і даний блокнот отримано незаконним шляхом, оскільки ОСОБА_7 добровільно блокнот не надавав поліції і на даний час з блокнотом ОСОБА_7 слідчі дії не проводяться.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення апелянта його представника-адвоката ОСОБА_8 , які підтримали апеляційну скаргу з підстав у ній наведених, прокурора, який заперечував проти апеляційної скарги та просив залишити оскаржувану ухвалу слідчого судді без змін, посилаючись на те, що даний блокнот визнано у кримінальному провадженні № 62019170000000057 від 01.02.2019 речовим доказом, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд дійшов висновку.

З матеріалів судової справи вбачається, що оскаржувана ухвала слідчого судді була постановлена без участі власника майна ОСОБА_7 , що підтверджується журналом судового засідання Октябрського районного суду м. Полтава від 19.06.2019(а.с.24).

Власник майна ОСОБА_7 отримав копію оскаржуваної ухвали 13.08.2019, а апеляційна скарга направлена на адресу апеляційного суду 16.08.2019, тому строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді не був пропущений, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 395 КПК України якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, то п`яти денний строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Положенням ч. 2 ст.170 КПК України визначено, що арешт майна допускається за для досягнення певної мети.

Слідчим у клопотанні метою для арешту майна зазначено збереження речового доказу у кримінальному провадженні та запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, як власником так і іншими особами.

В п. 1 ч. 2, 3 ст. 170 КПК України зазначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів та, в цьому випадку, накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно із ч.1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, на підставі наданих ініціатором клопотання матеріалів, повинен з`ясовувати обставини, визначені ч. 2 ст. 173 КПК України, зокрема, правову підставу для арешту майна.

Для з`ясування цих питань пов`язано із кваліфікацією злочину, що внесено до ЄРДР і саме це питання передує з`ясуванню визначених ст. 170 КПК України підстав та меті забезпечення кримінального провадження.

Під час апеляційного перегляду встановлено, що Першим слідчим відділом Територіального управління Державного бюро розслідувань, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62019170000000057 від 01.02.2019 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 365 КК України, за фактом зловживання службовим становищем службовими особами територіальних підрозділів Держлісагенства в інтересах суб`єктів господарської діяльності та перевищення службових повноважень працівниками правоохоронних органів Полтавської області.

Досудовим розслідуванням встановлено, що на території Полтавської області сформована злочинна група до складу якої входять службові особи Полтавського обласного управління лісового мисливського господарства, ДП «Полтавське лісове господарство» (ЄДРПОУ 25172647), ДП «ПДДП «Полтаваоблагроліс» (ЄДРПОУ 40188716), ДП «Гадяцьке лісове господарство» (ЄДРПОУ 00992711), що є працівниками правоохоронного органу (Державна лісова охорона) та службові особи ТОВ «ТЕХНО-ФОРЕСТ» (ЄДРПОУ 41646655), ФОП ОСОБА_10 (ІПН НОМЕР_1 ) та ФОП ОСОБА_11 (ІПН НОМЕР_2 ), які діючи умисно, з корисливих мотивів, зловживаючи своїм службовим становищем здійснюють привласнення деревини Державного лісового фонду України, яка в подальшому після переробки реалізується на експорт, з метою отримання неправомірної вигоди.

Організаторами даної злочинної схеми є ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які використовуючи свої зв`язки в Полтавському обласному управлінні лісового та мисливського господарства та в державних лісогосподарських підприємствах, а саме із заступником начальника управління ОСОБА_12 , директором ДП «Полтавський лісгосп» ОСОБА_13 , директором ДП «Гадяцьке лісове господарство» ОСОБА_14 , директором ДП «ПДПЛ «Полтаваоблагроліс» ОСОБА_15 , налагодили схему розкрадання деревини під час рубок догляду та рубок головного користування.

Директор ДП «Полтавське лісове господарство» ОСОБА_13 разом з підлеглими йому лісничим Борівського лісництва ОСОБА_16 , лісничим Руднянського лісництва ОСОБА_17 , майстром лісу Борівського лісництва ОСОБА_18 та старшим майстром лісу Рублівського лісництва ОСОБА_19 з метою протиправного збагачення, вчиняють дії спрямовані на створення лишків деревини, яку в подальшому зловживаючи своїм службовим становищем реалізовують ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , під документи ТОВ «ТЕХНО-ФОРЕСТ», шляхом внесення недостовірних відомостей до товаросупровідних документів щодо якості, сорту лісопродукції та її об`єму з наступною її переробкою та реалізацією на експорт. За отриману таким чином деревину ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , розраховуються із зазначеними вище особами готівкою, передача яких відбувається в офісі ФОП ОСОБА_11 розташованому за адресою АДРЕСА_1 та приміщенні Борівського лісництва ДП «Полтавське лісове господарство» розташованому за адресою с. Борівське Котелевського р-ну. Полтавської обл.

Для реалізації злочинної схеми та з метою реалізації на експорт пиломатеріалу, отриманого з викраденої деревини, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , із використанням зв`язків в Полтавському обласному управлінні лісового та мисливського господарства, а саме, за сприяння заступника начальника управління ОСОБА_12 , здійснюють експорт дошки обрізної за сертифікатами про походження пиломатеріалів, які містять недостовірні дані.

За даними протоколу огляду від 18.06.2019 поліцейськими було оглянуто блокнот із записами: розрахунків та фактів зловживання службовим становищем службовими особами територіальних підрозділів Держлісагенства в інтересах суб`єктів господарської діяльності, наданого добровільно ОСОБА_7 -лісорубом 6–го розряду ФОП ОСОБА_10 під час допиту його, як свідка 10.06.2019 (а.с.9-16).

Відповідно до даних протоколу допиту ОСОБА_7 лісорубом 6–го розряду ФОП ОСОБА_10 , як свідка останній добровільно видав блокнот і повідомив, що блокнот містить розрахунки та облік заготовленої деревини (а.с. 9-14). Отже, доводи ОСОБА_7 про те, що він не надавав добровільно блокнот є неспроможними.

Вказаний блокнот, постановою слідчого Першого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві ОСОБА_9 від 18.06.2019 визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 62019170000000057 від 01.02.2019 (а.с.17-20).

Посилаючись на наведене вище слідчий Першого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві ОСОБА_9 звернувся з клопотанням погоджене прокурором відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 до слідчого судді про накладення арешту на майно надане свідком ОСОБА_7 в ході допиту 10.06.2019, а саме – блокнот, як на речовий доказ у кримінальному провадженні № 62019170000000057 від 01.02.2019.

З постановою слідчого про визнання речовим доказом блокнота у кримінальному провадженні № 62019170000000057 від 01.02.2019 погоджується колегія суддів, оскільки даний блокнот, підпадає під ознаки зазначені у ст. 9 8 КПК України, а тому на нього правильно накладено арешт слідчим суддею. З огляду на це у цій частині апеляційна скарга є необґрунтованою.

Колегія суддів, обговорюючи доводи апеляційної скарги щодо накладення арешту на майно, яке належить ОСОБА_7 і було добровільно надано останнім поліції, враховує ч.3 ст. 170 КПК України відповідно до якої арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, що і було враховано слідчим суддею при постановленні оскаржуваної ухвали.

З огляду на наведені вище приписи ст.ст. 98,170,171,172,173 КПК України та виходячи з підстав розумності та співрозмірності обмеження права власності, завданням кримінального провадження, накладення арешту на речовий доказ, який був долучений постановою слідчого до матеріалів кримінального провадження № 62019170000000057 від 01.02.2019, а саме: блокнот задля збереження речового доказу у кримінальному провадженні та запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, як власником так і іншими особами.

З огляду на це апеляційна скарга, є необґрунтованою.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законне та обґрунтоване рішення, колегією суддів - не виявлено.

З огляду на вказане підстав для скасування ухвали слідчого судді, як про це вказує апелянт в апеляційній скарзі, колегією суддів не встановлено.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 – залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 19.06.2019 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4

Ухвала № 81753528

Відкрити повний перегляд

Дата документу 14.05.2019

Справа № 554/3221/19

Справа 554/3221/19

1кс/554/6948/2019

У Х В А Л А

Іменем України

14 травня 2019 року м. Полтава

Октябрський районний суд м. Полтави в складі: слідчого судді - ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві клопотання ОСОБА_3 про повернення незаконно вилученого майна ,-

ВСТАНОВИВ:

До Октябрського районного суду м. Полтави надійшло клопотання ОСОБА_3 про повернення вилученого майна, відповідно до якого заявник просила зобов`язати слідчий відділ слідчого управління територіального управління Державного бюро розслідувань у м. Полтаві негайно повернути їй вилучене з автомобіля ВАЗ -2121, д.н.з. НОМЕР_1 майно, в рамках кримінального провадження № 62019170000000057 від 01.02.2019 року, зазначене в протоколі обшуку від 07.05.2019 року і в описі « вилучених під час обшуку документів і речей» від 07.05.2019 року а саме: - стільниковий телефон «NOMI 1245»; стільниковий телефон « Lenovo А6000 Black».

Скарга мотивована тим, що в рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62019170000000057 від 01.02.2019 року 07 травня 2019 року на підставі ухвали слідчого судді № 554/3221/19 було проведено обшук автомобіля за адресою по пров. Ставковому в с. Глобівка, Котелевського району Полтавської області. Вказує, що в ухвалі суду не зазначено про дозвіл на вилучення стільникових телефонів й тим більше, які належать третій особі, також зазначає, що вилучення телефонів позбавило її нормального та повноцінного життєдіяльності і соціальних зв`язків, оскільки вона працює в пологовому будинку Першої міської лікарні й природно постійно повинна перебувати на зв`язку з лікарнею. Крім того у неї є малолітній син, який потребує догляду а вилучення її телефонів позбавило її можливості здійснювати належний догляд за сином, мати з ним постійний зв`язок.

Заявниця у судове засіданні не з`явилась, її представник просив розглядати клопотання без його участі.

Слідчий у судове засідання не з`явився, на електронну адресу суду надійшла заява з проханням відкласти слухання справи.

Перевіривши матеріали, додані до клопотання, суд вважає, що клопотання обґрунтоване та підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з ч.1 ст. 234 КПК України обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.

У відповідності до положень п.6 ч.2 ст.235 КПК України в ухвалі про дозвіл на обшук має бути зазначено: речі, документи або осіб, для виявлення яких проводиться обшук. В ч.7 ст.236 КПК України зазначено, що: вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Відповідно до ч.7 ст.236 КПК України вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Таким чином з наведених норм Кодексу випливає, що речі та документи, перелік яких вказаний в ухвалі слідчого судді, не належать до тимчасово вилученого майна, а речі та документи, які не зазначені в ухвалі слідчого судді і які не вилучені законом з обігу, у випадку їх вилучення є тимчасово вилученим майном.

Відповідно доч.1ст.167КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

Судом встановлено та підтверджено документально, що першим слідчим відділом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62019170000000057 від 01.02.2019 за ч. 2 ст. 364 КК України за фактом зловживання службовим становищем службовими особами територіальних підрозділів Держлісагенства.

Ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 22.04.2019 року було надано дозвіл на проведення обшуку в рамках вищевказаного кримінального провадження а саме надано дозвіл слідчим ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та процесуальним керівникам – прокурорам групи прокурорів у кримінальному провадженні ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та іншим слідчим і прокурорам що входять до складу груп по даному провадженню, на проведення обшуку в автомобілі ВАЗ 21213, 2004 року випуску, зеленого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , яким користується ОСОБА_17 та на праві власності належить його дружині, ОСОБА_3 з метою виявлення та вилучення наступних речей і документів, а саме: щодо реалізації лісоматеріалів, послуг з виконання лісосічних робіт, придбання матеріальних цінностей, документи щодо планування та відведення рубок, документи з первинного обліку лісо продукції, щоденники приймання лісу від заготівлі (Форма ЛГ-4), наряд-акти на виконання робіт та акти прийому-передачі (Форма ЛГ-1. ЛГ-7), документи щодо зовнішньоекономічної діяльності, відомості обліку виготовленої продукції переробки деревини і витрат сировини (Форма ЛГ-15), журнали надходження лісо продукції (Форма ЛГ-10), змінного рапорту (Форма ЛГ-14), наряду-акту на переробку деревини (Форма ЛГ-13), книги обліку, записники, чорнові записи, товарно-транспортні накладні, електронні носії інформації на яких містяться вищевказані документи, банківські картки, які використовуються учасниками злочинної схеми для розрахунків між собою та використовуються для надання та отримання неправомірної грошової винагороди.

Згідно долученого до матеріалів клопотання опису вилучених під час обшуку документів і речей, який є додатком до протоколу обшуку від 07.05.2019 року вбачається, що окрім іншого в ході обшуку було вилучено мобільний телефон «NOMI 1245» та мобільний телефон « Lenovo А6000 Black».

Суд вважає, що при вирішенні питання про вилучення майна перш за все слід виходити з того, що метою такого вилучення є збереження речових доказів у конкретному кримінальному провадженні, а не припинення господарської діяльності субєктів господарювання шляхом вилучення в нього майна або встановлення заборони ним користуватися. Вилучене під час обшуку майно не відповідає критеріям речових доказів у вказаному кримінальному провадженні. Дане майно також не перебуває у власності підозрюваного або обвинуваченого, що виключає можливість його вилучення з метою збереження речових доказів та відповідно забезпечення конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; також воно не перебуває у власності підозрюваного або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягає спеціальній конфіскації, що виключає застосування такої підстави для накладення арешту, як забезпечення спеціальної конфіскації. Відсутність в провадженні потерпілого та цивільних позовів виключає вилучення цього майна з метою забезпечення відшкодування шкоди. Разом з тим, неможливо вважати такими щодо яких надано дозвіл на відшукання та вилучення предмети, речі, які не ідентифіковані за родовими ознаками, тобто такі які неможливо ідентифікувати серед інших аналогічних їм, оскільки таке формулювання не узгоджується з положеннями ч.2 ст.235 КПК України.

Відповідно дост. 9 Кримінального процесуального кодексу Українипід час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватись вимогКонституції України, Кримінального Процесуального Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Відповідно дост. 16 Кримінального процесуального кодексу Українипозбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно дост. 30 Конституції Україникожному гарантується недоторканність житла. Не допускається проникнення до житла чи іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.

Стаття 55 Конституції Україникожному гарантує право на оскарження рішень, дії чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ч. 5ст. 171 КПК Україниклопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.

Відповідно дост.236 КПК Українивилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукування в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Згідно із ч. 1ст. 100 КПК Україниречовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу.

Відомостей щодо наявності ухвал про арешт тимчасово вилученого в результаті обшуку майна немає, що, згідно положень ст. 169 КПК України, є підставою для невідкладного повернення такого майна власнику, чого досі не було здійснено.

Проте, у відповідно дост. 169 КПК України, тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; у випадках, передбачених частиною п`ятою статті171, частиною шостою статті173цьогоКодексу; у разі скасування арешту.

Кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями, визначають зміст і спрямованість держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ст. 8 КПК України). Суддя, здійснюючи правосуддя, згідно зіст. 129 Конституції України, зобов`язаний керуватися саме верховенством права.

У ст. 1 Першого Протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 р. встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Отже, відповідно до наведених положень Конвенції, позбавлення майна в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, є допустимим.

Варто зазначити, що Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» (Sporrongand L nnroth v. Sweden) від 23.09.1982 р., заяви №7151/75, №7152/75, встановив, що втручання у право власності допустиме лише тоді, коли воно переслідує «легітимну мету» в суспільних інтересах, а втручання у право безперешкодного користування своїм майном передбачає «справедливу рівновагу» між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав людини.

У справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania), п. 78, ЄСПЛ звернув увагу на те, що у процесі вирішення питання виправданості такого втручання необхідно підтримувати «справедливу рівновагу» між загальним інтересом суспільства та захистом основних прав конкретної особи. Необхідну рівновагу не буде забезпечено, якщо відповідна особа несе «особистий і надмірний тягар».

Отже, вирішуючи питання додержання права власності, ЄСПЛ виходить з того, чи здійснювалося позбавлення майна згідно з умовами, передбаченими національним законодавством держави, чи переслідувало таке втручання «легітимну мету», чи була забезпечена «справедлива рівновага» між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав людини. Якщо перша вимога повинна бути чітко визначена в національному законодавстві, то наявність «легітимної мети» та «справедливої рівноваги» визначаються в кожному конкретному випадку, виходячи з обставин справи.

В силу положень кримінального процесуального законодавства на учасників судового процесу покладається обов`язок щодо доведення правомірності своїх дій.

Тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено, за всіх обставин, передбачених ст.169 КПК України.

З урахуванням всього наведеного вище, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання про повернення тимчасово вилученого майна підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.7,26,167,170,173,174,303, 532 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Клопотання ОСОБА_3 про повернення вилученого майна - задовольнити.

Зобов`язати слідчий відділ слідчого управління територіального управління Державного бюро розслідувань у м. Полтаві негайно повернути ОСОБА_3 вилучене з автомобіля ВАЗ -2121, д.н.з. НОМЕР_1 майно, в рамках кримінального провадження № 62019170000000057 від 01.02.2019 року, зазначене в протоколі обшуку від 07.05.2019 року і в описі « вилучених під час обшуку документів і речей» від 07.05.2019 року а саме: - стільниковий телефон «NOMI 1245»; стільниковий телефон « Lenovo А6000 Black».

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1