USRCD

Unified State Register
of Court Decisions

Ухвала № 83412993

Reading aloud is unavailable for now

УХВАЛА

02 серпня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/2354/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Банаська О. О. - головуючого, Катеринчук Л. Й., Пєскова В. Г.

розглянув матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Платинум Банк"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.03.2019

у складі судді Літвінової М. Є.

та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.06.2019

у складі колегії суддів: Коробенка Г. П. - головуючого, Козир Т. П., Кравчука Г. А.

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Платинум Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Платинум Банк"

до Публічного акціонерного товариства "Укрпромтеплиця"

про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

15.07.2019 Публічне акціонерне товариство "Платинум Банк" звернулося безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою від 11.07.2019 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.03.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.06.2019 у справі № 910/2354/19.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/2354/19 було визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: Банаська О. О. - головуючого, Васьковського О. В., Пєскова В. Г., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги апеляційної скарги, заяви) між суддями від 23.07.2019.

У зв`язку з відпусткою судді Васьковського О. В. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/2354/19 визначено колегію суддів у складі: Банаська О. О. - головуючого, Катеринчук Л. Й., Пєскова В. Г., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 01.08.2019.

Проаналізувавши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Платинум Банк", суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі, з огляду на таке.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно з пункту 8 частини 1 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

За змістом частини другої статті 17 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Як убачається зі матеріалів касаційної скарги, об`єктом касаційного оскарження у даній справі є ухвала Господарського суду міста Києва від 25.03.2019 у справі про відмову у забезпеченні позову та постанова північного апеляційного господарського суду від 20.06.2019, якою залишено без змін зазначену ухвалу суду.

Відповідно до частини 2 статті 6 та частини 2 статті 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із пунктом 9 частини 3 статті 2 ГПК України одним із принципів господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках.

Відповідно до частини восьмої статті 140 ГПК України ухвалу про забезпечення позову або відмову в забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Разом з тим пунктом 2 частини 1 статті 287 ГПК визначено перелік ухвал суду першої інстанції, на які може бути подано касаційну скаргу після їх перегляду в апеляційному порядку. Зокрема, до їх числа належать ухвали, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 частини 1 статті 255 цього Кодексу.

Ухвали про скасування забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову, відмову у скасуванні чи замінні заходів забезпечення позову (пункт 4 частини 1 статті 255 ГПК України), до переліку таких ухвал не віднесено.

Суд відзначає, що хоча стаття 140 ГПК України і передбачає право "заінтересованих осіб" на оскарження ухвали про відмову в забезпеченні позову, однак при цьому вона не визначає "інстанційної" можливості використання такого права, тобто пряме касаційне оскарження названої ухвали цією статтею не гарантується.

Водночас наведені вище приписи статті 287 ГПК України не містять положень щодо можливості оскарження таких ухвал (про відмову у забезпеченні позову) до касаційного суду окремо від судового рішення по суті справи.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги за змістом норм законодавства можуть бути більш суворими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France від 23.10.1996; Brualla Gomes de la Torre v. Spain від 19.12.1997).

Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження.

Наявність вичерпного переліку ухвал суду першої інстанції, які після їх перегляду в апеляційному порядку можуть бути оскаржені до касаційного суду, не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" у праві на звернення до касаційного суду зумовлено виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким має на меті забезпечити сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду", що повністю узгоджується з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, положеннями Конституції України, завданнями і принципами господарського судочинства.

Отже, виходячи зі змісту приписів пункту 2 частини 1 статті 287 ГПК України, зазначена ухвала про відмову у забезпеченні позову касаційному оскарженню не підлягає.

Суд звертає увагу скаржника на те, що висловлена касаційним судом позиція у цій ухвалі відповідає позиції, наведеній у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18, у якій зроблено правовий висновок, що положення частини 8 статті 140 ГПК України гарантують особі право саме на апеляційне оскарження ухвал суду першої інстанції про відмову в забезпеченні позову, тоді як приписи статті 287 ГПК України виключають можливість оскарження таких ухвал до касаційного суду.

Водночас, слід зазначити, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

У справі ЄСПЛ "Sunday Times v. United Kingdom" суд вказав, що прописаний у Конвенції термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. Суд стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та засади моральності суспільства.

До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною порадою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.

Вислови "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (рішення ЄСПЛ у справі "Steel and others v. The United Kingdom").

Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

Зважаючи на викладене, судом не беруться до уваги доводи скаржника із посиланням статтю 129 Конституції України та рішення Конституційного Суду України щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З огляду на вказане, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі № 910/2354/19 за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Платинум Банк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.03.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.06.2019 у справі № 910/2354/19 на підставі пункту 1 частини 1 статті 293 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 234, 235, 287, 293, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Платинум Банк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.03.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.06.2019 у справі № 910/2354/19.

2. Копію ухвали надіслати учасникам справи, Публічному акціонерному товариству "Платинум Банк" з матеріалами касаційної скарги та доданими до неї матеріалами, у тому числі платіжним дорученням № 179993 (#2096435601) від 12.07.2019 про сплату судового збору на суму 1 921,00 грн.

3. Копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. О. Банасько

Судді Л. Й. Катеринчук

В. Г. Пєсков