ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Постанова № 82791028

Озвучення тимчасово недоступне

 

**П\`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД**

\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_

**П О С Т А Н О В А**

**І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И**

02 липня 2019 р.

м.Одеса

Справа № 420/1065/19

Категорія: 102010000 Головуючий в 1 інстанції: Андрухів В. В.

  Час і місце ухвалення: м. Одеса

Колегія суддів П\`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Лук\`янчук О.В.

суддів - Бітова А. І.

  - Ступакової І. Г.

 при секретарі - Черкасовій Є.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі матеріали справи за апеляційною скаргою Міністерства юстиції України на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2019 року по справі за позовом приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА\_1 до Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Державне підприємство "Національні інформаційні системи", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - Нотаріальна Палата України про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 22.01.2019 року №181/5, зобов\`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА\_1 звернулася до суду з позовом до Міністерства юстиції України, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Державне підприємство "Національні інформаційні системи", третя особа яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - Нотаріальна Палата України, про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 22.01.2019 року №181/5 "Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА\_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно".

09\.04.2019 року від представника приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА\_1 надійшла заява про забезпечення позову шляхом:

\- зупинення дії наказу Міністерства юстиції України від 22.01.2019 року №181/5 "Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА\_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно" до набрання законної сили рішення суду у даній справі;

\- зобов\`язання Державне підприємство "Національні інформаційні системи" відновити доступ державному реєстратору - приватному нотаріусу Одеського міського нотаріального округу ОСОБА\_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно через його розблокування до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.

В обґрунтування необхідності забезпечення позовних вимог, заявник зазначив, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди її правам, свободам та інтересам, а також правам, свободам та інтересам третіх осіб до ухвалення рішення в адміністративній справі, а також тому, що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову, та для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2019 року заяву приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА\_1 про забезпечення позову - задоволено.

Зупинено дію наказу Міністерства юстиції України від 22.01.2019 року №181/5 "Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА\_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно" - до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.

Зобов\`язано Державне підприємство "Національні інформаційні системи" відновити доступ державному реєстратору - приватному нотаріусу Одеського міського нотаріального округу ОСОБА\_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно через його розблокування - до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції Міністерства юстиції України подало апеляційну скаргу, в якій зазначає про її незаконність, необґрунтованість та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нову про відмову в забезпеченні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначається, що зупиняючи дію оскаржуваного наказу, суд фактично вирішив справу. Крім того не врахував, що державна реєстрація прав на нерухоме майно не є єдиним видом послуг, що надаються нотаріусами, а тому не унеможливлює діяльність та право на працю позивача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Приймаючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного наказу до набрання законної сили рішенням суду по суті у даній справі, оскільки невжиття заявлених заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернутися до суду.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до норм статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред\`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1\) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2\) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб\`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції.

Перелік видів забезпечення позову встановлено ч.1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов\`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до пункту 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб\`єкта владних повноважень.

Відтак, забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог.

Заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співрозмірними заявленим позовним вимогам, мають бути безпосередньо пов\`язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

Також при розгляді клопотання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен дати оцінку обґрунтованості доводів заявника, щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв\`язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; імовірності виникнення утруднень для виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; необхідності у зв\`язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не приймають участь у розгляді справи.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом даного спору є правомірність винесеного відповідачем наказу від 22.01.2019 року №181/5 «Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА\_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно»

Звертаючись з заявою про забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного наказу, позивач вказав що нотаріальна діяльність є його єдиним джерелом доходу, а відтак дія оскаржуваного наказу про тимчасове блокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно суперечить нормам чинного законодавства та порушує його конституційні права на працю.

Так, відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 46-1 Закону України «Про нотаріат» нотаріус під час вчинення нотаріальних дій обов\`язково використовує відомості єдиних та державних реєстрів шляхом безпосереднього доступу до них.

Нотаріус під час вчинення нотаріальних дій обов\`язково використовує відомості Єдиного державного демографічного реєстру, а також Державного реєстру актів цивільного стану громадян, Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших єдиних та державних реєстрів, що функціонують у системі Міністерства юстиції України.

Нотаріус під час вчинення нотаріальних дій з нерухомим майном, об\`єктом незавершеного будівництва обов\`язково використовує також відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного земельного кадастр.

Згідно з ч. 1 ст. 55 цього Закону угоди про відчуження та заставу майна, що підлягає реєстрації, посвідчуються за умови подання документів, що підтверджують право власності на майно, що відчужується або заставляється, або за наявності державної реєстрації права власності на таке майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Частиною 4 статті 3 Закону України «Про нотаріат» визначено, що нотаріус не може займатися підприємницькою, адвокатською діяльністю, бути засновником адвокатських об\`єднань, перебувати на державній службі або службі в органах місцевого самоврядування, у штаті інших юридичних осіб, а також виконувати іншу оплачувану роботу, крім викладацької, наукової і творчої діяльності.

Згідно зі ст. 32 Закону України «Про нотаріат» приватний нотаріус сплачує податки, встановлені Податковим кодексом України.

Аналізуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що блокування позивачу, як приватному нотаріусу, доступу до Реєстру обмежує його у можливостях повноцінного здійснення нотаріальної діяльності, а відтак доводи апелянта що державна реєстрація прав на нерухоме майно не є єдиним видом послуг, що надаються нотаріусами, а тому не унеможливлює діяльність та право на працю позивача являється помилковими.

Отже, оскаржуваним наказом фактично позбавлено позивача можливості отримувати дохід від своєї професійної діяльності. При цьому, у позивача є зобов\`язання перед державою у вигляді сплати податків не зважаючи на фактичне зупинення його діяльності.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02 травня 2018р. у справі № 826/15847/17.

Колегія суддів також враховує принципи, що висловлені Рекомендацією NR (89)8 про тимчасовий захист у адміністративних справах, прийнятою Комітетом Міністром Ради Європи 13 вересня 1989 року.

Так, Комітет Міністрів, виходячи з того, що негайне і повне виконання адміністративних актів, які стали або можуть стати предметом оскарження, спроможні за деяких обставин завдавати інтересам осіб непоправної шкоди і що необхідно, заради справедливості, не допускати таких наслідків, виходячи з доцільності гарантувати особам, які цього потребують, тимчасовий захист з боку судів, не ігноруючи при цьому необхідність забезпечення ефективності адміністративної діяльності, рекомендував урядам держав-членів керуватися в своєму праві та адміністративній практиці, зокрема, наступним.

Згідно Рекомендацій, термін «адміністративний акт» означає, відповідно до Резолюції (77) 31 про захист особи стосовно актів адміністративних органів влади, будь-який окремий захід чи рішення, вжитий/прийняте в межах реалізації владних повноважень, який/яке, з огляду на свій характер, безпосередньо впливає на права, свободи чи інтереси осіб.

У випадку, коли у провадженні суду знаходиться позов проти адміністративного акту, і цей суд ще не виніс стосовно нього свого рішення, заявник може вимагати від цього суду або від іншого компетентного судового органу вжити заходів тимчасового захисту стосовно цього адміністративного акта.

Приймаючи рішення щодо необхідності надання особі тимчасового захисту, суд бере до уваги всі фактори та інтереси, які мають відношення до цієї справи. Рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов\`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.

Заходи тимчасового захисту, про вжиття яких розпорядився правомочний суд, можуть мати форму повного або часткового призупинення виконання адміністративного акта, повного або часткового відновлення ситуації, яка існувала на момент прийняття цього адміністративного акта або після його прийняття, а також покладення судом, згідно з його повноваженнями, відповідного обов\`язку на адміністративний орган влади.

Таким чином, аналізуючи зміст заявленого позову та доводи клопотання про забезпечення позову, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного наказу до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.

Колегія суддів наголошує, що вжиття заходів забезпечення адміністративного позову у даному випадку буде мати наслідком збереження існуючого становища до розгляду справи по суті, при цьому, заходи забезпечення адміністративного позову, про які у своїй заяві просить позивач, відповідають предмету адміністративного позову та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовані лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті, а відтак доводи апелянта в цій частині є помилковими.

Так, зупинення дії оскаржуваного наказу Міністерства юстиції України від 22.01.2019 року № 181/5, яким тимчасово заблоковано доступ позивача до Державного реєстру речових прав, про що просить позивач у заявленому клопотанні, не скасовує його чинність, ніяк не змінює обсягу прав та обов\`язків сторін у спорі, а лише тимчасово забороняє застосування передбачених цим наказом заходів до вирішення спору у даній справі.

Також вид забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення на час розгляду адміністративної справи відповідає положенням ст. 151 КАС України, а тому є законним.

За таких обставин, розглянувши подану заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, зважаючи на фактичні обставини справи, виходячи із пов\`язаності заходів до забезпечення позову з його предметом, співмірності таких заходів заявленим позовним вимогам і відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, колегія суддів вважає, що заява про забезпечення адміністративного позову є обґрунтованою та підлягає задоволенню, що вірно встановлено судом першої інстанції.

На думку колегії суддів, викладені у апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 308, 310, 312, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

  Повний текст постанови складено та підписано 03 липня 2019 року .

Головуючий суддя: О.В. Лук\`янчук

Суддя: А. І. Бітов

Суддя: І. Г. Ступакова