ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 [email protected]
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"10" липня 2019 р. Справа№ 911/445/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мальченко А.О.
суддів: Дикунської С.Я.
Жук Г.А.
при секретарі судового засідання Найченко А.М.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит»
на ухвалу Господарського суду Київської області від 16.04.2019
у справі № 911/445/19 (суддя Антонова В.М.)
за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит»
до Приватного акціонерного товариства «Білоцерківська теплоелектроцентраль»,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб
про стягнення 1 453 801 011,90 грн
за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання,
ВСТАНОВИВ
Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та кредит» (далі - АТ «Банк «Фінанси та кредит», позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Білоцерківська теплоелектроцентраль» (далі - ПрАТ «Білоцерківська ТЕЦ», відповідач) про стягнення 1 453 801 011,90 грн, посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором про мультивалютну кредитну лінію № 1048м-01-06 від 27.02.2006 (далі - кредитний договір).
Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.02.2019 відкрито провадження у справі № 911/445/19, залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державну організацію (установа, заклад) «Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Фонд, третя особа), призначено підготовче засідання на 19.03.2019.
19.03.2019 перед підготовчим засіданням до Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про призначення судової економічної експертизи, проведення якої останній просив доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.04.2019 у справі № 911/445/19, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 24.05.2019, призначено у справі судову економічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, провадження по справі №911/445/19 на час проведення судової експертизи зупинено.
Задовольняючи клопотання відповідача та призначаючи у справі судову почеркознавчу експертизу, суд першої інстанції виходив з того, що період нарахування заявленої позивачем до стягнення заборгованості складає понад дванадцять років; умови кредитного договору неодноразово змінювалися, зокрема, сторонами укладено понад 120 додаткових угод до договору; облік заборгованості за кредитом та процентами здійснюється на 44 рахунках обліку; для встановлення суми реальної заборгованості за кредитним договором необхідно мати спеціальні знання в галузі фінансів та банківської справи.
Не погодившись із вищезазначеною ухвалою, АТ «Банк «Фінанси та кредит» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нове рішення, яким направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилався на те, що оскаржувана ухвала є такою, що прийнята судом за відсутності підстав для призначення експертизи у справі, з порушенням норм процесуального права; зупинення провадження у даній справі призведе до порушення строків її розгляду, встановлених ст. 195 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України); відсутня дійсна потреба у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмету доказування у даній справі; вирішення питань, поставлених господарським судом перед експертом потребує не спеціальних знань, а надання оцінки поданим сторонами доказам; перевірка експертом правильності поданого позивачем розрахунку боргу не звільняє господарський суд від здійснення такої ж перевірки на предмет правильності розрахунку експерта; посилання суду на великий обсяг наданих розрахунків, період нарахування заборгованості та неодноразову зміну умов кредитного договору не є достатніми та обґрунтованими підставами для застосування спеціальних знань, оскільки здійснення таких розрахунків відноситься до повноважень суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2019 поновлено пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ «Банк «Фінанси та кредит» на ухвалу Господарського суду Київської області від 16.04.2019 у справі № 911/445/19, розгляд апеляційної скарги призначено на 10.07.2019, встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.
Позивач скористався правом, наданим статтею 263 ГПК України, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Господарського суду Київської області - без змін.
Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, позивач вказував на наявність у даній справі сукупності умов, передбачених ст. 99 ГПК України, які є підставою для призначення судової економічної експертизи документів фінансово-кредитних операцій, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала є законною, обґрунтованою та спрямованою на об`єктивний розгляд справи.
24.06.2019 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Фонду надійшли пояснення на апеляційну скаргу, в яких останній просив апеляційну скаргу задовольнити повністю, вказуючи на те, що визначення розміру заборгованості за кредитним договором та проведення відповідного розрахунку не потребує спеціальних знань.
У судовому засіданні представники позивача та третьої особи підтримали вимоги апеляційної скарги, просили її задовольнити, ухвалу суду скасувати та направити справу на розгляд до суду першої інстанції.
Представник відповідача вимоги апеляційної скарги не визнав, доводи, на яких вона ґрунтується вважає безпідставними та необґрунтованими, просив суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні скарги, а ухвалу Господарського суду Київської області від 16.04.2019 у справі №911/445/19 залишити без змін.
10.07.2019 у судовому засіданні колегією суддів апеляційного господарського суду було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.
Відповідно до п.п. 11, 12 ч. 1 ст. 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про призначення експертизи та про зупинення провадження у справі.
Згідно з ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
За приписами частини 1 та частини 5 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Стаття 73 ГПК України визначає, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. (ч. 1 ст. 79 ГПК України).
Як зазначив господарський суд в оскаржуваній ухвалі, предметом позову у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором про мультивалютну кредитну лінію №1048м-01-06 від 27.02.2006 станом на 01.12.2018 в розмірі 1 453 801 011,90 грн, з яких:
- сума простроченої заборгованості по кредиту 569 871 066,00 грн;
- сума простроченої заборгованості по відсотках 677 746 474,96 грн;
- пеня за прострочення заборгованості по основному боргу кредиту, відсотках 206 183 470,94 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем свого обов`язку щодо повернення позивачеві суми кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами за вказаним договором.
При цьому, як правильно зауважив відповідач, обґрунтовуючи подане клопотання про призначення у справі судової економічної експертизи, у даному випадку необхідно враховувати наступні обставини:
- сума заявленої до стягнення заборгованості перевищує 1,4 млрд. грн;
- період нарахування заборгованості складає понад 12 років (з 27.02.2006 по 30.11.2018);
- умови кредитного договору та відповідно умови нарахування заборгованості неодноразово змінювалися, зокрема, сторонами було укладено понад 120 додаткових угод до договору;
- облік заборгованості за кредитом та процентами здійснюється на 44 рахунках обліку, виписки по яким надано позивачем до матеріалів справи та обсяг яких є досить значним;
- суми простроченої заборгованості переносилися для обліку на інші рахунки, у зв`язку з чим для належного встановлення заборгованості необхідно дослідити виписки ще по 14 поточним рахункам відповідача;
- невідповідність даних та суми заборгованості у здійсненому позивачем розрахунку позовних вимог та контррозрахунку відповідача.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення клопотання відповідача про призначення у справі судової економічної експертизи та зупинення у зв`язку з цим провадження у справі, а твердження скаржника вважає безпідставними та необґрунтованими, з огляду на наступне.
За приписами частини 1 статті 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:
1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;
2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема, через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.
З аналізу наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду. Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Згідно з п. 1.2. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5, одним із основних видів (підвидів) експертиз є економічна експертиза, яка включає дослідження документів бухгалтерського, податкового обліку і звітності; дослідження документів про економічну діяльність підприємств і організацій, дослідження документів фінансово-кредитних операцій.
Як правильно вказано місцевим господарським судом, враховуючи, що період нарахування позивачем заборгованості складає понад дванадцять років (з 27.02.2006 по 30.11.2018), неодноразову зміну умов кредитного договору та понад 120 додаткових угод до нього, а також зважаючи на той факт, що облік заборгованості за кредитом та процентами здійснюється на 44 рахунках обліку, для вирішення даного спору та встановлення суми реальної заборгованості за кредитним договором необхідно мати спеціальні знання в галузі фінансів та банківської справи, без яких неможливо дослідити правильність нарахування заборгованості, її відображення в первинних документах та на рахунках обліку заборгованості.
При цьому, колегія суддів зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Дульський проти України» від 01.06.2006 зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід`ємну частину судової процедури.
З огляду на викладене, враховуючи, що для повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи та з`ясування обставин, що входять до предмета доказування у даній справі необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, а саме, у сфері фінансово-кредитних операцій, а жодною стороною не наданий висновок експерта з вказаних питань, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність сукупності необхідних для призначення судової експертизи умов, визначених ч. 1 ст. 99 ГПК України.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку призначення судом експертизи.
З огляду на вищевикладені обставини справи та вимоги законодавства, колегія суддів поділяє та вважає правильною позицію суду першої інстанції про наявність правових підстав для призначення судової економічної експертизи та необхідність зупинення провадження у даній справі до завершення її проведення та отримання відповідного висновку експерта.
Частиною 1 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
При цьому, Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, інші доводи учасників справи, викладені в апеляційній скарзі та у відзивах на неї, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення питання про призначення судової експертизи у даній справі.
Згідно зі ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що ухвала Господарським судом Київської області від 16.04.2019 у справі №911/445/19 прийнята з правильним застосуванням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги обґрунтованих висновків суду не спростовують, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала має бути залишена без змін, а апеляційна скарга АТ «Банк «Фінанси та кредит» - без задоволення.
Судові витрати за перегляд справи у суді апеляційної інстанції, у зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, на підставі ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 253-255, 269, 270-271, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» на ухвалу Господарського суду Київської області від 16.04.2019 у справі №911/445/19 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 16.04.2019 у справі №911/445/19 залишити без змін.
3. Матеріали справи №911/445/19 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Повний текст постанови складено 10.07.2019.
Головуючий суддя А.О. Мальченко
Судді С.Я. Дикунська
Г.А. Жук