ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Ухвала № 83177765

Озвучення тимчасово недоступне

УХВАЛА

23 липня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/19860/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Случа О. В. - головуючого (доповідача), Волковицької Н. О., Могил С. К.,

розглянувши матеріали заяви Закарпатської митниці ДФС

про повернення судового збору за подання касаційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2018 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2019

у справі № 910/19860/17

за позовом Державного підприємства «Бродівське лісове господарство»

до Закарпатської митниці ДФС та Державної казначейської служби України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» філія «Центр транспортної логістики»

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

18.06.2019 ухвалою Верховного Суду відмовлено у прийнятті касаційної скарги Закарпатської митниці ДФС на рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2018 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2019.

18.07.2019 до Верховного Суду надійшла заява Закарпатської митниці ДФС про повернення судового збору в розмірі 4 631,99 грн, сплаченого за подання касаційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2018 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2019 у справі № 910/19860/17 згідно з платіжним дорученням від 05.04.2019 № 712; до заяви додано копію платіжного доручення про сплату судового збору за подання зазначеної касаційної скарги.

Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 18.07.2019 вказану заяву передано для розгляду колегії суддів у складі: Случ О. В. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Могил С. К.

Відповідно до частини другої статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі.

Відповідно до пункту 5 Наказу Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787 «Про затвердження Порядку повернення коштів, помилково або надмірно зарахованих до державного та місцевого бюджетів» у разі повернення судового збору (крім помилково зарахованого) до органу Казначейства подається оригінал або належним чином засвідчена копія ухвали суду.

Ухвала суду подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету (у разі знаходження оригіналу документа на переказ, який підтверджує зарахування судового збору до бюджету, в матеріалах судової справи та зазначення про це в ухвалі суду).

Провадження у справі № 910/19860/17 за касаційною скаргою Закарпатської митниці ДФС на рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2018 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2019 у справі № 910/19860/17 не було відкрито.

З огляду на викладене, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку, що заява Закарпатської митниці ДФС (вх. № 7848/2019 від 18.07.2019) про повернення судового збору підлягає задоволенню, а сума судового збору в розмірі 4 631,99 грн, сплачена згідно з платіжним дорученням від 05.04.2019 № 712, - поверненню Закарпатській митниці ДФС з Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 3, 123, 234 Господарського процесуального кодексу України, пунктом 3 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір», Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Заяву Закарпатської митниці ДФС про повернення судового збору в розмірі 4 631 (чотири тисячі шістсот тридцять одна) грн 99 коп., сплаченого згідно з платіжним дорученням від 05.04.2019 № 712 за подання касаційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2018 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2019 у справі № 910/19860/17 задовольнити.

2. Повернути Закарпатській митниці ДФС (88000, місто Ужгород, вулиця Собранецька, будинок, 20, код ЄДРПОУ 39515893) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 4 631 (чотири тисячі шістсот тридцять одну) грн 99 коп., сплаченого згідно з платіжним дорученням від 05.04.2019 № 712.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил

Ухвала № 79958317

Відкрити повний перегляд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 [email protected]

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

"19" лютого 2019 р. Справа№ 910/19860/17

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Дідиченко М.А.

Смірнової Л.Г.

розглянувши апеляційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2018 у справі №910/19860/17 (суддя Якименко М.М.) за позовом Державного підприємства «Бродівське лісове господарство» до Закарпатської митниці ДФС, Державної казначейської служби України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Акціонерного товариства «Українська залізниця» філія «Центр транспортної логістики» про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ наступне.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.12.2018 у справі №910/19860/17 позов задоволено повністю; вирішено стягнути з Державної казначейської служби України на користь Державного підприємства «Бродівське лісове господарство» 154 399,70 грн. шкоди, заподіяної внаслідок неправомірної бездіяльності Закарпатської митниці, 15 000,00 грн. витрат з оплати послуг адвоката.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Державна казначейська служба України звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2018 скасувати повністю та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши апеляційну скаргу, додані до неї матеріали, апеляційний суд дійшов висновку, що скарга підлягає залишенню без руху, з наступних підстав.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, яка діє на дату звернення з апеляційною скаргою), встановлені ставки судового збору в таких розмірах:

- за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Враховуючи зменшення розміру позовних вимог у даній справі, апелянт при зверненні з апеляційною скаргою має сплатити 3 474,00 грн.

В свою чергу, апелянтом доказів оплати судового збору до суду не надано.

Разом з тим, скаржником заявлено клопотання про звільнення його від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

В обґрунтування заявленого клопотання скаржник посилається на те, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 18.06.2018 по справі №804/927/17, на учасника процесу без статусу юридичної особи не може покладатися обов'язок зі сплати судового збору, оскільки це суперечитиме вимогам Закону. При цьому, апелянт зазначає, що держава Україна не є юридичною особою, а Державна казначейська служба України є виключно представником держави, тому не є платником судового збору, зважаючи на правову позицію Верховного Суду.

Колегія суддів, розглянувши вказане клопотання, дійшла висновку про відмову у його задоволенні, з огляду на наступне.

Так, Верховний Суд у постанові від 18.06.2018 по справі №804/927/17 зазначив, що аналіз норм Закону України «Про судовий збір» дає підстави для висновку, що громадські організації, які здійснюють свою діяльність без створення юридичної особи, не визначені платниками судового збору, оскільки вони не є ані юридичними, ані фізичними особами. Відповідно, такі організації не зазначені і у статті 5 Закону України «Про судовий збір» як суб'єкти, які звільнені від сплати судового збору. Таким чином, висновки суду апеляційної інстанції щодо того, що положення Закону України «Про судовий збір» не передбачають пільг по сплаті судового збору для неприбуткових громадських організацій без статусу юридичної особи та не виключають їх з переліку платників судового збору, є помилковими та безпідставними.

Проте, у даному випадку зазначений вище висновок Верховного Суду не може бути застосований, оскільки Державна казначейська служба України зареєстрована у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як юридична особа, організаційно-правова форма - орган державної влади, має свій ЄДРПОУ - 37567646, а отже, є платником судового збору на загальних підставах.

Крім цього, слід зазначити наступне.

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, чинній на дату звернення з апеляційною скаргою) суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Отже, вказаною статтею передбачено можливість відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати, однак лише за вичерпних умов. При цьому, приписами цієї статті визначено суб'єктів оскарження щодо яких можна здійснити відстрочення та розстрочення сплати судового збору.

З огляду на відсутність у даному випадку умов, визначених статтею 8 Закону України «Про судовий збір», суд апеляційної інстанції не вбачає правових підстав для задоволення клопотання про звільнення від сплати судового збору.

З огляду на зазначене, колегія суддів відхиляє клопотання скаржника про звільнення від сплати судового збору.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України», від 30.05.2013 у справі «Наталія Михайленко проти України», зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Тим не менш, обмеження, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, що залишається для особи, у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть права була порушена. Більш того, обмеження не відповідає п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну ціль та якщо немає розумного співвідношення між засобами, що застосовуються та ціллю, якої прагнуть досягти (п. 31 рішення Європейського суду з прав людини від 30.05.2013 у справі «Наталія Михайленко проти України»).

Таким чином, обмеженням права на доступ до суду, зокрема, є визначений в ГПК України обов'язок заявника при зверненні до суду сплачувати судовий збір. Невиконання заявником вищенаведених вимог процесуального законодавства наділяє суд правом не приймати до розгляду та повертати скаргу скаржнику.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі Креуз проти Польщі, no. 28249/95, від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

Крім того, в якості доказів направлення апеляційної скарги іншим учасникам справи, апелянтом додано до скарги два списки згрупованих поштових відправлень.

Проте, із зазначених списків згрупованих поштових відправлень не вбачається, що саме надіслано на адреси позивача, першого відповідача та третьої особи.

Також колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що у вказаних списках адресою, за якою здійснено надіслання відправлення АТ «Українська залізниця» значиться - 03680, м. Київ, вул. Тверська, 5. Проте, як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2017 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» філія «Центр транспортної логістики» із зазначенням адреси: 03038, м. Київ, вул. Федорова, 32.

Пунктом 3 ч. 3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до апеляційної скарги додаються докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Згідно зі ст. 259 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення.

Відтак, апелянтом до апеляційної скарги не додано належних доказів направлення її копії позивачу, першому відповідачу та третій особі листом з описом вкладення.

Частиною 2 статті 260 Господарського процесуального кодексу встановлено, що апеляційна скарга, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 Господарського процесуального кодексу підлягає залишенню без руху.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржником не виконано вимоги п.п. 2, 3 ч. 3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України, що відповідно до положень статті 260 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення апеляційної скарги без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків.

Крім цього, скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги.

Оскільки, апеляційна скарга залишається без руху на підставі статті 260 Господарського процесуального кодексу України, то відповідно і вищезазначене клопотання судом наразі не розглядається.

Керуючись статтями 174, 234, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2018 у справі №910/19860/17 - залишити без руху.

2. Державній казначейській службі України усунути встановлений при поданні апеляційної скарги недоліки шляхом подання до Північного апеляційного господарського суду доказів оплати судового збору у розмірі 3 474,00 грн. та доказів направлення копії апеляційної скарги позивачу, першому відповідачу та третій особі листом з описом вкладення, протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

3. Роз'яснити апелянту, що при невиконанні вимог даної ухвали у встановлений вище строк, апеляційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута апелянту.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не підлягає оскарженню.

Ухвала підписана суддями: 19.02.2019 року.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Дідиченко

Л.Г. Смірнова