**ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД**
Справа № 640/2554/19 Головуючий у 1-й інстанції: Скочок Т.О.
  Суддя-доповідач: Василенко Я.М.
**ПОСТАНОВА**
**ІМЕНЕМ УКРАЇНИ**
  25 червня 2019 року м. Київ
 
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,
при секретарі Баглай О.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про закриття провадження у справі за апеляційними скаргами публічного акціонерного товариства «Дельта банк» та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.04.2019 у справі за адміністративним позовом ОСОБА\_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, публічного акціонерного товариства «Дельта банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Дельта банк» Кадирова Владислава Володимировича про визнання протиправним та скасування рішення, зобов\`язання вчинити дії, -
** ВСТАНОВИВ:**
ОСОБА\_1 звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила:
\- визнати протиправним та скасувати рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 72 від 14.01.2019 «Про скасування результатів відкритих торгів (аукціону) з продажу активів публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» з продажу житлового будинку, загальною площею 875,7 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА\_1 та земельної ділянки, площею 0,0834 га, кадастровий номер: НОМЕР\_1 , для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА\_1;
\- зобов\`язати публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Кадирова Владислава Володимировича (01014, м. Київ, б-р Дружби Народів, 38), укласти з ОСОБА\_1 (РНОКПП НОМЕР\_2 ; АДРЕСА\_2 ) договір купівлі-продажу нерухомого майна - лоту №F11G31675: житловий будинок\*;\*\* загальною площею 875,7 кв.м., за адресою: АДРЕСА\_1 та земельна ділянка\*\* 0,0834 га, кад.номер НОМЕР\_1 , для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА\_1.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.04.2019 позовні вимоги задоволено.
Не погоджуючись з вказаною постановою публічне акціонерне товариство «Дельта банк» та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернулись із апеляційними скаргами, в яких вони просять скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.
31\.05.2019 від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб через канцелярію суду апеляційної інстанції надійшло клопотання про закриття провадження у справі.
Вказане клопотання вмотивоване тим, що зазначена категорія спору не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому провадження у справі необхідно закрити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, які з\`явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи клопотання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про закриття провадження у справі, колегія суддів вважає, що зазначене клопотання підлягає задоволенню, а провадження у справі закриттю, виходячи з наступних підстав.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб\`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб\`єктів владних повноважень.
Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв\`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов\`язує надавати такі послуги виключно суб\`єкта владних повноважень, і спір виник у зв\`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб\`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв\`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб\`єкта владних повноважень або іншої особи (пункти 1, 2 частини першої статті 4 КАС України).
Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ, з наведеними у статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб\`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
У пункті 7 частини першої статті 4 КАС України визначено, що суб\`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб\`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб\`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб\`єктів владних повноважень.
Необхідною та єдиною ознакою суб\`єкта владних повноважень є здійснення ним владних управлінських функцій, при цьому ці функції суб\`єкт повинен здійснювати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.
До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб\`єктами стосовно їх прав та обов\`язків у конкретних правовідносинах, у яких хоча б один суб\`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб\`єкта (суб\`єктів), а останній (останні) відповідно зобов\`язаний (зобов\`язані) виконувати вимоги та приписи такого владного суб\`єкта.
Натомість приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.
Положення Закону України від 23.02.2012 № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлюють правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, установлених цим Законом. На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, зокрема, здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження всіх або частини активів і зобов\`язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку (положення статей 3, 4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).
Аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що основні функції Фонду мають як владний характер, зокрема щодо врегулювання правовідносин у сфері банківської діяльності, так і такі, що не містять владної складової, а спрямовані на здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків.
Водночас у розумінні Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» неплатоспроможним є банк, щодо якого Національний банк України прийняв рішення про віднесення його до категорії неплатоспроможних у порядку, передбаченому Законом України від 07.12.2000 № 2121-III «Про банки та банківську діяльність». Ліквідацією банку є процедура припинення функціонування банку як юридичної особи відповідно до законодавства (пункти 6 і 8 частини першої статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).
За змістом частин першої, третьої та п\`ятої статті 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, а виконавча дирекція Фонду у цей же строк призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду (кілька уповноважених осіб Фонду), якій Фонд делегує всі або частину своїх повноважень тимчасового адміністратора. Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.
За змістом статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення. На період тимчасової адміністрації усі структурні підрозділи, органи та посадові особи банку підпорядковуються у своїй діяльності Фонду та уповноваженій особі Фонду в межах повноважень, установлених цим Законом та делегованих Фондом, і діють у визначених Фондом/уповноваженою особою Фонду межах та порядку.
З урахуванням наведеного вбачається, що з моменту запровадження у банку тимчасової адміністрації Фонд набуває повноваження органів управління та контролю банку з метою реалізації покладених на нього чинним законодавством функцій. При цьому, банк зберігає свою правосуб\`єктність юридичної особи та відповідного самостійного суб\`єкта господарювання до завершення процедури його ліквідації та внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Такий правовий статус Фонду, визначений Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», дає підстави для висновку про те, що Фонд як юридична особа публічного права може бути суб\`єктом як публічно-правових, так і приватноправових правовідносин. При цьому, в приватноправових відносинах, якими є здійснення функцій органу управління банку, у якому запроваджено тимчасову адміністрацію, чи банку, який ліквідується, Фонд не здійснює функцій суб\`єкта владних повноважень у розумінні статті 4 КАС України.
При цьому, визначений статтею 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» правовий статус Фонду, відповідно до якої він є, зокрема, юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об\`єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні, - не впливає на правовий статус банку, в якому запроваджено тимчасову адміністрацію або щодо якого розпочато процедуру ліквідації, оскільки Фонд розпоряджається майном такого банку від імені останнього й у межах виконання покладених на нього законодавством функцій щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку та не здійснює в цій частині жодних владних управлінських функцій.
Таким чином, лише Фонду за законом доручено забезпечувати відновлення платоспроможності банку або підготовку його до ліквідації, а спірні правовідносини випливають із повноважень щодо реалізації майна (активів) банку на відкритих торгах (аукціоні), виконавча дирекція Фонду діє як представник сторони договірних відносин.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем оспорюються рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не як суб\`єкта владних повноважень, а як органу управління банком, який здійснює заходи щодо відчуження активів банку, а отже, такий спір не є публічно-правовим, а належить до цивільної юрисдикції, а тому висновок суду першої про розгляд справи в порядку адміністративного судочинства є помилковим.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 818/208/18.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції прийняте рішення з порушенням норм процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з\`ясовано обставини, що мають значення для вирішення питання, допущено порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та закриття провадження у справі.
Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 315, 317, 319, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
**ПОСТАНОВИВ:**
Клопотання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про закриття провадження у справі - задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.04.2019 - скасувати.
Провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА\_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, публічного акціонерного товариства «Дельта банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Дельта банк» Кадирова Владислава Володимировича про визнання протиправним та скасування рішення, зобов\`язання вчинити дії - закрити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Василенко Я.М.
 
Судді Кузьменко В.В.
  Шурко О.І.
Повний текст постанови виготовлений 26.06.2019.
** **
** **
****
** **
****
** **