ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Постанова № 82305389

Озвучення тимчасово недоступне

Дата документу 10.06.2019 Справа № 320/7615/17

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Є.У.№ 320/7615/17 Головуючий у 1 інстанції: Купавська Н.М.

№ 22-ц/807/1681/19 Суддя-доповідач: Крилова О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2019 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Крилової О.В.

суддів: Кухаря С.В.

Полякова О.З.

розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження без виклику учасників справи цивільну справу заапеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 13 лютого 2019 року у справі за позовом Костянтинівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області до ОСОБА_1 про зобов`язання укласти додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2017 року Костянтинівська сільська рада Мелітопольського району Запорізької області звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 про зобов`язання укласти додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 10 квітня 2007 року між Костянтинівською сільською радою Мелітопольського району Запорізької області та ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне володіння та користування земельну ділянку загальною площею 3,4048 га, за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Костянтинівської сільської ради в межах населеного пункту за адресою: АДРЕСА_1 для розміщення та обслуговування механізованого току. Умовою зазначеного договору оренди (п.9) є річна орендна плата за землю встановлена в розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 18947 грн. 71 коп., а на 2008 рік у розмірі 2 % - 12 631 грн. 80 коп. Пунктом 13 договору зазначено, що розмір орендної плати переглядається один раз на два роки шляхом укладання додаткової угоди за взаємною згодою сторін у разі: зміни умов господарювання, зміни розмірів земельного податку, орендної плати, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції, погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря та в інших випадках. 01.10.2009 між сторонами було укладено додаткову угоду, якою внесено зміни в п. 8 договору, фразу: «терміном на два роки» змінено на фразу «терміном на 49 років без зміни цільового використання землі». В п. 9 договору «Орендна плата» викладена в новій редакції: «Орендна плата встановлена в грошовій формі та визначається сторонами у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки - 22 441 грн. 04 коп. 29.01.2016 рішенням Костянтинівської сільської ради № 22 було встановлено розміри орендної плати, де розмір становить 5 % від нормативної грошової оцінки землі. Відповідачу поштою було направлено проект додаткової угоди. 30.08.2016 та 03.05.2017 від відповідача надійшли листи про відмову від укладання додаткової угоди стосовно змін розміру орендної плати. Вказану відмову позивач вважає неправомірною, що послугувало підставою для звернення до суду із вказаним позовом.

Посилаючись на зазначені обставини просила суд, зобов`язати ОСОБА_1 укласти додаткову угоду щодо внесення змін до договору оренди земельної ділянки з 04.03.2016 згідно з рішенням Костянтинівської сільської ради № 23, а саме: № 040727200023 від 02 липня 2007 року щодо земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , площею 3,4048 га, згідно проекту угоди № 2 та зареєструвати її відповідно до вимог чинного законодавства.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 13 лютого 2019 року позов задоволено повністю.

Зобов`язано ОСОБА_1 укласти додаткову угоду щодо внесення змін з 04 березня 2016 року до договору оренди земельної ділянки, укладеного між Костянтинівською сільською радою Мелітопольського району Запорізької області та ОСОБА_1 , № 040727200023 від 10.04.2007, щодо земельної ділянки площею 3,4048 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , згідно з проектом угоди № 2 відносно зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка складає 2941840 грн. 32 коп., та відповідно зміни орендної плати з 3% до 5 % від цієї нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1600 грн. 00 коп.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.

Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

За ст. 263 ЦПК судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення не відповідає таким вимогам.

Судом першої інстанції встановлено, що 10 квітня 2007 року між Костянтинівською сільською радою Мелітопольського району Запорізької області та ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне володіння та користування земельну ділянку загальною площею 3,4048 га за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Костянтинівської сільської ради в межах населеного пункту за адресою: АДРЕСА_1 , для розміщення та обслуговування механізованого току /а.с.19-22/.

Умовою зазначеного договору оренди (п.9) є річна орендна плата за землю встановлена в розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 18947 грн. 71 коп., а на 2008 рік у розмірі 2 % - 12 631 грн. 80 коп.

01 жовтня 2009 року між сторонами була укладена додаткова угода № 1 до договору оренди земельної ділянки, реєстраційний № 040727200023 від 02 липня 2007 року, відповідно до якої в п. 8 договору оренди «Строки дії договору» фразу: «терміном на 2 роки» змінено на фразу: «терміном на 49 років без зміни цільового використання землі», п. 9 договору оренди «Орендна плата» викладено в новій редакції: «Орендна плата встановлена в грошовій формі та визначається сторонами у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки, що становить 22 441 грн. 04 коп. за загальну площу земельної ділянки на рік» /а.с.23/.

Рішенням п`ятої сесії сьомого скликання Костянтинівської сільської ради Запорізької області № 22 від 29.01.2016 встановлено відсоткові ставки від нормативної грошової оцінки землі для розрахунку орендної плати за землі відповідно до Додатку /а.с.32/.

Так, відповідно до додатку до рішення відсоткова ставка від нормативної грошової оцінки землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва встановлено - 5 % /а.с.34 на звороті/.

Цим же додатком передбачений такий же відсоток ставки за користування несільськогосподарськими угіддями - господарськими дворами, які використовуються в комерційних цілях.

Заявляючи позов, позивач не зазначив яким саме способом відповідач використовує земельну ділянку, чи відповідає спосіб її використання заявленій у договорі меті - (розміщення та обслуговування механізованого току), чи використовує відповідач зазначену земельну ділянку в комерційних цілях тощо.

Рішенням шостої сесії сьомого скликання Костянтинівської сільської ради Запорізької області № 23 від 04.03.2016 «Про внесення змін та доповнень до договору оренди земельної ділянки» в п. 9 «Орендна плата» договору оренди внесені зміни, а саме: замість фрази: «у розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки, що становить 22 441 грн. 04 коп. читати: «у розмірі 5 відсотків від нормативної грошової оцінки, що становить 147092 грн.» та далі за текстом. Зобов`язано ОСОБА_1 у місячний термін з дня прийняття даного рішення укласти з Костянтинівським сільським головою додаткову угоду про внесення змін та доповнень до вказаного в п. 1 Договору оренди земельної ділянки у визначеному законом порядку та своєчасно сплачувати орендну плату за земельну ділянку /а.с.24-25/.

Позивач посилався на те, що надсилав проект додаткової угоди відповідачеві,але він не підписав додаткову угоду.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з положень ст. 30 Закону України «Про оренду землі», за якими зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

Разом з тим, суд не врахував ці ж положення закону, які фактично дублюють принцип свободи договору, встановлені ст.627 ЦК, за якою відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За положеннями ст. ст. 30 Закону України «Про оренду землі», у разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

За положеннями цієї ж норми, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін лише у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

З матеріалів справи та позову вбачається, що позивач не ставив питання про розірвання договору у зв`язку зі зміною істотних умов або порушенням відповідачем умов договору, хоча зі змісту договору (п.9-13.) вбачається, що орендна плата не є змінною та умови договору про розмір орендної плати переглядаються один раз на два роки шляхом укладення додаткової угоди за взаємною згодою сторін.

Тож укладення додаткової угоди шляхом встановлення судовим рішенням відповідного примусу - законом не передбачено.

У випадку коли одна зі сторін договору не має наміру досягти домовленості щодо змін орендної плати та інших істотних умов договору, зміна обставин може зумовлювати розірвання договору або примусове стягнення грошових сум, узгоджених з нормативно встановленими розмірами.

Суд першої інстанції правильно виходив з того, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями ст. 288 Податкового кодексу України.

Разом з тим, суд першої інстанції не врахував , що захист порушеного цивільного права може здійснюватися у спосіб, встановлений законом або договором.

Відповідно до ст. 288 Податкового кодексу України (чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди відповідно до встановленої нормативної грошової оцінки землі в межах, передбачених ст.288 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 289. 1 ст. 289 Податкового кодексу України та ч. 1 ст. 13 Закону України «Про оцінку земель» для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності обов`язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений як встановленими і затвердженими нормативами.

Згідно із ст. 144 Конституції України та ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Судом першої інстанції встановлено, що рішення Костянтинівської сільської ради № 22 від 29.01.2016 року «Про встановлення розмірів орендної плати за використання земель в с. Костянтинівка», яким затверджено нові ставки орендної плати, є чинним та в установленому законом порядку незаконним не визнавалось, а тому, воно є обов`язковим для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Зобов`язуючи відповідача укласти додаткову угоду, суд першої інстанції, також не з`ясував та не врахував статус відповідача: так за матеріалами справи відповідач стверджував, що він не є приватним підприємцем, та матеріали справи не містять інших відомостей.

Разом з тим, рішення шостої сесії сьомого скликання Костянтинівської сільської ради Запорізької області № 23 від 04.03.2016 «Про внесення змін та доповнень до договору оренди земельної ділянки» містить зазначення про те, що договір оренди було укладено з ФОП ОСОБА_1 . Мета використання наданої в оренду земельної ділянки полягає в розміщенні та обслуговуванні механізованого току та цільовим призначенням за умовами договору є ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Тож позивачем не доведено, що зазначене рішення Костянтинівської сільської ради ухвалене стосовно відповідача а не ФОП Зубко.

Суд першої інстанції вважав, що відмова відповідача від укладення додаткової угоди стосовно зміни розміру орендної плати призводить до порушення прав позивача, натомість не врахував, що позивач не позбавлений можливості вимагати сплати орендної плати відповідно до положень п. п. 9-13 Договору оренди, за якими орендна плата є змінною та залежить від нормативної грошової оцінки та визначається відповідно до законодавства.

Відповідачем зазначалося, що йому в оренду передано земельну ділянку, цільове призначення якої не ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а інше і відсоткова ставка буде також іншою - 3%.

Зазначені обставини свідчать про те, що відповідач категорично заперечував проти укладення додаткової угоди на умовах, визначених позивачем, а відтак врегулювання подальших відносин сторін шляхом укладення додаткової угоди до договору унеможливлене за відсутністю згоди сторін та неможливості в судовому порядку зобов`язати сторони до укладення договору на умовах проти яких заперечує одна із сторін договору.

За таких обставин судова колегія вважає, що позов не підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 382 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 13 лютого 2019 року по цій справі скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позов Костянтинівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області до ОСОБА_1 про зобов`язання укласти додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки - залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 10 червня 2019 р.

Головуючий О.В. Крилова

Судді: С.В. Кухар

О.З. Поляков