ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: [email protected] РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
22.07.2019Справа № 910/5511/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. розглянувши матеріали господарської справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання
за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК"
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНО СТАЛЬ"
2) ОСОБА_1
про стягнення 304758,92 грн.
Без повідомлення (виклику) учасників справи
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНО СТАЛЬ" та ОСОБА_1 про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за договором банківського обслуговування від 14.04.2017 в розмірі 304758,92 грн., з яких: 200000,00 грн. - заборгованість за кредитом; 54648,16 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 993,42 грн. - заборгованість з комісії, 49117,34 грн. - пеня.
Позовні вимоги мотивовані невиконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕХНО СТАЛЬ" (відповідач 1) умов договору банківського обслуговування №б/н від 14.04.2017 в частині повернення суми кредиту та сплати відсотків. Оскільки виконання зобов`язання за вказаним договором забезпечено порукою за договором поруки №P1524834343283146405 від 27.04.2018, позивач просить стягнути суму заборгованості з позичальника та поручителя солідарно.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2019 суд постановив звернутися до Фурсівської сільської ради із запитом щодо доступу до персональних даних фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за формою, наведеною в додатку №3 до Правил реєстрації місця проживання, затверджених Постановою КМУ №207 від 02.03.2016.
У відповідь на запит суд від 14.05.2019 Фурсівська сільська рада надала відповідні відомості стосовно ОСОБА_1 .
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/5511/19, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідачі у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подали до суду відзиву на позов, тобто не скористалися наданими їм процесуальними правами, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.
Про розгляд даної справи відповідачі були повідомлені ухвалою суду від 17.05.2019, повернутими на адресу суду поштовим відділенням зв`язку.
Згідно із ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Також, у відповідності до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Зі змісту пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача 1 та місця проживання відповідача 2, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачам ухвали.
За змістом пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, вказана ухвала вручена відповідачам та відповідачі були належним чином повідомлений про розгляд справи.
Крім того, судом враховано, що у відповідності до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.
Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень (ч. 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
З урахуванням наведеного відповідачі не були позбавлені права та можливості ознайомитись з ухвалою суду від 17.05.2019 у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Враховуючи вище наведене, суд прийшов до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
ВСТАНОВИВ:
14.04.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕХНО СТАЛЬ" (відповідач 1, клієнт) шляхом підписання заяви про відкриття рахунку та про приєднання до Умов і Правил банківських послуг приєдналося до Умов та правил надання банківських послуг, Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті АТ КБ "ПРИВАТБАНК" (позивач, банк).
Заява про відкриття рахунку, Умови та Правила надання банківських послуг та Тарифи Банку, разом у сукупності складають договір банківського обслуговування від 14.04.2017.
Згідно даного договору, на поточний рахунок ТОВ "ТЕХНО СТАЛЬ" № НОМЕР_2 було встановлено кредитний ліміт в розмірі 200 000,00 грн.
27.04.2018 між позивачем (кредитором) та ОСОБА_1 (відповідачем 2, поручителем) укладений договір поруки №№P1524834343283146405 (далі - договір поруки), предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ТОВ "ТЕХНО СТАЛЬ" (боржник) зобов`язань за договорами приєднання, в тому числі, до розділу 3.2.1. Кредитний ліміт Умов та правил надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті банку у мережі Інтернет (далі - угода 1) з повернення кредиту в сумі 200000,00 грн., сплати процентної ставки за користування кредитом за період користування згідно п. 3.2.1.4.1.2 Угоди-1 - 21% річних та сплати 42% річних у разі порушення строків повернення кредиту, комісійної винагороди в розмірі 3%, винагороди за користування кредитним лімітом в сумі 0,5% від суми максимального сальдо ліміту, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.
Якщо під час виконання угоди зобов`язання боржника, що забезпечені цим договором збільшуються, внаслідок чого збільшується і обсяг відповідальності поручителя, то поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов`язань за угодою в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з поручителем не потрібні.
Згідно із пунктом 1.2 договору поруки сторони погодили, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за угодою в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів та інших платежів, всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що у зв`язку із порушенням Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕХНО СТАЛЬ" (відповідач 1) зобов`язань за договором від 14.04.2017 в частині повернення суми кредиту та сплати відсотків, у зв`язку із чим у відповідача 1 наявна заборгованість за кредитом у розмірі 200 000,00 грн., заборгованість за процентами, нарахованими за період з 08.05.2018 по 15.01.2019 у сумі 54 648,16 грн., заборгованість по комісії у сумі 993,42 грн. та по пені нарахованої за період з 01.06.2018 по 14.01.2019 у сумі 49 117,34 грн.
Оскільки у відповідача 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНО СТАЛЬ" наявна заборгованість за договором від 14.04.2017, з огляду на те, що виконання зобов`язання за вказаним договором забезпечені порукою відповідача 2 - ОСОБА_1 , позивач звернувся до суду про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за кредитом у розмірі 200000,00 грн., заборгованості по відсоткам за користування кредитом у сумі 54648,16 грн. заборгованості з комісії у сумі 993,42 грн. та 49117,34 грн. - пені.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Згідно із пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Відповідно до ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування, тощо).
Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Згідно із ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до пункту 3.2.1.1.16 Умов при укладанні договорів і угод чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання Клієнта до Умов і правил надання банківських послуг (або у формі заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки, або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.
У відповідності до ст. 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис" (чинного на час укладення договору) електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті.
Як підтверджено матеріалами справи, 14.04.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕХНО СТАЛЬ" (відповідач 1) шляхом підписання заяви про відкриття рахунку та про приєднання до Умов і Правил банківських послуг приєдналося до Умов та правил надання банківських послуг, Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті АТ КБ "ПРИВАТБАНК".
Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно із ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).
У відповідності до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до п. 3.2.1.1.1 Умов кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту. Техніко-економічне обґрунтування кредиту - фінансування поточної діяльності. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку банка та клієнта. Банк здійснює обслуговування ліміту клієнта, що полягає у проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку клієнта, при наявності вільних грошових ресурсів, за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, шляхом дебатування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо.
Пунктом 3.2.1.1.3 Умов передбачено, що кредит надається в обмін на зобов`язання Клієнта з повернення кредиту, сплаті відсотків та винагороди. Кредитний ліміт може бути збільшений для оплати судових витрат у порядку, передбаченому "Умов та правил надання банківських послуг". Сторони погодилися, що кредитний ліміт може бути збільшений для оплати судових витрат у порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг. Ліміт овердрафту встановлюється Банком на кожний операційний день. У випадку зниження Банком ліміту в односторонньому порядку, передбаченому цими "Умовами та правилами надання банківських послуг", Клієнт зобов`язується погасити різницю між фактичною заборгованістю і сумою нового ліміту не пізніше дня, вказаного в повідомленні банку про зміну ліміту, спрямованого Клієнту у будь-якій з форм, передбачених "Умов та правил надання банківських послуг". В іншому випадку грошове зобов`язання вважається порушеним, а зазначена різниця між фактичною заборгованістю і новою сумою ліміту вважається простроченою з дня, вказаного в повідомленні.
Згідно 3.2.1.1.8 Умов, проведення платежів Клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться Банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкритті поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі - "Угода"). При порушенні Клієнтом будь-якого із зобов`язань, передбачених "Умовами та правилами надання банківських послуг", Банк по свій розсуд, має право змінити умови кредитування, встановивши інший термін повернення кредиту. При належному виконанні клієнтом зобов`язань, передбачених "Умовами та правилами надання банківських послуг", при відсутності заперечень за місяць до закінчення терміну обслуговування Ліміту, проведення платежів Клієнта в порядку обслуговування Ліміту може бути продовжено Банком на той самий строк. Термін також може бути змінений Банком згідно п. 3.2.1.2.3.4 цього розділу "Умов і правил надання банківських послуг". Згідно ст. 212, 651 ЦКУ при порушення Клієнтом будь-якого із зобов`язань по кредиту, Банк на свій розсуд, починаючи з 91-го дня порушення будь-якого із зобов`язань має право встановити інший термін повернення кредиту. При цьому Банк направляє Клієнту повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту на свій вибір або в письмовій формі, або за допомогою встановлених засобів електронного зв`язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет-банку Приват24, мобільний додаток "Приват24", SMS-повідомлення чи інших). У разі непогашений заборгованості в термін, зазначений у повідомленні, вся заборгованість, починаючи з наступного дня дати, зазначеної в повідомленні вважається простроченою.
Згідно абз. 3 п. 3.2.1.1.11 Умов за сумами кредиту, отриманим клієнтами з 11.02.2015 включно та до моменту обнуления кредитного ліміту періодом безперервного користування кредитом є період часу, протягом якого безперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку. Початком періоду безперервного користування кредитом вважається перший день, починаючи з якого безперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня. Зменшення або збільшення заборгованості по кредиту в цей період не впливають на зміну дати закінчення періоду безперервного користування кредитом. Датою закінчення періоду безперервного користування кредитом вважається день, після закінчення якого на поточному рахунку зафіксовано нульове дебетове сальдо. Період безперервного користування "Кредитним лімітом на поточному рахунку" - не більше 30 днів."
Відповідно п. 3.2.1.2.2.3 Умов, клієнт зобов`язаний здійснювати погашення кредиту, отриманого в межах встановленого Ліміту, не пізніше терміну закінчення періоду безперервного користування кредитом, встановленого п. 3.2.1.1.11.
На виконання умов кредитного договору, позивач надав відповідачу 1 кредитний ліміт в розмірі 200 000 грн., що підтверджується випискою про рух коштів по поточному рахунку відповідача № НОМЕР_2 .
За сумами кредиту, отриманими з 10.02.2017, при наявності дебетового сальдо на поточному рахунку Позичальника при закритті банківського дня, проводиться нарахування відсотків за користування кредитом у розмірі 21 (двадцять один) % річних для договорів забезпечених порукою, 34 (тридцять чотири) % річних для договорів незабезпечених порукою. Списання нарахованих відсотків проводиться по 1 -х числах кожного місяця, за попередній місяць.
Розділом 3.2.1.4 Умов встановлений порядок розрахунків за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт виплачує відсотки, виходячи з відсоткової ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом (диференційована відсоткова ставка).
За сумами кредиту, отриманими з 10.02.2017, при наявності дебетового сальдо на поточному рахунку Позичальника при закритті банківського дня, проводиться нарахування відсотків за користування кредитом у розмірі 21 (двадцять один) % річних для договорів забезпечених порукою, 34 (тридцять чотири) % річних для договорів незабезпечених порукою. Списання нарахованих відсотків проводиться по 1 -х числах кожного місяця, за попередній місяць. (п.3.2.1.4.1.2 Умов).
Клієнт сплачує Банку комісію за використання ліміту відповідно до п.п. 3.2.1.1.6, 3.2.1.2.3.2, 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,5% від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг. Банк може на свій розсуд не стягувати зазначену комісію в разі, якщо максимальне сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній календарний місяць, не перевищувало 100 гривень. Сума стягуваної комісії не менше 200 грн. (п. 3.2.1.4.4).
За п. 3.2.1.4.5. Умов та Правил нарахування комісії здійснюється в день сплати.
Відповідно до п. 3.2.1.5.1. Умов при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов`язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п.3.2.1.2.2.2, 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2, 3.2.1.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених п.п.3.2.1.1.8, 3.2.1.2.2.3, 3.2.1.2.3.4, винагороди, передбаченої п.п.3.2.1.2.2, 3.2.1.4.4, 3.2.1.4.5, 3.2.1.4.6 Умов, Клієнт виплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації Банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі, зазначеному в п.3.2.1.4.1.3 Умов від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Згідно п.3.2.1.2.3.4 Умов банк має право при порушенні клієнтом будь-якого із зобов`язань, передбаченого Умовами, змінити умови кредитування - вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов`язань за кредитом.
Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати (п. 3.2.1.4.9. Умов).
Згідно наданих позивачем банківських виписок та розрахунку, сума нарахованих та несплачених процентів за користування кредитом складає 54648,16 грн. та сума нарахованої комісії - 993,42 грн.
Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Як підтверджено матеріалами справи, позичальник - ТОВ "ТЕХНО СТАЛЬ", неналежним чином виконав покладені на нього зобов`язання, визначені Умовами та правилами надання послуг, в частині своєчасного та повного повернення кредитних коштів та сплати відсотків. У зв`язку із чим, заборгованість відповідача-1 за кредитом становить 200000,00 грн., заборгованість по відсоткам за користування кредитом - 54648,16 грн. та заборгованість з комісії - 993,42 грн.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.
Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодекс і визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка,штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п. 3.2.1.5.1. Умов при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов`язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п.3.2.1.2.2.2, 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2, 3.2.1.4.3. термінів повернення кредиту, передбачених п.п.3.2.1.1.8. 3.2.1.2.2.3. 3.2.1.2.3.4. винагороди, передбаченої п.п.3.2.1.2.2, 3.2.1.4.4. 3.2.1.4.5, 3.2.1.4.6 Умов, Клієнт виплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ яка діяла в період, за який сплачується пеня (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації Банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту. Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі, зазначеному в п. 3.2.1.4.1.3 Умов від суми заборгованості за кожен день прострочення.
У зв`язку із простроченням грошового зобов`язання, на підставі п. 3.2.1.5.1. договору, за загальний період з 01.06.2018 по 14.01.2019 позивачем нарахована пеня у сумі 49117,34 грн.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 3.2.1.5.4 Умов нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов`язань, передбаченої п. 3.2.1.5.1, 3.2.1.5.2, 3.2.1.5.3 здійснюється протягом 15 років з дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано клієнтом.
З пунктів 3.2.1.5.1 та 3.2.1.5.4 Умов вбачається, що сторонами було визначено розмір (подвійна облікова ставка НБУ) порядок нарахування пені (від суми заборгованості за кожен день прострочення) та визначено строк такого нарахування (протягом 15 років).
Розрахунок пені, доданий до позову суд визнав його обґрунтованим, а суму пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором такою, що підлягає стягненню за період з 01.06.2018 по 14.01.2019 у розмірі 49117,34 грн.
Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.
Як встановлено судом вище, виконання зобов`язань за договором від 14.04.2017 було забезпечене договором поруки №P1524834343283146405 від 27.04.2018, укладеним із ОСОБА_1 (відповідачем 2).
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.
Частинами 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
У разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі (ч. ч. 1, 2 ст. 543 ЦК України).
За змістом пункту 1.2. договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за угодою в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів та інших платежів, всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.
Враховуючи умови договору поруки, наведені вище приписи законодавства та встановлені у справі обставини, у поручителя (відповідача-2) виник солідарний обов`язок погасити заборгованість за кредитом у сумі 200000,00 грн., заборгованість за відсотками у сумі 54648,16 грн., заборгованості по комісії у сумі 993,42 грн. та пені у сумі 49117,34 грн.
Разом з тим, порука не є припиненою, зокрема, на підставі ст. 559 Цивільного кодексу України, відповідно до якої порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки (ч. 4 статті 559 ЦК України).
За приписами пункту 4.1. договору, сторони погодили строк припинення поруки - 15 років після укладення цього договору поруки.
У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідачами належними та достатніми доказами обставини, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано.
З урахуванням наведеного, вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за кредитом у сумі 200000,00 грн., заборгованість за відсотками у сумі 54648,16 грн., заборгованості по комісії у сумі 993,42 грн. та пені у сумі 49117,34 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини справи, суд задовольняє позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНО СТАЛЬ", ОСОБА_1 про стягнення 304758,92 грн.
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідачів.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНО СТАЛЬ" (03148, м. Київ, вулиця ГНАТА ЮРИ, будинок 9, кімната 414, ідентифікаційний код 41217187), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, будинок 1Д, ідентифікаційний код 14360570) заборгованість за кредитом у сумі 200000,00 грн., заборгованість за відсотками у сумі 54648,16 грн., заборгованості по комісії у сумі 993,42 грн. та пеню у сумі 49117,34 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНО СТАЛЬ" (03148, м. Київ, вулиця ГНАТА ЮРИ, будинок 9, кімната 414, ідентифікаційний код 41217187) на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, будинок 1Д, ідентифікаційний код 14360570) судовий збір у розмірі 2285,69 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, будинок 1Д, ідентифікаційний код 14360570) судовий збір у розмірі 2285,69 грн.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано: 22.07.2019.
Суддя О.В. Гулевець
Постанова № 90052742
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 [email protected]
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"11" червня 2020 р. Справа№ 910/5511/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів: Станіка С.Р.
Дикунської С.Я.
за участю секретаря судового засідання Рудь Н.В.
за участю представників згідно протоколу судового засідання від 11.06.2020
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.03.2020 (повний текст ухвали підписано 16.03.2020)
у справі №910/5511/19 (суддя Гулевець О.В.)
за заявою ОСОБА_1
про визнання наказу частково таким, що не підлягає виконанню
у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК»
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНО СТАЛЬ»
2) ОСОБА_1
про стягнення 304758,92 грн.
в с т а н о в и в:
Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНО СТАЛЬ» та ОСОБА_1 про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за договором банківського обслуговування від 14.04.2017 в розмірі 304758,92 грн, з яких: 200000,00 грн - заборгованість за кредитом; 54648,16 грн - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 993,42 грн - заборгованість з комісії, 49117,34 грн - пеня.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.07.2019 позов задоволено повністю, стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНО СТАЛЬ», ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитом у сумі 200000,00 грн, заборгованість за відсотками у сумі 54648,16 грн, заборгованості по комісії у сумі 993,42 грн та пеню у сумі 49117,34 грн; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНО СТАЛЬ» на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» судовий збір у розмірі 2285,69 грн та з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» судовий збір у розмірі 2285,69 грн.
12.08.2019 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2019 видано відповідні накази.
06.02.2020 ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про визнання наказу Господарського суду міста Києва від 12.08.2019 у справі №910/5511/19 таким, що не підлягає виконанню, в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» заборгованості за кредитом у сумі 200000,00 грн, заборгованості за відсотками у сумі 54648,16 грн, заборгованості по комісії у сумі 993,42 грн та пені у сумі 49117,34 грн. Також, у своїй заяві заявник просить суд постановити окрему ухвалу щодо недоліків в діяльності Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК».
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2020 у справі №910/5511/19 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання наказу частково таким, що не підлягає виконанню по справі №910/5511/19.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.03.2020 у справі №910/5511/19 скасувати та ухвалити нове рішення суду, яким задовольнити заяву про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_1 . Крім того, скаржником заявлене клопотання про звільнення його від сплати судового збору.
В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник вказав, що місцевий господарський суд, не повно та не об`єктивно з`ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, а тому, на думку скаржника, така ухвала прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню.
Скаржник зазначає, що боржник за рішенням суду від 22.07.2019 про солідарне стягнення заборгованості у даній справі та за виданими судовими наказами від 12.08.2019 є різними особами, оскільки, за судовим рішенням та за договором поруки №Р1524834343283146405 від 27.04.2018 боржником є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серія СМ номер НОМЕР_2 виданий БЦ РВ ГУ МВС України в Київській області 12.06.2013, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 .
Тоді як за постановою заступника начальника відділу Білоцерківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Овдієнко Я.В. від 23.09.2019 у ВП №60123910 при виконанні судового наказу від 12.08.2019 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2019 у даній справі № 10/5511/19 накладено арешт на майно, що належить іншій особі, тобто ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серія СМ номер НОМЕР_4 виданий БЦ РВ ГУ МВС України в Київській області 05.10.2006, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 .
У зв`язку з тим, що скаржник та боржник у даній справі є різними особами, заявник просив визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_1 .
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі №910/5511/19 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Станік С.Р., Дикунська С.Я.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.05.2020 звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання даної апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.03.2020 у справі №910/5511/19, справу призначено до розгляду.
У відзиві на апеляційну скаргу, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заперечив проти задоволення скарги та просив залишити без змін оскаржувану ухвалу суду від 11.03.2020.
При цьому, позивач звернув увагу суду на те, що господарським судом міста Києва видано судові накази, за яким стягнуто заборгованість солідарно з ТОВ «ТЕХНО СТАЛЬ» та ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Тобто, позивач вказує на те, що скаржник у даній справі ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 не є стороною у даній справі. В матеріалах справи міститься достатньо доказів, які доводять той факт, що відповідач по справі та скаржник мають різні особисті дані. Оскільки в межах виконавчого провадження з примусового виконання наказу виконавцем допущено помилку та накладено арешт на майно особи, що не є стороною у справі, скаржник повинен був звертатися до виконавчої служби з відповідною заявою про скасування такої постанови.
У судове засідання 11.06.2020 з`явились представник скаржника, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 та представник позивача.
Представники ТОВ «ТЕХНО СТАЛЬ» у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, відповідач-1 повідомлявся належним чином. Про причини неявки суд не повідомив.
Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники сторін, що не з`явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась.
Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасників судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.
Представник скаржника у судовому засіданні надав суду апеляційної інстанції свої пояснення по справі в яких, підтримав вимоги апеляційної скарги на підставі доводів, зазначених у ній, просив її задовольнити, ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення суду, яким задовольнити заяву про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_1 .
Представник АТ КБ «ПРИВАТБАНК» у судовому засіданні також надав суду апеляційної інстанції свої пояснення по справі в яких, заперечив проти задоволення апеляційної скарги на підставі доводів зазначених у відзиві на скаргу. Просив відмовити в задоволенні скарги, а ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування своєї заяви ОСОБА_1 посилається на те, що у наказі Господарського суду міста Києва від 12.08.2019 по справі № 910/5511/19 боржником зазначено: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , місце мешкання: АДРЕСА_1 , однак інші дані, які ідентифікують особу боржника, такі як дата народження боржника, серія та номер паспорта не зазначені.
Так, заявник зазначає, що відповідно до договору поруки №Р1524834343283146405 від 27.04.2018, довідки з відомостями про поручителя, анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 23.04.2018, вказані дата народження поручителя ОСОБА_1 « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та реквізити паспорта, а саме: « НОМЕР_2, виданого 12.06.2013».
Однак, заявник зазначає, що він є ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Заявник зазначає, що згідно із відомостями офіційної бази даних МВС (https://wanted.mvs.gov.ua/passport) паспорт серії, номер НОМЕР_2 знайдено серед викрадених та втрачених, орган реєстрації: БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ РВВС КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ, дата реєстрації: 26.09.2006. Заявник вказує, що особа на ім`я якої виданий паспорт серії НОМЕР_5 є відмінною від заявника, в підтвердження чого надано копію паспорта громадянина України ОСОБА_1 серії НОМЕР_6 .
З урахування наведеного, заявник стверджує, що у межах виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 12.08.2019 у справі №910/5511/19 було неправомірно накладено арешт на майно ОСОБА_1 .
Посилаючись на вище зазначені обставини, заявник просить суд визнати наказ Господарського суду міста Києва № 910/5511/19 від 12.08.2019 таким, що не підлягає виконанню, в частині стягнення з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, будинок 1Д, ідентифікаційний код 14360570) заборгованості за кредитом у сумі 200000,00 грн, заборгованості за відсотками у сумі 54648,16 грн, заборгованості по комісії у сумі 993,42 грн та пеню у сумі 49117,34 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 328 Господарського процесуального кодексу України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
Згідно із частиною 2 статті 328 Господарського процесуального кодексу України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Частина друга статті 328 Господарського процесуального кодексу України встановлює перелік підстав (якій не є вичерпним) для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за заявами стягувачів або боржників, поданими в порядку зазначеної статті: якщо його видано помилково; якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (наприклад, у разі скасування чи зміни в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент таких скасування чи зміни наказ ще не було виконано повністю або частково).
Судом встановлено, що договір поруки №P1524834343283146405 від 27.04.2018, згідно із яким забезпечено виконання ТОВ «ТЕХНО СТАЛЬ» зобов`язань по договору банківського обслуговування №б/н від 14.04.2017, укладений між Акціонерним товариством комерційний банк «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серія СМ номер НОМЕР_2 виданий БЦ РВ ГУ МВС України в Київській області 12.06.2013, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 .
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.07.2019 ухвалено стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНО СТАЛЬ» та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, будинок 1Д, ідентифікаційний код 14360570) заборгованість за кредитом у сумі 200000,00 грн, заборгованість за відсотками у сумі 54648,16 грн, заборгованості по комісії у сумі 993,42 грн та пеню у сумі 49117,34 грн.
На виконання вказаного рішення суду Господарським судом міста Києва 12.08.2019 видано наказ про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНО СТАЛЬ», ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» заборгованості за кредитом у сумі 200000,00 грн, заборгованість за відсотками у сумі 54648,16 грн, заборгованості по комісії у сумі 993,42 грн та пені у сумі 49117,34 грн.
Таким чином, враховуючи докази що містяться в матеріалах справи, колегією суддів апеляційного господарського суду встановлено, що скаржник ( ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт серія СМ номер НОМЕР_4 виданий БЦ РВ ГУ МВС України в Київській області 05.10.2006, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) та боржник ( ОСОБА_1 ) за рішенням суду від 22.07.2019 про стягнення заборгованості у даній справі №910/5511/19 та за виданими судовими наказами від 12.08.2019 є різними особами, оскільки, за судовим рішенням та за договором поруки №Р1524834343283146405 від 27.04.2018 боржником є саме ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серія СМ номер НОМЕР_2 виданий БЦ РВ ГУ МВС України в Київській області 12.06.2013, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 .
Враховуючи наведене, оцінивши наведені скаржником доводи та обґрунтування, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що наказ Господарського суду міста Києва від 12.08.2019 про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНО СТАЛЬ», ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» заборгованості за кредитом у сумі 200000,00 грн, заборгованість за відсотками у сумі 54648,16 грн, заборгованості по комісії у сумі 993,42 грн та пені у сумі 49117,34 грн не виданий помилково.
Докази відсутності зобов`язань боржника ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серія СМ номер НОМЕР_2 виданий БЦ РВ ГУ МВС України в Київській області 12.06.2013, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) за вказаним наказом повністю або частково в матеріалах справи відсутні.
Інших обґрунтованих підстав для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню скаржником, ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, судом не встановлено.
Як вірно вказав суд першої інстанції, наявність у СВ відділення поліції №2 Білоцерківського районного відділу поліції ГУ НП у Київській області кримінального провадження №12019110030002963 від 09.10.2019 за ознаками частини 1 статті 190 Кримінального кодексу України за заявою заявника від 09.10.2019 про те, що невідомою особою оформлено кредит на ім`я заявника, суд вважає необґрунтованими, оскільки в матеріалах справи відсутній обвинувальний вирок суду щодо вказаних осіб, а згідно зі ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Отже, на даний час доводи заявника про те, що порука та кредит оформлені на ім`я ОСОБА_1 за підробленими документами, а також те, що обов`язок боржника ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серія СМ номер НОМЕР_2 виданий БЦ РВ ГУ МВС України в Київській області 12.06.2013, АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) за наказом суду по справі №910/5511/19 відсутній повністю або частково, не підтверджені належними доказами.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає правомірними висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню по справі №910/5511/19. До того ж, враховуючи чинність рішення суду від 22.07.2019, яке скаржником не оскаржувалося.
Як пояснив представник скаржника, судове рішення останнім не було оскаржено в зв`язку з відсутністю коштів для сплати судового збору.
За приписами ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, зокрема, за умови, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік. Згідно з частиною 2 цієї статті суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. При цьому, при прийнятті до розгляду апеляційної скарги у даній справі, ухвалою суду апеляційної інстанції від 04.05.2020 звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.03.2020 у справі №910/5511/19.
Крім того, відмовляючи у задоволенні апеляційної скарги, судом апеляційної інстанції враховані приписи статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» у відповідності до яких, у виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення.
Тобто, наказ Господарського суду міста Києва від 12.08.2019 по справі № 910/5511/19, де боржником зазначено: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , місце мешкання: АДРЕСА_1 , може бути приведений у відповідність з вимогами статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» щодо зазначення правильної дати народження боржника та паспортних даних ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серія СМ номер НОМЕР_2 виданий БЦ РВ ГУ МВС України в Київській області 12.06.2013).
З матеріалів справи вбачається, що державним виконавцем при виконанні судового наказу від 12.08.2019 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2019 у даній справі № 10/5511/19 (ВП №60123910) відкрито виконавче провадження щодо іншої особи (боржника) та накладено арешт на майно, що належить іншій особі, тобто ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт серія СМ номер НОМЕР_4 виданий БЦ РВ ГУ МВС України в Київській області 05.10.2006, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 .
Оскільки в межах виконавчого провадження з примусового виконання наказу виконавцем допущено помилку та накладено арешт на майно особи, що не є стороною у справі, скаржник не позбавлений права звертатися до виконавчої служби з відповідною заявою про скасування такої постанови або оскаржити дії державного виконавця.
З приводу вимоги ОСОБА_1 постановити окрему ухвалу щодо недоліків в діяльності Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК», то суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 246 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.
Відповідно до частини п`ятої статті 246 Господарського процесуального кодексу України в окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.
Однак, суд зазначає, що до компетенції господарського суду не відноситься питання щодо надання оцінки мотивам прийняття тими чи іншими суб`єктами певних рішень (у даному випадку прийняття рішення щодо видачі кредиту), а також встановлення наявності умислу чи необережності при вчиненні відповідних дій, про які зазначає заявник.
З урахуванням наведеного, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що підстав для реагування суду в порядку ст. 246 ГПК України судом не встановлено, у зв`язку із чим, у суду відсутні правові підстави для постановлення окремої ухвали. При цьому, судом враховано, що СВ відділення поліції №2 Білоцерківського районного відділу поліції ГУ НП у Київській області порушене кримінальне провадження №12019110030002963 від 09.10.2019 за ознаками частини 1 статті 190 Кримінального кодексу України за заявою скаржника від 09.10.2019.
Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Статтями 76, 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставин, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції.
Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про визнання наказу частково таким, що не підлягає виконанню. Ухвала Господарського суду міста Києва від 11.03.2020 у справі №910/5511/19 прийнята з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга скаржника задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.03.2020 у справі №910/5511/19 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.03.2020 у справі №910/5511/19 залишити без змін.
3. Матеріали справи №910/5511/19 повернути до Господарського суду міста Києва.
5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття на яку може бути подано касаційну скаргу в порядку, строки та у випадках передбачених ст.ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено 25.06.2020
Головуючий суддя О.В. Тищенко
Судді С.Р. Станік
С.Я. Дикунська