ESRG

Einheitliches staatliches Register
der Gerichtsentscheidungen

Ухвала № 8295342

Vorlesen ist vorübergehend nicht verfügbar

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" лютого 2010 р. м. Київ К-14045/07

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Голубєвої Г.К.

Пилипчук Н.Г.

Сергейчука О.А.

Степашка О.І.

при секретарі: Андрюхіній І.М.

за участю представників:

позивача: не з’явився.

відповідача-1: не з’явився.

відповідача-2: не з’явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Красноперекопської об’єднаної державної податкової інспекції

на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 01.03.2007 та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.05.2007

у справі № 2-19/1374-2007А

за позовом Красноперекопської об’єднаної державної податкової інспекції

до Красноперекопського відкритого акціонерного товариства «Бром», Товариства з обмеженою відповідальністю «МетаКомп»

про визнання угоди недійсною, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 01.03.2007, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.05.2007, відмовлено у задоволенні позовних вимог Красноперекопської ОДПІ про визнання недійсною угоди №06-СН118 від 18.01.2006, укладеної між ВАТ «Бром»та ТОВ «МетаКомп»на підставі ст.207 ГК України. Вимоги про проведення стягнення в доход держави відповідно до приписів ст.208 ГК України не заявлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення, в якому задовольнити позов про визнання недійсним правочину, укладеного між відповідачами, з підстав порушення норм матеріального права.

Відповідач-1 у запереченнях на касаційну скаргу просив в її задоволенні відмовити, судові рішення залишити без змін.

Сторони представників у судове засідання касаційної інстанції не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Справу розглянуто відповідно до приписів ч.4 ст.221 КАС України.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Як встановлено судами попередніх інстанцій між Красноперекопським ВАТ «Бром» та ТОВ «МетаКомп»укладено договір поставки №06-СН118 від 18.01.2006, відповідно до якого перший придбав у другого ємкість титанову ВТ-1.0. об’ємом 40 м.куб. за ціною 1620360,00 грн. у т.ч. ПДВ –270060,00 грн.

Виконання сторонами зобов’язань по договору щодо поставки товару та його оплати підтверджено в повному обсязі, зокрема видатковою накладною №РН-4 від 27.01.2006 та платіжним дорученням №163 від 01.03.2006.

Позивач вважає, що вищезазначена угода укладена відповідачами з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, з тих підстав, що за результатами зустрічної перевірки відповідача-2 не підтверджено сплату останнім своїх зобов’язань до бюджету в повному обсязі, а тому вона підлягає визнанню недійсною відповідно до положень ст.207 ГК України.

Однак, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, для визнання угоди недійсною необхідно встановлювати наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання угоди недійсною. За відсутності доказів того, що укладаючи угоду, сторони діяли з метою, яка суперечила інтересам держави та суспільства, наявності у відповідачів податкових зобов’язань або податкового боргу, що виникли внаслідок виконання саме спірного договору, чи обвинувального вироку, який набрав законної сили, що підтверджував би факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами відповідачів, висновки судів, що твердження позивача помилково ґрунтуються на обставинах, які не мають правового значення для справи, є правильними.

Сама по собі оскаржувана угода не є такою, що суперечать інтересам держави та суспільства.

Крім того, за результатами виїзної позапланової перевірки відповідача-1 з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку у банку за липень 2006 року підтверджено виконання сторонами зобов’язань за спірною угодою, та правильність формування відповідачем-1 податкового кредиту за цією операцією.

Зазначені позивачем у касаційній скарзі доводи не спростовують правильності прийнятого у справі рішення.

Якщо контрагент не виконав свого зобов’язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Разом з тим, розглядаючи позовні вимоги податкової інспекції про визнання недійсною угоди, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, судами не враховано того, що такі вимоги не можуть бути предметом позову.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 11 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»передбачено право податкових органів на звернення до суду з позовами до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках –коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

За змістом приписів ст.228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, є нікчемним.

Відповідно до ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

З огляду на те, що позивачем вимоги про стягнення в доход держави коштів одержаних від виконання оскаржуваного договору на підставі ч.1 ст.208 Господарського кодексу України не заявлені, а позови податкових органів про визнання правочину (угоди, господарського зобов’язання) недійсним судовому розгляду не підлягають, провадження у справі підлягає закриттю із скасуванням судових рішень.

Керуючись ст. ст. 157, 220, 221, 223, ч.1 228, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Красноперекопської об’єднаної державної податкової інспекції задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 01.03.2007 та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.05.2007 скасувати.

Провадження у справі закрити.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Г.К.Голубєва

Н.Г.Пилипчук

О.А.Сергейчук

О.І.Степашко