ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Рішення № 83176729

Озвучення тимчасово недоступне

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: [email protected] РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.07.2019Справа № 910/5511/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. розглянувши матеріали господарської справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання

за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНО СТАЛЬ"

2) ОСОБА_1

про стягнення 304758,92 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНО СТАЛЬ" та ОСОБА_1 про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за договором банківського обслуговування від 14.04.2017 в розмірі 304758,92 грн., з яких: 200000,00 грн. - заборгованість за кредитом; 54648,16 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 993,42 грн. - заборгованість з комісії, 49117,34 грн. - пеня.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕХНО СТАЛЬ" (відповідач 1) умов договору банківського обслуговування №б/н від 14.04.2017 в частині повернення суми кредиту та сплати відсотків. Оскільки виконання зобов`язання за вказаним договором забезпечено порукою за договором поруки №P1524834343283146405 від 27.04.2018, позивач просить стягнути суму заборгованості з позичальника та поручителя солідарно.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2019 суд постановив звернутися до Фурсівської сільської ради із запитом щодо доступу до персональних даних фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за формою, наведеною в додатку №3 до Правил реєстрації місця проживання, затверджених Постановою КМУ №207 від 02.03.2016.

У відповідь на запит суд від 14.05.2019 Фурсівська сільська рада надала відповідні відомості стосовно ОСОБА_1 .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/5511/19, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідачі у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подали до суду відзиву на позов, тобто не скористалися наданими їм процесуальними правами, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.

Про розгляд даної справи відповідачі були повідомлені ухвалою суду від 17.05.2019, повернутими на адресу суду поштовим відділенням зв`язку.

Згідно із ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Також, у відповідності до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Зі змісту пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача 1 та місця проживання відповідача 2, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачам ухвали.

За змістом пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, вказана ухвала вручена відповідачам та відповідачі були належним чином повідомлений про розгляд справи.

Крім того, судом враховано, що у відповідності до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень (ч. 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

З урахуванням наведеного відповідачі не були позбавлені права та можливості ознайомитись з ухвалою суду від 17.05.2019 у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Враховуючи вище наведене, суд прийшов до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

14.04.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕХНО СТАЛЬ" (відповідач 1, клієнт) шляхом підписання заяви про відкриття рахунку та про приєднання до Умов і Правил банківських послуг приєдналося до Умов та правил надання банківських послуг, Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті АТ КБ "ПРИВАТБАНК" (позивач, банк).

Заява про відкриття рахунку, Умови та Правила надання банківських послуг та Тарифи Банку, разом у сукупності складають договір банківського обслуговування від 14.04.2017.

Згідно даного договору, на поточний рахунок ТОВ "ТЕХНО СТАЛЬ" № НОМЕР_2 було встановлено кредитний ліміт в розмірі 200 000,00 грн.

27.04.2018 між позивачем (кредитором) та ОСОБА_1 (відповідачем 2, поручителем) укладений договір поруки №№P1524834343283146405 (далі - договір поруки), предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ТОВ "ТЕХНО СТАЛЬ" (боржник) зобов`язань за договорами приєднання, в тому числі, до розділу 3.2.1. Кредитний ліміт Умов та правил надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті банку у мережі Інтернет (далі - угода 1) з повернення кредиту в сумі 200000,00 грн., сплати процентної ставки за користування кредитом за період користування згідно п. 3.2.1.4.1.2 Угоди-1 - 21% річних та сплати 42% річних у разі порушення строків повернення кредиту, комісійної винагороди в розмірі 3%, винагороди за користування кредитним лімітом в сумі 0,5% від суми максимального сальдо ліміту, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.

Якщо під час виконання угоди зобов`язання боржника, що забезпечені цим договором збільшуються, внаслідок чого збільшується і обсяг відповідальності поручителя, то поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов`язань за угодою в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з поручителем не потрібні.

Згідно із пунктом 1.2 договору поруки сторони погодили, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за угодою в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів та інших платежів, всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що у зв`язку із порушенням Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕХНО СТАЛЬ" (відповідач 1) зобов`язань за договором від 14.04.2017 в частині повернення суми кредиту та сплати відсотків, у зв`язку із чим у відповідача 1 наявна заборгованість за кредитом у розмірі 200 000,00 грн., заборгованість за процентами, нарахованими за період з 08.05.2018 по 15.01.2019 у сумі 54 648,16 грн., заборгованість по комісії у сумі 993,42 грн. та по пені нарахованої за період з 01.06.2018 по 14.01.2019 у сумі 49 117,34 грн.

Оскільки у відповідача 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНО СТАЛЬ" наявна заборгованість за договором від 14.04.2017, з огляду на те, що виконання зобов`язання за вказаним договором забезпечені порукою відповідача 2 - ОСОБА_1 , позивач звернувся до суду про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за кредитом у розмірі 200000,00 грн., заборгованості по відсоткам за користування кредитом у сумі 54648,16 грн. заборгованості з комісії у сумі 993,42 грн. та 49117,34 грн. - пені.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Згідно із пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування, тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Згідно із ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до пункту 3.2.1.1.16 Умов при укладанні договорів і угод чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання Клієнта до Умов і правил надання банківських послуг (або у формі заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки, або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис" (чинного на час укладення договору) електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті.

Як підтверджено матеріалами справи, 14.04.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕХНО СТАЛЬ" (відповідач 1) шляхом підписання заяви про відкриття рахунку та про приєднання до Умов і Правил банківських послуг приєдналося до Умов та правил надання банківських послуг, Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті АТ КБ "ПРИВАТБАНК".

Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

У відповідності до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до п. 3.2.1.1.1 Умов кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту. Техніко-економічне обґрунтування кредиту - фінансування поточної діяльності. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку банка та клієнта. Банк здійснює обслуговування ліміту клієнта, що полягає у проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку клієнта, при наявності вільних грошових ресурсів, за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, шляхом дебатування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо.

Пунктом 3.2.1.1.3 Умов передбачено, що кредит надається в обмін на зобов`язання Клієнта з повернення кредиту, сплаті відсотків та винагороди. Кредитний ліміт може бути збільшений для оплати судових витрат у порядку, передбаченому "Умов та правил надання банківських послуг". Сторони погодилися, що кредитний ліміт може бути збільшений для оплати судових витрат у порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг. Ліміт овердрафту встановлюється Банком на кожний операційний день. У випадку зниження Банком ліміту в односторонньому порядку, передбаченому цими "Умовами та правилами надання банківських послуг", Клієнт зобов`язується погасити різницю між фактичною заборгованістю і сумою нового ліміту не пізніше дня, вказаного в повідомленні банку про зміну ліміту, спрямованого Клієнту у будь-якій з форм, передбачених "Умов та правил надання банківських послуг". В іншому випадку грошове зобов`язання вважається порушеним, а зазначена різниця між фактичною заборгованістю і новою сумою ліміту вважається простроченою з дня, вказаного в повідомленні.

Згідно 3.2.1.1.8 Умов, проведення платежів Клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться Банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкритті поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі - "Угода"). При порушенні Клієнтом будь-якого із зобов`язань, передбачених "Умовами та правилами надання банківських послуг", Банк по свій розсуд, має право змінити умови кредитування, встановивши інший термін повернення кредиту. При належному виконанні клієнтом зобов`язань, передбачених "Умовами та правилами надання банківських послуг", при відсутності заперечень за місяць до закінчення терміну обслуговування Ліміту, проведення платежів Клієнта в порядку обслуговування Ліміту може бути продовжено Банком на той самий строк. Термін також може бути змінений Банком згідно п. 3.2.1.2.3.4 цього розділу "Умов і правил надання банківських послуг". Згідно ст. 212, 651 ЦКУ при порушення Клієнтом будь-якого із зобов`язань по кредиту, Банк на свій розсуд, починаючи з 91-го дня порушення будь-якого із зобов`язань має право встановити інший термін повернення кредиту. При цьому Банк направляє Клієнту повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту на свій вибір або в письмовій формі, або за допомогою встановлених засобів електронного зв`язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет-банку Приват24, мобільний додаток "Приват24", SMS-повідомлення чи інших). У разі непогашений заборгованості в термін, зазначений у повідомленні, вся заборгованість, починаючи з наступного дня дати, зазначеної в повідомленні вважається простроченою.

Згідно абз. 3 п. 3.2.1.1.11 Умов за сумами кредиту, отриманим клієнтами з 11.02.2015 включно та до моменту обнуления кредитного ліміту періодом безперервного користування кредитом є період часу, протягом якого безперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку. Початком періоду безперервного користування кредитом вважається перший день, починаючи з якого безперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня. Зменшення або збільшення заборгованості по кредиту в цей період не впливають на зміну дати закінчення періоду безперервного користування кредитом. Датою закінчення періоду безперервного користування кредитом вважається день, після закінчення якого на поточному рахунку зафіксовано нульове дебетове сальдо. Період безперервного користування "Кредитним лімітом на поточному рахунку" - не більше 30 днів."

Відповідно п. 3.2.1.2.2.3 Умов, клієнт зобов`язаний здійснювати погашення кредиту, отриманого в межах встановленого Ліміту, не пізніше терміну закінчення періоду безперервного користування кредитом, встановленого п. 3.2.1.1.11.

На виконання умов кредитного договору, позивач надав відповідачу 1 кредитний ліміт в розмірі 200 000 грн., що підтверджується випискою про рух коштів по поточному рахунку відповідача № НОМЕР_2 .

За сумами кредиту, отриманими з 10.02.2017, при наявності дебетового сальдо на поточному рахунку Позичальника при закритті банківського дня, проводиться нарахування відсотків за користування кредитом у розмірі 21 (двадцять один) % річних для договорів забезпечених порукою, 34 (тридцять чотири) % річних для договорів незабезпечених порукою. Списання нарахованих відсотків проводиться по 1 -х числах кожного місяця, за попередній місяць.

Розділом 3.2.1.4 Умов встановлений порядок розрахунків за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт виплачує відсотки, виходячи з відсоткової ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом (диференційована відсоткова ставка).

За сумами кредиту, отриманими з 10.02.2017, при наявності дебетового сальдо на поточному рахунку Позичальника при закритті банківського дня, проводиться нарахування відсотків за користування кредитом у розмірі 21 (двадцять один) % річних для договорів забезпечених порукою, 34 (тридцять чотири) % річних для договорів незабезпечених порукою. Списання нарахованих відсотків проводиться по 1 -х числах кожного місяця, за попередній місяць. (п.3.2.1.4.1.2 Умов).

Клієнт сплачує Банку комісію за використання ліміту відповідно до п.п. 3.2.1.1.6, 3.2.1.2.3.2, 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,5% від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг. Банк може на свій розсуд не стягувати зазначену комісію в разі, якщо максимальне сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній календарний місяць, не перевищувало 100 гривень. Сума стягуваної комісії не менше 200 грн. (п. 3.2.1.4.4).

За п. 3.2.1.4.5. Умов та Правил нарахування комісії здійснюється в день сплати.

Відповідно до п. 3.2.1.5.1. Умов при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов`язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п.3.2.1.2.2.2, 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2, 3.2.1.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених п.п.3.2.1.1.8, 3.2.1.2.2.3, 3.2.1.2.3.4, винагороди, передбаченої п.п.3.2.1.2.2, 3.2.1.4.4, 3.2.1.4.5, 3.2.1.4.6 Умов, Клієнт виплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації Банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі, зазначеному в п.3.2.1.4.1.3 Умов від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Згідно п.3.2.1.2.3.4 Умов банк має право при порушенні клієнтом будь-якого із зобов`язань, передбаченого Умовами, змінити умови кредитування - вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов`язань за кредитом.

Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати (п. 3.2.1.4.9. Умов).

Згідно наданих позивачем банківських виписок та розрахунку, сума нарахованих та несплачених процентів за користування кредитом складає 54648,16 грн. та сума нарахованої комісії - 993,42 грн.

Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як підтверджено матеріалами справи, позичальник - ТОВ "ТЕХНО СТАЛЬ", неналежним чином виконав покладені на нього зобов`язання, визначені Умовами та правилами надання послуг, в частині своєчасного та повного повернення кредитних коштів та сплати відсотків. У зв`язку із чим, заборгованість відповідача-1 за кредитом становить 200000,00 грн., заборгованість по відсоткам за користування кредитом - 54648,16 грн. та заборгованість з комісії - 993,42 грн.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодекс і визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка,штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 3.2.1.5.1. Умов при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов`язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п.3.2.1.2.2.2, 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2, 3.2.1.4.3. термінів повернення кредиту, передбачених п.п.3.2.1.1.8. 3.2.1.2.2.3. 3.2.1.2.3.4. винагороди, передбаченої п.п.3.2.1.2.2, 3.2.1.4.4. 3.2.1.4.5, 3.2.1.4.6 Умов, Клієнт виплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ яка діяла в період, за який сплачується пеня (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації Банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту. Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі, зазначеному в п. 3.2.1.4.1.3 Умов від суми заборгованості за кожен день прострочення.

У зв`язку із простроченням грошового зобов`язання, на підставі п. 3.2.1.5.1. договору, за загальний період з 01.06.2018 по 14.01.2019 позивачем нарахована пеня у сумі 49117,34 грн.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 3.2.1.5.4 Умов нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов`язань, передбаченої п. 3.2.1.5.1, 3.2.1.5.2, 3.2.1.5.3 здійснюється протягом 15 років з дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано клієнтом.

З пунктів 3.2.1.5.1 та 3.2.1.5.4 Умов вбачається, що сторонами було визначено розмір (подвійна облікова ставка НБУ) порядок нарахування пені (від суми заборгованості за кожен день прострочення) та визначено строк такого нарахування (протягом 15 років).

Розрахунок пені, доданий до позову суд визнав його обґрунтованим, а суму пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором такою, що підлягає стягненню за період з 01.06.2018 по 14.01.2019 у розмірі 49117,34 грн.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

Як встановлено судом вище, виконання зобов`язань за договором від 14.04.2017 було забезпечене договором поруки №P1524834343283146405 від 27.04.2018, укладеним із ОСОБА_1 (відповідачем 2).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Частинами 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі (ч. ч. 1, 2 ст. 543 ЦК України).

За змістом пункту 1.2. договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за угодою в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів та інших платежів, всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

Враховуючи умови договору поруки, наведені вище приписи законодавства та встановлені у справі обставини, у поручителя (відповідача-2) виник солідарний обов`язок погасити заборгованість за кредитом у сумі 200000,00 грн., заборгованість за відсотками у сумі 54648,16 грн., заборгованості по комісії у сумі 993,42 грн. та пені у сумі 49117,34 грн.

Разом з тим, порука не є припиненою, зокрема, на підставі ст. 559 Цивільного кодексу України, відповідно до якої порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки (ч. 4 статті 559 ЦК України).

За приписами пункту 4.1. договору, сторони погодили строк припинення поруки - 15 років після укладення цього договору поруки.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачами належними та достатніми доказами обставини, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано.

З урахуванням наведеного, вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за кредитом у сумі 200000,00 грн., заборгованість за відсотками у сумі 54648,16 грн., заборгованості по комісії у сумі 993,42 грн. та пені у сумі 49117,34 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини справи, суд задовольняє позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНО СТАЛЬ", ОСОБА_1 про стягнення 304758,92 грн.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідачів.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНО СТАЛЬ" (03148, м. Київ, вулиця ГНАТА ЮРИ, будинок 9, кімната 414, ідентифікаційний код 41217187), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, будинок 1Д, ідентифікаційний код 14360570) заборгованість за кредитом у сумі 200000,00 грн., заборгованість за відсотками у сумі 54648,16 грн., заборгованості по комісії у сумі 993,42 грн. та пеню у сумі 49117,34 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНО СТАЛЬ" (03148, м. Київ, вулиця ГНАТА ЮРИ, будинок 9, кімната 414, ідентифікаційний код 41217187) на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, будинок 1Д, ідентифікаційний код 14360570) судовий збір у розмірі 2285,69 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, будинок 1Д, ідентифікаційний код 14360570) судовий збір у розмірі 2285,69 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 22.07.2019.

Суддя О.В. Гулевець

Постанова № 93216987

Відкрити повний перегляд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/5511/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Львова Б.Ю. (головуючий), Булгакової І.В. і Колос І.Б.,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 )

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2020 [колегія суддів: Пашкіна С.А. (головуючий), судді Дідиченко М.А., Калатай Н.Ф.]

зі справи № 910/5511/19

за позовом акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (далі - Банк)

до товариства з обмеженою відповідальністю «Техно Сталь» (далі - Товариство), ОСОБА_1

про стягнення 304 758,92 грн.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Банк звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства та ОСОБА_1 про стягнення солідарно 304 758,92 грн. заборгованості за договором банківського обслуговування від 14.04.2017, у тому числі: 200 000,00 грн. заборгованості за кредитом; 54 648,16 грн. заборгованості за відсотками за користування кредитом; 993,42 грн. заборгованості з комісії та 49 117,34 грн. пені.

1.2. Позов обґрунтовано невиконанням Товариством умов договору банківського обслуговування від 14.04.2017 в частині повернення суми кредиту та сплати відсотків за користування кредитом. Оскільки виконання зобов`язання за цим договором забезпечено порукою ОСОБА_1 за договором поруки від 27.04.2018 № P1524834343283146405, позивач просить стягнути суму заборгованості з позичальника та поручителя солідарно.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та ухвали суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням господарського суду міста Києва від 22.07.2019 (суддя Гулевець О.Г.) позов задоволено з підстав обґрунтованості та доведеності позовних вимог.

2.2. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції та посилаючись на те, що він є особою, яка не брала участі у справі, однак суд вирішив питання про його права інтереси та обов`язки, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення господарського суду міста Києва від 22.07.2019.

2.3. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2020 закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення господарського суду міста Києва від 22.07.2019 на підставі пункту 3 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

2.4. За висновками суду апеляційної інстанції оскаржуваним судовим рішенням питання про права, інтереси або обов`язки скаржника - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серія НОМЕР_1 , виданий БЦ РВ ГУ МВС України в Київській області 05.10.2006; РНОКПП НОМЕР_2 ) не вирішувалось, оскільки відповідачем зі справи є інша особа - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серія НОМЕР_3 , виданий БЦ РВ ГУ МВС України в Київській області 12.06.2013; РНОКПП НОМЕР_2 ). Зазначені обставини встановлені при ухваленні постанови Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2020 зі справи, що розглядається, та не підлягають повторному доведенню.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувану ухвалу апеляційного суду та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення господарського суду міста Києва від 22.07.2019.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи скаржника

4.1. Скаржник зазначає, що не укладав з Банком жодних договорів, у тому числі договору поруки від 27.04.2018 № P1524834343283146405, а про існування заборгованості та судових рішень щодо її солідарного стягнення дізнався за фактом здійснення відрахувань з його пенсії на погашення боргу. Ознайомившись з матеріалами виконавчих проваджень № 59171991 та № 60123910, скаржник дізнався, що на примусовому виконанні знаходяться накази господарського суду міста Києва № 910/210/19 від 16.04.2019 і № 910/5511/19 від 12.08.2019 про стягнення солідарно з Товариства та ОСОБА_1 на користь Банку заборгованості, на виконання яких державним виконавець наклав арешт на майно скаржника, про що винесені відповідні постанови.

4.2. Як в рішенні господарського суду міста Києва від 22.07.2019, так і в наказі господарського суду міста Києва від 12.08.2019 відносно солідарного боржника за порукою зазначено дані, які повністю збігаються з даними скаржника, у зв`язку з чим це рішення суду першої інстанції безпосередньо впливає на його права інтереси та обов`язки.

4.3. Зазначене також знайшло своє підтвердження і в процесі виконання рішення суду першої інстанції. Оскільки відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» обов`язковими даними, ідентифікуючими особу боржника є, зокрема, реєстраційний номер облікової картки платника податків (РНОКПП), а в судовому рішенні та наказі суду зазначений РНОКПП скаржника - НОМЕР_4 , то за результатами вчинення виконавчих дій саме на майно скаржника і було накладено арешт згідно з постановою державного виконавця від 23.09.2019 № 60123910.

4.4. Стверджуючи, що оскаржуваним судовим рішенням не вирішувалось питання про права, інтереси або обов`язки скаржника, оскільки відповідачем зі справи є інша особа (за відмінністю дати народження та паспортних даних осіб відповідача та скаржника), суд апеляційної інстанції не врахував того, що РНОКПП існує для ідентифікації фізичних осіб-платників податків, є унікальним для кожної особи та не може повторюватись, що є загальновідомим фактом, який не потребує доказування відповідно до частини третьої статті 75 ГПК України. Крім того, суд апеляційної інстанції взагалі не надав жодної правової оцінки доводам та наданим на їх підтвердження доказам скаржника щодо недійсності паспорта серії НОМЕР_3 у зв`язку з його викраденням (втратою) у 2006 році.

4.5. На думку скаржника, зазначені обставини свідчать не про існування двох різних осіб - ОСОБА_1 1958 року народження (скаржник) та ОСОБА_1 1968 року народження (відповідач) з однаковими РНОКПП та які проживають за однією адресою, як помилково вважає суд апеляційної інстанції, а про те, що у спірних правовідносинах мали місце шахрайські дії невстановлених осіб, які були спрямовані на отримання кредитних коштів у Банку за неіснуючими документами, що разом з тим може свідчити про неукладеність договору поруки від 27.04.2018 № P1524834343283146405.

5. Доводи сторін справи

Відзиви на касаційну скаргу не надходили.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ФАКТИЧНИХ ОБСТАВИН, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6.1. 14.04.2017 Товариство (клієнт) шляхом підписання заяви про відкриття рахунку та про приєднання до Умов і правил банківських послуг приєдналося до Умов та правил надання банківських послуг, Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (банк). Заява про відкриття рахунку, Умови та Правила надання банківських послуг та Тарифи Банку, разом у сукупності складають договір банківського обслуговування від 14.04.2017 (далі - Договір кредиту).

6.2. На виконання зазначеного Договору кредиту Товариству було відкрито поточний рахунок з кредитним лімітом в розмірі 200 000,00 грн.

6.3. 27.04.2018 Банк (кредитор) та ОСОБА_1 (поручитель) уклали договір поруки № P1524834343283146405 (далі - Договір поруки), предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством (боржник) зобов`язань за договорами приєднання, в тому числі до розділу 3.2.1. Кредитний ліміт Умов та правил надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті банку у мережі Інтернет з повернення кредиту в сумі 200 000,00 грн., сплати процентної ставки за користування кредитом за період користування згідно п. 3.2.1.4.1.2 Угоди-1 - 21 % річних та сплати 42 % річних у разі порушення строків повернення кредиту, комісійної винагороди в розмірі 3%, винагороди за користування кредитним лімітом в сумі 0,5 % від суми максимального сальдо ліміту, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.

6.4. Згідно з пунктом 1.2 Договору поруки сторони погодили, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за угодою в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів та інших платежів, усіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

6.5. Посилаючись на неналежне виконання Товариством умов Договору кредиту в частині повернення кредитних коштів та нарахованих відсотків за кредитом, а також те, що виконання зобов`язання за цим договором забезпечені порукою ОСОБА_1 , Банк просив стягнути солідарно з відповідачів спірну суму заборгованості.

6.6. Рішенням господарського суду міста Києва від 22.07.2019 позов задоволено: стягнуто солідарно з Товариства та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Банку заборгованість за кредитом у сумі 200 000,00 грн., заборгованість за відсотками у сумі 546 48,16 грн., заборгованість з комісії в сумі 993,42 грн. та пеню в сумі 49 117,34 грн.; стягнуто з Товариства та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Банку по 2 285,69 грн. судового збору.

6.7. 12.08.2019 на виконання зазначеного рішення господарського суду міста Києва видано наказ про солідарне стягнення з Товариства та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Банку заборгованості за кредитом у сумі 200 000,00 грн., заборгованості за відсотками у сумі 54 648,16 грн., заборгованості з комісії у сумі 993,42 грн. та пені в сумі 49 117,34 грн.

6.8. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2020, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2020 зі справи, відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання наказу від 12.08.2019 частково таким, що не підлягає виконанню (в частині солідарного стягнення заборгованості з ОСОБА_1 ).

При цьому Північний апеляційний господарський суд при ухваленні названої постанови від 11.06.2020 дійшов висновку про те, що скаржник ( ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серія НОМЕР_1 , виданий БЦ РВ ГУ МВС України в Київській області 05.10.2006; РНОКПП НОМЕР_2 ) та боржник ( ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серія НОМЕР_3 , виданий БЦ РВ ГУ МВС України в Київській області 12.06.2013; РНОКПП НОМЕР_2 ) за згаданими рішенням суду від 22.07.2019 та судовим наказом від 12.08.2019 є різними особами.

7. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

ГПК України:

частини перша - третя статті 2:

- завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави;

- суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі;

- основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є: верховенство права; змагальність сторін; забезпечення права на апеляційний перегляд справи;

частина друга статті 4:

- юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням;

частина перша статті 17:

- учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення;

частини перша, третя статті 18:

- судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України;

- обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права чи інтереси;

частини третя, четверта статті 75:

- обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування;

- обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом;

частини перша, третя статті 86:

- суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів;

- суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів);

частини перша-третя, п`ята статті 236:

- судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим;

- законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права;

- судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом;

- обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи;

частина перша статті 254:

- учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції;

пункт 3 частини першої, частина друга статті 264:

- суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося;

- про закриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в касаційному порядку;

частини перша та друга статті 300:

- переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права;

- суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази;

пункт 3 частини першої статті 308:

- суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду;

пункти 1, 3 частини третьої, частини четверта, шоста статті 310:

- підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи;

- справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом;

- підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Оцінка аргументів сторін справи, скаржника і висновків суду апеляційної інстанції

8.1. Причиною спору у справі стало питання про наявність чи відсутність підстав для стягнення солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованості за Договором кредиту.

8.2. За результатами розгляду справи місцевий господарський суд дійшов висновку щодо обґрунтованості та доведеності позовних вимог, у зв`язку з чим задовольнив позов у повному обсязі.

8.3. Закриваючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що оскаржуваним судовим рішенням питання про права, інтереси або обов`язки скаржника - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серія НОМЕР_1 , виданий БЦ РВ ГУ МВС України в Київській області 05.10.2006; РНОКПП НОМЕР_2 ) не вирішувалось, оскільки відповідачем зі справи є інша особа - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серія НОМЕР_3 , виданий БЦ РВ ГУ МВС України в Київській області 12.06.2013; РНОКПП НОМЕР_2 ).

8.4. Однак Касаційний господарський суд не може погодитись з такими висновками суду апеляційної інстанції та вважає їх передчасними з огляду на таке.

Положеннями господарського процесуального законодавства визначено право особи подати апеляційну скаргу на рішення, яким розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або містяться судження про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи у відповідних правовідносинах, виходячи з предмета та підстав позову.

Судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, що випливають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків.

Якщо скаржник лише зазначає про те, що оскаржуване рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов`язки, або лише зазначає (констатує), що рішенням вирішено про його права та/або обов`язки чи інтереси, то такі посилання, виходячи з вищенаведеного, не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду, зокрема, апеляційної скарги.

Особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статей 17, 254 ГПК України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки, та про які саме.

Рішення є таким, що прийнято про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення наявні висновки суду про права та обов`язки цієї особи або у резолютивній частині рішення суд прямо зазначив про права та обов`язки цієї особи. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не береться до уваги.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.05.2020 зі справи № 904/897/19.

8.5. За приписами частин першої, п`ятої, сьомої статті 238 ГПК України рішення суду складається із вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин. У резолютивній частині рішення, зокрема, зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків сторін (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України.

Відповідно до частин першої, третьої статті 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Згідно з пунктами 3, 4 частини першої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі, зокрема зазначаються: повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);

8.6. Як вбачається з резолютивної частини рішення господарського суду міста Києва від 22.07.2019, за результатами розгляду спору: позов задоволено; стягнуто солідарно з Товариства (03148, місто Київ, вул. Гната Юри, буд. 9, кім. 414, ідентифікаційний код 41217187) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Банку (01001, місто Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д, ідентифікаційний код 14360570) заборгованість за кредитом у сумі 200 000,00 грн., заборгованість за відсотками у сумі 546 48,16 грн., заборгованості по комісії у сумі 993,42 грн. та пеню у сумі 49 117,34 грн.; стягнуто з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Банку (01001, місто Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ідентифікаційний код 14360570) судовий збір у розмірі 2 285,69 грн.

Отже, з резолютивної частини рішення господарського суду міста Києва від 22.07.2019, а також виданого на його виконання наказу від 12.08.2019 вбачається, що вони містять такі відомості щодо другого відповідача (боржника), які повністю збігаються з відомостями скаржника, а саме: адресу проживання та РНОКПП. Відомостей щодо дати народження другого відповідача (боржника) вони не містять.

8.7. За таких обставин справи Касаційний господарський суд погоджується з доводами скаржника про те, що у резолютивній частині рішення господарського суду міста Києва від 22.07.2019 суд фактично вирішив питання про його права інтереси та обов`язки.

Зазначене також підтверджується обставинами виконання рішення суду зі справи, а саме: накладенням державним виконавцем арешту на майно скаржника, відповідно до наявних в судовому рішенні та наказі ідентифікуючих ознак боржника - місця проживання та РНОКПП.

8.8. Закриваючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції наведеного не врахував, у зв`язку з чим дійшов передчасних висновків про те, що оскаржуваним судовим рішення не вирішувалось питання про права, інтереси або обов`язки скаржника.

8.9. Касаційний господарський суд вважає за необхідне окремо зазначити також щодо передчасності висновків суду апеляційної інстанції про те, що скаржник ( ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серія НОМЕР_1 , виданий БЦ РВ ГУ МВС України в Київській області 05.10.2006; РНОКПП НОМЕР_2 ) та відповідач ( ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серія НОМЕР_3 , виданий БЦ РВ ГУ МВС України в Київській області 12.06.2013; РНОКПП НОМЕР_2 ), є двома різними особами, оскільки суд апеляційної інстанції не встановив наявності двох відповідних фізичних осіб, а також не надав правової оцінки доводам та наданим на їх підтвердження доказам скаржника щодо недійсності паспорта другого відповідача серії СМ № 535676 у зв`язку з його викраденням (втратою) у 2006 році, як поза увагою апеляційний суд залишив й доводи скаржника щодо неможливості існування у двох фізичних осіб однакового номера облікової картки платника податків, що є загальновідомою обставиною, яка не потребує доказування відповідно до частини третьої статті 75 ГПК України.

Зазначені обставини мають істотне значення для правильного вирішення спору зі справи, однак помилково залишені поза увагою суду апеляційної інстанції.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. Доводи ОСОБА_1 про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права у прийнятті оскаржуваної ухвали знайшли своє підтвердження за результатами перегляду справи в касаційному порядку.

9.2. За таких обставин Касаційний господарський суд вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції зі справи скасувати, а справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення суду першої інстанції.

10. Судові витрати

Відповідно до положень статті 129 ГПК України розподіл судових витрат здійснюється за результатами розгляду справи по суті.

Керуючись статтями 300, 308, 310, 315 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2020 зі справи № 910/5511/19 скасувати.

3. Справу передати до Північного апеляційного господарського суду для продовження розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення господарського суду міста Києва від 22.07.2019 зі справи № 910/5511/19.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Б. Львов

Суддя І. Булгакова

Суддя І. Колос