ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Постанова № 83385695

Озвучення тимчасово недоступне

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 552/2002/18 Номер провадження 22-ц/814/1959/19

Головуючий у 1-й інстанції Кузіна Ж. В. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2019 року

м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого – судді - доповідача Дорош А.І.

Суддів: Лобова О.А., Триголова В.М.

при секретарі Ачкасовій О.Н.

учасники справи:

представник позивача – адвокат Семенко Б.М.

переглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Київського районного суду м. Полтави від 22 квітня 2019, ухвалене суддею Кузіною Ж.В., повний текст рішення складено - 26 квітня 2019 року

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова група «Інтерпап» до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди, завданої товариству, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова група «Інтерпап» звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди, завданої товариству.

Позовна заява мотивована тим, що рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова група «Інтерпап» (далі ТОВ ТГ «Інтерпап») ОСОБА_1 призначено на посаду генерального директора ТОВ ТГ «Інтерпап», яка з 01.07.2007 року безпосередньо приступила до виконання обов`язків. Перебуваючи на вказаній посаді, відповідач неодноразово зловживала посадовими обов`язками та здійснила розкрадання, розтрату та недостачу грошових коштів та майна товариства. ТОВ ТГ «Інтерпап» просило стягнути з ОСОБА_1 на свою матеріальну шкоду у розмірі 4 815 381,00 грн. та судові витрати у розмірі 73 111,80 грн.

У подальшому 12.10.2018 р. позивач надав суду заяву про зменшення позовних вимог та просив стягнути з відповідача на свою користь 4 715 501,00 грн. за виключенням суми 99 880,00 грн., оскільки ТОВ «Гібар-Профі» відвантажив товар (будівельні матеріали) на вказану суму, яка є еквівалентною сумі безпідставно оплачених ОСОБА_2 , коштів за платіжним дорученням від 13.02.2018 р. (т. 1 а.с. 198).

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 22 квітня 2019 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова група «Інтерпап» - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова група «Інтерпап» шкоду у розмірі 4 715 501 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова група «Інтерпап» судові витрати у розмірі 70 732 грн. 52 коп.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач, перебуваючи на посаді генерального директора ТОВ ТГ «Інтерпап», була наділена повноваженнями щодо розпорядження коштами, укладенням будь-яких угод від імені ТОВ ТГ «Інтерпап», у тому числі і підпису договору № 30/09 відповідального зберігання від 30.09.2017 року, договору поставки № 14/122/17-1 від 14.12.2017 року. За шкоду, заподіяну внаслідок порушення трудових обов`язків, працівник несе відповідальність перед підприємством (установою, організацією), з яким перебуває в трудових відносинах. З ОСОБА_1 укладено договір про повну матеріальну відповідальність. Відповідно до ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність, за шкоду заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей. Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати з підстав порушення судом норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ ТГ «Інтерпап» до ОСОБА_1 .

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення посилається на ч. 1ст. 1166 ЦК України, проте судом не встановлено та не зазначено у чому саме полягає неправомірність дій або рішень відповідача, які спричинили матеріальну шкоду позивачу, не встановлено та не зазначено про наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між завданими збитками та діями відповідача. За час перебування ОСОБА_1 на посаді генерального директора ТОВ ТГ «Інтерпап» не вчинялося жодних неправомірних дій та не приймалося неправомірних рішень, які б могли спричинити матеріальну шкоду позивачу, що підтверджується матеріалами справи, оскільки при прийнятті рішення суд першої інстанції не зазначає, які саме дії або рішення відповідача були неправомірними. Посилання суду першої інстанції на те, що ОСОБА_1 укладено договори відповідального зберігання та надання складських послуг, у зв`язку з чим заподіяно матеріальну шкоду, є безпідставним, оскільки договори, на які суд першої інстанції посилається, як на одну з підстав стягнення на користь позивача шкоди, є діючими та в судовому порядку не оскаржувались. Суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не застосував норму матеріального права, а саме вимоги ч. 1 ст. 204 ЦК України, відповідно до положень якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначає, шо суд неправильно застосував норму матеріального права, а саме вимоги наказу Міністерства праці України від 12.05.1996 р. № 43, положеннями якого затверджено Перелік робіт, при виконанні яких може запроваджуватися колективна (бригадна) матеріальна відповідальність, умови її застосування і Типового договору про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність. У зазначеному переліку відсутня посада та вид роботи, виконання якої покладено на ОСОБА_1 посадовими обов`язками як на генерального директора, і взагалі вказує, що не підписувала зі свого боку договір про повну матеріальну відповідальність від 01.07.2017 р. і на даний час він оскаржується нею у суді м. Дніпра. Також судом першої інстанції невірно застосовано норму матеріального права, а саме вимоги Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 року № 879. Інвентаризація ТОВ ТГ «Інтерпап» проводилася 23.03.2018 року без участі ОСОБА_1 , як матеріально відповідальної особи, оскільки на час проведення інвентаризації остання перебувала на посаді генерального директора ТОВ ТГ «Інтерпап» і була звільнена з посади 26.03.2018 р. Суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення посилається на висновок судово-економічної експертизи від 20.07.2018 року та висновок експертизи № 2049 від 25.10.2018 року, котрі проведені в рамках кримінального провадження № 42018171010000099, які в свою чергу є недопустимими доказами у справі. В рамках вищезазначеного кримінального провадження не доведено вину ОСОБА_1 вироком суду. Суд першої інстанції прийняв рішення у справі без участі відповідача та її представника, чим порушив її процесуальне право на всесторонній та об`єктивний розгляд справи за її участі.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «ТГ «Інтерпап» - адвокат Семенко Б.М. просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

У судове засідання апеляційного суду, яке призначалося на 31.07.2019 р. 10 год 40 хв., не з`явилася відповідач ОСОБА_1 , в день розгляду справи об 11 год 15 хв. вона подала заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням її на лікарняному, що вона не має можливості прибути у судове засідання, проте, відповідач ОСОБА_1 не надала доказів на підтвердження поважної причини неявки у судове засідання, заява не містить додатків із зазначенням доказів про причини неявки, не додано лист непрацездатності чи довідка про хворобу. Оскільки відповідач на надала доказів причини своєї неявки, апеляційний суд позбавлений можливості визнати їх поважними.

Згідно ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що наказом № 01-ОК від 01.07.2007 року ОСОБА_1 згідно рішення загальних зборів учасників товариства (протокол № 1 від 10.05.2017 року) призначено на посаду генерального директора ТОВ ТГ «Інтерпап» (т.1 а.с. 31).

Обов`язки та права генерального директора товариства обумовлені п. 9.10. та 9.11. Статуту ТОВ ТГ «Інтерпап», який зареєстрований 25 грудня 2015 року, у тому числі з правом першого підпису усіх документів товариства, фінансових та банківських; має право розпоряджатися майном та коштами товариства в межах, що визначені зборами учасників товариства (т.1 а.с. 25).

Згідно договору про повну матеріальну відповідальність від 01.07.2017 року, який укладений між ТОВ ТГ «Інтерпап» та ОСОБА_1 , остання в порядку та на умовах, визначених цим договором, та на підставі ст. 134 та ст. 135-1 КЗпП України прийняла на себе повну матеріальну відповідальність за всі товарно-матеріальні цінності, грошові кошти, які будуть отримані нею під час виконання посадових обов`язків. Працівник зобов`язується відшкодувати недостачу та заподіяну шкоду товариству внаслідок оплати по договорам вказаним в цьому пункті (пункт 3) та п.1 цього договору, шкоду відповідним товарно-матеріальним цінностям в повному обсязі (т. 1 а.с. 161).

30.09.2017 року між ТОВ ТГ «Інтерпап» (поклажодавець) та ТОВ «ВІ-Славія груп» (зберігач) укладений договір № 30/09 відповідального зберігання, відповідно до п.1.1. якого поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання товари, які належать поклажодавцеві за правом власності, що надалі іменується як «Майно».

Згідно п.4.2. договору вартість послуг відповідального зберігання за один місяць складає 319 986 грн. без ПДВ.

Згідно п. 7.1. договору даний договір набуває чинності з 01.10.2017 року після його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2018 року (включно).

Зазначений договір від ТОВ ТГ «Інтерпап» підписаний генеральним директором ОСОБА_1 – відповідачем по справі (т. 1 а.с. 33 - 36).

За період з 27.12.2017 року по 29.01.2018 року ТОВ ТГ «Інтерпап» на користь ТОВ «ВІ-СЛАВІЯ ГРУП» за послуги відповідального зберігання здійснено оплату на загальну сумі 3 839 832, 00 грн., а саме:

-по платіжним дорученням від 27.12.2017 року за № 638 на суму 300 000 грн., № 967 на суму 300 000 грн., №1820 на суму 359 958 грн. (т. 1 а.с. 199, 200, 204 );

-по платіжним дорученням від 26.01.2018 року за № 53 на суму 440 000 грн., № 54 на суму 400 000 грн., № 75 на суму 470 000 грн., № 160 на суму 759 958 грн., № 164 на суму 100 000 грн., № 188 на суму 130 042 грн., № 189 на суму 100 000 грн. (т. 1 а.с. 205 - 209, 211-212);

-по платіжним дорученням від 29.01.2018 року за № 57 на суму 220 000 грн., № 191 на суму 259 874 грн. (т.1 а.с. 210, 213).

Як вбачається з відомостей щодо діючих договорів відповідального зберігання та надання складських послуг у 2017 році, між ТОВ ТГ «Інтерпап» та іншими юридичними особами (всього 22 юридичні особи) протягом 2014 - 2017 років укладались договори відповідального зберігання та надання складських послуг, по яким протягом 2017 року ТОВ ТГ «Інтерпап» проводило оплату (т. 1 а.с.187 - 188).

14.12.2017 року між ТОВ ТГ «Інтерпап» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Стамблер» (постачальник) укладено договір поставки № 14/12/17-1 (т.1 а.с. 57-58).

Згідно п.1.1. договору постачальник зобов`язується поставити покупцеві визначений цим договором товар, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити вказаний товар. Специфікацією визначено асортимент продукції – комп`ютерна техніка на суму 875 669 грн. ( без ПДВ), а з ПДВ – 1 050 802,80 грн., а саме:

-монітор Philips 21.5" 223V5LHSB/Ol Black – 1 шт. вартість 3 124 грн.;

-відеокарта GF GTX 1070 8GB GDDR5 Dual Palit (NE5l070015Р2-104D) бн - 26 штук вартість 318 760 грн.;

-ноутбук Dell XPS 1З (X3716S3NІW-60S) - 1шт. вартість 51 525 грн.;

-ноутбук Asus UX530UX (UX530UX-FY009R) - 1 шт. вартість 44 000 грн.;

-ноутбук Acer Aspire 5 A515-51G-7915 (NX.GP5EU .027) - 2 шт. вартість 47 676 грн.;

-відеокарта GF GTX 1 070 Ті 8G8 GDDR5 Strix Gaming Asus (ROG-STRIX –GTX1070TI-8G-GAMING) - 4 штуки вартістю 69 300 грн.;

-відеокарта GF GTX І 070 Ті 8G8 GDDR5 Gaming MSI GeForse GTX GAМlNG 8G - 8 штук вартістю 136 304 грн.;

-принтер А4 НР LG Enterprise M607n K0Q14A - 3 штуки вартістю 45 675 грн.;

-персональний комп`ютер НР 280 G2 МТ (W4A48ES) - 3 штуки вартістю 44 475 грн.;

-монітор DELL 25" U2518D (210-AМRR) IPS Black - 6 штук вартістю 70 878 грн.;

-модуль пам`яті DDR4 2xl6GВ/2400 Kingston HyperX Fury Black (HX424C15FBK2/32) - 4 штуки вартістю 43 952 грн.

Вищевказаний договір підписаний від ТОВ ТГ «Інтерпап» генеральним директором ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 58).

Згідно товарно-транспортної накладної № 1412-17 від 14.12.2017 року ТОВ «Стамблер» доставив на ТОВ ТГ «Інтерпап» комп`ютерну техніку на загальну суму 1 050 802.80 грн., яку прийняла генеральний директор ТОВ ТГ «Інтерпап» ОСОБА_1 , що підтверджується підписом даної особи та печаткою товариства (т.1 а.с. 61 - 62).

Згідно протоколу інвентаризаційної комісії від 23.03.2018 року, затвердженого фінансовим директором ТОВ ТГ «Інтерпап» 29.03.2018 року, станом на 29.03.2018 року встановлено відсутність товарно-матеріальних цінностей на суму 875 669 грн. Встановлено відсутність вищезазначеної комп`ютерної техніки, яка відображена у специфікації до договору поставки від 14.12.2017 року ( т.1 а.с. 59).

20.07.2018 року в рамках кримінальному провадженні № 42018171010000099 проведена судова економічна експертиза, на вирішення якої поставлені питання, серед яких чи підтверджується документально висновки інвентаризації ТОВ ТГ «Інтерпап», оформлені протоколом від 23.03.2018 року.

Згідно висновку №1290/1291 судової економічної експертизи, висновки інвентаризації ТОВ ТГ «Інтерпап», оформлені протоколом від 23.03.2018 року документально підтверджуються. У бухгалтерському обліку ТОВ ТГ «Інтерпап» за наслідками службового розслідування та проведення інвентаризації, якими встановлено укладення договору відповідального зберігання, нестачу комп`ютерної техніки та палива, списано товарно-матеріальні цінності та грошові кошти в сумі 4 990 693,90 грн. за рахунок фінансово-господарської діяльності підприємства як збитки (т. 1 а.с. 63 - 64).

Також в ході досудового розслідування вказаного кримінального провадження, згідно ухвали слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 12.10.2018 року призначено судову почеркознавчу експертизу.

Відповідно до висновку експертизи № 2049 від 25.10.2018 року (т.2 а.с. 65-79) підпис у графі «покупець» договору поставки № 14/12/17-1 від 14.12.2017 року виконаний ОСОБА_1 .

Підпис у графі «Покупець» специфікації від 14.12.2017 року додатку № 1 до договору поставки № 14/12/17-1 від 14.12.2017 року виконаний ОСОБА_1 .

Підпис у графі «Прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача)» товарно-транспортної накладної № 1412-17 від 14.12.2017 року виконаний ОСОБА_1 .

Підпис у графі «Генеральний директор ОСОБА_1 » договору № 30/09 відповідального зберігання від 30.09.2017 року виконаний ОСОБА_1 .

Підпис у графі «Працівник» договору про повну матеріальну відповідальність від 01.07.2007 року виконаний ОСОБА_1 .

У судовому засіданні у суді першої інстанції належними доказами встановлено, що відповідач, перебуваючи на посаді генерального директора ТОВ ТГ «Інтерпап», була наділена повноваженнями щодо розпорядження коштами, укладенням будь-яких угод від імені ТОВ ТГ «Інтерпап».

У судовому засіданні у суді першої інстанції здобуто достатньо доказів щодо укладення відповідачем договору № 30/09 відповідального зберігання від 30 вересня 2017 року, договору поставки № 14/122/17-1 від 14 грудня 2017 року.

Суду першої інстанції наданий належний доказ щодо укладення відповідачем договору про повну матеріальну відповідальність.

Апеляційний суд у складі колегії суддів погоджується з висновка суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Предметом даного спору є стягнення шкоди у розмірі 4 715 501 грн., заподіяної позивачу з вини відповідача внаслідок порушення покладених на відповідача трудових обов`язків.

Згідно ч. 1,3 ст. 140 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків. За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.

Згідно п. 1,3,5,6 ч. 1 ст.134 КЗпП України відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли: 1) між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей; 3) шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку; 5) шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування; 6) відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків;

Згідно ч.1 ст. 135-1 КЗпП України письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв`язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

01.07.2007 р. між ОСОБА_1 , генеральним директором ТОВ «Торгова група «Інтерпап» та ТОВ «Торгова група «Інтерпап» укладено договір про повну матеріальну відповідальність (т.1 а.с. 161).

У відзиві на позов, поданому представником відповідача, не заперечувався факт укладення відповідачем договір про повну матеріальну відповідальність (т.1 а.с.178-179).

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач особисто, як генеральний директор ТОВ «Торгова група «Інтерпап», уклалала договір № 30/09 відповідального зберігання від 30.09.2017 р. з ТОВ «ВІ-СЛАВІЯ ГРУП», за її підписом здійснювалися за платіжними дорученнями перерахування грошових коштів на виконання цього договору отримувачу ТОВ «ВІ-СЛАВІЯ ГРУП», проте, ці послуги позивачем товариству «ВІ-СЛАВІЯ ГРУП» не надавалися. Договір поставки № 14/12/17-1 від 14.12.2017 р. також укладався між відповідачем, як генеральним директором ТОВ «Торгова група «Інтерпап», та ТОВ «СТАМБЛЕР», предметом якого була поставка ком`ютерної техніки, яка особисто була прийнята відповідачем згідно видаткової накладної, проте, при інвентаризації встановлено її нестачу.

Як вбачається з матеріалів справи, у провадженні Полтавського відділу поліції ГУ НП в Полтавській області перебуває кримінальне провадження за №42018171010000099 від 17.04.2018 р., попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення ч. 2 ст.364-1 КК України, яке зареєстровано на підставі звернення в.о. генерального директора ТОВ ТГ «Інтерпап». Досудовим розслідуванням встановлено, колишній генеральний директор ТОВ ТГ «Інтерпап» ОСОБА_1 , зловживаючи своїми службовими повноваженнями, умисно, з метою отримання неправомірної виголи для себе, використовуючи свої повноваження всупереч інтересів ТОВ ТГ «Інтерпап», незаконно розпорядилася комп`ютерною технікою, належною ТОВ ТГ «Інтерпап», чим спричинила ТОВ ТГ «Інтерпап», тяжкі наслідки. Крім того, ОСОБА_1 , зловживаючи своїми службовими повноваженнями, умисно, з метою отримання неправомірної вигоди для себе, використовуючи свої повноваження всупереч інтересів ТОВ ТГ «Інтерпап», уклала договір зберігання з ТОВ «ВІ-СЛАВІЯ ГРУП», на виконання кого перерахувала грошові кошти підприємства. Водночас, жодного майна ТОВ ТГ «Інтерпап» до ТОВ «ВІ-СЛАВІЯ ГРУП» на зберігання не передавалося. Своїми діями ОСОБА_1 спричинила ТОВ ТГ «Інтерпап» тяжкі наслідки (т.2 а.с. 6).

Апеляційний суд у складі колегії суддів приходить до висновку про те, що розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне та обгрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд неправильно застосував норму матеріального права, а саме вимоги ч. 1 ст. 1166 ЦК України та на підставі цієї норми вирішив спір, не заслуговують на увагу, оскільки дійсно у мотивувальній частині судового рішення суд першої інстанції зазначив вказану норму права, проте, у рішенні суду не вказував мотиви застосування цієї норми права. У мотивувальній частині судового рішення суд першої інстанції зазначив норми КЗпП України, зокрема ст.ст. 130,134,135-1,139 КЗпП України, а також постанову Пленуму Верховного Суду України №14 від 29 грудня 1992 року «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», на підставі яких, як вбачається зі змісту рішення, був вирішений спір, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про те, що у даному випадку існує спір трудовий про стягнення шкоди, заподіяної позивачу з вини відповідача внаслідок порушення покладених на відповідача трудових обов`язків, а не спір цивільний, та вирішив спір на підставі норм КЗпП України. Зазначення судом норми ЦК України без мотивів її застосування є неправильним та безпідставним, проте, не впливає на законність судового рішення.

Також не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що договори, на які суд послався як на підставу стягнення шкоди, є діючими та у судовому порядку не оскаржувалися, оскільки шкода, яка настала, про стягнення якої заявлено вимоги, і це встановлено судом, виникла у результаті виконання (невиконання) цих договорів, а не від їх недійсності. Укладення відповідачем у минулому різного типу договорів від імені товариства не впливає на законність рішення суду. Крім цього, у позовній заяві позивач вказує, що сторонами цих договорі є родичі дітей відповідача, тобто є пов`язаними особами, що дає підстави вважати про наявність спорідненого чи якого-небудь іншого тісного зв`язку між особами, що дає привід сумніватися в їх об`єктивності у професійної діяльності та при виконанні посадових обов`язків.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не зазначено у чому саме полягає неправомірність ді або рішень відповідача, не заслуговують на увагу, оскільки суд першої інстанції виходи з того, що шкода спричинена працівником підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на нього трудових обов`язків і він несе матеріальну відповідальність саме за нормами КЗпП України, правова оцінка протиправності дій працівника судом не надавалася.

Також не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, а саме вимоги наказу Міністерства праці України від 12.05.1996 р. № 43, яким затверджено перелік робіт, при виконанні яких може бути запроваджуватися колективна (бригадна) матеріальна відповідальність, оскільки при ухваленні судового рішення у справі суд не застосовував цей наказ Міністерства праці України. У даному випадку, як правильно встановив суд першої інстанції, має місце повної матеріально відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 134 КЗпП України, спеціальна норма ст.135-2 КЗ ПП України передбачає колективну (бригадну відповідальність), тобто, законодавець розмежував поняття та підстави повної матеріальної відповідальності та колективної (бригадної) відповідальності, зазначений наказ регламентує запровадження саме колективної (бригадної) матеріальної відповідальності.

Також не заслуговують на увагу та не впливають на законність судового рішення доводи апеляційної скарги про те, що відповідачем оскаржено у суді м. Дніпра договір про повну матеріальну відповідальність від 01.07.2017 р. (правильно 2007 р.), оскільки позов подано у 2018 р. у зв`зку з перебуванням у суді справи про стягнення шкоди, відповідачем не оскаржувався раніше договір про повну матеріальну відповідальність.

Також не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо неправомірності акту інвентаризації, оскільки як вбачається з матеріалів справи, відповідач неодноразово запрошувалася до участі в інвентаризації, як зазначає позивач, з 13.03.2018 р. вона не перебувала на роботі та самоусунулася від дачі будь-яких пояснень. Після проведення інвентаризації відповідач мала можливість ознайомитися з її результатами та надати відповідні пояснення чи заперечення, проте, цього зроблено нею не було. Належних та допустимих доказів щодо спростування висновків інвентаризаціє відповідач не надала.

Висновки експертиз, на які суд першої інстанції послався у рішенні, проведені у межах кримінального провадження, вони надані до матеріалів цивільної справи прошиті та пронумеровані ст. слідчим СВ Полтавського ВП, як вбачається з текстів висновків, то експерти попереджалися про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві висновки, сумніви у їх достовірності відсутні. Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач не надавала зразки підпису для проведення експертиз не заслуговують на увагу, оскільки виходять за межі предмету позову.

Також не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що у підготовчому засідання 12.10.2018 р. представником позивача подано заяву про зміну предмета позову, але за клопотанням відповідача суд не відклав розгляд справи, не надав можливість ознайомитися з цією заявою позивача та закрив підготовче засідання, оскільки дійсно позивачем була подана заява, але не про зміну предмету позову, а про зменшення позовних вимог з 4 815 381,00 грн. до 4 715 501,00 грн., тобто за виключенням суми 99 880,00 грн., т.я. ТОВ «Гібар-Профі» відвантажив товар (будівельні матеріали) на вказану суму, яка є еквівалентною сумі безпідставно оплачених ОСОБА_2 коштів за платіжним дорученням від 13.02.2018 р. (т. 1 а.с. 198). У даному випадку зменшення позивачем розміру позовних вимог з вказаних підстав не тягне за собою відкладення справи для з`ясування відповідачем обставин, не тягне виникнення необхідності у заявленні нею додаткових клопотань тощо, оскільки позивач зменшив об`єм відповідальності відповідача і ці обставини є зрозумілими та не потребують додаткового з`ясування чи дачі додаткових пояснень відповідачем, тому не вбачається порушення судом прав відповідача на цій стадії процесу.

Також не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що рішення від 22.04.2019 р. у справі ухвалене без участі відповідача та її представника, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, у попередньому судовому засіданні 03.04.2019 р. представник відповідача – Огородник Т.Л. заявляв відвід головуючому судді, який був розглянутий іншим складом суду 04.04.2019 р., ухвалою суду від 05.04.2019 р. провадження у справі було поновлено та справа призначена до розгляду на 22.04.2019 р. Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення на адресу представника відповідача – ОСОБА_3 була направлена копія ухвали суду від 05.04.2019 р., в якій вказана дата слухання справи – 22.04.2019 р., та судова повістка на його ім`я на цю дату, які буди вручені представнику відповідача 12.04.2019, що підтверджується підписом про вручення (т.2 а.с. 120). Згідно довідки суду, станом на 10-00 22.04.2019 на електронну пошту суду вхідна кореспонденція по даній справі не надходила )т.2 а.с.122), що вказує на те, що ні відповідач, ні її представник не надавали суду заяв щодо розгляду справи 22.04.2019 р, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи.Згідно п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки. Таким чином, не вбачається порушення судом першої інстанції вимог ЦПК України в частині розгляду справи у відсутність відповідача та її представника.

З огляду на те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд у складі колегії суддів не вбачає.

Згідно ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а рішення суду - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 367 ч.1,2, 368 ч. 1, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381 – 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 22 квітня 2019 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції, у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 31 липня 2019 року.

СУДДІ: А.І. Дорош О.А. Лобов В.М. Триголов