ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"17" липня 2019 р.
м. Одеса
Справа № 916/400/16
Господарський суд Одеської області у складі: головуючий суддя Оборотова О.Ю., суддя Степанова Л.В., суддя Літвінов С.В., при секретарі судового засідання Голоденко І.О.
Розглянувши справу№916/400/16;
за позовом ОСОБА_1 ;
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут»;
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: 1) приватного підприємства «Будівельник»;
2) товариства з обмеженою відповідальністю «Ремстрой-Україна»;
3) товариства з обмеженою відповідальністю «Фонд сприяння добудові»;
про визнання недійсними та скасування всіх рішень загальних зборів учасників товариства;
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю; ОСОБА_1 (особисто);
від відповідача: не з`явився;
від третьої особи, приватного підприємства «Будівельник»: не з`явився;
від третьої особи, товариства з обмеженою відповідальністю «Ремстрой-Україна»: не з`явився;
від третьої особи, товариства з обмеженою відповідальністю «Фонд сприяння добудові»:Трофимчук О.В., за довіреністю;
ВСТАНОВИВ:
19.02.2016р. ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут» про повернення сторін у первісний стан: учасники Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут» - ОСОБА_1 . з часткою у статутному капіталі 51%, розмір частки 1402500 грн. та Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельник» з часткою у статутному капіталі 49%, розмір частки 1347500 грн., статутний капітал Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут» 2750000 грн., директор - Балаян В.М. , місце реєстрації товариства: 65029 , м. Одеса, вул. Приморська, 49/ 2 , який існував до вчинення 04.12.2012 реєстраційної дії за № 1556990020005754 щодо внесення в єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців змін до відомостей про Товариство з обмеженою відповідальністю «Добробут», код ЄДРПОУ 31545365 щодо скасування реєстраційної дії за судовим рішенням, а саме: визнати недійсними та скасувати всі рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут» від 23.01.2013, оформлені протоколом від 23.01.2013, про продаж Приватним підприємством «Будівельник» частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут» у розмірі 51% Товариству з обмеженою відповідальністю «Ремстрой-Україна» та частки у розмірі 49% Товариству з обмеженою відповідальністю «Фонд сприяння добудові» шляхом укладання договору купівлі-продажу, про виключення Приватного підприємства «Будівельник» зі складу засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут», про включення Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремстрой-Україна», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фонд сприяння добудові» до складу учасників, про перерозподіл часток у статутному капіталі та про затвердження статуту у новій редакції.
01.12.2016р. (вх.№2-6384/16) позивачем до суду надано заяву про зміну (доповнення) предмету позов та уточнення позовних вимог по справі, якою вищевказані первісні позовні вимоги були доповнені вимогами про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут», оформленого протоколом загальних зборів від 25.12.2012р. та вимогами про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут», оформленого протоколом загальних зборів від 25.01.2013р.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 20.12.2016 у справі № 916/400/16 (колегія суддів у складі: Желєзна С.П. - головуючий суддя, судді Волков Р.В., Смелянець Г.Є.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 04.04.2017 (колегія суддів у складі: Мишкіна М.А. - головуючий суддя, судді Будішевська Л.О., Таран С.В.), визнано недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут», оформлене протоколом загальних зборів від 25.12.2012. Визнано недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут», оформлене протоколом загальних зборів від 23.01.2013. Визнано недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут», оформлене протоколом загальних зборів від 25.01.2013.
Постановою Вищого господарського суду України від 15.11.2017 року скасовано Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 04.04.2017 року та рішення Господарського суду Одеської області від 20.12.2016 року по справі № 916/400/16, а справу передано до Господарського суду Одеської області на новий розгляд.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 26.03.2018р. (суддя Демешин О.А.) залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 02.08.2018 (колегія суддів у складі: Бєляновського В.В., - головуючий суддя, суддів: Величко Т.А., Лавриненко Л.В.) у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.
Постановою Верховного Суду від 22.01.2019р. касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Господарського суду Одеської області від 26.03.2018 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 02.08.2018 у справі № 916/400/16 скасовано. Справу № 916/400/16 передано на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 06.02.2019р. справу розподілено судді Господарського суду Одеської області Оборотовій О.Ю.
11.02.2019 року справу № 916/400/16 прийнято суддею Оборотовою О.Ю. до свого провадження. Суд ухвалив розглядати справу за правилами загального позовного провадження.
Суд зазначає, що ані статтею 22 чинного на той час ГПК України, ані чинним ГПК України не було передбачено право позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог, або заявлення додаткових позовних вимог і т.п. Тому у разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи повинен розцінювати її як:
- подання іншого (ще одного позову) чи
- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи
- об`єднання позовних вимог,
- зміну предмету або підстав позову.
У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК.
Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійним ще одного акту крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.
Предметом первісної позовної заяви були вимоги про повернення сторін у первісний стан шляхом визнання недійними та скасування всіх рішень загальних зборів учасників ТОВ «Добробут» від 23.01.2013р., оформлених протоколом від 23.01.2013р. По це, зокрема, зазначено в Постанові Вищого господарського суду України від 15.11.2017р. та Постанові Верховного Суду від 22.01.2019р. по справі №916/400/16.
Отже, «доповнення» позивачем первісних позовних вимог вимогами про визнання недійсними та скасування рішень загальних зборів товариства від 25.12.2012р. та від 25.01.2013р., в даному випадку слід вважати поданням іншого позову, оскільки ці вимоги не стосуються предмету спору по первісній позовній заяві і не можуть вважатися як зміною предмету позову, так і збільшенням позовних вимог.
Також слід зазначити, що Господарський процесуальний кодекс України в редакції від 06.11.1991р. передбачав можливість виходити за межі позовних вимог, якщо про це є клопотання сторони (а навіть такого клопотання позивачем не заявлялось), то частиною 2 статті 237 ГПК України, чинного на цей час, встановлено, що при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Таким чином, судом по справі № 916/400/16 розглядаються позовні вимоги, заявлені позивачем у первісній позовній заяві щодо визнання недійними та скасування всіх рішень загальних зборів учасників ТОВ «Добробут» від 23.01.2013р., оформлених протоколом від 23.01.2013р.
20.03.2019р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Добробут» надало письмові пояснення з урахуванням постанови Верховного Суду від 22.01.2019р., відповідно до яких, відповідач заперечував з приводу задоволення позовних вимог з підстав пропуску позивачем строків позовної давності.
У судових засіданнях позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі, наполягав на їх задоволенні.
У судових засіданнях третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фонд сприяння добудові» заперечувала з приводу задоволення позовних вимог з підстав пропуску строків позовної давності.
Приватне підприємство «Будівельник», Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремстрой-Україна» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Добробут» не забезпечили явку своїх повноважних представників до судового засідання, про причини неявки суд не повідомили. Про місце, дату та час судових засідань повідомлялись судом за юридичною адресою.
Відповідно до частини сьомої статті 120 Господарського процесуального кодексу України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за можливості сповістити їх з допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відтак, приймаючи до увагу належне повідомлення учасників справи, даний спір вирішено судом по суті заявлених вимог за наявними матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі ст. 240 ГПК України у судовому засіданні 17.07.2019р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін,присутніх у судових засіданнях господарським судом встановлено:
14.09.2010р. було проведено загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут», на яких було вирішено, зокрема, надати згоду Приватному підприємству «Будівельник», розмір частки якого у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут» складав 100%, на продаж частки у статутному капіталі останнього у розмірі 51% на користь громадянки ОСОБА_1 .
14.09.2010р. між Приватним підприємством «Будівельник» та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут», відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов`язується передати, а покупець прийняти у власність частину належної продавцю частки (корпоративних прав) в розмірі 51% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут», що складає 1402500,00 грн.
14.09.2010р. було затверджено статут Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут» у новій редакції, згідно із розділом 5 якого учасниками Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут» були Приватне підприємство «Будівельник», розмір частки якого склав 49%, та громадянка ОСОБА_1 , частка якої у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут» становила 51%, про що державним реєстратором виконавчого комітету Одеської міської ради було зроблено відповідний реєстраційний запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за № 1 5561 0500 1600 5754.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 03.09.2012, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15.11.2012, позов Приватного підприємства «Будівельник» до ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут» від 14.09.2010. Визнано недійсними рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут», оформлені протоколом від 14.09.2010р. Визнано недійсними зміни до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут» від 14.09.2010, державну реєстрацію яких проведено державним реєстратором Виконавчого комітету Одеської міської ради 14.09.2010.
Постановою Вищого господарського суду України від 26.12.2012р. рішення Господарського суду Одеської області у справі № 5017/1698/2012 від 03.09.2012 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.11.2012 скасовано, провадження в частині позову Приватного підприємства «Будівельник» до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут» від 14.09.2010 припинено, у задоволенні позову про визнання недійсними рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут», оформленого протоколом від 14.09.2010, та змін до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут» від 14.09.2010, було відмовлено.
25.12.2012р. загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут» було прийнято рішення яким, зокрема, затверджено статут Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут» у новій редакції, у зв`язку з його втратою. З розділу 5 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут», затвердженого рішенням загальних зборів від 25.12.2012рта зареєстрованого 27.12.2012р., вбачається що єдиним учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут» стало Приватне підприємство «Будівельник», розмір частки якого у статутному капіталі становив 100%.
23.01.2013р. були проведені загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут», на яких був присутній єдиний учасник - Приватне підприємство «Будівельник», за результатами проведення яких було вирішено продати Товариству з обмеженою відповідальністю «Ремстрой-Україна» частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут» у розмірі 51% вартістю у 1402500 грн. та Товариству з обмеженою відповідальністю «Фонд сприяння добудові» у розмірі 49% вартістю 1347500 грн. Крім того, на вказаних загальних зборах Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут» було вирішено включити Товариство з обмеженою відповідальністю «Ремстрой-Україна» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Фонд сприяння добудові» до складу часників Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут», Приватне підприємство «Будівельник» було виключено зі складу учасників відповідача. 24.01.2013 державним реєстратором Виконавчого комітету Одеської міської ради було проведено державну реєстрацію змін до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут».
Рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 26.08.2015 у справі № 521/1929/13-ц задоволено позов Приватного підприємства «Будівельник» до ОСОБА_1 визнано недійсним договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут», укладений 14.09.2010 між Приватним підприємством «Будівельник» та ОСОБА_1 .
Зазначене рішення було скасовано рішенням Апеляційного суду Одеської області від 21.01.2016.
Ухвалою Вищого спеціалізовано суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13.04.2016 відхилено касаційну скаргу Приватного підприємства «Будівельник», рішення Апеляційного суду Одеської області від 21.01.2016 залишено без змін.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги ОСОБА_1 посилається на те, що рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут» від 23.01.2013р. були порушені її права, як власниці 51% корпоративних прав, оскільки ОСОБА_1 не була повідомлена про проведення вказаних спірних зборів. Тобто, відповідачем був порушений порядок скликання та проведення даних зборів.
Відповідач, заперечуючи проти позову, посилається на те, що на момент проведення спільних зборів ОСОБА_1 не була учасником товариства і у відповідача не було підстав для повідомлення її про час та місце проведення загальних зборів, які мали відбутися 23.01.2013р.
Крім того, відповідачем заявлено про застосування строків позовної давності.
Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні відносини, суд дійшов наступних висновків.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.
Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.
Як вбачається з матеріалів справи, у провадженні господарського суду Одеської області знаходилась справа №5017/1698/2012 за позовом ПП «Будівельник» до ОСОБА_1 та ТОВ «Добробут» про визнання недійсним договору купівлі-продажу, рішення загальних зборів та змін до статуту. За результатами розгляду справи №5017/1698/2012 господарським судом 03.09.2012р. було постановлено рішення, залишене в силі постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15.11.2012р., яким позов ПП «Будівельник» задоволено; визнано недійсним договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «Добробут», укладеного 14.09.2010 року між ПП «Будівельник» та ОСОБА_1 ; визнано недійсним рішення загальних зборів ТОВ «Добробут», оформлене протоколом від 14.09.2010р.; визнано недійсними зміни до статуту ТОВ «Добробут» від 14.09.2010р., державну реєстрацію яких проведено державним реєстратором виконавчого комітету Одеської міської ради 14.09.2010р. та розподілено судові витрати між сторонами по справі. При цьому, реєстраційна дія за №1 5561 0500 1600 5754, яка була включена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на підставі рішення загальних зборів учасників ТОВ «Добробут», оформленого протоколом від 14.09.2010р., була скасована 04.12.2012р. державним реєстратором виконавчого комітету Одеської міської ради.
Постановою Вищого господарського суду України від 26.12.2012р. рішення господарського суду Одеської області по справі №5017/1698/2012 від 03.09.2012р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.11.2012р. було скасовано, провадження в частині позову ПП «Будівельник» до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «Добробут» від 14.09.2010р. припинено, у задоволенні позову про визнання недійсними рішення загальних зборів ТОВ «Добробут», оформленого протоколом від 14.09.2010р., та змін до статуту від 14.09.2010р., було відмовлено.
З огляду на викладене, господарський суд зазначає, що прийняттям 26.12.2012р. Вищим господарським судом України постанови по справі №5017/1698/2012 ОСОБА_1 було поновлено у її корпоративних правах.
Як вбачається з матеріалів справи, 25.12.2012р. загальними зборами учасників ТОВ «Добробут» було прийнято рішення яким, зокрема, затверджено статут ТОВ «Добробут» у новій редакції у зв`язку з його втратою. З розділу 5 статуту ТОВ «Добробут», затвердженого рішенням загальних зборів від 25.12.2012р. та зареєстрованого 27.12.2012р., вбачається що єдиним учасником ТОВ «Добробут» стало ПП «Будівельник», розмір частки якого у статутному капіталі становив 100%.
23.01.2013р. було проведено загальні збори учасників ТОВ «Добробут», на якому був присутній єдиний учасник - ПП «Будівельник», за результатами проведення яких було вирішено продати ТОВ «Ремстрой-Україна» частку у статутному капіталі ТОВ «Добробут» у розмірі 51% вартістю у 1402500,00 грн. та ТОВ «Фонд сприяння добудові» у розмірі 49% вартістю 1 347500 грн. Окрім того на вказаних загальних зборах ТОВ «Добробут» було вирішено включити ТОВ «Ремстрой-Україна» та ТОВ «Фонд сприяння добудові» до складу часників ТОВ «Добробут», ПП «Будівельник» було виключено зі складу учасників відповідача. 24.01.2013р. державним реєстратором виконавчого комітету Одеської міської ради було проведено державну реєстрацію змін до статуту ТОВ «Добробут».
Рішенням загальних зборів учасників ТОВ «Добробут», оформленого протоколом від 25.01.2013р., було збільшено статутний капітал ТОВ «Добробут», розподілено частки у статутному капіталі та затверджено статут у новій редакції. За результатами проведення загальних зборів учасників ТОВ «Добробут» було вирішено розподілити статутний капітал наступним чином: ТОВ «Ремстрой-Україна» належить 15% статутного капіталу, ТОВ «Фонд сприяння добудові» - 85% статутного капіталу. 28.01.2013р. державним реєстратором виконавчого комітету Одеської міської ради було проведено державну реєстрацію змін до статуту ТОВ «Добробут».
15.03.2013р. до Відділу державних реєстраторів виконавчого комітету Одеської міської ради надійшов супровідний лист із копією постанови Вищого господарського суду України від 26.12.2012р. по справі №5017/1698/2012. Проте, як було з`ясовано судом, реєстраційна дія на підставі судового рішення Вищого господарського суду України від 26.12.2012р. не була внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у зв`язку з винесення Малиновським районним судом м. Одеси ухвали від 18.02.2013р. по справі №521/1929/13-ц., якою було заборонено Відділу державних реєстраторів юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вносити будь-які зміни стосовно ТОВ «Добробут».
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 02.04.2013р. по справі №521/1929/13-ц було задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 , скасовано ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 18.02.2013р. Ухвала апеляційного суду Одеської області від 02.04.2013р. по справі №521/1929/13-ц надійшла до Відділу державних реєстраторів виконавчого комітету Одеської міської ради 07.04.2013р.
16.04.2013р. державним реєстратором виконавчого комітету Одеської міської ради було скасовано реєстраційну дію за №1 5569 9900 2000 5754, якою, як зазначалось по тексту рішення вище, було скасовано реєстраційну дію, внесену до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на підставі рішення загальних зборів учасників ТОВ «Добробут», оформленого протоколом загальних зборів від 14.09.2010р., на підставі судового рішення (а саме на підставі постанови Вищого господарського суду України від 26.12.2012р. по справі №5017/1698/2012).
З матеріалів справи також вбачається, що рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 26.08.2015р. по справі №521/1929/13-ц було задоволено позов ПП «Будівельник» до ОСОБА_1 за участю третіх осіб, які не заявляються самостійних вимог на предмет спору, про визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнано недійсним договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Добробут», укладеного 14.09.2010р. між ПП «Будівельник» та ОСОБА_1 . Вказане рішення було скасовано рішенням апеляційного суду Одеської області від 21.01.2016р., ухвалою Вищого спеціалізовано суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13.04.2016р. було відхилено касаційну скаргу ПП «Будівельник», рішення апеляційного суду Одеської області від 21.01.2016р. залишено без змін.
Підсумовуючи вищевказане, господарський суд зазначає, що судовим рішенням по справі №5017/1698/2012, а саме постановою Вищого господарського суду України від 26.12.2012р., ОСОБА_1 було поновлено у її корпоративних правах. При цьому, рішенням апеляційного суду Одеської області від 21.01.2016р. по справі №521/1929/13-ц, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справі від 13.04.2016р., було підтверджено правомірність набуття ОСОБА_1 частки у статутному капіталі ТОВ «Добробут».
Приписами ч. 3 ст. 35 ГПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини
Наведене дозволяє суду дійти висновку, що правомірність набуття ОСОБА_1 частки у статутному капіталі ТОВ «Добробут» встановлена вищенаведеними судовими рішеннями та, відповідно до приписів ч. 4 ст. 75 ГПК України , не потребує доказування при розгляді господарським судом даної справи. Як наслідок, з огляду на встановлення судами факту правомірності набуття позивачем частки у статутному капіталі ТОВ «Добробут», суд доходить висновку і про поновлення корпоративних прав ОСОБА_1 як учасника товариства.
З метою реалізації своїх корпоративних прав як учасника товариства ОСОБА_1 і звернулася до суду з даними позовними вимогами.
Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог, суд першочергово вважає за необхідне зазначити наступне.
Положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України «Про господарські товариства» від 19 вересня 1991 року N 1576-XII (з наступними змінами і доповненнями) визначено, що господарськими товариствами за цим Законом визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об`єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку. До господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства. Товариства є юридичними особами. Засновниками та учасниками товариства можуть бути підприємства, установи, організації, а також громадяни, крім випадків, передбачених законодавчими актами України.
В силу положень ст.ст. 50, 51 Закону України «Про господарські товариства» товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний фонд, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Учасники товариства несуть відповідальність в межах їх вкладів. У випадках, передбачених установчими документами, учасники, які не повністю внесли вклади, відповідають за зобов`язаннями товариства також у межах невнесеної частини вкладу. Установчі документи товариства з обмеженою відповідальністю, крім відомостей, зазначених у статті 4 цього Закону, повинні містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів.
Приписами ч. 1 ст. 167 Господарського кодексу України передбачено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Враховуючи, що правомірність володіння ОСОБА_1 корпоративними правами ТОВ «Добробут» підтверджено постановою Вищого господарського суду України від 26.12.2012р. по справі №5017/1698/2012 та рішенням апеляційного суду Одеської області від 21.01.2016р. по справі №521/1929/13-ц, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справі від 13.04.2016р., та з огляду на зміст заявленого позову, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 116 Цивільного кодексу України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом: брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом; брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди); вийти у встановленому порядку з товариства; здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом; одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом. Учасники господарського товариства можуть також мати інші права, встановлені установчим документом товариства та законом.
Згідно з ч. 5 ст. 61 Закону України «Про господарські товариства» про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів. Будь-хто з учасників товариства вправі вимагати розгляду питання на загальних зборах учасників за умови, що воно було ним поставлено не пізніш як за 25 днів до початку зборів. Не пізніш як за 7 днів до скликання загальних зборів учасникам товариства повинна бути надана можливість ознайомитися з документами, внесеними до порядку денного зборів. З питань, не включених до порядку денного, рішення можуть прийматися тільки за згодою всіх учасників, присутніх на зборах.
Відповідно до п. 2.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» від 25 лютого 2016 року N 4 зазначено, що господарські суди мають враховувати, що закон виходить з презумпції легітимності рішень органів управління юридичної особи, тобто зазначені рішення вважаються такими, що відповідають закону, якщо судом не буде встановлено інше. Вимоги про визнання рішень загальних зборів або інших органів дійсними задоволенню не підлягають.
У абзаці 3 п. 2.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» від 25 лютого 2016 року N 4 наголошено наступне. Підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути: невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства; порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах.
Положеннями п. 17, 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року N 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» визначено, що підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства, позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах, порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів; суди мають враховувати, що для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства.
Приписами ч. 1 ст. 60 Закону України «Про господарські товариства» (в редакції від 19.12.2011р.) передбачено, що загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів.
Наведені приписи Закону відображені і в п. 6.2 статуту ТОВ «Добробут», затвердженого рішенням загальних зборів ТОВ «Добробут» від 14.09.2010р., яким передбачено, що учасники товариства мають право приймати участь у керуванні справами товариства. Положеннями п. п. 11.1, 11.4 статуту ТОВ «Добробут» визначено, що управління товариством здійснюють загальні збори товариства, які вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники товариства, що володіють у сукупності більше як 60% голосів.
Положеннями п. 2.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» від 25 лютого 2016 року N 4 встановлено, що рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи не є правочинами у розумінні статті 202 ЦК України. До цих рішень не можуть застосовуватися положення статей 203 та 215 ЦК України, які визначають підстави недійсності правочину, і, відповідно, правові наслідки недійсності правочину за статтею 216 ЦК України. Зазначені рішення є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин. У зв`язку з цим підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути: невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства; порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах
На підставі вищевикладеного, господарський суд доходить висновку, що на дату прийняття рішень загальними зборами, оформлених протоколами від 23.01.2013р. ТОВ «Добробут» було обізнане щодо поновлення корпоративних прав ОСОБА_1 як учасника товариства, та, відповідно, ОСОБА_1 повинна була бути повідомлена про проведення загальних зборів, чого відповідачем зроблено не було.
Отже, господарський суд доходить висновку, що неповідомленням ОСОБА_1 як учасника товариства ТОВ «Добробут» про проведення загальних зборів товариства, які відбулися 23.01.2013р., було порушено приписи чинного законодавства, якими врегульовано порядок скликання загальних зборів, що, в свою чергу, свідчить про неповноважність даних зборів відповідно до ст. ст. 60, 61 Закону України «Про господарські товариства».
Однак, враховуючи, що відповідачем та третьою особою на стороні відповідача заявлено про застосування строків позовної давності та виконуючи приписи, викладені в Постанові Верховного Суду від 22.01.2019р., суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтями 256, 257 ЦК України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно п. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Дослідивши питання коли саме позивач міг довідатись про порушення його прав, що стало підставою для звернення до суду із цим позовом, суд зазначає наступне.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).
При цьому, визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права.
Суд звертає увагу, що предметом розгляду справи №916/400/16 є визнання недійсним рішення Загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут» 23.01.2013р., за результатами проведення яких було вирішено продати Товариству з обмеженою відповідальністю «Ремстрой-Україна» частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут» у розмірі 51% вартістю у 1402500 грн. та Товариству з обмеженою відповідальністю «Фонд сприяння добудові» у розмірі 49% вартістю 1347500 грн. Крім того, на вказаних загальних зборах Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут» було вирішено включити Товариство з обмеженою відповідальністю «Ремстрой-Україна» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Фонд сприяння добудові» до складу часників Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут», Приватне підприємство «Будівельник» було виключено зі складу учасників відповідача.
Саме про дані зміни в складі учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут» і повинен був дізнатися позивач.
В матеріалах справи міститься лист відділу державних реєстраторів Виконавчого комітету Одеської міської ради № 15-К-103 від 18.03.2013, адресований позивачу - ОСОБА_3 (том 1, аркуш справи № 36), в якому державний реєстратор повідомляє про неможливість внесення до реєстру відомостей на підставі постанови Вищого господарського суду України від 26.12.2012 у справі № 5017/1698/2012 у зв`язку з тим, що Малиновський районний суд м. Одеси ухвалою від 18.02.2013 наклав заборону вносити до реєстру будь-які зміни стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут». Також у зазначеному листі повідомлено ОСОБА_1 про те, що після скасування державним реєстратором запису про державну реєстрацію змін до установчих документів у відповідності до рішення Господарського суду Одеської області від 03.09.2012 та постанови Одеського апеляційного господарського суду від 15.11.2012 у справі №5017/1698/2012 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців були внесені три записи про зміну керівника та зміни до установчих документів.
Що стосується даного листа, суд зазначає, що фактично даний лист не несе в собі інформації щодо реєстраційних дій які були здійснені, та на підставі яких документів відбулася дана реєстрація. Крім того взагалі не відомо, чи направлявся даний лист на адресу позивача.
Суд звертає увагу, що, лист державних реєстраторів від 18.03.2013 року свідчить саме про те, що позивач не був обізнаний та не мав документів які стали підставою для реєстрації та фактично не міг їх мати станом на 18.03.2013 року, тобто строк позовної давності не є пропущеним (позовна заява подана 19.02.2016р.).
Якщо встановити день, коли особа довідалась про порушення права або про особу, яка його порушила, неможливо, або наявні докази того, що особа не знала про порушення права, хоч за наявних умов повинна була знати про це, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа повинна була довідатися про порушення свого права.
Під можливістю довідатись про порушення права або про особу, яка його порушила, в цьому випадку слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини, або існування в особи певних зобов`язань, як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала б змогу дізнатись про відповідні протиправні дії та того, хто їх вчинив.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.03.2018 у справі № 57/314-6/526-2012 та від 03.04.2018 у справі № 914/758/17.
Чинним законодавством до обов`язків учасника господарського товариства не віднесено зобов`язань щодо періодичного ознайомлення з даними установчих документів товариства або відомостями, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а його обізнаність про рішення, які приймаються вищим органом управління товариства, фактично поставлена в залежність від виконання товариством визначеного законодавством порядку скликання та проведення загальних зборів учасників.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03.04.2018 у справі № 914/758/17.
Крім цього, в контексті спірних правовідносин колегія суддів звертає увагу, що фактично позивач не мав можливості дізнатися про конкретні реєстраційні дії, та на підставі яких документів вони проводилися, оскільки був позбавлений можливості ознайомитися з матеріалами реєстраційної справи.
Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
На підставі ст.129 ГПК України судові витраті позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача у справі.
Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
1. Позов ОСОБА_1 до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут» про визнання недійсними та скасування всіх рішень загальних зборів учасників товариства - задовольнити.
2. Визнати недійсним рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут» /65038, Одеська область, м. Одеса, Київський район, Фонтанська дорога, будинок 118-А, ідентифікаційний код 31545365/, оформлене протоколом загальних зборів від 23.01.2013р.
3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут» /65038, Одеська область, м. Одеса, Київський район, Фонтанська дорога, будинок 118-А, ідентифікаційний код 31545365/ на користь ОСОБА_1 / АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 / судовий збір у розмірі 1378,00грн.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення складено та підписано 23 липня 2019р.
Головуючий О.Ю. Оборотова
Суддя Л.В. Степанова
Суддя С.В. Літвінов
Постанова № 79349148
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 січня 2019 року
м. Київ
Справа № 916/400/16
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранець О.М. - головуючий, Студенець В.І., Стратієнко Л.В.,
за участю секретаря судового засідання Низенко В.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_3
на рішення Господарського суду Одеської області
у складі судді Демешин О.А.
від 26.03.2018
та на постанову Одеського апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Бєляновського В.В., Величко Т.А., Лавриненко Л.В.
від 02.08.2018
за позовом ОСОБА_3
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут",
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1) Приватне підприємство "Будівельник", 2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Ремстрой-Україна", 3) Товариство з обмеженою відповідальністю "Фонд сприяння добудові",
про визнання недійсними та скасування рішень загальних зборів учасників товариства
за участю представників:
позивача: ОСОБА_4
відповідача: не з'явилися
третьої особи 1: не з'явилися
третьої особи 2: не з'явилися
третьої особи 3: ОСОБА_5
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог.
У лютому 2016 року ОСОБА_3 звернулася до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут", в якому просила: повернути сторін у первісний стан: учасники Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут" - ОСОБА_3 з часткою у статутному капіталі 51%, розмір частки 1 402 500 грн та Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельник" з часткою у статутному капіталі 49%, розмір частки 1 347 500 грн, статутний капітал Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут" 2 750 000 грн, директор - ОСОБА_6, місце реєстрації товариства: 65029, м. Одеса, вул. Приморська, 49/2, який існував до вчинення 04.12.2012 реєстраційної дії за № 1556990020005754 щодо внесення в єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців змін до відомостей про Товариство з обмеженою відповідальністю "Добробут", код ЄДРПОУ 31545365 щодо скасування реєстраційної дії за судовим рішенням, а саме: визнати недійсними та скасувати всі рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут" від 23.01.2013, оформлені протоколом від 23.01.2013, про продаж Приватним підприємством "Будівельник" частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут" у розмірі 51% Товариству з обмеженою відповідальністю "Ремстрой-Україна" та частки у розмірі 49% Товариству з обмеженою відповідальністю "Фонд сприяння добудові" шляхом укладання договору купівлі-продажу, про виключення Приватного підприємства "Будівельник" зі складу засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут", про включення Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремстрой-Україна", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фонд сприяння добудові" до складу учасників, про перерозподіл часток у статутному капіталі та про затвердження статуту у новій редакції.
Позовні вимоги мотивовані тим, що спірні рішення були прийняті загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут" за відсутності необхідного кворуму та з порушенням процедури скликання та проведення зборів, оскільки позивач як учасник товариства не був повідомлений про проведення зборів, участі у зборах не приймав, хоча на дату проведення зборів був повноправним учасником товариства з часткою в статутному капіталі в розмірі 51%.
2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.
14.09.2010 були проведені загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут", на яких було вирішено, зокрема, надати згоду Приватному підприємству "Будівельник", розмір частки якого у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут" складав 100%, на продаж частки у статутному капіталі останнього у розмірі 51% на користь громадянки ОСОБА_3
14.09.2010 між Приватним підприємством "Будівельник" та ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут", відповідно до пункту 1.1. якого продавець зобов'язався передати, а покупець прийняти у власність частину належної продавцю частки (корпоративних прав) в розмірі 51% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут", що складає 1 402 500,00 грн.
14.09.2010 був затверджений статут Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут" у новій редакції, згідно із розділом 5 якого учасниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут" були: Приватне підприємство "Будівельник" з розміром частки у статутному капіталі 49% та громадянка ОСОБА_3 з розміром частки у статутному капіталі 51%, про що державний реєстратор виконавчого комітету Одеської міської ради вніс відповідний реєстраційний запис у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за № 15561050016005754.
Господарський суд Одеської області рішенням від 03.09.2012 у справі № 5017/1698/2012, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15.11.2012, задовольнив позов Приватного підприємства "Будівельник" до ОСОБА_3 та визнав недійсним договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут" від 14.09.2010. Також визнав недійсними рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут", оформлені протоколом від 14.09.2010, та визнав недійсними зміни до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут" від 14.09.2010, державну реєстрацію яких проведено державним реєстратором виконавчого комітету Одеської міської ради 14.09.2010.
Вищий господарський суд України постановою від 26.12.2012 скасував рішення Господарського суду Одеської області від 03.09.2012 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.11.2012 у справі № 5017/1698/2012. Припинив провадження в частині позову Приватного підприємства "Будівельник" до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут" від 14.09.2010. Відмовив у задоволенні позову про визнання недійсними рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут", оформленого протоколом від 14.09.2010, та змін до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут" від 14.09.2010.
25.12.2012 відбулись загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут", за участю учасника товариства - Приватного підприємства "Будівельник", який володіє часткою у статутному капіталі товариства в розмірі 100%. На зазначених зборах зокрема вирішили затвердити статут Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут" у новій редакції у зв'язку з його втратою. З розділу 5 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут", затвердженого рішенням загальних зборів від 25.12.2012 та зареєстрованого 27.12.2012, вбачається, що єдиним учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут" було Приватне підприємство "Будівельник" з розміром частки у статутному капіталі 100%.
23.01.2013 відбулись загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут", на яких був присутній єдиний учасник товариства - Приватне підприємство "Будівельник", який володіє часткою у статутному капіталі товариства в розмірі 100%. На зазначених зборах вирішили:
- продати Товариству з обмеженою відповідальністю "Ремстрой-Україна" частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут" у розмірі 51% вартістю у 1 402 500 грн та Товариству з обмеженою відповідальністю "Фонд сприяння добудові" частку у розмірі 49% вартістю 1 347 500 грн;
- включити Товариство з обмеженою відповідальністю "Ремстрой-Україна" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Фонд сприяння добудові" до складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут";
- виключити Приватне підприємство "Будівельник" зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут".
24.01.2013 державний реєстратор виконавчого комітету Одеської міської ради провів державну реєстрацію змін до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут".
25.01.2013 відбулись загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут", на яких були присутні учасники товариства - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ремстрой-Україна" з часткою в статутному капіталі 51% та Товариство з обмеженою відповідальністю "Фонд сприяння добудові" з часткою в статутному капіталі 49%. На зазначених зборах вирішили збільшити статутний капітал Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут" та встановити його в розмірі 9 350 000,00 грн за рахунок додаткового внеску Товариства з обмеженою відповідальністю "Фонд сприяння добудові". Вирішили перерозподілити частки учасників у статутному капіталі товариства наступним чином: Товариство з обмеженою відповідальністю "Ремстрой-Україна" - 15%, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фонд сприяння добудові" - 85%. Також вирішили затвердити статут в новій редакції.
Малиновський районний суд міста Одеси рішенням від 26.08.2015 у справі №521/1929/13-ц задовольнив позов Приватного підприємства "Будівельник" до ОСОБА_3 та визнав недійсним договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут", укладений 14.09.2010 між Приватним підприємством "Будівельник" та ОСОБА_3
Апеляційний суд Одеської області рішенням від 21.01.2016, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13.04.2016, скасував зазначене рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 26.08.2015 у справі №521/1929/13-ц.
Отже, суди попередніх інстанцій у цій господарській справі № 916/400/16 встановили, що судовим рішенням по справі № 5017/1698/2012, а саме: постановою Вищого господарського суду України від 26.12.2012, ОСОБА_3 було поновлено у її корпоративних правах. При цьому, рішенням Апеляційного суду Одеської області від 21.01.2016 по справі №521/1929/13-ц, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справі від 13.04.2016, було підтверджено правомірність набуття ОСОБА_3 частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут".
У лютому 2016 року ОСОБА_3 звернулася до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут" про повернення сторін у первісний стан шляхом визнання недійсними та скасування всіх рішень загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут", оформлених протоколом від 23.01.2013.
В обґрунтування позовної вимоги ОСОБА_3 послалась на те, що вона є учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут", а зазначені рішення порушують її корпоративні права, оскільки були прийняті на загальних зборах учасників товариства, проведених без її участі, з порушенням порядку скликання та проведення, без повідомлення її про скликання зборів та за відсутності необхідного кворуму.
01.12.2016 позивач - ОСОБА_3 подала до Господарського суду Одеської області заяву про зміну (доповнення) предмету позову та уточнення позовних вимог по справі, що надійшли до суду (т. 2, а.с. 107-109), в якій просила:
- визнати недійсними та скасувати рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут", оформлені протоколами загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут" від 25.12.2012, від 23.01.2013 та від 25.01.2013;
- скасувати реєстраційні записи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за № 15561050027005754 від 27.12.2012, № 15561050028005754 від 24.01.2013 та № 15561050029005754 від 28.01.2013, внесені на підставі спірних рішень.
3. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття.
Справа № 916/400/16 розглядалась господарськими судами неодноразово.
Господарський суд Одеської області під час первісного розгляду справи залишив без розгляду заявлені ОСОБА_3 позовні вимоги, викладені в заяві про зміну (доповнення) предмету позову та уточнення позовних вимог по справі, що надійшла до суду 01.12.2016, про скасування реєстраційних записів в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, оскільки зазначені вимоги не заявлялись позивачем у первісній редакції позову та є фактично додатковими позовними вимогами, тобто іншим позовом, а також прийняв до розгляду та розглядав позовні вимоги про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут", оформлених протоколами загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут" від 25.12.2012, від 23.01.2013 та від 25.01.2013.
Господарський суд Одеської області в рішенні від 20.12.2016 у справі № 916/400/16, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 04.04.2017, позов задовольнив. Визнав недійсними рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут", оформлені протоколами загальних зборів від 25.12.2012, від 23.01.2013 та від 25.01.2013.
Вищий господарський суд України постановою від 15.11.2017 у цій справі скасував постанову Одеського апеляційного господарського суду від 04.04.2017 та рішення Господарського суду Одеської області від 20.12.2016 року, а справу передав до Господарського суду Одеської області на новий розгляд.
Суд касаційної інстанції в постанові від 15.11.2017 зазначив про те, що місцевий господарський суд, визнавши недійсними рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут", оформлені протоколами загальних зборів від 25.12.2012 та від 25.01.2013, за відсутності клопотання заінтересованої сторони про це, вийшов за межі позовних вимог, а суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, не виявив даних порушень місцевим господарським судом норм процесуального права.
Під час нового розгляду справи № 916/400/16 господарські суди розглядали позовні вимоги про повернення сторін у первісний стан шляхом визнання недійсними та скасування всіх рішень загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут", оформлені протоколом від 23.01.2013, заявлені позивачем у первісній позовній заяві. При цьому місцевий господарський суд послався на те, що доповнення позивачем первісних позовних вимог вимогами про визнання недійсними та скасування рішень загальних зборів товариства від 25.12.2012 та від 25.01.2013 у даному випадку слід вважати поданням іншого позову, оскільки ці вимоги не стосуються предмету спору по первісній позовній заяві і не можуть вважатися як зміною предмету позову, так і збільшенням позовних вимог, в заяві про зміну (доповнення) предмету позову позивачем не вказано підстав визнання недійсними рішень загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут" і, як наслідок, фактично має місце одночасна зміна і предмета, і підстав позову, що є недопустимим.
Господарський суд Одеської області рішенням від 26.03.2018, прийнятим за результатами нового розгляду справи № 916/400/16, відмовив у задоволені позову.
Одеський апеляційний господарський суд постановою від 02.08.2018 залишив без змін рішення Господарського суду Одеської області від 26.03.2018.
Місцевий господарський суд виходив з того, що спірні рішення були прийняті на загальних зборах учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут", що відбулись з порушенням порядку їх скликання та проведення, без повідомлення позивача, як учасника товариства, про скликання зборів та за відсутності необхідного кворуму. Суд дійшов висновку, що спірні рішення порушують корпоративні права позивача, однак, відмовив у задоволенні позову з підстав пропуску позивачем строку позовної давності При цьому, суд дійшов висновку, що позивач міг довідатись про порушення його прав з 28.01.2013 - з дати державної реєстрації нової редакції Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут" та внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань змін щодо складу учасників товариства та інформації про засновників, а звернувся з позовом у даній справі 19.02.2016, тобто з пропуском трирічного строку позовної давності.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду про доведення наявності порушеного права позивача та пропуску позивачем строку позовної давності щодо заявлених позовних вимог. Однак, дійшов висновку, що датою державної реєстрації нової редакції Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут" та внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань змін щодо складу учасників товариства є 24.01.2013, а не 28.01.2013, як помилково зазначив місцевий господарський суд, та дійшов висновку, що саме 24.01.2013 є початком перебігу строку позовної давності щодо позовних вимог у цій справі, у зв'язку з чим змінив мотивувальну частину рішення місцевого господарського суду.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги.
У касаційній скарзі позивач - ОСОБА_3 просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 26.03.2018, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 02.08.2018 та ухвалити нове рішення, яким позовну вимогу про визнання недійсними та скасування всіх рішень загальних зборів учасників товариства задовольнити в повному обсязі. Судові витрати за подання касаційної скарги стягнути з відповідача на користь позивача.
5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.
В обґрунтування вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій:
- не розібралися з правовою природою правовідносин, що склались між сторонами у справі, не врахували, що позивач внаслідок прийняття спірних рішень була протиправно позбавлена права власності на корпоративні права та звернулась до суду за захистом права власності, що гарантується статтею 41 Конституції України;
- не застосували статтю 256 Цивільного кодексу України та не встановили момент виникнення у позивача можливості реалізувати своє право у примусовому порядку;
- не взяли до уваги ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 18.02.2013, якою суд заборонив відділу державних реєстраторів юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вносити зміни стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут" та не врахували, що позивач у зв'язку з цією обставиною не могла підтвердити шляхом державної реєстрації наявність в неї корпоративних прав;
- не взяли до уваги, що можливість реалізації права на судовий захист виникла у позивача після підтвердження в судовому порядку факту наявності в неї корпоративних прав в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут" та після зняття судом усіх заходів забезпечення позову, зокрема заборон державним реєстраторам вносити зміни стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут".
6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів залишити без змін, посилаючись на те, що зазначені рішення та постанова є обґрунтованими, ухвалені на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Позиція Верховного Суду
7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанцій.
Здійснивши розгляд касаційної скарги, дослідивши наведені у ній доводи, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, Касаційний господарський суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно з частинами 1, 5 статті 98 Цивільного кодексу України в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин, загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства. Рішення загальних зборів може бути оскаржене учасником товариства до суду.
Підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути:
- порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства;
- позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах;
- порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.
Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з порушенням прямих вказівок закону є:
- прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення або у разі неможливості встановлення наявності кворуму;
- прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства;
- відсутність протоколу загальних зборів.
Права учасника (акціонера, члена) юридичної особи можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо.
Відповідно до частини 1 статті 23 Закону України "Про господарські товариства" в редакції, чинній станом на дату прийняття спірних рішень, управління товариством здійснюють його органи, склад і порядок обрання (призначення) яких здійснюється відповідно до виду товариства.
Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом. (частина 2 статті 97 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 145 Цивільного кодексу України в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин, частини 1 статті 58 Закону України "Про господарські товариства" загальні збори учасників товариства є вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю.
Згідно з частиною 5 статті 61 Закону України "Про господарські товариства" в редакції, чинній станом на дату прийняття спірних рішень, про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів.
Суди попередніх інстанцій правильно встановили, що позивач - ОСОБА_3 станом на 23.01.2013 - дату прийняття загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут" спірних рішень була учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут", оскільки судовим рішенням по справі № 5017/1698/2012, а саме: постановою Вищого господарського суду України від 26.12.2012, ОСОБА_3 була поновлена у її корпоративних правах в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Добробут", а рішенням Апеляційного суду Одеської області від 21.01.2016 по справі №521/1929/13-ц, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справі від 13.04.2016, було підтверджено правомірність набуття ОСОБА_3 частки у розмірі 51% у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут".
Суди також встановили, що позивач не була повідомлена про скликання 23.01.2013 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут", на яких були прийняті спірні рішення, не приймала участі в зазначених зборах, у зв'язку з чим дійшли правильного висновку, що загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут" 23.01.2013 були проведені з порушенням порядку їх скликання, що свідчить про неповноважність зазначених зборів та прийняття рішень за відсутності кворуму для проведення загальних зборів. Врахувавши викладене, суди дійшли правильного висновку, що зазначені спірні рішення порушують корпоративні права позивача.
Разом з цим, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивач звернувся з позовом у цій справі поза межами встановленого законом трирічного строку позовної давності, про застосування якого заявив відповідач.
Однак, Касаційний господарський суд вважає зазначений висновок судів попередніх інстанцій передчасним та таким, що зроблений з неповним з'ясуванням обставин справи та без дослідження всіх зібраних у справі доказів.
Відповідно до статті 256, частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
За змістом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (статті 257 Цивільного кодексу України).
Початок перебігу позовної давності обчислюється за правилами статті 261 Цивільного кодексу України, частина перша якої пов'язує його з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Отже, для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти.
При цьому, за змістом зазначеної норми (статті 261 Цивільного кодексу України) законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.
Якщо встановити день, коли особа довідалась про порушення права або про особу, яка його порушила, неможливо, або наявні докази того, що особа не знала про порушення права, хоч за наявних умов повинна була знати про це, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа повинна була довідатися про порушення свого права.
Під можливістю довідатись про порушення права або про особу, яка його порушила, в цьому випадку слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини, або існування в особи певних зобов'язань, як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала б змогу дізнатись про відповідні протиправні дії та того, хто їх вчинив.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.03.2018 у справі № 57/314-6/526-2012 та від 03.04.2018 у справі № 914/758/17.
Отже, при визначенні початку перебігу строку позовної давності суду слід з'ясовувати та враховувати обставини як щодо моменту, коли особа довідалась, так і щодо моменту, коли особа могла дізнатися (мала можливість дізнатися) про порушення свого права в їх сукупності, як обов'язкових складових визначення початку перебігу позовної давності.
Суди попередніх інстанцій під час нового розгляду справи дійшли висновку, що моментом, коли позивач у цій справі могла дізнатись про існування спірних рішень загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут", оформлених протоколом від 23.01.2013, та про порушення зазначеними рішеннями своїх корпоративних прав є дата державної реєстрації нової редакції Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут" та внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань змін щодо складу учасників товариства та інформації про засновників на підставі спірних рішень.
Однак, Касаційний господарський суд зазначає, що чинним законодавством до обов'язків учасника господарського товариства не віднесено зобов'язань щодо періодичного ознайомлення з даними установчих документів товариства або відомостями, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а його обізнаність про рішення, які приймаються вищим органом управління товариства, фактично поставлена в залежність від виконання товариством визначеного законодавством порядку скликання та проведення загальних зборів учасників.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03.04.2018 у справі № 914/758/17.
Однак, суди попередніх інстанцій не врахували наведеного.
Відповідності до пунктів 5, 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Згідно з частиною 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд апеляційної інстанції під час апеляційного розгляду справи № 916/400/16 не врахував висновок Верховного Суду, викладений в постанові Касаційного господарського суду від 03.04.2018 у справі № 914/758/17, у зв'язку з чим дійшов передчасного висновку про пропуск позивачем строку позовної давності.
Отже, обставини щодо моменту, коли позивач у цій справі дізналась чи могла дізнатись про існування спірних рішень та про порушення її прав не був з достовірністю встановлений судами попередніх інстанцій на підставі належних та допустимих доказів.
В матеріалах справи міститься лист відділу державних реєстраторів Виконавчого комітету Одеської міської ради № 15-К-103 від 18.03.2013, адресований позивачу - ОСОБА_7 (том 1, аркуш справи № 36), в якому державний реєстратор повідомляє про неможливість внесення до реєстру відомостей на підставі постанови Вищого господарського суду України від 26.12.2012 у справі № 5017/1698/2012 у зв'язку з тим, що Малиновський районний суд м. Одеси ухвалою від 18.02.2013 наклав заборону вносити до реєстру будь-які зміни стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут". Також у зазначеному листі повідомлено ОСОБА_3 про те, що після скасування державним реєстратором запису про державну реєстрацію змін до установчих документів у відповідності до рішення Господарського суду Одеської області від 03.09.2012 та постанови Одеського апеляційного господарського суду від 15.11.2012 у справі №5017/1698/2012 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців були внесені три записи про зміну керівника та зміни до установчих документів .
Однак, суди залишили поза увагою зазначений лист відділу державних реєстраторів Виконавчого комітету Одеської міської ради № 15-К-103 від 18.03.2013, не надали йому належну правову оцінку. Суди не встановили обставин, про які йдеться в зазначеному листі, а саме: не з'ясували, які саме зміни були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, про які зазначено державним реєстратором в листі, чи стосуються ці зміни спірних рішень загальних зборів, чи був фактично отриманий ОСОБА_3 зазначений лист та якщо був отриманий, то коли. Отже, обставини щодо моменту, коли позивач фактично дізналась про внесення записів до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на підставі спірних рішень загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут" та обставини щодо початку перебігу строку позовної давності до позовних вимог у цій справі не були достовірно встановлені судами попередніх інстанцій.
Згідно зі статтями 8, 55 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Згідно з частиною 1 статтею 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
При цьому рішення визнається таким, що відповідає засадам верховенства права, коли суд надав відповідь на всі істотні питання, що їх ставить скаржник перед судом у поданій скарзі. Обсяг істотних питань, на які суд повинен відповісти у прийнятому ним судовому рішенні, визначається індивідуально з огляду на конкретні обставини справи.
У рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) суд зазначив, що верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України. Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.
Правову позицію щодо дотримання справедливості Конституційний Суд України висловив у рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 у справі про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора: "Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13)."
Верховний Суд наголошує, що встановивши наявність порушеного права, суд повинен при прийнятті рішення враховувати мету звернення до суду та забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Рішення суду має бути ефективним інструментом поновлення порушених прав.
8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.
В порушення принципу повноти зазначені вище обставини не були встановлені судами попередніх інстанцій під час прийняття оскаржуваних рішення та постанови. Господарськими судами попередніх інстанцій помилково не були застосовані до спірних правовідносин норми матеріального права, які підлягають застосуванню, та порушено норми матеріального права, у зв'язку з чим суди дійшли передчасних висновків, а оскаржувані рішення та постанову не можна визнати законними та обґрунтованими.
Передбачені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України межі розгляду справи судом касаційної інстанції не дають суду касаційної інстанції права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішеннях судів чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Встановлення обставин справи, оцінка доказів виходить за межі розгляду справи в порядку касації.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.
Згідно з частинами 3, 4 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
З огляду на те, що суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, не надали оцінку всім доводам та запереченням сторін, не дослідили всіх наявних в матеріалах справи доказів, враховуючи межі розгляду справи в суді касаційної інстанції, Касаційний господарський суд дійшов висновку, що рішення Господарського суду Одеської області від 26.03.2018 та постанова Одеського апеляційного господарського суду від 02.08.2018 підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
9. Судові витрати
Відповідно до статті 315 Господарського процесуального кодексу України у постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи, що судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа передається на новий розгляд до місцевого господарського суду, розподіл судових витрат у справі, в тому числі, й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд - ,
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду Одеської області від 26.03.2018 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 02.08.2018 у справі № 916/400/16 скасувати.
3. Справу № 916/400/16 передати на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.
4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. Баранець
Судді В. Студенець
Л. Стратієнко