**ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД**
**ПОСТАНОВА**
**ІМЕНЕМ УКРАЇНИ **
11 червня 2019 року справа №360/572/19
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів Блохіна А.А., Геращенка І.В., розглянувши у порядку письмового провадженні апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА\_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 13 березня 2019 року (повне судове рішення складено 13 березня 2019 року у м. Сєвєродонецьку) у справі № 360/572/19 (суддя в І інстанції Чернявська Т.І.) за позовом ОСОБА\_2 до Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення і зобов\`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
В лютому 2019 року ОСОБА\_1 звернулась до суду в інтересах ОСОБА\_2 з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області (далі – Управління), в якому просила суд:
\- визнати протиправною бездіяльність Управління щодо нездійснення позивачу перерахунку пенсії по інвалідності за заявою від 20 листопада 2018 року;
\- зобов\`язати відповідача провести перерахунок та здійснити виплату пенсії ОСОБА\_2 з 01 жовтня 2017 року в п\`ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, відповідно до частини третьої статті 59 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-XII).
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначила, що ОСОБА\_2 є особою, віднесеною до 1 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та особою з інвалідністю ІІ групи. Довідкою від 14 лютого 2001 року № 51/1/1385, виданою Галузевим архівом Міністерства оборони України, підтверджується, що позивач з 25 вересня 1987 року по 11 грудня 1987 року приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 13 вересня 2010 року серії 10 ААА № 148934 встановлено, що захворювання позивача пов\`язане з виконанням військового обов\`язку під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Відповідно до довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги серії 10 ААА № 051086 ступень втрати професійної працездатності позивача складає 75 %.
20 листопада 2018 року позивач звернувся до Управління з заявою про перерахунок пенсії відповідно до частини третьої статті 59 Закону № 796-XII та пункту 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 (далі – Порядок № 1210).
Листом від 19 грудня 2018 року № 228/Г-5 відповідач відмовив ОСОБА\_2 у перерахунку пенсії з посиланням на те, що участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи позивач приймав не під час проходження дійсної строкової служби.
З посиланням на норму статей 10, 59 Закону № 796-ХІІ в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення перерахунку пенсії та звернувся до суду з відповідним позовом.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 11 березня 2019 року відмовлено у задоволенні позовних вимог повністю (а.с.185-189).
Не погодившись з судовим рішенням, представник позивача подала апеляційну скаргу, в якій просила суд скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що військовозобов\`язані, призвані на військові збори та отримавши інвалідність при виконанні обов\`язків військової служби при ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, належать до військовослужбовців в розумінні статті 10 Закону № 796-ХІІ (а.с.193-195).
Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач є пенсіонером та отримує пенсію по інвалідності, про що свідчить розпорядження відповідача від 12 січня 2006 року № 136489 про призначення пенсії по інвалідності в розмірі відшкодування фактичних збитків (а.с.62).
Посвідченням від 24 квітня 2009 року серії НОМЕР\_1 , вкладкою до посвідчення від 24 квітня 2009 року № НОМЕР\_2 , посвідченням від 28 жовтня 2010 року серії НОМЕР\_3 , випискою із акта огляду МСЕК від 22 вересня 2010 року до довідки серії 10 ААА № 148934, випискою із акта огляду МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги від 22 вересня 2010 року до довідки серії 10 ААА № 051086, підтверджується, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (категорія 1).
З 22 вересня 2010 року є особою з інвалідністю ІІ групи безстроково та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – інвалідів війни (а.с.7, 8, 127-128, 129-130, 132).
Відповідно до довідки Станично-Луганського районного військового комісаріату Луганської області від 22 березня 1996 року № 4/22, архівної довідки Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 14 лютого 2001 року № 51/1/1385 ОСОБА\_2 у складі військової частини № НОМЕР\_4 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у період з 25 вересня 1987 року (наказ від 25 вересня 1987 року № 317) по 11 грудня 1987 року (наказ від 11 грудня 1987 року № 394), отримав дозу опромінення 9,76 рентген (а.с.9, 21, 31, 55).
Згідно з записами у військовому квитку від 01 листопада 1965 року серії НОМЕР\_5 позивач з 25 вересня 1987 року по 11 грудня 1987 року брав участь в роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; отримав дозу опромінення 9,76 рентген (а.с.10,54).
Дійсну строкову військову службу позивач проходив з 01 листопада 1965 року по 21 жовтня 1968 року, про що свідчить запис у військовому квитку від 01 листопада 1965 року серії НОМЕР\_5 (а.с.10, 52, 53).
20 листопада 2018 року позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії відповідно до частини третьої статті 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та пункту 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 (а.с.26).
Листом від 19 грудня 2018 року № 228/Г-5 відповідач відмовив ОСОБА\_2 у перерахунку пенсії з посиланням на те, що участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи позивач приймав не під час проходження дійсної строкової служби (а.с.11, 25).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що для отримання пенсії на підставі ч. 3 ст. 59 Закону № 796-XII пенсіонер має відповідати таким критеріям: 1) особа брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї; 2) участь особи відбувалась під час проходження дійсної строкової служби; 3) особа набула статусу особи з інвалідністю внаслідок вищевказаної участі.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками, викладеними в рішенні суду першої інстанції, з огляду на таке.
Перевіряючи відповідність закону вчиненої суб\`єктом владних повноважень у спірних правовідносинах дії, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов\`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно зі статтею 58 Закону України від 09 липня 2013 року № 1058-IV «Про загальнообов\`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон № 1058-IV) на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов\`язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду. Таким чином, відповідач у справі - орган владних повноважень, на якого чинним законодавством України покладені владні управлінські функції у сфері пенсійного забезпечення.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров\`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення врегульовані Законом № 796-XII.
Пунктом 9-1 Порядку № 1210, за бажанням осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п\`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, за відповідною формулою.
Зазначений Порядок № 1210 доповнено пунктом 9-1 згідно з Постановою № 851 від 15.11.2017 та застосовується з 01.10.2017.
Цією ж постановою внесено зміни до Пункту 1 Порядку № 1210, а саме розширено перелік статей Закону № 796-XII, на які поширюється дія Порядку, шляхом включення до нього статті 59 Закону № 796-XII, зазначені зміни застосовуються з 01.10.2017.
Законом України від 03.10.2017 № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» статтю 59 Закону № 796-XII викладено в новій редакції, яка застосовується з 01.10.2017.
Отже, всі зміни вищезазначених норм застосовуються з 01.10.2017.
Відповідно до пункту 1 Порядку № 1210 (зі змінами, внесеними Постановою № 851) цей порядок визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв\`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Таким чином, зазначеним Порядком № 1210 визначається лише механізм обчислень та виплат пенсій особам, право на які встановлено статтями 54, 57, 59 Закону № 796-XII.
Позивач вважає, що має право на обчислення його пенсії на підставі пункту 9-1 Порядку № 1210 з 01.10.2017, оскільки зазначена норма поширюється на осіб, які отримують пенсію за статтею 54 Закону № 796-XII.
Між тим, аналізуючи приписи вищезазначених норм та внесення змін до них, суд зазначає, що доповнення Порядку № 1210 пунктом 9-1 здійснено законодавцем для визначення механізму обчислення пенсій особам, які мають таке право за ст. 59 Закону № 796-XII.
Так, статтею 59 в новій редакції, яка застосовується з 01 жовтня 2017 року, встановлено, що пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров\`ю, призначається відповідно до статті 51 цього Закону.
Військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв\`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством для осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов\`язків військової служби (службових обов\`язків), або відповідно до статті 54 цього Закону.
Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п\`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Суд вважає, що частину 3 статті 59 необхідно застосовувати з урахуванням контекстного зв\`язку з іншими її положеннями та положеннями ст. 10 Закону № 796-XII.
Так, статтею 10 Закону № 796-XII встановлено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов\`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.
Згідно до примітки до статті 10 Закону № 796-XII тут і надалі до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов\`язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.
Таким чином, зазначеною нормою визначено, що учасниками ліквідації наслідків ЧАЕС є громадяни, військовослужбовці строкової і надстрокової служби, військовозобов\`язані, призвані на військові збори, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій, особи, які працювали не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.
Отже, за термінологією Закону окремо визначені такі категорії осіб, як військовослужбовці строкової і надстрокової служби та військовозобов\`язані, призвані на військові збори.
Суд зазначає, що стаття 59 має назву «Пенсії військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи», отже її положеннями врегульовано порядок призначення пенсій особам, які брали участь у ліквідації наслідків ЧАЕС саме під час проходження військової служби.
Таким чином, виходячи з аналізу зазначених норм, приписи статті 59 Закону № 796-XII не врегульовують питання пенсійного забезпечення всіх осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і внаслідок чого стали інвалідами, а визначає право на пенсію певної категорії військовослужбовців, які проходили дійсну строкову службу, приймаючи участь у ліквідації наслідків ЧАЕС, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, і стали інвалідами.
Пункт 9-1 Порядку № 1210 повністю повторює зміст ч. 3 ст. 59 Закону № 796-XII, з встановленням механізму обчислення пенсії за відповідною формулою.
Отже, п.9-1 Порядку № 1210 встановлено механізм обчислення пенсії особам, які мають право на таке обчислення на підставі ст. 59 Закону № 796-XII, тобто особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, саме під час проходження дійсної строкової служби.
Як вже було зазначено судом вище, з копії військового квитка про проходження служби у Збройних Силах СРСР вбачається, що з 01 листопада 1965 року по 21 жовтня 1968 рік ОСОБА\_2 проходив строкову військову службу.
Відповідно до запису у військовому квитку в період з 25.09.1987 по 11.12.1987 позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач брав участь у роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та отримав інвалідність внаслідок захворювання, пов\`язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, проте, він не надав суду жодного доказу, який б підтверджував, що він проходив дійсну строкову військову службу в цей період.
Таким чином, позивач не відповідає всім критеріям, наявність яких обумовлює право особи на перерахунок пенсії за частиною 3 статті 59 Закону № 796-XII, оскільки його участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відбувалася поза межами проходження дійсної строкової служби.
За таких обставин, у відповідача були відсутні підстави для встановлення позивачу розміру пенсії відповідно статті 59 вказаного Закону виходячи з п\`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Відтак, позовні вимоги ОСОБА\_2 не підлягають задоволенню.
Доводи позивача не спростовують того факту, що він приймав участь у ліквідації наслідків ЧАЕС поза межами проходження ним дійсної строкової служби.
Аналогічного висновку про відсутність підстав для задоволення таких позовних вимог дійшов Верховний Суд у постановах від 11.12.2018 у справі № 822/1346/18 та від 06.03.2019 в справі № 2540/2495/18 (номери рішень в Єдиному державному реєстрі судових рішень – 78528310 і 80269550 відповідно).
Щодо доводів апелянта про неправильні висновки суду про не відповідність заяви ОСОБА\_2 формі, визначеній додатком 2 Порядку № 22-1, яка викладена в довільній формі, як формальну причину відмову у задоволенні позовних вимог, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Зазначена норма кореспондується з пунктом 1.1 Порядку № 22-1, відповідно до якого заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім\`ї у зв\`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об\`єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).
Згідно з пунктом 4.1 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2). Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.
Пунктом 4.3 Порядку № 22-1 визначено, що орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. \<…\> Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (заступником начальника управління відповідно до розподілу обов\`язків) та завіряється печаткою управління.
Згідно з частиною першою статті 20 Закону України від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР «Про звернення громадян» (далі – Закон № 393/96-ВР) звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п\`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п\`яти днів.
З матеріалів справи встановлено, що заява позивача про перерахунок пенсії від 20 листопада 2018 року б/н не відповідає формі, визначеній додатком 2 Порядку № 22-1, та викладена в довільній формі (а.с.26).
Таким чином, позивач із заявою про перерахунок пенсії встановленої форми до відповідача не звертався. Відтак, заяву позивача від 20 листопада 2018 року б/н розглянуто відповідачем на підставі Закону № 393/96-ВР у передбачений таким Законом строк.
Рішення по суті щодо перерахунку позивачеві пенсії відповідно до Закону № 796-ХІІ відповідачем не приймалося, а лист від 19 грудня 2018 року № 228/Г-5 має роз\`яснювальний характер та не тягне для позивача правових наслідків.
До того ж, апеляційний суд зазначає, що мотивами та обґрунтуванням прийняття рішення у цій справі про відмову у задоволенні позову, є саме відсутність підстав для встановлення позивачу розміру пенсії відповідно статті 59 Закону № 796-XII виходячи з п\`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду.
Таким чином, розглянувши подані документи, всебічно і повно з\`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об\`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів приходить до висновку, що місцевий суд прийняв рішення з дотриманням як матеріального так і процесуального права, а позовні вимоги ОСОБА\_2 задоволенню не підлягають.
Відповідно до положень ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін, оскільки суд першої дійшов вірного висновку про необхідність відмови у задоволені позовних вимог, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА\_1 – залишити без задоволення.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 13 березня 2019 року у справі № 360/572/19 – залишити без змін.
Повне судове рішення – 11 червня 2019 року.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. В. Сіваченко
Судді А. А. Блохін
І. В. Геращенко