ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Постанова № 82249342

Озвучення тимчасово недоступне

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/11965/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. - головуючий, Васьковського О.В., Катеринчук Л.Й.,

за участі секретаря судового засідання Співака С.В.

учасники справи:

позивач - Приватне підприємство "Дніпровський краєвид 07",

представник позивача - Мишастий А.О., директор,

відповідач - Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк",

представник відповідача - Суденко Р.В., адвокат (довіреність від 06.06.2018),

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВКФ "Екомонтажсервіс",

представник третьої особи - не з`явився,

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Тренд Інвест Груп",

представник третьої особи - не з`явився,

за участі - приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Жаботинського Івана Володимировича, особисто

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.01.2019

у складі судді: Трофименко Т.Ю.,

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2019

у складі колегії суддів: Іоннікової І.А. (головуючий), Чорної Л.В., Разіної Т.І.

за скаргою

Приватного підприємства "Дніпровський краєвид 07"

на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Жаботинського Івана Володимировича,

у справі за позовом

Приватного підприємства "Дніпровський краєвид 07"

до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ "Екомонтажсервіс",

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Тренд Інвест Груп"

про стягнення 24 298 404,99грн.,

за зустрічним позовом

Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"

до Приватного підприємства "Дніпровський краєвид 07"

Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ "Екомонтажсервіс"

про визнання недійсним договору,

та за позовом третьої особи з самостійними вимогами

Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ "Екомонтажсервіс"

до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"

про стягнення 24 235 480, 93грн.

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Приватне підприємство "Дніпровський краєвид 07" (далі - ПП "Дніпровський краєвид 07", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі - ПАТ " Промінвестбанк", відповідач) про стягнення інфляційних втрат у розмірі 22 197 553,48 грн. та 3% річних у розмірі 2 100 851,51 грн., нарахованих за період з жовтня 2013 по липень 2016 (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог).

2. ПАТ "Промінвестбанк" (далі - позивач за зустрічним позовом) звернулось до господарського суду міста Києва із зустрічною позовною заявою до ПП "Дніпровський краєвид 07" та ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс" про визнання недійсним Договору відступлення права вимоги від 24.10.2013.

3. ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс" (третя особа з самостійними вимогами на предмет спору) звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до ПАТ "Промінвестбанк" про стягнення 24 235 480,93 грн.

4. Рішенням господарського суду міста Києва від 07.11.2016 у справі №910/11965/16 первісні позовні вимоги задоволено частково:

стягнуто з ПАТ "Промінвестбанк" на користь ПП "Дніпровський краєвид 07" інфляційні втрати у розмірі 22 197 553,48 грн., 3% річних у розмірі 2 039 957,26 грн. та судовий збір у розмірі 206 181,99 грн., в іншій частині в задоволенні позову ПП "Дніпровський краєвид 07" відмовлено,

в задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю,

в задоволенні позову ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс" відмовлено повністю.

5. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2017 у справі №910/11965/16 рішення місцевого господарського суду скасовано частково, викладено резолютивну частину в редакції, відповідно до якої в задоволенні позовних вимог ПП "Дніпровський краєвид 07" відмовлено; в задоволенні позовних вимог ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" відмовлено; в задоволенні позовних вимог ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс" відмовлено.

6. Постановою Вищого господарського суду України від 17.10.2017 касаційну скаргу ПП "Дніпровський краєвид 07" задоволено частково, рішення господарського суду міста Києва від 07.11.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2017 у справі № 910/11965/16 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

7. Рішенням господарського суду міста Києва від 13.12.2016 у справі №910/11965/16 (за результатами нового розгляду), залишеним без змін постановою Верховного Суду від 18.10.2018, первісні позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на користь ПП "Дніпровський краєвид 07" інфляційні втрати у розмірі 22 197 553,48 грн., 3% річних у розмірі 2 039 957,26 грн. та судовий збір у розмірі 206 181,99 грн., в іншій частині в задоволенні позову ПП "Дніпровський краєвид 07" відмовлено, в задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю, в задоволенні позову ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс" відмовлено повністю.

Також, постановою Верховного Суду від 18.10.2018 у справі 910/11965/16 стягнуто з ПАТ "Промінвестбанк" на користь ПП "Дніпровський краєвид 07" витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 416 156,00грн.

8. 21.11.2018 на виконання вказаних рішення та постанови було видано відповідні накази.

9. 17.12.2018 ПП "Дніпровський краєвид 07" звернулося до Господарського суду міста Києва зі скаргою на дії (бездіяльність) приватного виконавця та поновлення строку на подання вказаної скарги.

Скарга обґрунтована тим, що приватним виконавцем Жаботинським І.В. порушено встановлену ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.11.2018 у справі №640/19600/18 заборону на вчинення виконавчих дій, про яку йому стало відомо 26.11.2018, що свідчить про грубе порушення ним обов`язковості судового рішення,

10. У судовому засіданні представник ПП "Дніпровський краєвид 07" подав заяву про відмову від скарги на дії (бездіяльність) приватного виконавця у справі № 910/11965/16 в частині вимоги про визнання протиправною бездіяльність приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Жаботинського І.В. при виконанні наказів Господарського суду м. Києва від 21.11.2018 № 910/11965/16 в межах виконавчих проваджень ВП 57756223 та ВП 57756205 щодо несвоєчасного перерахування стягнутих з ПАТ "Промінвестбанк" коштів на рахунок стягувача ПП "Дніпровський краєвид 07".

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

11. Ухвалою Господарського суду м. Києва від 14.01.2019 у справі №910/11965/16 відмова ПП "Дніпровський краєвид 07" (п.10 цієї Постанови) прийнята та провадження за скаргою в цій частині припинено;

в задоволені скарги ПП "Дніпровський краєвид 07" на бездіяльність приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Жаботинського І.В. при виконанні наказів Господарського суду м. Києва від 21.11.2018 № 910/11965/16 в межах виконавчих проваджень ВП 57756223 та ВП 57756205 щодо несвоєчасного перерахування стягнутих з ПАТ "Промінвестбанк" коштів на рахунок стягувача ПП "Дніпровський краєвид 07" - відмовлено.

12. Ухвала суду першої інстанції (в частині визнання незаконними дії приватного виконавця в межах виконавчих проваджень ВП №57756223 та ВП №57756205 щодо виставлення платіжних доручень від 26.11.2018 та 27.11.2018) мотивована тим, що в силу приписів ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, п. 9 ч. 2 ст. 129, ст. 129-1 Конституції України, ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", п. 5 ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.11.2018 у справі №640/19600/18 набула статусу обов`язкової до виконання з 26.11.2018.

Обізнаність приватного виконавця із змістом заборони, встановленої ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.11.2018 у справі №640/19600/18, могла мати місце не раніше виготовлення тексту такого судового рішення у відповідності до встановлених нормативно-правовими актами, які регулюють ведення діловодства в судах, вимог щодо оформлення виконавчих документів, адже в даному випадку вищевказана ухвала суду виступала саме виконавчим документом.

Водночас, суди вказали на те, що скасування постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.12.2018 у справі №640/19600/18 відповідної ухвали унеможливлює породження нею будь-яких правових наслідків з моменту її постановлення, в т.ч. дії визначеної заборони для приватного виконавця.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

13. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2019 у справі № 910/11965/16 апеляційну скаргу ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" залишено без задоволення; ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.01.2019 у справі № 910/11965/16 залишено без змін.

14. Погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, апеляційний суд, зокрема, вказав на те, що встановлені судом невідповідності акту державного виконавця від 26.11.2018, визначеним в положеннях ч. 4 ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження", п. 8 Розділу І "Загальні положення" Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012, вимогам щодо його оформлення (дефекти - відсутність необхідної інформації), виключає можливість прийняття такого акту як належного доказу доведення до відома приватного виконавця Жаботинського І.В. дійсного змісту встановленої ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.11.2018 у справі №640/19600/18 заборони.

Також, апеляційний суд звернув увагу на те, що сам по собі факт відправлення державним виконавцем сканованої копії постанови про відкриття виконавчого провадження №57789864 від 26.11.2018 на електронну адресу приватного виконавця Жаботинського І.В., зазначену в Єдиному реєстрі приватних виконавців України - [email protected], за відсутності доказів одержання такої копії в силу приписів ч. 4 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" унеможливлює дійти висновку про вручення такої постанови адресату, тобто, приватному виконавцю Жаботинському І.В.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

15. Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду м. Києва від 14.01.2019 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2019 у справі №910/11965/16, ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" звернулося з касаційною скаргою скасування оскаржених судових актів в частині з вимогами: вилучити з мотивувальної частини посилання на законність дій приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Жаботинського І.В. при виставленні платіжних вимог про списання коштів; змінити підстави відмови в задоволенні скарги та відмовити у задоволенні скарги ПП "Дніпровський краєвид 07" на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Жаботинського І.В. з підстав відсутності порушеного права, або закрити з підстав відсутності предмету спору провадження у справі.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

16. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/11965/16 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Катеринчук Л.Й., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 10.04.2019.

17. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.04.2019 відкрито касаційне провадження у справі № 910/11965/16 за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", датою проведення судового засідання визначено 28.05.2019.

18. 13.05.2019 до Верховного Суду від приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Жаботинського І.В. надійшов Відзив на касаційну скаргу з запереченнями проти вимог та доводів скаржника.

19. У зв`язку з відпусткою судді Пєскова В.Г. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/11965/16 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Васьковський О.В., суддя - Катеринчук Л.Й., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.05.2019.

20. Ухвалою від 28.05.2019 Верховним Судом, у визначеному складі колегії суддів, прийнято справу № 910/11965/16 Господарського суду м. Києва за касаційною скаргою ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на ухвалу Господарського суду м. Києва від 14.01.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2019 до провадження, вирішено здійснювати розгляд касаційної скарги у раніше визначену дату (28.05.2019).

21. Представник ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в засіданні суду повністю підтримав вимоги касаційної скарги з підстав наведених у ній. Просив суд скасувати ухвалу Господарського суду м. Києва від 14.01.2019 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2019 у справі №910/11965/16 в частині, вилучити з мотивувальної частини посилання на законність дій приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Жаботинського І.В. при виставленні платіжних вимог про списання коштів, змінити підстави відмови в задоволенні скарги та відмовити у задоволенні скарги ПП "Дніпровський краєвид 07" на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Жаботинського І.В. з підстав відсутності порушеного права, або провадження у справі закрити з підстав відсутності предмету спору провадження у справі.

22. Представник ПП "Дніпровський краєвид 07" в судовому засіданні проти вимог та доводів скаржника заперечив з підстав їх необґрунтованості, просив суд ухвалу Господарського суду м. Києва від 14.01.2019 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2019 у справі №910/11965/16 залишити без змін.

23. Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Жаботинський І.В. у засіданні суду проти вимог та доводів скаржника заперечив з підстав наведених у Відзиві на касаційну скаргу, просив суд ухвалу Господарського суду м. Києва від 14.01.2019 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2019 у справі №910/11965/16 залишити без змін.

24. Інші учасники судової справи у судове засідання повноважних представників не направили. Про дату, час та місце розгляду касаційної скарги учасники справи були повідомлені належним чином. Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов`язковою, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників сторін, які не з`явились.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника

(ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк")

25. В обґрунтування заявлених вимог, скаржник посилається на невідповідність оскаржених судових рішень приписам ст. 236 ГПК України, порушення ст. 86, п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

26. ПАТ "Промінвестбанк" доводить, що визначення складу суду для розгляду скарги ПП "Дніпровський краєвид 07" на дії та бездіяльність приватного виконавця відбулось з порушенням норм чинного законодавства, а саме на підставі недіючих норм Положення про автоматизовану систему документообігу суду (п. 2.3.43, п. 2.3.44), всупереч розділу VIII Положення.

27. Скаржник доводить, що приватним виконавцем Жаботинським І.В. порушено встановлену ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.11.2018 у справі №640/19600/18 заборону на вчинення виконавчих дій, про яку йому стало відомо 26.11.2018, що свідчить про грубе порушення ним обов`язковості судового рішення, закріпленого в ст.129-1 Конституції України, принципів діяльності приватних виконавців та засад здійснення виконавчого провадження, визначених Законом України "Про виконавче провадження" та Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

28. Скаржник зазначає, що незважаючи на наявність в матеріалах справи сукупності доказів, що підтверджують доведення до відома приватного виконавця 26.11.2018 змісту ухвали суду про заборону вчиняти дії, місцевий та апеляційний господарські суди безпідставно їх відхилили, та дійшли до необґрунтованого висновку, що приватний виконавець не був обізнаний про існування ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.11.2018 у справі №640/19600/18 протягом 26.11.2018 та 27.11.2018 (до моменту ознайомлення помічника приватного виконавця із матеріалами справи).

29. Скаржник стверджує, що оскільки виконавчі документи повернуті стягувачу за його власною заявою, виконавчі провадження завершені, відсутній предмет перевірки законності дій та бездіяльності приватного виконавця, а тому жодні порушені права заявника не можуть бути поновлені, що виключає розгляд питання щодо законності дій приватного виконавця. Також, скаржник зазначив про наявність підстав для залишення скарги на дії приватного виконавця без розгляду та/або закриття провадження, що передбачено ст. 278 ГПК України.

Доводи приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Жаботинського І.В.

30. Приватний виконавець доводить:

- виконавчий документ не може бути видано без надання рішенню статусу "оригінал";

- Акт державного виконавця Бахрушина А.М. від 26.11.2018 ПВ № 57789864 не може підтверджувати обізнаність приватного виконавця про існування заборони;

- направлення постанови про відкриття виконавчого провадження № 57789864 на електронну адресу Жаботинського І.В. 26.11.2018 не може слугувати доказом обізнаності останнього про існування заборони;

- списання банківською установою коштів з рахунку боржника 28.11.2018 було наслідком виконання платіжної вимоги, поданої 26.11.2018 (до відкриття виконавчого провадження державним виконавцем, та прийняття судом заборони).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

31. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

32. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

Як це визначено судами попередніх інстанцій, предметом розгляду скарги ПП "Дніпровський краєвид 07" на дії (бездіяльність) приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Жаботинського Івана Володимировича при виконанні наказів Господарського суду міста Києва від 21.11.2018 №910/11965/16 є визнання незаконними дій приватного виконавця в межах виконавчих проваджень ВП №57756223 та ВП №57756205 щодо виставлення платіжних доручень від 26.11.2018 та 27.11.2018 за наявності ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.11.2018 у справі №640/19600/18.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та способом, передбаченим Конституцією та законами України.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців.

За приписами ст. 3 наведеного Закону, завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 327 ГПК України).

Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.

Відповідно до ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Частиною 1 ст. 340 ГПК України визначено, що скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 21.11.2018 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 у справі №910/11965/16, залишеного без змін поставною Верховного Суду від 18.10.2018 (зокрема, стягнуто з ПАТ "Промінвестбанк" на користь ПП "Дніпровський краєвид 07" витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 416 156,00 грн.) було видано відповідні накази (п.п. 7, 8 цієї Постанови), які були пред`явлені на виконання приватному виконавцю Виконавчого округу міста Києва Жаботинському Івану Володимировичу.

На підставі наказів Господарського суду міста Києва від 21.11.2018 №910/11965/16 приватним виконавцем Жаботинським І.В. 21.11.2018 було винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень ВП №57756223 та ВП №57756205 з їх примусового виконання, а також постанови про стягнення основної винагороди приватного виконавця, постанови про накладення арешту на грошові кошти, що містяться на рахунках боржника.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.11.2018 у справі №640/19600/18 було частково задоволено заяву ТОВ "Тревелвента", як акціонера ПАТ "Промінвестбанк", та вжито заходи до забезпечення позову, а саме: заборонено приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Жаботинському І.В. (посвідчення №0006 від 30.05.2017, адреса: 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, І7/52А, офіс 610 (перша черга БЦ "Леонардо", поверх 6) вчиняти будь-які виконавчі дії щодо боржника ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" за виконавчими провадженням АСВП №57756223 та АСВП №57756205, в тому числі, але не виключно: приймати постанови про арешт коштів та майна боржника, направляти їх будь-яким банківським установам, третім особам чи виконувати їх в інший спосіб, направляти платіжні вимоги про списання коштів боржника до будь-яких банківських установ, стягувати грошові кошти, перераховувати стягнуті грошові кошти на рахунок стягувача, звертати стягнення на майно боржника, а також вчиняти будь-які інші дії, направлені на примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 у справі №910/11965/16.

Водночас, судами встановлено, що 28.11.2018 було здійснено списання належних ПАТ "Промінвестбанк" грошових коштів з рахунку, відкритого в АТ "Укрексімбанк" в сумі 467 771,60грн. та 27 160 906, 44 грн., а підставі платіжної вимоги від 26.11.2018.

Скаржник вказує на неправомірність дій приватного виконавця Жаботинського І.В. з виконання вказаних наказів господарського суду міста Києва, оскільки останнім вчинялись дії в супереч встановлений судовим рішенням (яке набрало законної сили) забороні.

При цьому, судами попередніх інстанцій було встановлено, що ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.11.2018 у справі №640/19600/18 була скасована постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.12.2018 у справі №640/19600/18 з підстав неповного з`ясуванням місцевим адміністративним судом обставин, що мають значення для справи; за недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими; з невідповідністю висновків суду, викладених у такій ухвалі, обставинам справи; за наслідками неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Суд касаційної інстанції звертає увагу скаржника, що у разі скасування судового акту - він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення.

Така правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №644/7422/16-ц, а також у постановах Верховного Суду України від 27.05.2015 у справі №6-332цс15, від 25.05.2015 у справі №6-2558цс15, від 10.06.2015 у справі №6-449цс15, від 03.02.2016 у справі №6-2026цс15, від 26.10.2016 у справі №6-1382цс16.

Тобто, судовий акт (як ухвала про вжиття заходів до забезпечення позову, так і ухвала про скасування заходів до забезпечення позову), який було скасовано за наслідками його перегляду у апеляційному або касаційному порядку, з підстав передбачених процесуальним законом, зокрема, постановлення такого акту з порушенням норм матеріального та процесуального права, не може породжувати будь-яких наслідків, не може мати наслідком виникнення у певної особи прав та обов`язків, не може слугувати підставою для притягнення до відповідальності особи з підстав її невиконання.

Таким чином, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.11.2018 у справі №640/19600/18 не породжує жодних правових наслідків ні для приватного виконавця Жаботинського І.В., ні для будь-якої іншої особи, а відтак останній не міг жодним чином порушити будь-яку заборону, встановлену вказаним судовим актом.

Крім того, суд касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов`язковими до виконання на усій території України.

При цьому, держава Україна на своїй території повинна забезпечити реалізацію всіх прав, що випливають з Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у тому числі й права на справедливий суд.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що стадія виконання судового рішення є частиною правосуддя (рішення у справах "Півень проти України" від 29.06.2004 заява № 56849/00, "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997).

Європейський суд з прав людини також наголошував, що виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.

Конституційний Суд України неодноразово підкреслював, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (перше речення абзацу другого пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 225.04.2012 №11-рп/2012); право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист (абзац п`ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 №5-рп/2013).

Зокрема, у рішенні №2-р(II)/2019 від 15.05.2019 Конституційний Суд України наголосив, що забезпечення державою виконання судового рішення як невід`ємної складової права кожного на судовий захист закладено на конституційному рівні у зв`язку із внесенням Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02.06.2016 №1401-VIII змін до Конституції України та доповненням її, зокрема, статтею 129-1, частиною другою якої передбачено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Аналіз статей 3, 8, частин першої, другої статті 55, частин першої, другої статті 129-1 Конституції України у їх системному зв`язку, наведених юридичних позицій Конституційного Суду України дає підстави стверджувати, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Одним із основних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення є закріплення у процесуальному законодавстві положень щодо здійснення судового контролю за виконанням судових рішень в справах та відповідні норми спрямовані на забезпечення виконання рішень суду.

З огляду на наведене вище, колегія суддів Касаційного господарського суду приходить до висновку, що принцип обов`язковості судового рішення та визначений процесуальним законодавством обов`язок суду із здійснення судового контролю за виконанням судового рішення зобов`язує суди, здійснюючи оцінку тих чи інших обставин, враховувати чи сприяє вчинення будь-якої процесуальної дії (в тому числі судом) виконанню остаточного судового рішення чи навпаки - перешкоджає такому виконанню.

За наявності будь-яких сумнівів з приводу правомірності чи неправомірності вчинення особами, які здійснюють примусове виконання судових рішень дій чи бездіяльності, останні підлягають оцінці з точки зору їх спрямованості на забезпечення виконання остаточного судового рішення.

Отже, зважаючи про неоднозначність та суперечливість наданих скаржником, стягувачем та приватним виконавцем доказів з приводу дійсних обставин виконання державним виконавцем ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.11.2018 у справі №640/19600/18, оцінка таких обставин та висновки, зроблені на підставі такої оцінки, не можуть бути на користь обставин, які спрямовані на перешкоджання виконанню остаточного судового рішення.

33. Щодо суті касаційної скарги

33.1. Щодо доводів скаржника про відсутність порушеного права стягувача у зв`язку з тим, що виконавчі документи повернуті стягувачу за його власною заявою, а виконавчі провадження завершені, то суд погоджується з висновком апеляційного господарського суду, що завершення відповідних виконавчих проваджень (в т.ч. з підстав відкликання виконавчих документів стягувачем) не нівелює права стягувача на захист своїх порушених прав і інтересів, внаслідок вчинення приватним виконавцем за час здійснення виконавчих дій.

33.2. Щодо посилання скаржника на неповноважність складу місцевого господарського суду під час розгляду скарги стягувача з підстав порушення порядку розподілу даної скарги на дії приватного виконавця між суддями.

Суть таких доводів ПАТ "Промінвестбанк" зводиться до того, що відповідна скарга повинна була бути передана на автоматизований розподіл між всіма суддями, в той час як була передана раніше визначеному складу суду.

В той же час, як п. 2.3.44 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 15.09.2016, так і підпунктом 8 пункту 21 Положення про автоматизовану систему документообігу суду в редакції від 12.04.2018 (тобто, в останній редакції) передбачено, що у разі надходження заяв та клопотань з процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень, судова справа передається раніше визначеному судді, колегії суддів, палаті або об`єднаній палаті.

Таким чином, доводи скаржника щодо неповноважності складу місцевого господарського суду під час розгляду скарги з підстав порушення порядку розподілу даної скарги на дії приватного виконавця між суддями є необґрунтованими та безпідставними.

33.3. Інші доводи скаржника фактично зводяться до переоцінки доказів у справі та безпосередньо пов`язані із встановленням фактичних обставин справи, тоді як суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 300 ГПК України).

34. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до п.1) ч.1 ст. 308 ГПК України, суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (ст. 309 ГПК України).

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації"), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав задоволення касаційної скарги ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та необхідність залишення ухвали Господарського суду м. Києва від 14.01.2019 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2019 у справі №910/11965/16 без змін, як таких, що прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

35. Судові витрати

У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та залишенням без змін оскаржених рішення суду першої інстанції та постанови господарського суду апеляційної інстанції, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на заявника касаційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.01.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2019 у справі № 910/11965/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді О.В. Васьковський

Л.Й. Катеринчук

Постанова № 72961245

Відкрити повний перегляд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 [email protected]

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2018 р. Справа№ 910/11965/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Буравльова С.І.

Ткаченка Б.О.

при секретарі Вінницькій Т.В.

за участю представників сторін:

від позивача за первісним позовом: Мишастий А.О. директор

від відповідача за первісним позовом: Суденко Р.С. за довіреністю від 14.06.2017, Мосунов Ю.А. за довіреністю від 23.01.2018;

від третьої особи 1 за первісним позовом: Чабан В.І. за довіреністю від 26.07.2017, Свідло Є.В. за довіреністю від 26.07.2017;

від третьої особи 2 за первісним позовом : не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"

на рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 (повне рішення складено 19.12.2017)

у справі №910/11965/16 (головуючий суддя Трофименко Т.Ю.)

За позовом Приватного підприємства "Дніпровський краєвид 07"

до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ "Екомонтажсервіс",

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Тренд Інвест Груп"

про стягнення 24 298 404,99 грн.

та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"

до 1. Приватного підприємства "Дніпровський краєвид 07" та 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ "Екомонтажсервіс"

про визнання недійсним договору

та за позовом третьої особи з самостійними вимогами - Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ "Екомонтажсервіс"

до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"

про стягнення 24 235 480,93 грн.

ВСТАНОВИВ:

У червні 2016 року Приватне підприємство "Дніпровський краєвид 07" (далі - позивач за первісним позовом) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі - відповідач за первісним позовом) про стягнення інфляційних витрат у розмірі 22 197 553,48 грн. та 3% річних у розмірі 2 100 851,51 грн., нарахованих за період з жовтня 2013 року по липень 2016 року (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог).

Заперечуючи проти позову ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" звернулось до Господарського суду міста Києва із зустрічною позовною заявою до ПП "Дніпровський краєвид 07" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ "Екомонтажсервіс" про визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 24.10.2013.

В свою чергу, ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс" (третя особа з самостійними вимогами на предмет спору) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" про стягнення 24 235 480,93 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.11.2016 у справі №910/11965/16 первісні позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на користь Приватного підприємства "Дніпровський краєвид 07" інфляційні втрати у розмірі 22 197 553,48 грн., 3% річних у розмірі 2 039 957,26 грн. та судовий збір у розмірі 206 181,99 грн., в іншій частині в задоволенні позову Приватного підприємства "Дніпровський краєвид 07" відмовлено, в задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю, в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ "Екомонтажсервіс" відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2017 у справі №910/11965/16 рішення місцевого господарського суду скасовано частково, викладено резолютивну частину в редакції, відповідно до якої в задоволенні позовних вимог ПП "Дніпровський краєвид 07" відмовлено; в задоволенні позовних вимог ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" відмовлено; в задоволенні позовних вимог ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс" відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.10.2017 касаційну скаргу Приватного підприємства "Дніпровський краєвид 07" задоволено частково, рішення господарського суду міста Києва від 07.11.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2017 у справі № 910/11965/16 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Свою постанову Вищий господарський суд України мотивував тим, що Господарським судом міста Києва та Київським апеляційним господарським судом не було встановлено чи існували у ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс" ті права, які він відступив за оспорюваним договором первісному позивачу. При цьому суд звернув увагу на те, що у п. 5.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 роз'яснено, що обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає, зокрема, у випадку повернення безпідставно отриманих коштів (ст.1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав. Така позиція в тому числі узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеними в його постановах.

За результатами нового розгляду справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 у справі №910/11965/16 первісні позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на користь Приватного підприємства "Дніпровський краєвид 07" інфляційні втрати у розмірі 22 197 553 грн. 48 коп., 3% річних у розмірі 2 039 957 грн. 26 коп., судовий збір за подання даного позову у розмірі 206 181 грн. 99 коп. та судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 248 040 грн. 40 коп. В іншій частині в задоволенні позову Приватного підприємства "Дніпровський краєвид 07" відмовлено. В задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю. В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ "Екомонтажсервіс" відмовлено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ "Екомонтажсервіс" в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 206 700 грн. 00 коп.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" 28.12.2017 подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині часткового задоволення первісного позову та в частині відмови у задоволенні зустрічного позову, прийняти в цій частині нове рішення, яким у первісному позову відмовити, а зустрічний позов задовольнити, в решті рішення залишити без змін.

Скарга мотивована тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки у ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс" не виникло право вимагати від ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" інфляційні втрати та 3% проценти річних, отже воно не мало права відступати право такої вимоги позивачу за первісним позовом, тому вимоги первісного позову не підлягають до задоволення, а зустрічний позов слід задовольнити.

05.01.2018 скаржником подані доповнення до апеляційної скарги, у яких наведено додаткові обґрунтування доводів апеляційної скарги.

11.01.2018 матеріали справи №910/11965/16 надійшли до Київського апеляційного господарського суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2018 (колегія суддів у складі головуючого судді Зеленіна В.О., суддів Мальченко А.І., Чорногуза М.Г.) відкрито апеляційне провадження, призначено розгляд справи на 06.02.2018.

24.01.2018 від позивача за первісним позовом надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому він просить відмовити у її задоволенні та залишити оскаржуване рішення без змін.

26.01.2018 від третьої особи 1 за первісним позовом надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому вона просить відмовити у її задоволенні та залишити оскаржуване рішення без змін.

06.02.2018 представником відповідача за первісним позовом (апелянта) подано клопотання про відкладення розгляду справи на 14 календарних днів, яке мотивоване тим, що між апелянтом та адвокатом Волощуком О.М. був укладений договір з метою представництва інтересів в суді і адвокату необхідний час для ознайомлення з матеріалами справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.02.2018 оголошено перерву в судовому засіданні до 13.02.2018.

13.02.2018 представником відповідача за первісним позовом подано заяву про відвід складу суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.02.2018 провадження у справі №910/11965/16 було зупинено до вирішення питання про відвід.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2018 (колегію суддів у складі: Корсакова Г.В. - головуючий суддя, судді: Коротун О.М. Чорна Л.В.) у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Промінвестбанк" про відвід колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: Зеленіна В.О., Чорногуза М.Г., Мальченко А.О. від розгляду справи №910/11965/16 відмовлено.

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.02.2018 р., у зв'язку зі перебуванням судді Чорногуза М.Г. у відпустці, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі №910/11965/16 колегію суддів у складі головуючого судді: Зеленіна В.О., суддів: Мальченко А.О., Ткаченка Б.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2018 колегією суддів у зазначеному складі прийнято справу до провадження, поновлено апеляційне провадження, призначено розгляд справи на 02.03.2018.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2018 оголошено перерву у судовому засіданні до 16.03.2018.

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.03.2018 р., у зв'язку із перебуванням судді Мальченко А.О. у відпустці, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі №910/11965/16 колегію суддів у складі головуючого судді: Зеленіна В.О., суддів: Дідиченко М.А., Ткаченка Б.О.

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.03.2018 р., у зв'язку із перебуванням судді Дідиченко М.А. у відпустці, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі №910/11965/16 колегію суддів у складі головуючого судді: Зеленіна В.О., суддів: Буравльова С.І., Ткаченка Б.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2018 колегією суддів у зазначеному складі прийнято справу до провадження.

16.03.2018 представником відповідача за первісним позовом (апелянтом) подані письмові пояснення з доданими постановами Верховного Суду України та Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду.

Представник третьої особи 2 за первісним позовом (ТОВ "Фінансова компанія "Тренд Інвест Груп") у судове засідання не з'явився, не повідомивши про причини. Про дату та час судового засідання третя особа 2 повідомлена належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення ухвал суду.

Частиною 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Представники відповідача за первісним позовом (апелянта) у судовому засіданні підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити.

Представник позивача за первісним позовом заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити оскаржуване рішення без змін.

Представник третьої особи 1 за первісним позовом заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити оскаржуване рішення без змін.

У судовому засіданні оголошувалась перерва з 16 по 19 березня 2018 року.

Статтями 269, 270 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017) передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Київський апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши присутніх учасників процесу, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

25.02.2009 між Закритим акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (яке в подальшому перейменоване на Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"), як Банком, та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВКФ "Екомонтажсервіс", як вкладником, було укладено Договір банківського депозиту №20-0349/2-2 (далі - Договір депозиту), у відповідності до п. 1.1 якого вкладник передає, а Банк приймає від вкладника на депозитний рахунок №2610830110353 в Промінвестбанку, м. Київ, код банку 300012 (Депозитний рахунок) на умовах цього Договору грошові кошти (депозит) в сумі 24 696 000,00 грн.

У пункті 1.3 Договору депозиту сторони передбачили, що вкладник передає Банку депозит шляхом його перерахування у безготівковій формі з свого поточного рахунку №26006301301243 у філії "Старокиївське відділення Промінвестбанку в м. Києві", код банку 322227 (Поточний рахунок) на Депозитний рахунок протягом 3 банківських днів з дати підписання цього договору.

Датою повернення депозиту сторони у пункті 1.4 Договору депозиту (з урахуванням Договору про внесення змін №20-0070/2-2 від 01.02.2010) визначили 01.03.2010.

При настанні дати повернення депозиту згідно п. 1.4 вкладник доручає Банку повернути депозит з Депозитного рахунку на Поточний рахунок вкладника (п. 2.2. Договору депозиту).

26.02.2009 між ЗАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" , як продавцем, з однієї сторони, та ТОВ "КУА "Екосорб Інвест", як покупцем-1, та УК "Екосорб", як покупцем-2, з другої сторони, був укладений договір №Д/27.2/090226-11 купівлі-продажу цінних паперів, відповідно до якого продавець зобов'язався передати у власність покупців, а покупці зобов'язались прийняти та оплатити на умовах договору цінні папери - безпроцентні (цільові) іменні облігації серії "Е" у бездокументарній формі, емітентом яких є Український консорціум "Екосорб", номінальною вартістю одного цінного паперу 4 250 грн., а покупці зобов'язались придбати та оплатити облігації в порядку та на умовах, визначених договором.

На забезпечення вказаного зобов'язання 26.02.2009 між ЗАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", як кредитором, та ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс", як заставодавцем, було укладено договір застави майнових прав №09-280/3-1 (далі - Договір застави).

Предметом застави по договору №09-280/3-1 (із врахуванням внесених змін до нього) були майнові права на грошові кошти по договору банківського депозиту №20-0349/2-2 від 25.02.2009 та договорів про внесення змін та доповнень, що укладені та будуть укладені в подальшому до нього, за умовами якого вкладник (заставодавець) передає, а Банк (заставодержатель) приймає від такого вкладника на депозитний рахунок грошові кошти у розмірі суму 24 696 000,00 грн.

Як вбачається із наданої Банком виписки про рух коштів на особовому рахунку ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс" за період з 01.03.2010 по 31.03.2010, спірна сума коштів 24 696 000,00 грн. була перерахована із Депозитного рахунку (№2610830110353) ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс" на її Поточний рахунок (№26006301301243) 01.03.2010 у зв'язку із закінченням терміну дії Договору №20-0349/2-2 від 25.02.2009.

05.03.2010 Банком було списано з Поточного рахунку (№26006301301243) ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс" кошти у розмірі 24 696 000,00 грн. в оплату по Договору купівлі-продажу цінних паперів №Д/27.2/090226-11 від 26.02.2009, що підтверджується випискою про рух коштів на особовому рахунку ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс" за період з 01.03.2010 по 31.03.2010.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.05.2013, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2013, у справі №910/1469/13 вимоги ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс" задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на користь ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс" 24 696 000,00 грн. основного боргу та 57 732,91 грн. судового збору.

Зазначені обставини були встановлені і підтверджуються судовими рішеннями у справі № 910/1469/13, що набрали законної сили.

24.10.2013, тобто після набранням законної сили зазначеним рішенням, між третьою особою 1 за первісним позовом - ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс", як цедентом, та позивачем за первісним позовом - ПП "Дніпровський краєвид 07", як цесіонарієм, було укладено Договір про відступлення права вимоги (далі - Договір відступлення), відповідно до п. 1.1 якого цедент відступає всі свої права вимоги до ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (боржник) на суму інфляційних збитків, 3% річних від простроченої суми, неустойки (пені штрафу), нарахованих у відповідності до положень Цивільного кодексу України, процентів та усіх інших можливих нарахувань, передбачених законодавством України, на 24 696 000,00 грн., які були розміщені на депозитному рахунку Цедента за Договором банківського депозиту №20-0349/2-2 від 25.02.2009 року, укладеним між Цедентом і Боржником, перераховані на поточний рахунок Цедента №26006301301243 у філії Старокиївське відділення Промінвестбанку в м. Києві" (код банку 322227) та необґрунтовано (безпідставно) списані Боржником з рахунку Цедента по Договору застави майнових прав №09-280/3-1 від 26.02.2009 року на грошові кошти за Договором банківського депозиту, укладеного між Цедентом та Боржником для забезпечення виконання зобов'язань Українського консорціуму "Екосорб" (03170, м. Київ, бульв. Ромена Ролана, буд. 7, ідентифікаційний код юридичної особи 02023732) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Екосорб Інвест" (01013, м. Київ, вул. Промислова, буд. 1, ідентифікаційний код юридичної особи 33777518), що діяло в інтересах і за рахунок активів Пайового венчурного інвестиційного фонду "Альфа-К" недиверсифікованого виду закритого типу, перед Боржником за Договором купівлі-продажу цінних паперів №Д/27.2/090226-11 від 26.09.2009 року, укладеного між Боржником, з однієї сторони, Українським консорціумом "Екосорб", з другої сторони, і Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Екосорб Інвест", що діяло в інтересах і за рахунок активів Пайового венчурного інвестиційного фонду "Альфа-К" недиверсифікованого виду закритого типу, з третьої сторони, та про стягнення яких на користь Цедента прийнято рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2013 року у справі №910/1469/13, залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2013 року у справі №910/1469/13, надалі іменується "Основний Борг", збитків та шкоди, завданих порушенням прав Цедента (в тому числі, несвоєчасним поверненням Основного Боргу), процентів за Договором банківського депозиту №20-0349/2-2 від 25.02.2009 року, надалі усе разом (зокрема, інфляційні збитки, 3% річних, неустойка (пеня, штраф), проценти, збитки, шкода, інші нарахування) іменуються "Сума Боргу", судових витрат, понесених у зв'язку із стягненням Суми Боргу, а Цесіонарій приймає таке відступлення, надалі іменується "Відступлення".

Пунктом 2.1 Договору відступлення визначено, що за відступлення за цим Договором цесіонарій сплачує цеденту винагороду, сума якої погоджується сторонами в Додатковій угоді до цього Договору.

Відповідно до п. 3.1 Договору відступлення цедент передав цесіонарію усі документи / їх копії, що підтверджують відступлене право вимоги до боржника, зокрема (не обмежуючись цим): Договір купівлі-продажу цінних паперів №Д/27.2/090226-11 від 26.09.2009; Договір застави майнових прав №09-280/3-1 від 26.02.2009; Договір банківського депозиту №20-0349/2-2 від 25.02.2009 протягом 3 днів з моменту набрання чинності цим Договором.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 5.6 Договору відступлення).

ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" фактично виконало рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2013 у справі №910/1469/13 та 02.07.2016 повернуло кошти в сумі 27 229 106,20 грн. ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс".

02.07.2016 ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс" та ПП "Дніпровський краєвид 07" укладено Додаткову угоду №1 до Договору відступлення права вимоги від 24.10.2013, відповідно до п. 1.1 якої цедент відступає свої права вимоги до ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (01001, м. Київ, пров. Шевченка, буд. 12, ідентифікаційний код юридичної особи 00039002), надалі іменується "Боржник", на суму інфляційний збитків, 3% (трьох відсотків) річних від простроченої суми, неустойки (пені, штрафу), нарахованих у відповідності до Цивільного кодексу України, процентів та усіх інших можливих нарахувань, передбачених законодавством України, за період з 12.09.2013 по 01.07.2016 на 24 696 000 (двадцять чотири мільйони шістсот дев'яносто шість тисяч) гривень 00 копійок, які були розміщені на депозитному рахунку Цедента за Договором банківського депозиту №20-0349/2-2 від 25.02.2009 року, укладеним між Цедентом і Боржником, перераховані на поточний рахунок Цедента №26006301301243 у філії Старокиївське відділення Промінвестбанку в м. Києві" (код банку 322227) та необґрунтовано (безпідставно) списані Боржником з рахунку Цедента по Договору застави майнових прав №09-280/3-1 від 26.02.2009 року на грошові кошти за Договором банківського депозиту, укладеного між Цедентом та Боржником для забезпечення виконання зобов'язань Українського консорціуму "Екосорб" (03170, м. Київ, бульв. Ромена Ролана, буд. 7, ідентифікаційний код юридичної особи 02023732) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Екосорб Інвест" (01013, м. Київ, вул. Промислова, буд. 1, ідентифікаційний код юридичної особи 33777518), що діяло в інтересах і за рахунок активів Пайового венчурного інвестиційного фонду "Альфа-К" недиверсифікованого виду закритого типу, перед Боржником за Договором купівлі-продажу цінних паперів №Д/27.2/090226-11 від 26.09.2009 року, укладеного між Боржником, з однієї сторони, Українським консорціумом "Екосорб", з другої сторони, і Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Екосорб Інвест", що діяло в інтересах і за рахунок активів Пайового венчурного інвестиційного фонду "Альфа-К" недиверсифікованого виду закритого типу, з третьої сторони, та про стягнення яких на користь Цедента прийнято рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2013 року у справі №910/1469/13, залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2013 року у справі №910/1469/13, надалі іменується "Основний Борг", збитків та шкоди, завданих порушенням прав Цедента (в тому числі, несвоєчасним поверненням Основного Боргу), процентів за Договором банківського депозиту №20-0349/2-2 від 25.02.2009 року, надалі усе разом (зокрема, інфляційні збитки, 3% річних, неустойка (пеня, штраф), проценти, збитки, шкода, інші нарахування) іменуються "Сума Боргу", судових витрат, понесених у зв'язку із стягненням Суми Боргу, а Цесіонарій приймає таке відступлення, надалі іменується "Відступлення".

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку ПП "Дніпровський краєвид 07", виконанням ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" свого грошового зобов'язання перед ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс", а тому ПП "Дніпровський краєвид 07", як набувачем права вимоги у цій частині, за несвоєчасне виконання зобов'язань нараховано ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" за період з жовтня 2013 року по липень 2016 року 3% річних у розмірі 2 100 851,51 грн. та інфляційні витрати у розмірі 22 197 553,48 грн.

В свою чи чергу, ПАТ "Промінвестбанк", як позивачем за зустрічним позовом, оспорюється правомірність укладення Договору відступлення.

Вимоги ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс" до ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" обґрунтовані тим, що Банк прострочив виконання свого грошового зобов'язання, а тому просить на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України стягнути з Банку інфляційні витрати у розмірі 22 197 553,48 грн. та 3% річних у розмірі 2 037 927,45 грн., нараховані за період з жовтня 2013 року по липень 2016 року.

Як встановлено судом, 05.03.2010 Банком було списано з Поточного рахунку (№26006301301243) ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс" кошти у розмірі 24 696 000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та не заперечується учасниками господарського процесу.

Підставою для списання та правомірного використання Банком коштів в розмірі 24 696 000,00 грн. стали умови Договору купівлі-продажу цінних паперів №Д/27.2/090226-11 від 26.02.2009 та Договір застави майнових прав №09-280/3-1 від 26.02.2009, що було встановлено рішеннями у справі №910/1469/13.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частиною 1 ст. 74 ГПК України визначено, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. При цьому, згідно ч. 4 ст. 75 ГПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Задовольняючи частково первісний позов суд першої інстанції виходив з того, що законодавством не заборонено одночасне застосування положення ст. 1212 ЦК України та ст. 1073 ЦК України, а ч. 2 ст. 625 ЦК України застосовується до будь-якого грошового зобов'язання.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції, що застосування до спірних правовідносин норм ст. 1073 ЦК України не виключає правомірності застосування до них норми ст. 1212 ЦК України, а також з тим, що ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс" було вправі звернутись до Банку з вимогою про стягнення грошових коштів як на підставі загальної норми ЦК України - ст. 1212, так і на підставі спеціальної норми ЦК України - 1073 ЦК України, а також звернутись із вимогою, обґрунтованою неналежним виконанням відповідачем за зустрічним позовом своїх договірних зобов'язань.

Статтею 1066 ЦК України, визначено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Положеннями ст. 1068 ЦК України визначено, банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка, зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом, а також зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Відповідно до ст. 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Вищевказаною статтею врегульовано правові наслідки неналежного виконання банком операцій за рахунком клієнта, перелік яких визначено в ст. 1068 ЦК України.

Таким чином, положення 1073 ЦК України застосовується якщо відбулося прострочення банком операцій за рахунком клієнта, а не будь яких коштів, що знаходяться у володінні Банку чи на будь-яких його рахунках. Також положення цієї статті можуть бути застосовані, якщо буде доведено, що списання коштів клієнта здійснено банком безпідставно, або наявність інших порушень банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка.

Отже, застосування ст. 1073 ЦК України здійснюється лише до факту проведення операції на рахунку клієнта, та не регулює обставини подальшого використання таких коштів.

Відповідно до висновків Верховного Суду України, викладених в постановах, прийнятих за результатами розгляду справ із підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, за I півріччя 2016, зазначених у листі від 01.08.2016, майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення учасниками відповідних правовідносин у майбутньому породження певних цивільних прав та обов'язків, зокрема унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, прямо передбачених ч. 2 ст. 11 ЦК України.

Як встановлено судовими рішеннями у справі № 910/1469/13 підставою для списання та правомірного використання Банком коштів в розмірі 24696000,00 грн. стали умови Договору купівлі-продажу цінних паперів №Д/27.2/090226-11 від 26.02.2009 та Договір застави майнових прав №09-280/3-1 від 26.02.2009, правомірність чого не заперечується сторонами.

За таких обставин, дії Банку по списанню коштів у сумі 24 696 000,00 грн. не суперечили вимогам чинного законодавства та підстави для їх списання існували на момент вчинення такої дії, що виключає можливість застосування положень ст. 1073 ЦК України до правовідносин.

Таким чином, перерахування коштів з рахунку ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс", ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" здійснювалося виключно на підставі Договору купівлі-продажу цінних паперів №Д/27.2/090226-11 від 26.02.2009 та Договору застави майнових прав №09-280/3-1 від 26.02.2009, що підтверджено рішеннями у справі № 910/1469/13, а не договору банківського вкладу.

Положення ст. 1073 ЦК України застосовуються до відносин, які мають договірне регулювання, а ст. 1212 ЦК України регулює виключно позадоговірні (деліктні) відносини. Застосування кожної із цих статей є взаємовиключним, а тому їх одночасне застосування є неприпустимим.

Суд апеляційної інстанції враховує положення ч. 6 ст. 3 ЦК України, якими до засад цивільного законодавства віднесено, серед іншого, справедливість, добросовісність та розумність.

Так, суди при розгляді справи № 910/1469/13, керуючись положеннями ст. 1212 ЦК України, твердження ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" про пропуск Українським консорціумом "Екосорб" та ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс" строку позовної давності для звернення до суду із відповідними вимогами не прийняли до уваги, оскільки термін обігу та погашення облігацій серії "Е", які були предметом договору купівлі-продажу цінних паперів №Д/27.2/090226-11 від 26.02.2009, закінчився 10.07.2011. Враховуючи, це суди в межах справи № 910/1496/13 не застосували положення ст. 1073 ЦК України, наслідки якої застосовуються з 01.03.2010 року (дати списання коштів).

Таким чином, суд першої інстанції під час розгляду справи №910/11965/16, повторно досліджуючи відносини між сторонами, неправильно застосував положення ст. 1073 ЦК України, чим грубо порушив засади ч. 6 ст. 3 ЦК України.

Щодо застосування ст. 625 ЦК України до правовідносин, які склалися між сторонами слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, ч. 5 ст. 11 ЦК України, в якій мова йде про те, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду, не дає підстав для застосування положень ст. 625 ЦК України у разі наявності між сторонами деліктних, а не зобов'язальних правовідносин. З рішення суду зобов'язальні правовідносини не виникають, оскільки вони виникають з актів цивільного законодавства, про що й зазначено в статті 11 ЦК України, адже рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить у них ясність та визначеність.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 1. ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що індекс інфляції за весь час прострочення зобов'язання, а також три проценти річних від простроченої суми, певна особа повинна сплатити саме "кредитору", разом з тим за нормами ст. 1212 ЦК України, майно повертається потерпілому, особа якого не тотожна визначенню "кредитор".

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що у відносинах між ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс" щодо повернення безпідставно набутого майна відсутні строки виконання зобов'язання. У відносинах що склалися, ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс" не підпадають під визначення "кредитор" і "боржник" в розумінні статей 509 та 625 ЦК України.

Рішення у справі № 910/1469/13 не є зобов'язанням в розумінні глав 47-51 ЦК України.

Рішеннями у справі № 910/1469/13 не встановлювалися будь-які строки зобов'язального характеру, оскільки таке зобов'язання є позадоговірним (деліктним), про що свідчить застосування ст. 1212 ЦК України. Суди у справі № 910/1469/13 встановили лише момент часу, коли підстава для набуття коштів у сумі 24 696 000,00 грн. відпала.

Враховуючи вищевикладене, строки виконання зобов'язання за рішенням №910/1469/13 відсутні, оскільки таким рішенням визначено обов'язок, а не зобов'язання.

Крім цього, у справі №910/1469/13 ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс" заявляло вимоги про стягнення також 2444904,00 грн. інфляційних втрат та 2297742,90 грн. 3% річних, однак у задоволенні вказаних вимог було відмовлено з посиланням на те, що повернення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми застосовуються у разі невиконання грошового зобов'язання, а не в разі повернення майна особою, яка набула або зберегла його без достатньої правової підстави (безпідставно набутого майна).

Пунктом 5.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 визначено, що обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Наведений висновок суду цілком кореспондується із позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові №6-2491цс15 від 02.03.2016. Натомість, суд першої інстанції безпідставно не врахував висновків, наведених в ній, посилаючись на висновки Верховного Суду України, викладені у постанові № 6-49цс12 від 06.06.2012.

Дослідивши зазначену постанову Верховного Суду України № 6-49цс12 від 06.06.2012, апеляційний суд приходить до висновку, що її положення не можуть бути враховані при розгляді справи № 910/11965/16, оскільки обставини викладені в ній ґрунтуються на основі неналежного виконання договору добровільного страхування наземного транспорту, що є відмінними від тих, які склалися між сторонами.

З таких самих підстав суд не бере до уваги висновки Верховного Суду України, що викладені у постанові № 5-86кз16 від 30.03.2016, так як відносини, які досліджувалися судом склалися внаслідок невиконання обов'язку з повернення авансового платежу за попереднім договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому майно.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (постанова Верховного Суду України від 14 жовтня 2014 р. у справі №3-138гс14).

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави" ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз наведеної норми права дає підстави для висновку, що це є виключно видом позадоговірних зобов'язань (деліктних зобов'язань).

Відповідно до ч. 2 ст. 1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Стаття 536 ЦК України встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами (ч. 1); розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (ч. 2).

Переглядаючи спір по суті, колегія суддів також відзначає, що обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (ст. 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (ст. 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Проценти річних, про які йдеться у частині другій ст. 625 ЦК України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених статтею 536 названого Кодексу. Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно, як зазначалося, способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов'язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені уст. 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (ст. 1214 ЦК України).

Підставами для застосування до правовідносин сторін ст. 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, ст. ст. 1048, 1054, 1061 ЦК України). Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв'язку з користуванням чужими коштами. Положення ж частини другої ст. 625 ЦК України в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов'язання. Тому, зокрема, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (ст. 536 ЦК України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних (якщо інший їх розмір не передбачено договором або Законом) - за наявності порушення боржником грошового зобов'язання.

Якщо договором або чинним законодавством не передбачено розміру процентів за користування чужими коштами, то припис частини другої ст. 625 ЦК України може бути застосований господарським судом лише за наявності порушення боржником грошового зобов'язання.

Така ж позиція викладена в п. 5.2 та Розділі 6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013.

Отже, застосування до спірних правовідносин приписів частини другої ст. 625 ЦК України є безпідставним оскільки вимоги позивача не є вимогами боржника до кредитора в розумінні вказаної статті, в той час як законом, зокрема ст. 536 ЦК України, не встановлений розмір процентів, які підлягають стягненню у разі безпідставного одержання чи збереження грошей.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до безпідставного висновку щодо часткового задоволення первісного позову про стягнення з ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" 3% річних та збитків від інфляції, оскільки такі вимоги не ґрунтуються на приписах чинного законодавства, а тому оскаржуване рішення в цій частині підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення, про відмову у задоволенні первісного позову в повному обсязі.

Щодо позову третьої особи з самостійними вимогами - Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ "Екомонтажсервіс", то апеляційний господарський суд погоджується прийнятим рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс" до ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", а тому в цій частині оскаржуване рішення залишається без змін.

Також судом першої інстанції правомірно стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ "Екомонтажсервіс" в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 206700 грн. за подання позову, оскільки ухвалою господарського суду міста Києва від 10.10.2016 надавалась відстрочка сплати судового збору до винесення судового рішення по суті у даній справі, однак судовий збір сплачений не був.

Щодо відмови в задоволенні зустрічного позову ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" до ПП "Дніпровський краєвид 07" та ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс" про визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 24.10.2013, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Як зазначено вище, відповідно до п. 1.1 Договору про відступлення, укладеного 24.10.2013 між ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс", як цедентом, та ПП "Дніпровський краєвид 07", як цесіонарієм, цедент відступає всі свої права вимоги до ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на суму інфляційних збитків, 3% річних від простроченої суми, неустойки (пені штрафу), нарахованих у відповідності до положень Цивільного кодексу України, процентів та усіх інших можливих нарахувань, передбачених законодавством України, на 24 696 000,00 грн. та суми збитків та шкоди, завданих порушенням прав Цедента (в тому числі, несвоєчасним поверненням Основного Боргу), процентів за Договором банківського депозиту №20-0349/2-2 від 25.02.2009 року, надалі усе разом (зокрема, інфляційні збитки, 3% річних, неустойка (пеня, штраф), проценти, збитки, шкода, інші нарахування) іменуються "Сума Боргу", судових витрат, понесених у зв'язку із стягненням Суми Боргу, а Цесіонарій приймає таке відступлення.

02.07.2016 ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс" та ПП "Дніпровський краєвид 07" укладено Додаткову угоду №1 до Договору відступлення права вимоги від 24.10.2013, відповідно до п. 1.1 якої цедент відступає свої права вимоги до ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", надалі іменується "Боржник", на суму інфляційний збитків, 3% (трьох відсотків) річних від простроченої суми, неустойки (пені, штрафу), нарахованих у відповідності до Цивільного кодексу України, процентів та усіх інших можливих нарахувань, передбачених законодавством України, за період з 12.09.2013 по 01.07.2016 на 24 696 000,00 грн., процентів за Договором банківського депозиту №20-0349/2-2 від 25.02.2009 року, надалі усе разом (зокрема, інфляційні збитки, 3% річних, неустойка (пеня, штраф), проценти, збитки, шкода, інші нарахування) іменуються "Сума Боргу", судових витрат, понесених у зв'язку із стягненням Суми Боргу, а Цесіонарій приймає таке відступлення.

Згідно із частиною 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За приписами частин 1-5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому боржник, зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Підстави заміни кредитора у зобов'язанні визначені приписами статті 512 ЦК України, зокрема кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином, відступлення права вимоги. Відступлення права вимоги (цесія) є договірною передачею зобов'язальних вимог первісного кредитора цедента, новому кредиторові цесіонарію, і відбувається шляхом укладення договору між цими суб'єктами, на підставі якого до цесіонарія переходить право вимагати від боржника вчинити певні дії. Об'єктом цесії є майнові права, що належать кредиторові як стороні зобов'язання. Новий кредитор набуває усе, що мав цедент зберігаються не тільки усі види забезпечення виконання зобов'язання, але й вади цього зобов'язання, заперечення, які зменшують суму боргу або взагалі його усувають.

Заміна кредитора може здійснюватися на різних стадіях існування зобов'язання, коли сторони ще не виконали зобов'язання або коли хоча б одна з них частково виконала зобов'язання. Відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором за те, що вимога, котру він передає є дійсною визначена статтею 519 ЦК України.

Відповідно до ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

За приписами ст. 514 ЦК України, що має диспозитивний характер, до нового кредитора переходять усі права, які належали первісному кредиторові у зобов'язанні, якщо інше не встановлено договором або законом. У договорі про відступлення права вимоги сторони вправі самостійно визначити обсяг прав, які переходять до нового кредитора. При цьому, відступити можна лише реально існуюче дійсне право.

Як встановлено апеляційним господарським судом, та рішеннями у справі №910/1469/13, обов'язок ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" повернути ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс" кошти виник не на підставі правочину, а на підставі положень ст. 1212 ЦК України, ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс" не є "кредитором" відносно ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в розумінні глави 47 ЦК України, жодного обсягу переданих прав не існувало та не могло існувати, враховуючи, що первинний обов'язок виник на підставі ст. 1212 ЦК України.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що укладений 24.10.2013 між ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс" та ПП "Дніпровський краєвид 07" Договір про відступлення права вимоги не відповідає вимогам чинного законодавства, та підлягає визнанню недійсним, а тому зустрічні позовні вимоги підлягають до задоволення у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч.1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 у справі №910/11965/16 прийняте із невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, та з невірним застосуванням норм матеріального права, а тому, відповідно до положень п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України, підлягає скасуванню в частині задоволення первісного позову та в частині відмови у задоволенні зустрічного позову, з прийняттям в цій частині нового рішення, про відмову у задоволенні первісного позову та про задоволення зустрічного позову. В частині відмови у задоволенні позову третьої особи та стягнення з неї судового збору - рішення підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 129 ГПК України з позивача за первісним позовом на користь відповідача за первісним позовом стягненню витрати по сплаті останнім судового збору за подання зустрічного позову, апеляційних скарг та касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 у справі № 910/11965/16 скасувати частково, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

"1. У задоволенні первісних позовних вимог відмовити повністю.

2. Зустрічний позов задовольнити повністю.

3. Визнати недійсним договір відступлення права вимоги від 24.10.2013, укладений між Приватним підприємством "Дніпровський краєвид 07" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВКФ "Екомонтажсервіс".

4. В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ "Екомонтажсервіс" відмовити повністю.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ "Екомонтажсервіс" (01133, м. Київ, вул. Щорса, буд. 29; ідентифікаційний код 25403176) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 206 700 (двісті шість тисяч сімсот) грн. 00 коп."

3. Стягнути з Приватного підприємства "Дніпровський краєвид 07" (04212, м. Київ, вул. Маршала Малиновського, будинок 12-а, ідентифікаційний код юридичної особи 35130219) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (01001, м. Київ, провулок Шевченка, будинок 12, ідентифікаційний код юридичної особи 00039002) - 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору за подання зустрічного позову, 228885 (двісті двадцять вісім тисяч вісімсот вісімдесят п'ять) грн. 80 коп. судового збору за подання апеляційної скарги, 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору за подання касаційної скарги, 362400 (триста шістдесят дві тисячі чотириста) грн. 00 коп. судового збору за подання другої апеляційної скарги.

4.Видачу наказу на виконання постанови доручити господарському суду міста Києва.

5. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/11965/16.

6. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

7. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 26.03.2018.

Головуючий суддя В.О. Зеленін

Судді С.І. Буравльов

Б.О. Ткаченко